Сектори національної економіки України та форми суспільної організації виробництва
- 27-01-2023, 13:35
- 515
9 Клас , Географія 9 клас Гільберг, Савчук 2022 (повторне видання)
Зверніть увагу!!!
§ 3. Сектори національної економіки України та форми суспільної організації виробництва
Чим займається населення вашого населеного пункта? Які промислові та сільськогосподарські підприємства є у вашій місцевості?
СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ. Крім форм власності й видів діяльності, в економіці використовують класифікацію за секторами національної економіки. У її основі лежить секторальна модель економіки, у складі якої виділяють первинний, вторинний і третинний сектори (мал. 11).
Мал. 11. Структура національної економіки за секторами
Первинний сектор економіки об’єднує види діяльності, пов’язані з видобуванням сировини та її переробкою в напівфабрикати. До нього належать сільське господарство, рибництво, лісівництво, мисливство та видобування мінеральної сировини (вугілля, нафти, металічних руд тощо). Первинний сектор був першим в історії людства, з нього розпочалася економічна діяльність первісних людей (збирання й полювання). Йому належало провідне місце в економіці країн світу до початку промислової революції. У межах первинного сектора найважливішим видом діяльності було сільське господарство. Нині його переважання у ВВП країни здебільшого свідчить про низький рівень її економічного розвитку. Прикладом цього є чимало країн Африки, де досі значна частина населення зайнята в сільському господарстві. Але є і винятки. Первинний сектор (видобування нафти й газу) є основою економіки багатих країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія й Катар. Суспільство, яке існує в умовах панівного традиційного сільського господарства, називають доіндустріальним, або аграрним.
Вторинний сектор економіки утворюють види діяльності переробної промисловості й будівництва. В економіці країн Західної Європи вторинний сектор панував у XX ст. (Перша промислова революція.) Передумовою переходу від економіки первинного до економіки вторинного сектора було поліпшення технологій ведення сільського господарства, що зумовило підвищення продуктивності праці. У зв’язку із цим вивільнялись робоча сила й фінансові ресурси, які було спрямовано на розвиток промисловості. Суспільство, що існує в умовах панівного вторинного сектора економіки, називають індустріальним.
Третинний сектор економіки — це сфера послуг. Перехід до третинної економіки пов’язаний зі зростанням продуктивності праці в промисловості, у зв’язку із чим вивільнялись ресурси для розвитку сфери послуг. До сфери послуг належать: освіта, наука, культура, туризм, охорона здоров’я тощо. Останніми роками в цьому секторі високими темпами розвиваються інформаційні технології.
Дізнайтеся більше
Найбільшу частку третинної сфери у ВВП мають малі країни Океанії.
Країни, у яких переважає третинний сектор економіки, називають постіндустріальними, або інформаційним суспільством. Це країни-лідери економічного розвитку світу.
Світові можливості
Часто з третинної сфери економіки виділяють четвертинну — інформаційну. Це інформаційні технології, наукові дослідження, маркетинг, банківські й фінансові послуги та інші, пов’язані не з виробництвом як таким, а з його плануванням й організацією. Прикладом успішного розвитку такої економіки є Сінгапур.
Україна має показники типової країни, що перебуває на індустріальному етапі розвитку суспільства. Частка вторинного сектора сягає майже 45 % вартості ВВП, відносно високою є також частка первинного сектора. Натомість відсоток третинного сектора в економіці України значно нижчий, ніж у провідних постіндустріальних країнах світу (США, Японія, країни Західної Європи).
Відкриваємо Україну
Миколаївський глиноземний завод — приклад успішної концентрації виробництва. Це найбільше в Україні й одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії, оснащене сучасним обладнанням. Підприємство є лідером у світовій алюмінієвій промисловості за рівнем екологізації. У нього найменші викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря.
ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, агломерування. Також виділяють дисперсію та диверсифікацію виробництва (мал. 12).
Мал. 12. Основні суспільні форми організації виробництва
Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація) та зосередження підприємств одного виду діяльності на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення діючих підприємств, будівництва нових великих підприємств або об’єднання кількох малих. Концентрація — це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції. У сучасних умовах процесу концентрації промислового виробництва притаманна докорінна зміна техніки на базі науково-технічного процесу, зосередження її на великих підприємствах. На розвиток концентрації виробництва впливають такі чинники, як зростання потреби в окремих видах продукції, технічний прогрес у промисловості.
Спеціалізація — орієнтація певного економічного об’єкта в загальній системі географічного поділу праці на виробництво благ, що споживають за її межами. Розрізняють три форми спеціалізації: предметну, подетальну, стадійну.
Предметна спеціалізація означає, що підприємство виробляє продукцію певного виду від початку до кінця й за межі підприємства йдуть не деталі, а готові вироби.
Подетальна спеціалізація полягає в тому, що окремі підприємства виробляють різні деталі й вузли. Потім їх збирають на спеціальних складальних заводах і виготовляють (збирають) з них готові вироби. Вона найбільш поширена в машинобудуванні.
