§ 8. Типи країн за рівнем економічного розвитку

Ви дізнаєтесь:

• про різні підходи до визначення типів країн за рівнем економічного розвитку

• які типи країн виділяють за рівнем економічного розвитку за типізацією ООН

Пригадайте:

• ознаки поняття «валовий внутрішній продукт»

• що таке економічний розвиток та які його складові

• типи економічних систем та їхні ознаки

Країни світу суттєво відрізняються одна від одної як за кількісними, так і якісними економічними показниками. їх дослідження та порівняння лежать в основі типізації — групування країн за спільними ознаками і закономірностями розвитку. Визначенням типів країн займаються спеціальні підрозділи відомих міжнародних організацій. Найбільш поширеними є типізації, які здійснюють Організація Об’єднаних Націй (ООН), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ).

1. Типи країн за валовим внутрішнім продуктом.

Для того щоб оцінити загальну роль національної економіки у світовому економічному просторі, використовують абсолютне значення величини валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП), тобто фактично визначають, скільки кожна країна «заробила» за рік.

Отже, розглянемо, які країни входять до першої десятки найбільш потужних економік світу (див. таблицю 1).

Таблиця 1

КРАЇНИ ЗА ЗАГАЛЬНИМ ОБСЯГОМ ВВП ЗА ПКС (2016 р.)*

Таблиця 2

КРАЇНИ ЗА ВВП НА ОДНУ ОСОБУ ЗА ПКС (2016 р.)*

Підрахунки свідчать, що на першу десятку країн-лідерів припадає майже 2/3 всього загального ВВП світу. Чи означає це, що всі ці країни можна назвати високорозвиненими? Зовсім ні, адже слід урахувати, що в них проживає різна кількість людей, які створюють національне багатство. Наприклад, ВВП Китаю в 4 рази більше, ніж Японії, натомість кількість населення Китаю в 10,5 разу більше, ніж Японії. Для більш об’єктивної оцінки економічного розвитку країни використовують розмір ВВП (або ВНП) у розрахунку на одну особу.

За показником ВВП на одну особу таблиця економічних країн-лідерів має інший вигляд (див. таблицю 2). Не слід думати, що це гроші, які заробляють жителі певної країни за рік. У загальному вимірі показник ВВП на одну особу відображає, яку суму держава може витратити на кожного свого громадянина. Отже, чим вищий цей показник, тим краще можуть жити люди.

Іноді рівень життя може бути відносно низьким за високих показників обсягів виробництва на одну особу. Прикладом є ряд країн Африки. Так, показник ВВП на одну особу в Екваторіальній Гвінеї у 2015 р. склав 31 758 дол. (більше, ніж у Польщі або Чехії), а в Габоні — 18 739 дол. Однак більшість людей у цих країнах живуть бідно.

За розміром ВВП на одну особу країни поділяють на економічно розвинені (високорозвинені) та країни, що розвиваються. Зауважимо, що поділ країн на два типи є досить умовним і має певні розбіжності залежно від підходів до обчислення. За методологією Світового банку було виділено 144 країни, що розвиваються.

* За даними Міжнародного валютного фонду.

2. Типи країн відповідно до місця в системі світової економіки.

Для більш глибокого аналізу економічного розвитку країн використовують комплексний підхід, поєднуючи якісні та кількісні економічні показники, серед яких — ВВП на одну особу, секторальна структура господарства (мал. 1), ступінь зрілості ринкової економіки, експортна спеціалізація тощо.

Виходячи з аналізу цих показників, ООН виділяє такі типи та підтипи країн.

• Високорозвинені країни. Ці країни відрізняються високим рівнем економічного розвитку, високим ВВП на одну особу. Це близько 40 країн, які виробляють понад 60% світової промислової продукції та 40% продукції сільського господарства.

Високорозвинені країни мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, широку й різноманітну структуру економіки, значні можливості імпорту й експорту тощо. Також їх вирізняють високий рівень розвитку інформаційних технологій, інтенсивний характер розвитку, високі стандарти життя населення. Більшість із них вступили в постіндустріальну стадію розвитку, яка характеризується провідною роллю третинного сектору (сфери послуг) у створенні ВВП.

Однак і у високорозвинених країн є відмінності в рівнях економічного розвитку та ролі у світовому господарстві, тому серед них виділяють кілька підтипів.

1) Провідні країни, або «Велика сімка» (G-7, від англ. Group of Seven): США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Канада. На них припадає майже половина ВВП та виробництва промислової продукції світу, більша частина оборотів світової зовнішньої торгівлі. Показник ВВП на одну особу в кожній із цих країн перевищує 35 тис. дол.

2) Розвинені країни Європи: Австрія, Бельгія, Данія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція та ін. Усі вони мають високий показник ВВП на одну особу, у деяких він навіть вищий, ніж у країнах «Великої сімки» (наприклад, у Люксембурзі — понад 100 тис. дол. на одну особу). Однак економічна роль у світовому господарстві окремої такої країни є невеликою.

