Номенклатура кожного аркуша топографічної карти

Мал. 30. Поділ базового аркуша на менші. 1:500 000, 1:200 000, 1:100 000

• Кути орієнтування. Усі лінії на земній поверхні мають відповідний напрямок, виражений кутом у градусах від початкової лінії чи напрямку в певній системі координат. Таку початкову лінію називають орієнтувальним напрямком, що залежить від обраної системи координат. У системі географічних координат - це напрямок дійсного меридіана, а в системі плоских прямокутних координат - абсциса (вісь X) - осьовий меридіан відповідної зони. Ці кути називають орієнтувальними, або кутами напрямку.

Зважаючи на це, у кожній точці місцевості можна провести три напрями на північ (мал. 31):

• істинний (географічний) меридіан покаже на північний географічний полюс (а);
• магнітний меридіан покаже на північний магнітний полюс (б);
• вертикальна лінія кілометрової сітки - на північний географічний полюс за осьовим меридіаном зони (в).

Лінії спостереження на місцевості мають два напрями: прямий, напрям від якої-небудь початкової точки до кінцевої, і зворотний - від кінцевої точки до початкової. Тому розрізняють прямі й зворотні кути напряму.

У топографії використовують дві системи координат (географічну та прямокутну), тому, відповідно, виділяють кути напрямків двох видів. Перший - це дирекційні кути, утворені вертикальними лініями прямокутної системи координат і напрямками ліній на місцевості. Другий - азимути - кути, які утворюють лінії географічної сітки та напрямки на об’єкт.

Мал. 31. Форми полярних осей

Дирекційний кут (α) визначають на карті за рухом годинникової стрілки від 0° до 360° між північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки й напрямком на визначену точку чи об’єкт. Дирекційні кути напрямків визначають переважно за картою або за магнітним азимутом.

Дирекційні кути бувають прямі та зворотні. Зв’язок між ними виражають формулою αзв = αпр ± 180°, тобто зворотний дирекційний кут відрізняється від прямого на 180°.

Азимут - це кут між напрямками меридіана й певного об’єкта з точки спостереження, який вимірюють у градусах і який може мати значення від 0° до 360°. Оскільки існує різниця між географічним та магнітним полюсами Землі, то азимути бувають дійсними (А) або магнітними (Ам) - залежно від меридіана, який обирають за початковий. Азимут використовують для орієнтування в процесі пересування в лісі, у горах, у піщаній пустелі або за умов поганої видимості (уночі, за сильного туману), коли звірити карту з місцевістю й орієнтуватися по ній важко, а часом і неможливо. За допомогою азимута визначають також напрямок руху суден у морі й літаків.

На місцевості відлік азимутів проводять від напрямку стрілки компаса (її північного кінця) за годинниковою стрілкою від 0° до 360°, інакше кажучи - від магнітного меридіана цієї точки. Якщо предмет розміщений від спостерігача точно на північ, то азимут його 0°, якщо на схід - 90°, на південь - 180°, на захід - 270°. Під час спостереження за компасом вимірюють магнітний азимут.

Румб (г) - це гострий кут, який відраховується від ближнього північного або південного напрямку осьового меридіана або лінії, паралельної йому до заданого напрямку. Увесь горизонт умовно ділять на 32 румби; 1 румб дорівнює приблизно 11° (мал. 32).

Румби позначаються назвою чверті, у якій знаходиться лінія, оскільки градусна величина румбів напрямів може бути однаковою, наприклад: ПнСх: 35°, ПдЗх: 35°, ПнЗх: 24°, ПдСх: 45°.

Румби, як й азимути та дирекційні кути, бувають прямими та зворотними, за абсолютною величиною вони залишаються рівними, а змінюються тільки їхні назви на протилежні. Вони відрізняються на 180°.

Цим виміром користуються в навігації для позначення курсу судна чи літака або напрямку на певний видимий об’єкт: маяк, мис. В океанографії його застосовують для позначення напрямку морських течій, хвилювання та дрейфу льоду. Для правильності визначення напрямку до величини румба в градусах дописують дві букви назв сторін світу. Наприклад, кут 22,50° має назву ΝΝΕ - норд-норд-ост - північний-північний-схід.

Мал. 32. Румби

ПІДСУМУЄМО!

• Поділ топографічної карти на окремі аркуші називають розграфленням.
• Для того щоб зрозуміти адресу аркуша, використовується особлива система умовних позначень - номенклатура аркушів топографічних карт.
• Один аркуш отримують шляхом розграфлення зображення земної кулі на 6-градусні колони (зони) та 4-градусні ряди.
• Усі лінії на земній поверхні мають відповідний напрямок, виражений кутом у градусах. Таку початкову лінію називають орієнтувальним напрямком, а кути називають орієнтувальними, або кутами напрямку.
• У топографії виділяють кути напрямків двох видів: дирекційні кути та азимути.
• Румб - це гострий кут, який відраховується від ближнього північного або південного напрямку осьового меридіана або лінії, паралельної йому, до заданого напрямку.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Розграфлення і номенклатура топографічних карт, номенклатура аркушів, градусні колони (зони), градусні ряди, кути орієнтування, дирекційний кут, азимут, румб.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

• 1. Чи запам’ятали? Що таке розграфлення і як воно відбувається?
• 2. Чи зрозуміли? Чим відрізняються дирекційні кути від азимутів?
• 3. Чи можете застосувати? Розрахуйте номенклатуру аркуша топографічної карти, на якому зображений регіон вашого проживання.
• 4. Чи можете проаналізувати? Назвіть приклади застосування кутів напряму в практичній діяльності людини. Чи можна використати їх у життєвих ситуаціях?
• 5. Чи можете оцінити? Використавши додаткові джерела інформації, оцініть роль кутів напрямів у географічних дослідженнях.