Способи зображення географічних об’єктів і явищ на картах. Класифікація карт
- 20-01-2022, 16:48
- 576
8 Клас , Географія 8 клас Гільберг, Паламарчук, Совенко 2021 (повторне видання)
Зверніть увагу!!!
§ 4. Способи зображення географічних об’єктів і явищ на картах. Класифікація карт
Пригадайте: 1. Як на картах зображують географічні об’єкти та явища? 2. Які є види карт за масштабом? 3. Як карти розрізняють за охопленням території?
Картографічна генералізація. Географічна карта — зменшене узагальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків і побудоване в певній картографічній проекції. На карті, навіть великого масштабу, неможливо детально передати всі елементи місцевості. Отже, потрібно вибрати з-поміж них найголовніші й найтиповіші. Відбір елементів, їх узагальнення й вибір головного для зображення на карті називають картографічною генералізацією. Генералізацію завжди здійснюють з урахуванням масштабу та призначення карти. Завдяки генералізації на карті немає несуттєвих при цьому масштабі деталей місцевості, підкреслюються основні географічні особливості.
Умовні позначення. Відповідно до вимог картографічної генералізації розробляють умовні позначення для карт.
Знаковість — одна з основних особливостей будь-якої карти, те, що відрізняє її від інших джерел географічної інформації: від аеро- та космічних знімків, текстів, таблиць, макетів.
Умовні позначення на карті — графічні символи й знаки, якими на картах позначають розташування різних об’єктів і явищ, а також їх якісні й кількісні характеристики. Умовні позначення можна поділити на чотири групи: контурні, значкові, лінійні та пояснювальні (мал. 6).
Мал. 6. Види умовних позначень
Контурні масштабні умовні позначення складаються із зовнішнього контуру об’єкта й умовних знаків, які його заповнюють. Контурні умовні позначення використовують для зображення об’єктів, розміри яких мають бути виражені в масштабі карти або плану, наприклад будівлі, майдани, угіддя, болота, озера тощо.
Значкові (позамасштабні) умовні позначення застосовують для зображення невеликих за розміром об’єктів, наприклад дорожніх знаків, окремих дерев, стовпів, свердловин тощо.
За допомогою лінійних умовних позначень зображують об’єкти лінійного характеру, довжина яких має бути виражена в масштабі карти. Це — річки, дороги, кордони, лінії зв’язку, трубопроводи.
Пояснювальні умовні позначення дають додаткову якісну та кількісну характеристику об’єкта. Вони бувають графічні, буквені й цифрові. Наприклад: назви населених пунктів; стрілки, які вказують напрямок течії річки; зображення листяного чи хвойного дерева для позначення переважання тих чи інших порід у лісі.
- Пригадайте, якими кольорами позначають різні об’єкти місцевості на географічних картах.
Колір на картах застосовують для позначення якісних відмінностей об’єктів місцевості за видовими ознаками (наприклад, для об’єктів гідрографії використовують синій колір, для рослинності — зелений), а також внутрішньовидових ознак (наприклад, природні форми рельєфу зображують коричневим кольором, а штучні — чорним).
Способи зображення на картах географічних об’єктів і явищ. Основним елементом будь-якої карти, що за допомогою умовних знаків та інших засобів розкриває її зміст, є картографічне зображення. Оскільки карти відрізняються за змістом, то й способи подання на них інформації також різні. Розглянемо основні з них, які найчастіше використовують у шкільному курсі географії (мал. 7).
Мал. 7. Способи картографічного зображення
Спосіб позначень — найпоширеніший у світовій практиці спосіб передавання корисної інформації. За допомогою позначень показують місцезнаходження об’єктів, які не виражені в масштабі карти або займають меншу за знак площу. За формою знаки поділяють на геометричні, буквені, наочні.
Спосіб лінійних знаків застосовують для передавання ліній у їх геометричному розумінні (трубопроводи, межі); об’єктів лінійного простягання, які не виражені за своєю шириною в масштабі карти (дороги, річки); об’єктів площинного простягання (гірські хребти). Кількісні та якісні особливості лінійних об’єктів передають за допомогою малюнка, кольору й ширини знака.
