Рослинність України
- 20-01-2022, 17:29
- 461
8 Клас , Географія 8 клас Гільберг, Паламарчук, Совенко 2021 (повторне видання)
8 Клас , Географія 8 клас Гільберг, Паламарчук, Совенко 2021 (повторне видання)
Пригадайте: 1. Як рослини пристосовуються до навколишнього середовища? 2. Що насамперед впливає на поширення рослин? 3. Яке значення мають рослини в житті й діяльності людини?
Розмаїття рослинності. Рослинність України надзвичайно різноманітна. Її видовий склад визначається трьома основними чинниками: природними умовами, геологічною історією формування території та господарською діяльністю людини (мал. 87).
Кожному живому організму потрібні відповідні природні умови для існування (температура повітря, вологість). Завадити поширенню певного виду рослин на сусідні території можуть природні бар’єри, наприклад гірський хребет або велика водойма.
Мал. 87. Чинники, які визначають склад рослинності
Земля неодноразово зазнавала змін упродовж геологічної еволюції. Зміни її поверхні й клімату в різних регіонах відбувались по-різному, що також вплинуло на видовий склад рослинності. У рослинному покриві країни є види рослин, які залишилися від давніх геологічних епох. Їх називають реліктами. На території України є види, які були завезені з інших континентів.
Природна рослинність на території України налічує понад 30 тис. видів вищих і нижчих рослин. Це кілька десятків видів дерев, кілька сотен видів чагарників і до тисячі видів трав. Найбагатший видовий склад рослинності спостерігається в Українських Карпатах (понад 2000 видів) і Кримських горах (2300 видів). Майже 600 видів ендеміків (рослин, поширених на невеликій території) росте на території Подільської височини.
Багатство рослинності характеризує не тільки суходіл, а й морські узбережжя і прибережні води, лимани, озера, річки та штучні водойми.
Рослинні угруповання. Сукупність рослин на певній території, пов’язаних між собою та навколишнім середовищем, називають рослинним угрупованням. На території України виокремлюють такі типи рослинних угруповань: ліси, степи, луки й болота.
Мал. 88. Картосхема лісистості території України
Закономірності поширення рослинного покриву в Україні. Розміщення рослин на території країни обумовлено: на рівнинах — законами широтної зональності, а в горах — вертикальної поясності. Кожній природній зоні відповідає певний видовий склад рослинності.
Ліси України — національне багатство, яке належить народу. Загальна площа лісів становить 9,6 млн га, із них: хвойні ліси (переважно сосни та ялини) займають 42,2 %, твердолистяні (дуб, бук) — 43,2 та м’яколистяні (береза, вільха) — 13,6 % території. Ліси вкривають 15,9 % території країни. Вони зосереджені переважно на Поліссі, в Українських Карпатах і Кримських горах.
Користуючись картосхемою (мал. 88), з’ясуйте, яка лісистість характерна для вашої області.
За показником лісистості території (відношення площі вкритих лісовою рослинністю земель до загальної площі країни), Україна належить до малолісних країн Європи.
У різних природних зонах лісистість території має значні відмінності. Найбільша вона в Українських Карпатах (39 %) і Кримських горах (36 %). Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 23 % (зона мішаних лісів) до 12,5 % (лісостеп) і 3,8 % (степ).
Понад половину лісів України створено штучно, тому вони потребують посиленого догляду. Середній вік деревостанів перевищує 60 років (вони становлять 47,5 % площі лісів). Ліси поступово старіють, і їхній санітарний стан погіршується. До третини лісів ростуть у зоні радіоактивного забруднення, частина з них повністю виключена з лісогосподарського виробництва.
Ліси України сформовані понад 30-ма видами деревних порід. У лісах переважають молоді й середні за віком дерева, поширені такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Вони займають до 90 % укритих лісами площ. Також поширені граб, липа, клен, береза, тополя, вільха та ін.
Соснові (борові) ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок лісостепу та степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумус і поживні речовини. На багатших ґрунтах ростуть дубово-соснові ліси. У лісах України поширені два види ялини — звичайна, або європейська, і гірська. Окремі ділянки ялини європейської трапляються в західних областях і на Чернігівщині. Великі площі під ялиною — в Українських Карпатах.
Смерека біла росте в Карпатах, в окремих районах Передкарпаття і Розточчя. В карпатських лісах трапляється модрина. На території України поширені бук європейський і кримський. Бук європейський — одна з основних порід лісів Українських Карпат і західних районів Волині, Поділля та Придністров’я (мал. 90). Бук таврійський росте в Кримських горах на висоті від 500 до 1300 м.
Мал. 89. Розподіл площі лісів України за основними породами дерев
Мал. 90. Буковий ліс
У лісах України широко представлений дуб звичайний, він росте в усіх природних зонах рівнинної частини та в горах до висоти 900 м. Дуб скельний трапляється в Карпатах і Кримських горах, а також на заході лісостепової зони. Граб росте в дубових, дубово-букових і букових лісах, утворюючи в них другий ярус. У Криму ростуть граб кавказький і граб східний. У лісах України поширені ільм, в’яз і берест, а також липа серцелиста. Трапляються липа широколиста, срібляста, а в лісах Кримських гір — липа кримська. Ясен звичайний можна знайти в усіх лісових районах України. У лісах України поширені чотири види клена (явір, гостролистий, польовий і татарський), а також біла й чорна тополі, осика, вільха.
Дискусійний клуб
Які країни Європи багаті на лісові ресурси?
Ліси пом’якшують клімат, регулюють баланс води, ослаблюють негативний вплив посух і суховіїв, стримують рух пісків, захищають ґрунти від водної та вітрової ерозії, очищують атмосферу від хімічних забруднень.