Технологічна (стадійна) спеціалізація — це послідовне виробництво напівфабрикатів, деталей чи вузлів на різних підприємствах, кожне з яких виконує певну стадію обробки або ж спеціалізується на окремій стадії технологічного процесу.
Територіальна спеціалізація — зосередження виробництва в окремій територіальній одиниці поділу. Виділяють міжнародну, міжрегіональну та локальну спеціалізацію.
Кооперування виробництва — процес встановлення виробничих зв’язків між різними спеціалізованими підприємствами, які спільно працюють над виробництвом складної продукції. Наприклад, для виробництва автобуса необхідні деталі, що виробляють кілька сотень спеціалізованих підприємств. Вони постачають ці деталі на складальне підприємство, яке випускає готову продукцію. Про ступінь розвитку кооперування виробництва в межах окремих гігантських корпорацій свідчить те, що окремі деталі, вузли автомобілів для корпорації «Дженерал моторз» постачають майже 40 тис. дрібних і середніх підприємств.
Світові можливості
Сучасні найбільші транснаціональні компанії — приклад комбінування виробництва. Наймогутніші з них широко застосовують різні види концентрації, диверсифікації з метою встановлення глобальних виробничих ланцюгів. Наприклад, «Фіат» має автоскладальні підприємства в Польщі, Італії, Єгипті.
Комбінуванням називають таку форму суспільної організації виробництва, за якої на одному підприємстві зосереджують виробництва різних видів продукції. Наприклад, металургійні комбінати повного циклу.
Агломерування — це процес утворення тісних економічних зв’язків між підприємствами на основі спільної інфраструктури в межах відповідної міської агломерації. Найбільш ефективним є їхнє розміщення у великих містах.
Диверсифікація виробництва — це процес його кількісного та якісного поділу й подрібнення. Диверсифікація характерна для великих підприємств із високою концентрацією виробництва. Наприклад, великі компанії водночас із виробництвом ракетної техніки розгортають випуск високотехнологічної електронної апаратури, побутової техніки.
Процес дисперсії (розосередження) виробництва зумовлюють переважно два взаємопов’язані чинники. Це активний розвиток малого й середнього бізнесу та залучення у виробництво високопродуктивних технологій. Це значно підвищує можливості відриву багатьох видів господарської діяльності від сформованих центрів. Виявляється цей процес у повсюдному розміщенні невеликих і середніх промислових підприємств, їхньому інтенсивному поширенні навіть у сільській місцевості. Зокрема, хліб випікають у багатьох населених пунктах на підприємствах із різною потужністю й асортиментом.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: стисло про головне
• Національну економіку поділяють натри сектори: первинний (добувна промисловість і сільське господарство), вторинний (переробна промисловість і будівництво), третинний (сервісний або сфера послуг).
• Основними формами суспільної організації виробництва є: агломерування, концентрація/деконцентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, дисперсія, диверсифікація виробництва.
Знаю і вмію обґрунтувати
- 1. Що належить до сфери послуг?
- 2. До якої групи належать країни, у яких домінує розвиток третинного сектора економіки?
- 3. Дайте визначення поняття «спеціалізація». Які розрізняють її форми?
- 4. Поясніть, чому сільське господарство належить до первинного сектора економіки.
- 5. Які відмінності між поняттями «комбінування» та «концентрація»?
- 6. Схарактеризуйте переваги спеціалізації виробництва.
- 7. Чи може розвиватися кооперування між підприємствами різних країн?
- 8. Які негативні ефекти характерні для спеціалізації?
- 9. Назвіть позитивні й негативні сторони кооперування. Для цього в зошиті складіть відповідну таблицю.
Працюю з картою
Користуючись картою першого форзацу та легендою до неї, наведіть приклади видів економічної діяльності за секторами економіки, які розвинені в Україні.
Шукаю в інтернеті
Використовуючи інтернет-ресурси, наведіть приклади участі українських підприємств у міжнародній кооперації.
Генерую ідеї
Уявіть, що ви підприємець, який займається вирощуванням ялинок. До якого сектора економіки належить ваше господарство? Назвіть, які форми організації виробництва для нього характерні.
Мал. 13. Плантація ялинок
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1
Тема: Аналіз секторальної моделі економіки
1. Накресліть схему секторальної структури національної економіки України.
2. Проаналізуйте таблицю 1. Обчисліть, скільки продукції (послуг) у фактичних цінах реалізовано кожним сектором економіки. Обрахунки зробіть у відносних величинах (%). Отримані результати зобразіть у вигляді кругової діаграми. Які співвідношення між секторами вітчизняної економіки? Про що це свідчить? Зробіть обґрунтований висновок.
Таблиця 1
Валовий внутрішній продукт України у 2019 році у фактичних цінах (млн грн)
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Гільберг, Савчук 2022 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)