§ 10. Складові сільського господарства. Вплив природних чинників на аграрне виробництво

СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ

1. Які напрямки діяльності характерні для сільського господарства?

2. Які природні чинники впливають на ведення сільського господарства?

3. Що таке земельні ресурси? За якими ознаками їх оцінюють?

1. Складові сільського господарства

Сільське господарство включає дві взаємопов’язані великі складові — рослинництво (його ще називають землеробством) і тваринництво.

У рослинництві за способом використання земель (мал. 1) виділяють такі види економічної діяльності:

1) рільництво (вирощування польових культур на орних землях);

2) плодівництво (розведення багаторічних насаджень — садів, ягідників, виноградників);

3) луківництво (використання й покращення природних луків, створення штучних сіножатей і пасовищ).

У рільництві виділяють:

• зернове господарство;

• виробництво технічних культур;

• картоплярство, овочівництво й баштанництво;

• вирощування кормових культур.

Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур — пшениці й жита; продовольчих круп’яних — гречки, рису, проса, сорго; фуражних — ячменю, чечевиці, вівса, кукурудзи; зернобобових — гороху, квасолі тощо.

Мал. 1. Структура рослинництва.

Мал. 2. Поле з кавунами.

Технічними називають культури, які переважно є сировиною для промисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнисті — бавовна, льон-довгунець, коноплі, джут; цукроноси — цукрові буряки й тростина; олійні — соя, соняшник, арахіс, олійна пальма, льон-кудряш, ріпак; ефіроолійні — троянда, кмин, м’ята, лаванда тощо; лікарські — валеріана, горицвіт та ін.

Найбільш поширеними овочевими культурами на полях України є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Баштанні рослини є різновидом овочевих культур, до яких належать кавуни (мал. 2), дині, гарбузи.

Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерна, конюшина, тимофіївка тощо) та однорічних трав, кукурудзи на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква тощо).

Плодівництво охоплює садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишні, абрикосів, персиків, апельсинів, лимонів, мандаринів); ягідництво (вирощування полуниць, малини, порічок, аґрусу); виноградарство.

Тваринництво використовує продукцію рослинництва як сировину для розведення сільськогосподарських тварин для виробництва продуктів харчування.

Основними складовими тваринництва є скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 3). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. Загалом завдання тваринництва полягають у виробництві високоякісних продуктів харчування (м’яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової й легкої промисловості (м’яса, шкіри, вовни, хутра, воску, пуху тощо).

2. Роль природних чинників (земельних та агрокліматичних ресурсів) у розвитку й розміщенні аграрного виробництва

Сучасна спеціалізація сільського господарства залежить від природних чинників, передусім від якості земельних та агрокліматичних ресурсів. Слід звернути увагу, що тваринництво значно менш залежне від природних умов порівняно із землеробством, адже тваринницькі комплекси можуть працювати на довізних кормах. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє його переведенню на промислову основу. Деякі напрямки, зокрема птахівництво, уже на сьогодні працюють подібно до промисловості, виробляючи продукцію на птахофабриках.

Оскільки спеціалізація сільськогосподарського виробництва найбільше залежить від кліматичних умов, на земній кулі виділяють кілька поясів такої спеціалізації, кожен із яких характеризується своєрідними агрокліматичними особливостями. У холодному поясі, який займає простори на півночі Євразії та Північної Америки, розвиток землеробства обмежений недостатністю тепла й багаторічною мерзлотою. Вирощування рослин тут можливе тільки в умовах закритого ґрунту. На малопродуктивних пасовищах із тундровою рослинністю тут в основному розвивається оленярство.

Мал. 3. Структура тваринництва.

Мал. 4. Пасовище в жаркому поясі Австралії.

Прохолодний пояс охоплює території Євразії та Північної Америки, а також вузьку смугу на півдні Анд у Південній Америці. Через короткий і не дуже теплий літній період, малородючі ґрунти тут можна вирощувати тільки жито або ячмінь, деякі овочі та коренеплоди, картоплю ранніх сортів. Землеробство має в цьому поясі осередковий характер.

Помірний пояс у Південній півкулі представлений у Патагонії, на узбережжі Чилі, островах Тасманія і Нова Зеландія, а в Північній півкулі він займає майже всю Європу (крім південних півостровів), південь Сибіру й Далекого Сходу, Монголію, Тибет, північний схід Китаю, південь Канади, північно-східну частину території США. У цьому поясі ріллею зайняті майже всі придатні за характером рельєфу та зволоженістю території. Частка орних площ сягає 60—70 %. Агрокліматичні умови поясу сприятливі для вирощування пшениці, ячменю, вівса, льону, овочів, коренеплодів, кормових трав. У південній частині поясу добре проростають кукурудза, соняшник, рис, виноград, плодові дерева. Площа пасовищ на рівнинах дуже незначна, більшу частку вони займають у горах і посушливих зонах.

