Лісостепова природна зона
- 21-01-2022, 01:15
- 425
8 Клас , Географія 8 клас Пестушко, Уварова, Довгань 2021 (поглиблене вивчення)
§ 62. Лісостепова природна зона
ПРИГАДАЙТЕ
- Чому так була названа ця природна зона?
- У яких природних умовах розвивається лісова та степова рослинність?
• Географічне положення. Зона лісостепу простягається від Подільської височини до західних схилів Середньоруської височини (мал. 90). Південна межа її в Україні проходить на північ від населених пунктів Велика Михайлівка, Первомайськ, Новоукраїнка, Кропивницький, Знам’янка, Онуфріївка, Кобеляки, Нові Санжари, через Балаклію, уздовж долини річок Ворскли та Оскіл. У цій природній зоні майже повністю лежать Вінницька, Черкаська, Полтавська, Сумська та Харківська області, а також південні райони Житомирської, Київської, Чернігівської та північні райони Кіровоградської та Одеської областей.
Мал. 90. Межі лісостепової зони
Своєрідністю цієї природної зони є чергування лісових і степових ландшафтів - звідки й походить її назва.
• Особливості природних умов. Лісостепова зона лежить в межах Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини, що спричинило значні коливання абсолютних висот. Тут розташована Придніпровська височина, Придніпровська низовина, а також західні схили Середньоруської височини. Височинні форми рельєфу дуже розчленовані, що пояснюється наявністю лесових порід, які легко руйнуються внаслідок водної ерозії. Усе це зумовило властиву лісостепові вертикальну зміну ландшафтів. Тут чергуються підвищені та понижені ділянки, долини річок з ярами та балками, поширені карстові форми рельєфу.
УКРАЇНА Й УКРАЇНЦІ У СВІТІ
Винятковим явищем для Придніпровської височини й для всієї величезної Східноєвропейської рівнини є Канівські гори. Одна за одною здіймаються вони понад Дніпром: Дніпрова, Московка, Лиса, Бессарабія, Пилипенкова, Чернеча (Тарасова), Княжа. Ці гори мають не лише унікальну геологічну будову, цікаві легенди щодо їхніх назв, а й приваблюють учених археологічними знахідками найдавніших часів. Тут було знайдено залишки іхтіозаврів, плезіозаврів, скелети та бивні мамонтів, шерстистих носорогів, вівцебиків, зубрів. Загальна довжина Канівських гір сягає близько 75 км, максимальна ширина - 9 км, висота над рівнем моря - до 255 м. Місцевість тут набуває гірського вигляду саме завдяки своєму окраїнному географічному положенню на кордоні Придніпровської височини й однойменної низовини, які чітко розмежовує синя широчінь Дніпра. На території Канівських гір знаходяться музей та могила Т. Шевченка.
• Клімат. Зона лісостепу, як і зона мішаних і широколистих лісів, розташована в Атлантико-континентальній кліматичній області, проте умови тепла й зволоження дещо відрізняються. Помітні ці відмінності й усередині самої природної зони. Так, середні значення річної сумарної кількості сонячної радіації змінюються від 4000 МДж/м2 на півночі до 4400 МДж/м2 на півдні, а річний радіаційний баланс становить 1800-1850 МДж/м2. З радіаційними умовами та особливостями циркуляції повітряних мас пов’язаний розподіл температури повітря влітку, яка підвищується в напрямку з північного заходу на південний схід від + 18 до +22 °С. Середні температури січня становлять -5...-8 °С. Абсолютний мінімум температур -36 °С зареєстровано на сході. Безморозний період триває від 150 днів на сході до 190 днів на заході.
Річна кількість опадів зменшується у південно-східному напрямі від 700 мм на заході до 450 мм на сході. Близько 65-75 % опадів протягом року випадає з квітня по вересень. Коефіцієнт зволоження змінюється в такому самому напрямку - від надмірного (≈2) на заході до нейтрального (1,2-1) на південному сході.
• Внутрішні води. Лісостепову зону перетинають басейни річок Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного Бугу. Найбільша густота річкової мережі спостерігається в басейні Дністра та на Придніпровській височині (0,24-0,2 км/км2). На Лівобережжі та сході зони цей показник знижується до 0,15 км/км2.
