Войти
Закрыть

Україна в урбанізованому світі ХХІ століття

8 Клас

РОЗВИТОК УРБАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ. Частка міського населення в Україні почала стрімко зростати із середини ХХ ст. Удосконалювалася міська інфраструктура, поширювався міський спосіб життя. Проте в більшості міст нашої країни зберігався старий спосіб життя. Найбільш урбанізованими містами в той час в Україні були Одеса, Львів та Київ. Чи знаєте ви, що... Київ не завжди був найбільшим містом України. На початковій стадії урбанізаційних процесів, у 1897 р., населення Одеси становило 403,8 тис. осіб, Києва — 247,7 тис., Харкова — 173,9 тис., Львова — 160 тис., Катеринослава (тепер Дніпро) — 112,8 тис. осіб. Вивчати урбаністичні процеси в Україні розпочав Володимир Кубійович під час дослідження міста Новий Сонч. Пізніше зростання ролі міст у нашій країні досліджували Л. Корецький, Ф. Заставний, О. Шаблій та ін. Загальні риси урбанізації по-різному виявляються в регіонах України. Це передусім залежить від рівня і типу освоєння території. Для України, у якій традиційно високий рівень розвитку мають сільське й лісове господарства, характерний аграрний тип освоєння. З розвитком видобувних й обробних галузей промисловості цей тип трансформувався в більшості регіонів у аграрно-промисловий (Київська, Львівська, Полтавська, Харківська області), а в деяких — у промислово-аграрний (Донбас, Придніпров'я)....
0 Переглянути

Урбанізація

8 Клас

ЗРОСТАННЯ РОЛІ МІСТ. Перші міста з'явилися в давні часи. Людність деяких із них становила сотні тисяч осіб, що на тлі тодішнього народонаселення було надто високим показником. Такими містами були: Вавилон, Ніневія, Латна, Сіань, Мемфіс. Першими урбаністичними центрами Античної епохи були Рим, Афіни, Карфаген, Олександрія. Населення тодішнього Риму перевищувало 1 млн осіб, саме місто мало чітку структуру забудови, ефективну систему водопостачання та каналізації, кілька десятків бібліотек. В епоху Раннього Середньовіччя великими містами Європи були Константинополь і Київ, проте за людністю їх перевищувала Кордова — 400 тис. осіб. У середні віки найбільш населеними були міста Китаю та Індокитаю. Найбільшим містом планети того часу вважається Ангкор-Тхом, населення якого перевищувало 1 млн осіб. Його залишки досліджують і нині у джунглях Камбоджі. У Пізньому Середньовіччі відбулося зростання міст Європи (Парижа, Лондона, Неаполя, Венеції) та Азії (Нанкіна, Пекіна, Делі, Кіото) (табл. 18). • Назвіть осередки розвитку культури в Давньому Римі та Греції. Пригадайте з історії причини виникнення міст та їх характерні ознаки. Першим сучасним містом-мільйонником вважається Токіо, кількість населення якого перевищила 1 млн осіб в 1803 р. (тоді нинішня японська столиця мала назву Едо). Наступним мільйонником у 1850 р. став Лондон. Таким чином, перші мегаполіси утворилися в острівних країнах. Приблизно в цей час у світі розпочалися процеси урбанізації — збільшення чисельності міського населення, поширення міського способу життя і зростання ролі міст у житті країни або регіону....
0 Переглянути

Розселення та типи населених пунктів

8 Клас

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЕЛЕННЯ. Розміщення людей на певній території називається розселенням. На цей процес впливають історичні, економічні соціальні чинники, які визначають різноманітність форм розселення. Кочова форма розселення має специфічний господарський побут і культурні особливості. Кочові народи зазвичай не створюють постійних населених пунктів, а лише тимчасові стоянки — табори. Така форма розселення поширена серед окремих народів Африки, Азії, Америки. Зокрема, це: туареги (мал. 162), бербери, масаї, монголи, ненці, чукчі, ескімоси. Їхній побут зазвичай пов'язаний із мисливством, рибальством або скотарством. Серед європейських народів залишкові ознаки кочової форми розселення спостерігаються в ромів. Сільське розселення характерне для сільської місцевості. Розрізняють дисперсну й дисперсно-групову форми розселення селян. Дисперсну ще називають розсіяною. Для такого розселення характерне поодиноке розташування подвір'їв-садиб неподалік від місць праці: земельних ділянок, лісів, мисливських угідь тощо. Найвиразніші приклади дисперсної форми розселення — це хутори в Україні, Польщі та країнах Балтії. У більшості країн світу переважає дисперсно-групова форма розселення селян. Розміри сіл та їх розташування значно відрізняються залежно від країни. Найбільші сільські населені пункти спостерігаються у країнах Азії: Китаї, Індії, Республіці Корея, Бангладеш (мал. 163)....
0 Переглянути