Теплий пояс відповідає субтропічному географічному поясу й охоплює всі материки, крім Антарктиди, зокрема: Середземномор’я, велику частину території США, Мексики, Аргентини, Чилі, південь Африки та Австралії, південь Китаю. Тут вирощують по два врожаї на рік: узимку — культури помірного поясу (зернові, овочі), улітку — тропічні однорічні (бавовник) або багаторічні культури (цитрусові, чай, інжир тощо). Тут переважають низькопродуктивні пасовища, які часто деградують від неконтрольованого випасу свійських тварин.

Жаркий пояс охоплює простори Африки, Південної Америки, Північну й Центральну Австралію, Малайський архіпелаг, Аравійський півострів, Південну Азію. Тут вирощують кавове дерево, фінікові пальми, батат, маніок тощо. У зонах із посушливими сезонами розташовані величезні за площею пасовища з бідною рослинністю (мал. 4).

3. Землезабезпеченість

Земельні (ґрунтові) ресурси називають ще світовим земельним фондом. Він (без урахування Антарктиди) становить 13,4 млрд га. Однак лише 34 % земельного фонду світу становлять сільськогосподарські угіддя, тобто землі, які людство використовує для виробництва продуктів харчування. Найпродуктивнішими серед них є оброблювані, насамперед орні землі. Вони займають лише 11 % земельного фонду планети. Основні масиви орних земель у світі зосереджені в Північній півкулі — у Західній і Східній Європі, Південному Сибіру, Східній, Південно-Східній і Південній Азії, на рівнинах Канади й США (мал. 5).

Понад 23 % площі світу з менш продуктивними землями займають луки й пасовища. Мільйони гектарів землі (2 % земельного фонду) зайнято населеними пунктами, промисловими підприємствами, транспортними магістралями та іншими об’єктами.

Площа лісів і чагарників хоч і скоротилася впродовж останніх століть, але становить 30 % земельного фонду.

Інші території (34 %) — це недоступні гори, пустелі, території, що скуті вічною мерзлотою, льодовики, болота, внутрішні водойми.

Мал. 5. Частка країн у загальній площі орних земель світу.

Мал. 6. Дренажний осушувальний канал.

Мал. 7. Еродовані землі.

Із метою розширення площ продуктивних земель вирубують ліси, зрошують пустелі (загальна площа зрошуваних земель у світі перевищила 250 млн га), осушують (мал. 6), здійснюють наступ на узбережні болота, ділянки морів (Нідерланди, Японія). У Нідерландах за допомогою системи каналів і дамб у Північного моря відвойовано близько 40 % їхньої сучасної території.

Проте одночасно відбувається погіршення стану оброблюваних і пасовищних земель. Причиною найбільших щорічних втрат ґрунтових ресурсів є опустелювання — зростання площ пустель, що охопило територію 9 млн км2 і загрожує ще 30 млн км2. На територіях, які піддаються опустелюванню, погіршуються фізичні властивості ґрунтів, гине рослинність, забруднюються ґрунтові води, різко падає біологічна продуктивність. Пустелі наступають на степи і савани, які, у свою чергу, наступають на ліси. Головні причини процесу опустелювання: «перевантаження» полів сільськогосподарськими культурами, неправильний їх обробіток, вирубування лісів і надмірне випасання худоби на прилеглих до пустелі територіях.

Усе більше сільськогосподарських земель зазнає ерозії (мал. 7), вторинного заболочування й засолення, відчужується для міського, промислового та транспортного будівництва. У результаті загальна площа сільськогосподарських земель у світі щорічно зменшується на 50—70 тис. км2.

Закономірно зі зростанням кількості населення зменшуються середні показники забезпеченості земельними ресурсами в розрахунку на одну особу. Якщо в 1980 р. на одного жителя планети припадало в середньому 3 га землі, то на початку 2000-х рр. цей показник скоротився до 2 га на особу.

Щодо найпродуктивніших орних земель, то їхня площа зараз залишається незмінною або навіть скорочується.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

За оцінками міжнародних організацій, у світі щорічно втрати тільки зрошуваних земель у результаті процесу опустелювання дорівнюють 6 млн па. У цілому від цього процесу постраждали 40 млн на зрошуваних угідь. Території з найбільш високим ступенем опустелювання становлять в Австралії близько 45 %, в Африці — 23 %, в Азії — 19 %, у Південній Америці — близько 10 % від запальної площі.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Які види діяльності та виробництва виділяють у рослинництві? 2. Якими є основні напрямки тваринництва? 3. Назвіть чинники, які впливають на розміщення аграрного виробництва у світі. 4. Як розподіляються земельні ресурси світу? 5. Поясніть, якими чинниками зумовлені зміни структури земельних угідь у різних регіонах світу.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

Частка сільського господарства у ВВП США становить 1,2 %, Німеччини — 0,9 %, Японії — 1,6 %, а в Ефіопії — 43,8 %, Афганістані — 31,0 %, М'янмі — 42,9 %, Центральноафриканській Республіці — 55,0 %, Ліберії — 76,9 %.

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. Знайдіть у додаткових джерелах описи конкретних територій, де відбувається процес опустелювання. 2. Обчисліть площу орних земель у розрахунку на одну особу в Бразилії, використовуючи потрібні величини з тексту параграфа. Показник кількості населення держави випишіть зі статистичних даних атласу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Гілецький", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)