За допомогою способу якісного тла (фону) певну територію поділяють на якісно однорідні ділянки за природними, економічними чи політико-адміністративними ознаками. Якісне тло передає відповідним кольором або штриховкою явища, які мають на земній поверхні суцільне поширення. Цим способом зображують, наприклад, геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці адміністративно-територіального устрою тощо.
Спосіб кількісного фону призначений для демонстрації кількісних відмінностей певного явища суцільного поширення на території, що картографується. Цим способом зображують, наприклад, річну кількість опадів на земній кулі, материку, щільність населення тощо.
Спосіб ареалів допомагає виокремити на карті області поширення певних однорідних явищ. Ареали зображують суцільною чи пунктирною межею, зафарбуванням, штрихами, позначають написом чи малюнком. На відміну від способу якісного тла, явища, зображені цим способом, не мають суцільного територіального поширення: на карті вони показані окремими «плямами» (басейни корисних копалин, льодовики, багаторічна мерзлота, болота, заповідники тощо).
Спосіб ізоліній. Ізолінії — це лінії, що сполучають на карті точки з однаковими кількісними показниками. Наприклад, абсолютну висоту суходолу показують горизонталі, глибину морів — ізобати, температуру повітря — ізотерми, кількість опадів — ізогієти, солоність води — ізогаліни. Цим способом зображують явища, які мають суцільний і безперервний розподіл на земній поверхні. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями зафарбовують у різні кольори (як, наприклад, позначають рельєф на фізичних картах).
Способом знаків руху передають явища, які переміщуються в просторі (напрямки вітрів, течій). Шириною знаків руху, а також кольором, можна характеризувати різні явища. На топографічних картах цим способом показують напрямок течії річки.
Спосіб картограм застосовують для відображення відносних значень кількісних показників, що характеризують певні явища в межах наявних на карті територіальних, зазвичай адміністративних одиниць. Цей спосіб у шкільних атласах найчастіше використовують при створенні кліматичних, гідрологічних карт, карти густоти населення, позначення лісистості чи розораності території. Для картограми обов’язковою є шкала (штрихова, одноколірна чи багатоколірна), причому насиченість кольору чи густота штрихування мають наочно передавати інтенсивність певного явища.
Способом картодіаграм відображають абсолютні статистичні показники в межах територіально-адміністративних одиниць, річкових басейнів, природних зон. Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, смужок (лінійні фігури); куба, круга (об’ємні фігури) тощо. Діаграмні фігури можуть бути також структурними: фігура поділена на відповідні зображуваному явищу частини.
- Чи можуть на географічних картах поєднуватися різні способи зображення об’єктів, явищ і процесів?
Основні види картографічних способів зображення мають багато варіантів, комбінацій. Це залежить від типу об’єкта, явища чи процесу, а також від наявних даних. Так, на кліматичній карті доцільно використати способи ізоліній, знаків та ареалів. Певного поширення набувають карти, на яких картограми поєднуються з картодіаграмами, що характеризують абсолютні й відносні показники одного явища. Варіювання й поєднання різних способів картографічного зображення допомагає відобразити на географічній карті різноманітність природи й соціально-економічних явищ.
Знайдіть на картах атласу об’єкти та явища, зображені позамасштабними умовними позначеннями, способом якісного тла, ізолініями, лініями руху й ареалами.
Класифікація карт. Існує багато географічних карт різного призначення, що зумовлює потребу в їх класифікації. Класифікація карт — це поділ їх на види за певною ознакою. Класифікація карт за різними ознаками потрібна для швидкого пошуку необхідної інформації, укладання каталогів, переліків карт, а також для створення картографічних інформаційно-довідкових систем.
- За мал. 8 з’ясуйте, як географічні карти розрізняють за змістом, призначенням, масштабом, охопленням території. Наведіть приклади.
