Формування території України протягом усього історичного періоду було болісним, а часом драматичним. Стратегічно важливий геополітичний простір, на якому Україна сформувалась як держава, упродовж століть був зоною нестабільності й суперництва сусідніх країн. Неодноразово територію нашої країни ділили між собою інші держави. Тільки в минулому столітті Україна зазнала кілька територіальних змін кордонів держави. Після закінчення Першої світової війни та подій Лютневої революції 1917 р. склалися сприятливі умови для створення української держави. 7 листопада 1917 р. в Києві було проголошено Українську Народну Республіку (УНР), до складу якої ввійшли землі Центральної та Східної України. 25 грудня 1917 р. у Харкові Україну було проголошено Республікою Рад. 13 листопада 1918 р. у Львові патріотичні сили утворили Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУHP).

• Використовуючи знання з історії, з’ясуйте, які сучасні області входили до складу Західноукраїнської Народної Республіки.

22 січня 1919 р. в Києві було проголошено акт возз’єднання УНР і ЗУНР в єдину соборну Україну. Проте зберегти державу не вдалося. У 1922 р. Східна й Центральна Україна ввійшли до складу створеного Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Землі Західної України розділили Польща, Чехословаччина й Румунія. У 1939 р. землі Західної України ввійшли до складу СРСР і утворили Українську РСР. У 1940 р. до України повернулися Північна Буковина та Південна Бессарабія. У 1945 р. до складу Української РСР увійшла Закарпатська область, а частина західноукраїнських земель була передана Польщі.

У 1954 р. до України приєднався Крим. 24 серпня 1991 р. проголошено незалежність України й утворено самостійну державу.

Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою України. Сучасний адміністративно-територіальний устрій України сформувався історично. Він ґрунтується на засадах єдності й цілісності державної території, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, ураховує їх історичні, економічні, екологічні, географічні й демографічні особливості, етнічні й культурні традиції (мал. 23).

Найбільшими одиницями в системі адміністративно-територіального устрою України є Автономна Республіка Крим та області. Адміністративна область — це велика частина території України з чітко визначеними кордонами й системою місцевих органів влади. Найбільші за площею Одеська (33,3 тис. км2), Дніпропетровська (31,9), Чернігівська (31,9) і Харківська (31,4), а найменші — Чернівецька (8,1), Закарпатська (12,8) та Тернопільська (13,8 тис. км2) області.

За кількістю населення найбільшими є Донецька, Дніпропетровська й Харківська області. Найменш населені Чернівецька, Волинська й Тернопільська області.

Назви обласних центрів, окрім двох областей — Закарпатської (м. Ужгород) та Волинської (м. Луцьк), — збігаються з назвою областей. Столицею Автономної Республіки Крим є м. Сімферополь.

Спеціальний статус міст центрального підпорядкування мають міста Київ і Севастополь.

Території областей поділені на райони. На території області є міста, які підпорядковуються безпосередньо обласним органам влади.

• Чи є такі міста на території вашої області? Наведіть приклади.

Мал. 23. Сучасна система адміністративно-територіального поділу України

В Україні існує 460 міст. Невеликим містам — районним центрам — має надаватися державна підтримка, оскільки надмірний розвиток великих міст породжує проблеми як для населення, так і для органів місцевого самоврядування.

У системі адміністративно-територіального устрою України важливе місце належить районам. Ця ланка пов’язує обласні й республіканські органи з міськими, селищними й сільськими радами, підприємствами, організаціями та ін. Кожен з районів — це економічно цілісний комплекс зі своєю більш або менш розвинутою соціальною інфраструктурою. Нині в Україні налічується 490 районів, із них у містах — 111. Найбільше районів у м. Києві — 10. Найбільшим сільським районом є Голопристанський район Херсонської області — 3435 км2, а найменшим — Половецький район Закарпатської області — 544 км2. Найбільша кількість населення проживає в Харківському районі Харківської області (майже 225 тис.), а найменша — у Верхньорогачицькому районі Херсонської області (до 15 тис. осіб).

В Україні існує 885 селищ міського типу, 10 279 сільських рад, 28 388 сільських населених пунктів. Територія сільської (селищної) ради — це не тільки саме село (селище), а й навколишні землі, які використовуються для сільськогосподарського виробництва.

Дуже гострою є проблема так званих неперспективних сіл. Щороку з обліку знімають десятки населених пунктів, що негативно позначається на економічній і соціальній ситуації. В Україні існує гнучка система поділу населених пунктів на сільські й міські, що забезпечує безперешкодний перехід з однієї категорії до іншої. Цей поділ залежить від того, чи пов’язане населення із сільськогосподарським виробництвом, а також від територіальних меж і кількості населення.

• Проаналізуйте сучасний адміністративно-територіальний поділ України (мал. 23). Які зміни ви побачили? Чим вони обумовлені?

Адміністративно-територіальний поділ України потребує змін. Проведення системної адміністративно-територіальної реформи є об’єктивною необхідністю. Реформа повинна закласти основи для розвитку нашої країни на засадах демократії та самодостатності територій, демонополізації та децентралізації системи державного управління шляхом розширення повноважень місцевих самоврядних органів влади.

5 лютого 2015 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Згідно із цим законом, сусідні міські, селищні, сільські ради можуть об’єднуватися в одну громаду, яка матиме спільний орган місцевого самоврядування (табл. 2, с. 50).

Передбачене цим законом добровільне об’єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу конкретних населених пунктів як у сільській місцевості, так і в містах.

• З’ясуйте, чи створені такі громади у вашій області, скориставшись Геопорталом адміністративно-територіального устрою України (http:atu.minregion.gov.ua/). Скільки їх? До якої громади належить ваш населений пункт?

Таблиця 2