Механічний рух населення

8 Клас

ВИДИ МІГРАЦІЙ. Переміщення людей з одного місця проживання на інше називається міграцією, або механічним рухом. Виділяють внутрішню та зовнішню міграцію. Зовнішня міграція відбувається у двох формах: еміграція — виїзд громадян зі своєї країни за кордон на постійне або тимчасове проживання та імміграція — в'їзд у зарубіжну країну на тимчасове або постійне місце проживання (мал. 157). До основних причин міграції належать соціально-економічні, політичні, воєнні, екологічні чинники. Прикладами зовнішніх міграцій (мал. 159) є переселення єврейського населення в Ізраїль, переселення населення з Афганістану в країни Європи через нестабільну політичну ситуацію в країні та в результаті воєнних дій. ЗОВНІШНЯ МІГРАЦІЯ ЯК ЯВИЩЕ СВІТОВОГО МАСШТАБУ. У 2015 р. світове співтовариство знову зіткнулося з «великим переселенням народів». Його основні потоки спрямовані з африканських та арабських країн Близького Сходу (Сирії, Іраку) в Європу. Ще один напрямок міграції в Європу веде із країн Центральної та Південної Азії. Активні міграційні потоки спрямовані із країн Латинської Америки та Африки в США; із країн Східної Європи — у Західну Європу, Канаду та Австралію. Зовнішні (міжнародні) міграції можуть бути: постійні або тимчасові, добровільні або вимушені, організовані або стихійні. Міграції розрізняють і за чинниками, що їх зумовлюють: економічна, політична, етнічна, релігійна, природна, побутова та ін. Найпоширенішою є економічна міграція. Це пов'язано з пошуком ліпших умов життя і праці, здобуття якісної й перспективної освіти....
0 Переглянути

Статево-віковий склад населення

8 Клас

СТАТЕВО-ВІКОВИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. Незважаючи на те, що на кожні 100 дівчаток народжуються близько 107 хлопчиків, статевий склад населення у країнах світу є доволі різним. Так, у країнах Європи та Північної Америки чисельно переважають жінки. У країнах Африки, Латинської Америки, Австралії та Океанії кількість чоловіків і жінок приблизно однакова. У країнах Азії, особливо в Китаї та Індії, помітно переважають чоловіки, що пов'язано з проблемним становищем жінки в суспільстві та сім'ї (ранні шлюби, багатодітність в умовах злиденності й хвороб). • Пригадайте, які регіони світу є найбільш населеними. Кожному типу відтворення населення відповідає свій тип вікового складу. Вікова структура населення країн визначається розподілом населення за віковими групами. Вік є основним критерієм для визначення економічно активного населення — трудового ресурсу країни. Загальна кількість економічно активного населення світу становить понад 2 млрд осіб (в Україні — майже 30 млн осіб). Деякі країни й регіони дуже різняться між собою за цим показником. Це залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, ступеня зайнятості жінок у виробництві, вікового складу населення. Для вивчення природного руху населення будують статево-вікові піраміди. Вони відображають розподіл населення за віком та статтю. У країн з високим природним приростом основа піраміди буде широкою. Україна, як ви вже знаєте, має від'ємний природний приріст, тому основа її піраміди звужена (мал. 152). Піраміда також ілюструє співвідношення чоловічого та жіночого населення. У світі вікова структура населення «наймолодша» в Африці. До того ж, тут немає явно вираженої тенденції до старіння народів. Дуже неоднорідне за віковою структурою населення країн Америки. У Латинській Америці значна частина статево-вікової піраміди — це діти віком до 15 років. Велика частка дітей також у Палестині — 51 %. «Найстаріша» вікова структура населення в Північній Америці, особливо в США, Канаді, та Європі: дітей до 15 років лише 22 %, людей працездатного віку — 62-64 % і високий відсоток населення похилого віку — 15-17 %....
0 Переглянути

Демографічна ситуація у світі та Україні

8 Клас

УКРАЇНСЬКЕ ГЕОГРАФІЧНЕ ТОВАРИСТВО ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ПАВЛА ЧУБИНСЬКОГО. У 1873 р. було створено Українське географічне товариство, яке з перших днів свого існування розпочало активне дослідження природних умов і соціально-економічного життя України. Одним зі значних заходів був перепис населення м. Києва, здійснений 2 березня 1874 р. За його результатами та даними, отриманими під час етнографічних експедицій, були написані важливі наукові роботи з географії населення України. Зокрема, видано 7-томну працю Павла Чубинського «Роботи етнографо-статистичної експедиції в Західно-Руський край» (1872-1878 рр.). За наукові досягнення П. Чубинський був нагороджений найвищими на той час відзнаками, у тому числі — золотою медаллю Міжнародного етнографічного конгресу в Парижі (1875 р.). • Пригадайте, які етнографічні дослідження здійснював П. Чубинський. Поміркуйте, як це пов'язано з географічним вивченням населення. ПРАВИЛО ДЕМОГРАФІЧНОГО ПЕРЕХОДУ. Наука, яка вивчає природний і механічний рух населення, називається демографією. Тобто вона опікується питаннями народжуваності й смертності, тривалості життя і статево-вікового складу населення, а також — переміщення населення у просторі (у межах країни, прибуття та вибуття людей з інших чи в інші країни). Іншими словами, демографія вивчає закономірності та закони розвитку людності. Ученими-демографами визначено правило демографічного переходу, яке передусім залежить від рівня економічного розвитку країни й має кілька фаз. Перша фаза демографічного переходу характеризується низьким природним приростом населення, який визначають висока народжуваність і відносно високий рівень смертності. Ця фаза для більшості країн є пройденою ще в минулому столітті. Для другої фази демографічного переходу властиві висока народжуваність та помітне зниження смертності, тобто — значний природний приріст. Більшість країн Західної Європи пройшли цю фазу у XVIII—XIX ст., країни Східної Європи — у ХІХ — на початку ХХ ст. У 70-80-х роках ХХ ст. ця фаза поширилася на країни Азії, Африки й Латинської Америки, що зумовило різкий ріст населення планети, так званий «демографічний вибух». Третя фаза демографічного переходу характеризується стабілізацією приросту населення: низькі народжуваність і смертність, відповідно — низький природний приріст. Іноді входження в цю фазу призводить до скорочення населення окремих країн. Проте згодом ці...
0 Переглянути

Кількість населення та чинники, що на неї впливають

8 Клас

ДИНАМІКА НАСЕЛЕННЯ СВІТУ. Упродовж історії розвитку людства кількість населення Землі та місця розселення постійно змінювалися. У 300-х роках на території Західної та Східної Римських імперій жило близько 25 млн осіб — майже половина тодішнього людства планети. В епоху Середньовіччя найбільш населеною була Азія. Проте загальна чисельність населення в ті часи була ще низькою. Стрімке збільшення кількості людей розпочалося наприкінці ХІХ ст., коли було перетнуто мільярдний рубіж. Цей процес швидкими темпами триває досі. У 1900 р. на планеті вже налічувалося більш як 1,7 млрд людей. У 1985 р. було зафіксовано народження 5-мільярдного жителя Землі. Ним умовно була визнана дитина, яка з'явилася на світ у Югославії. На порозі ХХІ ст. світ перетнув 6-мільярдну межу. Згідно з даними ООН, на 1 листопада 2014 р. на нашій планеті налічувалося більш як 7 млрд осіб. Нині кількість населення становить 7,2 млрд осіб. За довгостроковими прогнозами очікується, що позначки 9 млрд людство досягне у 2042 р. Учені вважають, що стабілізація кількості землян можлива після досягнення 10 млрд. Чи знаєте ви, що... Починаючи із середніх віків і донині найбільш населеним регіоном світу є Азія. Нині тут живе 60 % людей планети. Друге місце за кількістю населення посідає Африка (12 %), третє — Європа (11 %), четверте — Північна Америка (8 %), п'яте — Південна Америка (5,3 %), шосте — Австралія з Океанією (0,5 %)....
0 Переглянути

Заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля

8 Клас

ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ Й ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. В Україні діє розвинена мережа державних і громадських природоохоронних організацій. До них належать: Українське товариство сталого розвитку природокористування, Українська екологічна асоціація «Зелений світ», Міжнародна організація «Громадська ініціатива», Всеукраїнський комітет підтримки ООН щодо навколишнього середовища. Долучитися до їхньої діяльності може кожен з нас. Адже всі ми зобов'язані підтримувати чистоту й порядок на нашій українській землі. • Пригадайте, що належить до природно-заповідного фонду України. Які з цих об’єктів є у вашій місцевості? ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНІ об’‎єкти СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ. Територія України, як ви вже знаєте, багата на ландшафтні комплекси й природно-заповідні території. Усі ці об’‎єкти підлягають дослідженню на краєзнавчому рівні, тобто потребують вашої уваги, юні дослідники природи. Залежно від того, де ви живете — у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Сумській, Чернігівській області чи Криму, — маєте змогу долучитися до вивчення місцевих заказників, урочищ, пам'яток природи тощо. Найпоширенішими в областях України є заказники, у яких охороняють рослини, тварин та природні ресурси. Зокрема, у Дніпропетровській області є такі заказники: ландшафтні (Дніпродзержинський правобережний, Гришаї), лісові (Балка Парна), ботанічні (Балка Бубликова, Балка Орлова), орнітологічний (Заплава річки Базавлук) тощо. На території Київської області найвідомішими заказниками є: «Дзвінківський», «Ковалівський яр», «Чернинський», «Глибокий ліс», «Чорнобильський спеціальний», «Гайдамацьке болото» та ін....
0 Переглянути

Охорона природи в Україні

8 Клас

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ. Охорона природи — це заходи, спрямовані на збереження та відтворення як окремих її компонентів, так і їх поєднань у межах ландшафтів. Для цього в Україні створено природно-заповідний фонд та програму перспективного розвитку заповідної справи. Природно-заповідний фонд — це природні комплекси чи об’‎єкти, які мають особливу рекреаційну, естетичну та наукову цінність, із різноманітним ландшафтом та різновидом рослинності й тваринного світу (мал. 142). Основною метою фонду є збереження цілісності природи. Наша країна належить до територій з малою заповідністю (мал. 143). Біосферні заповідники створені для охорони найбільш типових природних об’єктів з метою фонового моніторингу — контролю за станом навколишнього середовища в результаті порівняння природних і сусідніх антропогенних ландшафтів. У біосферних заповідниках виділяють такі зони: заповідну (до неї можуть потрапляти лише науковці), буферну (для запобігання негативному впливу на заповідну зону антропогенних ландшафтів на прилеглих територіях), антропогенних ландшафтів (включає території традиційного землекористування, які не суперечать завданням охорони заповідної зони). В Україні налічується чотири біосферні заповідники, які є визнаними на міжнародному рівні: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський. У цих природоохоронних об’єктах забезпечується найвищий ступінь охорони природного середовища та зберігається недоторканність ландшафтів у заповідній зоні. Діяльність усіх біосферних заповідників узгоджується згідно з міжнародними домовленостями та угодами. Координацію дій біосферних заповідників здійснює ЮНЕСКО. • Пригадайте з курсу географії, який ви вивчали в 7 класі, яку діяльність здійснює ЮНЕСКО. Природні заповідники — це об’‎єкти найвищого ступеня охорони. Їхнім аналогом є заповідна зона біосферних заповідників. На територіях природних заповідників заборонено будувати споруди, прокладати шляхи масового користування, а також лісосплав, вилов і знищення тварин, птахів, проліт літаків і вертольотів нижче як 2000 м над землею. Не можна розкладати вогнищ, влаштовувати місця відпочинку, стоянки транспорту, а також проїжджати й проходити стороннім особам. В Україні є 19 природних заповідників загальнодержавного значення. Найвідоміші з них — Кримський, Карадазький, Український степовий, «Медобори», «Розточчя», Канівський, Поліський....
0 Переглянути

Використання природно-ресурсного потенціалу України та його наслідки

8 Клас

ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ. Природно-ресурсний потенціал — це сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які можуть бути використані з господарською метою. Він включає в себе лише вивчені елементи природного середовища. Виділяють такі основні природні ресурси України: мінеральні, земельні, водні, лісові, рекреаційні тощо. Використання мінеральних ресурсів включає в себе розроблення паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів. В Україні з паливно-енергетичних ресурсів переважно використовують кам’яне й буре вугілля, продукти переробки нафти та природний газ. Із руди виплавляють чорні й кольорові метали для потреб машинобудування: для виготовлення транспортних засобів, точних приладів, медичного обладнання, електроніки та побутової техніки. У повсякденному житті ми використовуємо кам’яну (з неї виробляють соду) та калійну (добрива) сіль, які належать до нерудних корисних копалин. Земельні ресурси використовують для розміщення господарських об’єктів, ведення сільського й лісового господарства. Усі землі України, незалежно від їхнього цільового призначення й господарського використання, належать до земельних ресурсів і становлять єдиний земельний фонд держави....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 92 93 94 95 96 97 98 99 100 ... 120
Назад

Навігація