На весняний річковий стік припадає 45-60 % річного. Живлення річок - змішане з переважанням снігового. Частка підземних вод у ньому незначна - 10 %. У зоні лісостепу є також значні запаси підземних вод, частина з яких є мінеральними.
• Ґрунтовий покрив природної зони досить різноманітний і строкатий. Це зумовлено неоднорідністю ґрунтоутворювальних чинників: лесовими гірськими породами, нейтральним коефіцієнтом зволоження, поєднанням лісових і степових ландшафтів, інтенсивною господарською діяльністю тощо. Зональний характер мають найбільш поширені типи ґрунтів: чорноземи типові та опідзолені. Азональні чинники спричинили поширення на терасах Дніпра солонцюватих ґрунтів, солонців і солончаків; у річкових долинах сформувалися лучні, дернові й болотні ґрунти.
Головним природним багатством лісостепу є чорноземи. Типові чорноземи мають потужний гумусовий профіль (120-130 см), уміст гумусу становить 4-5 %. Опідзолені чорноземи й темно-сірі лісові ґрунти сформувалися на правобережжі Дніпра й містять 4-6 % гумусу. Сірі та світло-сірі лісові ґрунти утворилися на Придніпровській височині. На давніх терасах, у широких зниженнях сформувалися лучно-чорноземні ґрунти, у заплавах річок - лучні та болотні ґрунти. Проте загальна заболоченість природної зони становить лише 1,6 %.
• Природна рослинність залежить від типу ґрунтів і представлена залишками остепнених лук і степів, дубових і дубово-грабових, дубово-липово-кленових лісів. Первісні степи й ліси збереглися мало. Сучасна пересічна лісистість зони становить близько 12 %.
Найпоширенішими видами рослин є дуб, сосна, граб, бук, вільха, береза. Лучні степи та остепнені луки збереглися в заповіднику «Михайлівська цілина». Лучна й болотяна рослинність поширена переважно в долинах річок.
• Тваринний світ характеризується як мешканцями лісу (білка, заєць сірий, куниця, козуля), так і степовими (мишівка польова, тхір степовий, дрохва, куріпка сіра) видами тварин.
• Різноманіття ландшафтів. Значна протяжність зони лісостепу визначає різноманітність ландшафтів, що змінюються із заходу на схід. Основними ландшафтами є широколистянолісові із сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами, різнотравно-злакові степові ландшафти з опідзоленими чорноземами та лучно-степові з типовими чорноземами. У річкових долинах на незначних площах сформувалися мішанолісові та болотні ландшафти. Переважна більшість природних степових ландшафтів поступилися місцем сільськогосподарським угіддям.
За поширенням височинних і низовинних ландшафтів лісостепова зона поділяється на три краї. Щоб дізнатися про їхні характеристики, дивіться QR-код.
Поширеними сучасними природними процесами, що відбуваються в лісостеповій зоні, є ерозійні та карстові процеси, просідання ґрунту та підтоплення, соленакопичування та заболочування.
ПІДСУМУЄМО!
- Зона лісостепу охоплює значну площу й простягається із заходу на схід від Подільської височини до східних кордонів України.
- Зональними особливостями є чергування височинно-низовинного рельєфу, помірно континентальний клімат, переважання типових чорноземів і сірих лісових ґрунтів, наявність лісової та степової рослинності.
- Переважаючими є сучасні ландшафти: лісостепові та лучно-степові височинні й низовинні, окремі ландшафти широколистих лісів, борові, лучно-лісові, болотні.
- За поширенням височинних і низовинних ландшафтів лісостепова зона поділяється на три краї: Подільсько-Придніпровський, Лівобережно-Дніпровський та Східноукраїнський.
ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Лесові породи, карстові форми рельєфу, коефіцієнт зволоження, чорнозем.
ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!
- 1. Чи запам’ятали? Назвіть головні зональні особливості лісостепової природної зони.
- 2. Чи зрозуміли? Якими чинниками зумовлюються найбільш поширені несприятливі фізико-географічні процеси в лісостепу?
- 3. Чи можете застосувати? Користуючись ландшафтною картою України, назвіть найбільш поширені ландшафтні зони лісостепу.
- 4. Чи можете проаналізувати? Складіть порівняльну фізико-географічну характеристику двох країв лісостепової зони (за вибором).
- 5. Чи можете оцінити? Обґрунтуйте виділення північної та південної меж лісостепової природної зони в Україні.
Коментарі (0)