3) Переселенські країни — Австралія, Ізраїль, Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка (ПАР). їх об’єднують за схожими рисами історичного та економічного розвитку. Господарські відносини були привнесені до цих країн іззовні — емігрантами з Європи. Ще з колоніальних часів вони зберегли аграрно-сировинну спеціалізацію своїх економік.

Мал. 1. Узагальнені типи країн за часткою секторів економіки у структурі ВВП.

• Країни з перехідною економікою. Це індустріальні або індустріально-аграрні країни з повністю сформованим господарством, яке за своєю структурою мало відрізняється від структури господарства економічно розвинених країн. Особливістю країн із перехідною економікою є незрілість ринкової системи, науково-технічна залежність від розвинених країн. Ці країни були об’єднані в окрему групу в 1990-х рр. після розпаду світової соціалістичної системи. Деякі з них, наприклад Польща, Чехія, Словаччина, за цей проміжок часу перейшли до групи розвинених країн. Інші країни ще здійснюють економічні перетворення. Серед них Україна, Білорусь, Молдова, Росія, Казахстан, Грузія тощо.

• Країни, що розвиваються. У світі таких країн налічується понад 130. Вони істотно відрізняються одна від одної не тільки розмірами територій, кількістю населення, природними умовами, історичними особливостями розвитку, а й структурою господарства, науковим і технічним потенціалом. У ряді країн цього типу за останні десятиліття відбулися суттєві позитивні зміни в економіці (індустріалізація, розвиток сфери послуг, орієнтація на експорт товарів). Серед країн, що розвиваються, виділяють такі підтипи.

1) Країни нової індустріалізації, або нові індустріальні країни (НІК). Це Республіка Корея (або Південна Корея), Сингапур, Тайвань (частково визнана держава), а також Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, Малайзія, Індонезія і Таїланд.

За виробництвом деяких видів промислової продукції, у тому числі наукоємної, НІК займають провідні позиції в міжнародній економіці. Високими темпами розвивається експорт взуття, одягу, текстилю, побутової техніки, легкових автомобілів. При цьому НІК не тільки знайшли своє місце в міжнародному поділі праці, але й випередили деякі високорозвинені країни.

2) Країни — експортери нафти (Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Кувейт, Катар, Саудівська Аравія, Оман, Бруней, Лівія, Іран та ін.). Завдяки величезним надходженням від торгівлі нафтою вони отримують значні можливості для розвитку сучасного господарства, фінансової та соціальної сфер, містобудування тощо. Деякі з них за показниками ВВП на одну особу є найбагатшими у світі.

3) Малі острівні країни («багаті острови») — Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Бахрейн, Сейшельські Острови. Високі прибутки цих країн пов’язані з розвитком сфери послуг, у першу чергу із банківською справою та туризмом.

4) Країни з порівняно зрілою структурою господарства. Це держави з багатопрофільною, але технічно і структурно відсталою економікою (переважно країни Азії, Латинської Америки та Північної Африки — Індія, Іран, Перу, Колумбія, Марокко, Єгипет та ін.).

5) Найменш розвинені країни (близько 50). Вони мають низькі (менше ніж 3975 дол. на одну особу) і дуже низькі показники ВВП (менше ніж 1005 дол. на одну особу). Це переважно аграрні або аграрно-індустріальні країни. У сільському господарстві деяких країн працює понад 80% населення, промисловість перебуває в початковому стані. Серед найбідніших та економічно найвідсталіших країн багато африканських (Ефіопія, Південний Судан, Того, Еритрея, Гвінея, Мозамбік, Малаві, Нігер, Ліберія, Бурунді, Руанда, Сомалі, Танзанія, Демократична Республіка (ДР) Конго), окремі азіатські країни (Афганістан, Камбоджа, Бангладеш, Непал), острівні країни (Кірибаті, Соломонові Острови, Комори).

Головне

• Тип країни — об’єктивно сформований і відносно стійкий комплекс властивих їй умов, ресурсів та особливостей розвитку, що характеризує її роль і місце у світовому співтоваристві на певному етапі розвитку.

• Важливим показником економічного розвитку країни, що використовують для загальної характеристики результатів її економічної діяльності, є значення валового внутрішнього продукту (ВВП).

• Відповідно до місця країни у світовій економіці в ООН виділяють високорозвинені країни, країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Який показник є одним із ключових для визначення рівня розвитку національної економіки? 2. Назвіть типи країн відповідно до їхнього місця у світовій економіці. 3. Які країни входять до складу «Великої сімки»? Знайдіть їх на карті. Укажіть найсуттєвіші ознаки країни, що входить до «Великої сімки». 4. На які підтипи поділяють країни, що розвиваються? Наведіть приклади кожного з них. 5. Які загальні риси властиві країнам із перехідною економікою?

Поміркуйте

Серед десятки країн із найвищим у світі показником ВВП чотири є країнами — експортерами нафти. Чому ж тоді їх відносять до країн, що розвиваються?

Працюємо самостійно

Дізнайтеся, які чинники сприяли швидкому економічному зростанню країн нової індустріалізації. Які складові їх економічних реформ можуть бути цікавими для України?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно