Типи економічних систем та типізація країн світу
- 12-01-2022, 18:01
- 503
9 Клас , Географія 9 клас Гілецький
§ 5. Типи економічних систем та типізація країн світу
СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ
1. Що вам відомо про типи господарства, які існували на різних етапах розвитку людської цивілізації?
2. Що вам відомо про ООН та її роль у сучасному світі?
3. Чим відрізняються національні економіки існуючих сьогодні у світі держав і чому?
1. Типи економічних систем
Національна економіка кожної країни є певним чином організованою. Спосіб організації економічного життя називають економічною системою. Основними ознаками, за якими розрізняють економічні системи, є власність на засоби виробництва (підприємства, природні ресурси) та спосіб управління господарською діяльністю. Відповідно до цих ознак виокремлюють традиційну, командно-адміністративну, ринкову та мішану економічні системи.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Нова, сучасна економіка асоціюється значною мірою з бізнесом в Інтернеті. Так, у США за останні десятиліття понад 55 % приросту випуску продукції було досягнуто за рахунок інтернет-технологій.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Одним зі значних недоліків командно-адміністративної економіки, яка панувала в радянській Україні впродовж 1970-х рр., була її матеріало- та енергозатратність. Так, на виробництво одиниці тієї самої певної продукції тут витрачалося у 2 рази більше сировини й матеріалів, у 3—4 рази більше енергії, ніж у розвинених країнах.
Традиційною економічною системою називають такий тип економіки, де економічне життя ґрунтується на давніх традиціях, звичаєвому праві, обрядах. Саме ними визначається, що виробляти, як розподіляти та споживати. Такі економічні системи дуже пасивні щодо використання досягнень технічного прогресу, нових форм економічних взаємовідносин. Виробництво матеріальних і нематеріальних благ у країнах із традиційними системами господарювання здійснюється зазвичай за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці. Наслідком таких підходів до організації господарювання є економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення.
Командно-адміністративна економіка — це система, у якій майже всі засоби виробництва є державною власністю, а економічна діяльність регулюється шляхом всеохоплюючого планування та централізованого управління. Тому таку економічну систему ще називають плановою. Одним із головних недоліків командно-адміністративної системи є відсутність достатньої матеріальної зацікавленості працівників підприємств в економному витрачанні ресурсів, забезпеченні високої якості продукції, прагненні вдосконалення виробництва. Планування спричиняє диспропорції у виробництві, коли одних товарів у державі виробляється набагато більше за реальні потреби, а інші перебувають у дефіциті.
Ще одним типом економічної системи є ринкова економіка. Вона базується на економічній свободі, побудованій на приватній власності на засоби виробництва й вільній підприємницькій діяльності. Підприємці, які володіють засобами виробництва, на власний ризик вирішують, що і як виробляти, а споживачі самостійно обирають, у кого та яку саме продукцію придбати. Співвідношення попиту й пропозиції забезпечує поєднання інтересів виробників і споживачів, що тим самим підтримує збалансованість економіки. Конкуренція між виробниками гарантує ефективне використання ресурсів, сприяє розвитку науково-технічного прогресу, забезпечує економічне зростання і підвищення рівня життя населення.
Однак для ринкової економіки характерним є виникнення економічних криз, які супроводжуються банкрутством підприємств (мал. 1), зростанням безробіття, розшаруванням громадян на дуже багатих і дуже бідних. Ці недоліки ринкової економіки особливо виразно проявилися в першій половині XX ст. їх загострення привело до переходу більшості країн Європи, а також США, Канади, Австралії, Нової Зеландії до так званої мішаної економічної системи.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Головними недоліками командно-адміністративної (планової) економіки були:
• нездатність забезпечити технічний прогрес і раціональне використання ресурсів через відсутність зацікавленості в цьому працюючих;
• відсутність свободи у виробництві та споживанні продукції, асортимент якої диктувався планами, виробленими центральними органами влади;
• низький рівень задоволення потреб, хронічний дефіцит найелементарніших предметів широкого споживання (зубної пасти, батарейок, олії тощо).
Мал. 1. Збанкрутіле й покинуте промислове підприємство в одній із держав, що були частиною колишнього Радянського Союзу.
Найхарактернішою ознакою мішаної економіки є активна роль держави (уряду) в організації економічного життя країни. Основою цієї системи залишається приватна власність, але співвласниками підприємств зазвичай стають і працівники, які, крім заробітної плати, отримують частку від прибутку. Держава обмежує доходи великих власників засобів виробництва та сприяє підвищенню добробуту найманих працівників, розширює можливості реалізації здібностей кожної людини.
2. Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній
Країни відрізняються одна від одної за площею території, темпами зростання та конкурентоспроможністю національних економік. Одні з них, такі як Сингапур та Данія, є зразковими для наслідування, інші, такі як Афганістан або Малаві, суттєво економічно відстають. Беручи до уваги існуючі відмінності між державами, Організація Об’єднаних Націй (ООН) провела типізацію країн. Під типізацією розуміють групування держав у кілька типів за певним переліком ознак. До одного типу віднесені країни, які на сьогодні перебувають приблизно на однаковому рівні свого соціально-економічного розвитку. ООН виділяє такі три типи країн:
1) Країни з розвиненою економікою (57 держав).
2) Країни з перехідною економікою (17 держав).
3) Країни з економікою, що розвивається (120 держав).
Країни з розвиненою економікою характеризуються найвищими показниками соціально-економічного розвитку (розмір ВВП та ВВП на одну особу), значною часткою третинного сектору економіки (понад 60 %), роблять суттєвий внесок у науково-технічний прогрес та відзначаються високим рівнем і якістю життя населення (показник ІЛР).
У Європі більшість держав є економічно розвиненими. Зокрема, це всі 28 країн — членів Європейського Союзу (ЄС), а також три країни, які не входять до ЄС, — Ісландія, Швейцарія, Норвегія. У Північній Америці таких країн дві — це США і Канада, в Азії — тільки Японія. До країн із розвиненою економікою ООН відносить Австралію й Нову Зеландію. Жодної економічно розвиненої країни немає в Африці та Латинській Америці.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Країни, які пропонують кращу у світі якість життя, відрізняються оптимальним співвідношенням між роботою та відпочинком, доступом до якісних медицини, освіти й інфраструктури, а також помірною вартістю життя. За результатами опитувань іммігрантів, Тайвань посів перше місце за якістю життя передусім завдяки кращій серед інших країн якості та доступності медицини. Данія має найкоротший робочий тиждень (39 годин) серед держав із найвищою якістю життя.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Ідея створення форуму найбільших у світі індустріальних демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 р. та подальшого глобального економічного спаду. У 1974 р. Сполучені Штати організували неформальну зустріч керівників фінансових відомств США, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.
У 1975 р. французький президент Валері Жискар д'Естен запросив голів урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великої Британії та США на зустріч у замок Рамбуйє поблизу Парижа та запропонував зробити ці засідання щорічними.
Серед держав із розвиненою економікою ООН виокремлює групу країн під назвою «Велика сімка» (G-7). До них належать сім найбільш економічно розвинених країн світу — їх ще називають великими розвиненими державами. Це США, Німеччина, Японія, Франція, Велика Британія, Італія та Канада. Вони характеризуються високим розвитком усіх трьох секторів економіки, але насамперед третинного сектору (сфери послуг) та мають найбільший вплив на світову політику, економіку, культуру. До економічно розвинених доцільно відносити деякі європейські держави-карлики, наприклад Монако, Андорру, Ліхтенштейн, Сан-Марино, які спеціалізуються на наданні фінансових послуг.
До країн із перехідною економікою ООН відносить колишні соціалістичні країни, тобто ті, де панувала планова економічна система. У них до початку 1990-х рр. уряд повністю контролював усі сфери економіки та розподіл результатів виробництва між членами суспільства. Ця система виявилася нездатною забезпечувати економічне зростання, тому з кінця 1980-х рр. більшість колишніх соціалістичних країн оголосили про намір будувати ринкову економіку.
Отже, сьогодні в цих державах відбувається перехід від старої планової економіки до ринкової економіки, тому й використовується назва «перехідна економіка». Для цих держав характерні окремі ознаки економічно розвинених країн, зокрема високий рівень розвитку освіти, медицини, науки, окремих технологій. Державами з перехідною економікою є 12 колишніх радянських республік, які виникли після розпаду СРСР у 1991 р., — це Україна, Білорусь, Росія, Молдова, Грузія, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Таджикистан, Киргизстан. До цього ж типу країн відносять Албанію та держави, які до 1992 р. входили до складу Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, — Сербію, Боснію і Герцеговину, Македонію та Чорногорію (мал. 2).
Країни з економікою, що розвивається (або країни, що розвиваються), становлять найбільш численну групу. Проте вона дуже неоднорідна. Сюди ООН зарахувала країни переселенського капіталізму, які впродовж XX ст. характеризувалися швидкими темпами економічного зростання завдяки діяльності мігрантів з інших розвинених держав, — Ізраїль, Південноафриканська Республика (ПАР).
Окремо можна виділити підгрупу нових індустріальних країн (НІК), які досягли визначних економічних успіхів на шляху створення потужної промисловості, — це перш за все розташовані в Азії Республіка Корея (неофіційна газва — Південна Корея), Сингапур, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Індонезія, Туреччина, Індія, Китай (мал. 3) і Тайвань. До НІК також належать такі держави Латинської Америки, як Аргентина, Бразилія, Уругвай, Чилі, Мексика та Венесуела.
Також тут виділяється підгрупа країн — експортерів палива (нафти, природного газу), які мають суттєві доходи від його продажу та забезпечують високий рівень життя своїм громадянам, — це Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, ОАЕ, Бруней та ін.
У велику підгрупу ООН виділила найменш розвинені держави. Вони характеризуються високим рівнем бідності й неосвіченості населення, сільськогосподарською спеціалізацією господарства, значною вразливістю до стихійних природних явищ (посухи, повені), залежністю від зовнішньої економічної допомоги. Найбільше таких країн в Африці (34), Азії (9), Океанії (5) та Америці (1). Серед них, зокрема, Гаїті, Ємен, Бангладеш, М’янма, Мадагаскар, Еритрея.
Мал. 2. Сучасні країни, які були республіками колишньої Югославії.
Мал. 3. Сучасні споруди в китайському місті Шанхай.
Деякі країни, що розвиваються, та держави з перехідною економікою за останні 20 років суттєво збільшили вплив на господарство світу. З’явилася потреба врахувати їхню думку при вирішенні глобальних проблем, тому було сформовано так звану «Велику двадцятку» (G-20). Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Південна Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія та Європейський Союз (представляє інтереси малих економічно розвинених держав — членів ЄС). На цю групу країн припадає 90 % світового виробництва та 80 % світової торгівлі.
Отже, Україна, згідно з типізацією ООН, є державою з перехідною економікою, із нижчим за середній доходом.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Інколи використовують розподіл країн світу за таким критерієм, як показник валового національного доходу (ВНД) у доларах США в розрахунку на одну особу. Згідно із цим підходом, країни поділяються на країни з високим доходом, вищим за середній, нижчим за середній і низьким доходами. Так, найвищими доходами характеризуються економіки невеликих нафто- і газодобувних держав, таких як Катар, Кувейт, та міст-держав, наприклад Сингапур.
ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ
1. Які виділяють типи економічних систем? Які основні ознаки їм притаманні? 2. Що таке типізація країн? 3. Які типи країн виділяє ООН? 4. Які держави або групи держав належать до кожного з трьох основних типів країн?
ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО
1. Знайдіть у мережі Інтернет або інших додаткових джерелах інформацію про ВВП у розрахунку на одну особу в кількох країнах, які належать до типу країн із перехідною економікою. Порівняйте їх із даними для країн інших типів. 2*. Чи наявні в сучасній Україні ознаки різних типів економічних систем? Відповідь аргументуйте конкретними прикладами.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Рішення про організацію міжнародного форуму «Група двадцяти» (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн «Великої сімки» у Вашингтоні 25 вересня 1999 р. Ідея створення «Великої двадцятки» обумовлена прагненням установити «неформальний механізм для діалогу з ключових питань економічної і фінансової політики між системоутворюючими країнами світу». Метою цієї неформальної організації є досягнення стабільного та стійкого зростання світової економіки на благо всіх країн. Загалом у країнах «Великої двадцятки» проживає понад 60 % населення світу.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їхнього місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку
1. Впишіть у таблицю (у зошиті) назви столиць країн «Великої двадцятки» (G-20) та ВВП кожної з них у розрахунку на одну особу за даними сайта: http://translate.google.com.ua/.
2. На контурній карті світу зафарбуйте держави «Великої двадцятки» жовтим кольором, а кордони обведіть червоним.
3. Підпишіть назви країн та їхніх столиць (за потреби використовуйте умовні позначення).
4. Підкресліть зазначені назви країн, які входять до «Великої сімки», синім кольором, країн із перехідною економікою — червоним, а країн, що розвиваються, — зеленим.
Коментарі (0)