Тваринництво світу. Зональна спеціалізація світового сільського господарства
- 12-01-2022, 21:09
- 1 313
9 Клас , Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко
Зверніть увагу!!!
§ 14. Тваринництво світу. Зональна спеціалізація світового сільського господарства
Які головні особливості сільського господарства? Чим цей вид економічної діяльності відрізняється від інших?
ТВАРИННИЦТВО. Виробництво продукції тваринництва поширене майже на всій планеті. Основна її частка припадає на країни, розташовані в зоні помірного клімату. Розміщення тваринництва переважно залежить від кормової бази.
Основними видами тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свинарство й вівчарство. Найпоширенішим є скотарство. На нього припадає більш ніж половина загального виробництва м’ясних продуктів і майже вся молочна продукція (мал. 42). Найчисельніше поголів’я корів — у Індії. У скотарстві розрізняють три основні напрями: молочне (характерне для густонаселених районів Європи й Північної Америки); м’ясо-молочне (поширене в лісовій і лісостеповій зонах); м’ясне (посушливі райони помірного й субтропічного поясів).
Свинарство поширене майже повсюди незалежно від природних умов. Найбільше воно розвинене в країнах з високою густотою населення, за винятком ареалу розселення мусульман і юдеїв, які за релігійними переконаннями не мають торкатись цієї тварини. Для відгодівлі свиней широко використовують відходи харчової промисловості. Воно тяжіє до великих міст, а також до районів інтенсивного картоплярства. Майже половина світового поголів’я свиней зосереджена в Китаї.
Розвиток тваринництва має менше обмежень порівняно із землеробством. Поясніть чому.
Мал. 42. Молочна продукція
Світові можливості
У світі є понад 1500 різних порід овець. Найбільш породисті вівці внесено в родовідні книги в Англії, які ведуть від XVII ст.
Дізнайтеся більше
Абсолютний світовий рекорд із надоїв належить корові Джуліані голштинської породи (США), що дала у 2004 р. 30 805 л молока.
Вівчарство — найменш вибагливий до природних умов і кормової бази вид тваринництва. Найбільшого розвитку воно набуло в країнах, де сухі степи, напівпустелі й гірські райони займають великі простори. Найчисленніше поголів’я овець у Китаї, Австралії, Індії.
Птахівництво виробляє 20 % м’яса у світі. Також до його продуктів належать яйця, пух, перо. У США, Великій Британії, Японії та інших розвинених країнах світу створено підприємства промислового типу для вирощення спеціально виведених курчат м’ясних порід — бройлерів. Велике поголів’я птиці мають Китай, США, Індонезія, Бразилія.
Конярство найбільш поширене в Китаї, Бразилії, Мексиці. Коні використовують переважно для транспортних перевезень у сільській місцевості цих країн.
Бджільництво займається розведенням бджіл для отримання меду, воску та інших продуктів, а також для запилення сільськогосподарських культур з метою підвищення їх врожайності. Бджільництво поширене на всіх континентах. Промислове спеціалізоване бджільництво найбільш розвинене в США, Канаді, Австралії.
Рибальство — один з найдавніших промислів людства. Улов риби й видобування морепродуктів розподіляються таким чином: на Тихий океан припадає 64 %, Атлантичний — 27 %, Індійський — 9 %. Основні рибопромислові райони світу розташовані в межах континентального шельфу Тихого й Атлантичного океанів. Світовими лідерами з вилову риби є Китай, Перу, Індія, Індонезія, Чилі.
У світовому рибальстві дедалі більшого значення набули такі промисли, як аквакультура й марикультура — вирощування водних організмів відповідно у прісних і морських водах.
У прибережних шельфових морях Японії, Китаю, Кореї, Філіппін, Індонезії, по берегах Середземного моря, у країнах Латинської Америки, США, Росії вирощують камбалу, жовтохвоста, морських судаків, устриці, мідії, гребінці та інші молюски. На заводах, де розводять рибу, вирощують молодь лососевих, осетрових та інших риб. Штучні нерестовища у прибережних зонах створюють для оселедців, сайри, тунця. Приблизно 4/5 аквакультури світу дають країни Азії — Китай, Японія, Республіка Корея, Індія, Філіппіни.
ЗОНАЛЬНІСТЬ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. При виділенні сільськогосподарських зон ураховують три основні групи чинників: природні особливості території (рельєф, клімат, ґрунти); її заселеність (розміщення трудових ресурсів і споживачів продукції); економічну освоєність (наявність необхідної інфраструктури). Сукупність усіх цих чинників, включаючи соціально-економічні аспекти, дає можливість побачити загальну картину основних сільськогосподарських районів та зон. Такий підхід допомагає визначити спеціалізацію сільськогосподарського виробництва в конкретному районі, зробити прогноз ефективності його функціонування й перспектив розвитку.