Отже, за змістом карти поділяють на тематичні й загальногеографічні. Найбільш поширені загальногеографічні карти. На них зображені форма земної поверхні (рельєф), гідрографія (моря, ріки, озера, болота), населені пункти, шляхи сполучення, державні кордони й адміністративні межі, об’єкти господарського й культурного призначення тощо.
Мал. 8. Класифікація географічних карт
Тематичні карти детальніше висвітлюють певну частину змісту загальногеографічних карт (наприклад, густоту населення, рослинний покрив) або показують те, чого немає на загальногеографічних картах (наприклад, ґрунтовий покрив, геологічну будову, клімат, тваринний світ). Серед тематичних карт є карти природних явищ (фізико-географічні), до яких належать карти кліматичні, геоморфологічні, ґрунтові, рослинності та ін., і карти суспільних явищ (суспільно-географічні) — карти населення, економічні, політичні, політико-адміністративні, адміністративні, історичні карти.
За призначенням розрізняють карти для цільового використання або для певної групи споживачів. Вони відрізняються від загальногеографічних і навіть тематичних вузькоспеціалізованим спрямуванням змісту. Прикладом таких карт можуть слугувати навчальні, туристичні, навігаційні, довідкові, кадастрові, спортивні карти, карти для людей із вадами зору.
Залежно від масштабу карти поділяють на: великомасштабні (масштаб від 1 : 200 000 і більше), середньомасштабні (масштаб від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000) та дрібномасштабні (масштаб від 1 : 1 000 000 і дрібніше).
За охопленням території розрізняють карти світу, півкуль, материків та їх частин, океанів і морів, держав і їх частин — областей, районів тощо.
Висновки
- Генералізація завжди враховує масштаб і призначення карти.
- Відповідно до вимог картографічної генералізації розробляють умовні позначення для карт. Виокремлюють чотири групи умовних позначень: контурні, лінійні, значкові й пояснювальні.
- До основних способів зображення географічних об’єктів і явищ на картах належать способи: позначень, лінійних знаків, картодіаграм, картограм, якісного тла, ареалів, ізоліній.
- Географічні карти розрізняють за змістом, призначенням, масштабом, охопленням території.
Основні терміни й поняття
Географічна карта — це зменшене, узагальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних позначень і побудоване в певній картографічній проекції.
Відбір, узагальнення й вибір головного для зображення на карті називають картографічною генералізацією.
Запитання та завдання
1. Що таке картографічна генералізація? Чому без генералізації не можна було б користуватися географічними картами?
2. За якими ознаками класифікують карти?
3. Розгляньте карти атласу України та настінні карти. Визначте, до якого виду вони належать за охопленням території, змістом і масштабом.
4. Чи можна за умовними позначеннями визначити масштаб карти, якщо з якихось причин він не зазначений?
5. Опишіть одну з карт атласу за планом:
- 1) назва карти;
- 2) тип карти за: а) змістом; б) призначенням; в) масштабом; г) охопленням території;
- 3) охарактеризуйте легенду карти та використані умовні позначення;
- 4) спосіб картографічного зображення;
- 5) вид картографічної проекції.
Це цікаво
Телеканал «Інтер» та інформаційний портал «Подробиці» створили першу інтерактивну карту об’єктів, присвячених Т. Шевченку (2014 р.). На карті позначені 1060 пам’ятників Кобзарю, названі на його честь міста, села, вулиці, музеї, навчальні заклади й театри. Ці об’єкти знаходяться в 32 країнах на різних континентах. Проект «Світ Шевченка» унікальний. Інтерактивна карта дає користувачам мережі «Інтернет» змогу побачити пам’ятні місця за допомогою сервісу огляду місцевості.
Готуємося до наступного уроку
- 1. Назвіть картографічні інтернет-джерела, якими ви користуєтеся для пошуку географічної інформації.
- 2. Що ви знаєте про сучасні навігаційні системи?
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 8 клас Гільберг, Паламарчук, Совенко 2021 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)