Степи. Як зональний тип рослинності, степи збереглися лише фрагментарно на схилах балок, у передгір’ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя й островах, а також у місцях близького залягання твердих порід. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках.
Для типових (справжніх) степів характерне переважання церофільних дернинних злаків і типчака. Різнотравно-типчаково-ковилові степи мають густий трав’яний покрив, у них поширені ковила, тонконіг, стоколос, вика, конюшина; з різнотрав’я — горицвіт весняний, молочай степовий, шавлія, астрагал. Типчаково-ковилові степи в минулому охоплювали простори Причорноморської низовини. У трав’яному покриві переважали ксерофітні злаки: типчак, ковила українська, келерія;з різнотрав’я — кахрис, ферула, будяк, пижмо та ін. Полиново-злакові степи були поширені вздовж Азово-Чорноморського узбережжя. У травостоях корінних фітоценозів домінували ксерофітні дернинні злаки (типчак, ковила, житняк), полин, з галофільних — камфоросма, кермек та ін.
Лучні степи поділяють на рівнинні й гірські (Кримські). У травостої домінують злаки: ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; із різнотрав’я поширені конюшина, гадючник, маренка, шавлія лучна та ін.; з ефемерів та ефемероїдів — незабудка, переломник, крупка. Для лучної рослинності характерна така закономірність: у лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивалися лучні степи та остепнені луки на глибоких чорноземах; у степовій зоні на півночі були поширені різнотравно-типчаково-ковилові степи на звичайних чорноземах; на південь простягліїся типчаково-ковилові степи на південних чорноземах і темно-каштанових ґрунтах; у Присивашші поширені полиново-злакові степи на каштанових солонцюватих ґрунтах.
Чагарникові степи в минулому простягалися на Донецькому кряжі та сході України. У них представлені зарості карагани, кам’янисто-степового чагарнику.
Напівсаванні степи трапляються невеликими ділянками в Кримських горах. У цих степах до злаків домішуються субтропічні (напівсаванні) види, ефемероїдне різнотрав’я. У трав’яному покриві поширені люцерна, бурачок пустельний, пирій повзучий, горошок та ін.
Луки. Їх поділяють на заплавні, суходільні, низинні й гірські. У заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлищ, келерії, до яких долучаються конюшина, жовтець, щавель, деревій та ін. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки.
Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. У їхньому трав’яному покриві домінують вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина — лучна та біла. Луки використовують як сіножатті. В Українських Карпатах поширені гірські луки (мал. 91). У їхньому трав’яному покриві переважають вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. У субальпійському поясі сформувалися білоусникові луки, ростуть також тимофіївка, осока вічнозелена, вівсяниця.
Мал. 91. Гірські луки
Мал. 92. Болотна рослинність
Болота. Болотна рослинність охоплює до 2 % території України (мал. 92). Найбільше її на Поліссі, а в напрямку на південь її кількість і площа зменшуються. Заболоченість і заторфованість Полісся становить 5 %; лісостепу — 1,6; степу — 0,3; Карпат — 0,4 % від території країни.
В Україні найбільше поширені низинні болота. Евтрофні болота живляться повеневими й підземними водами, поверхневим стоком, а тому багаті на органічні речовини, мінеральні солі, мул. У них переважають осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З лісових угруповань найбільше поширена вільха чорна, ростуть сосна, береза, верба.
Меліоровані болота використовують як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.
На території України ростуть реліктові рослини. Вони збереглися лише в окремих районах. До них належить, зокрема, тис ягідний, невеликі насадження якого можна побачити в Українських Карпатах і Кримських горах.
Рослинні ресурси, їх охорона й відтворення. Освоєння людиною природних ресурсів почалося з рослинності й тваринного світу. Рослинність - джерело різноманітних ресурсів (мал. 93). З давніх-давен люди використовували плоди дикорослих рослин — ягоди, гриби, горіхи, фрукти. Луки, пасовища, сіножаті — чудова кормова база для тваринництва. Тисячі рослин є сировиною для виготовлення ліків. Ліси дають людству деревину й хімічну сировину.
Мал. 93. Види рослинних ресурсів
Рослинність України зазнала істотних змін унаслідок господарської діяльності людини. Вирубування лісів, осушення боліт, розорювання степу, гірничо-добувна діяльність призводять до збіднення рослинності й зникнення рослинних угруповань. З метою захисту окремих видів рослин створюються заповідники, заказники та національні парки.
Користуючись картами атласу та додатками 10-12, визначте, у якій частині України найбільше природоохоронних територій.
Важливу роль у збереженні рослинності відіграє Червона книга України, яка була вперше видана в 1980 р. і перевидана в 2009 р. До Червоної книги внесено 826 видів рослин і грибів, яким загрожує зникнення. Ці види рослин підлягають охороні на всій території України.
У Зеленій книзі України зібрано відомості про сучасний стан природних рослинних угруповань, у яких переважають рідкісні, ендемічні й реліктові види рослин, що підлягають охороні. Книга була створена в 2002 р. До неї занесено до 130 рослинних угруповань, які майже знищені господарською діяльністю людини. Книга є довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ та організацій, навчальних закладів, фахівців у галузі збереження біорозмаїття, активістів зеленого руху.
Висновки
Основні терміни й поняття
Лісистість — відношення площі вкритих лісовою рослинністю земель до загальної площі країни.
Релікти — рослинні й тваринні організми, що збереглися лише в окремих районах, або залишки фауни й флори минулих геологічних епох.
Рослинне угруповання — сукупність на певній території рослин, пов’язаних між собою та навколишнім середовищем.
Запитання та завдання
Практикум
Складіть список рослин вашої місцевості (не менше 10 видів), які занесені до Червоної книги України.
Готуємося до наступного уроку
Коментарі (0)