Оскільки природні умови на планеті дуже різноманітні, то для сільського господарства характерна зональна спеціалізація. Наприклад, у зоні тундри й лісотундри з усіх сільгоспугідь представлені тільки оленячі пасовища. Тому основною галуззю спеціалізації є оленярство. У зоні тайги вирощують льон, жито, картоплю. Посіви кормових культур і наявність природних пасовищ сприяють розвитку тут молочного скотарства. У лісостепу і степу основними культурами є пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво — молочно-м’ясного напряму. На відходах переробки цукрових буряків і соняшнику набуло розвитку свинарство. У зоні напівпустель переважає вівчарство. Для субтропіків характерні цитрусові культури, чай.
Біля великих міст зосереджено приміське сільське господарство. Воно не має чітких зональних ознак. Його основна функція — забезпечення населення свіжими й малотранспортабельними продуктами: молоком, м’ясом, яйцями, картоплею, овочами та ягодами.
НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ Й ЕКСПОРТЕРИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ. Китай посідає перше місце у світі за обсягом виробництва продовольства. У цій країні щороку виробляють понад 500 млн т продуктів харчування.
США щорічно виробляють приблизно 490 млн т продовольства, посідаючи друге місце у світі. Щорічно обсяг експорту продуктів харчування США становить майже 144 млн т, що робить країну світовим лідером у цій сфері.
Важливим світовим виробником продовольства є Індія (майже 230 млн т на рік). Однак через велику чисельність населення значна частина продукції використовується для того, щоб задовольнити потреби в продуктах харчування на внутрішньому ринку.
Україна відома у світі як експортер зернових (пшениці, ячменю, кукурудзи), займає провідні позиції зі збору соняшнику, картоплі, меду.
Бразилія тримає першість у світі з експорту сої, посідає третє місце з виробництва кукурудзи й перше — за обсягами її експорту. Поголів’я худоби в Бразилії лише на 6,3 % менше, ніж в Індії.
Японії належить світова першість за обсягом споживання риби й морепродуктів. У середньому дорослий її житель щорічно з’їдає 168 кг морепродуктів. Рибу не лише виловлюють у морі, а й розводять штучно (мал. 43), особливо лососевих. Переважна частина японських аграріїв (78 %) займається вирощуванням рису, яким засівають майже половину площі сільгоспугідь цієї країни.
Туреччина відома як найбільший постачальник на світовий ринок фундука, фісташок і сухофруктів, вишень, абрикос, айви, гранатів та овочів.
Мал. 43. Рибна ферма в Японії
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ
- Основні види тваринництва — скотарство, свинарство й вівчарство.
- Скотарство має три основні напрями: молочний, м’ясо-молочний, м’ясний.
- Свинарство переважно поширено в густонаселених районах Землі.
- Вівчарство зосереджено в сухих степах, напівпустелях і гірських районах.
- Птахівництво промислового типу розміщено в густонаселенних районах розвинених країн світу.
- Рибальство переважно розвинуто у приморських країнах Тихого й Атлантичного океанів.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Поясніть, які чинники впливають на розвиток тваринництва.
- 2. Назвіть чинники, які визначають зональну спеціалізацію сільського господарства. Відповідь супроводжуйте прикладами.
- 3. Використовуючи текст підручника, карту шкільного атласу, заповніть у зошиті таблицю 6.
Таблиця 6
Розміщення основних видів тваринництва
- 4. З’ясуйте, які країни є найбільшими експортерами свинини, яловичини та м’яса птиці.
- 5. Поясніть, чому Індія є лідером у світі за поголів’ям великої рогатої худоби.
- 6. Чим пояснити, що Чилі й Перу належать до світових лідерів з вилову риби?
Працюю з картою
Позначте на контурній карті країни, до яких експортувала сільськогосподарську продукцію Україна. Поясніть, чому має місце виразна відмінність у структурі цих поставок.
Шукаю в Інтернеті
За допомогою інтернет-ресурсів підготуйте презентацію (повідомлення) про види утримання великої рогатої худоби у світі.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3
Тема: Визначення основних зернових і технічних культур, що їх вирощують у помірному, субтропічному і тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей
Користуючись картами шкільного атласу та текстом підручника, з’ясуйте, які зернові й технічні культури вирощують у помірному, субтропічному і тропічному кліматичних поясах. Зазначте, які відмінності між ними та які чинники їх обумовили. Заповніть у зошиті таблицю 7. Зробіть висновок.
Таблиця 7
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)