Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній
- 28-01-2023, 23:54
- 262
9 Клас , Географія 9 клас Пестушко, Уварова 2022 (повторне видання)
Зверніть увагу!!!
§ 8. Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній
ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!
- Критерії, за якими можна розрізняти країни світу.
- Поняття «економічний розвиток країни».
• Сутність і критерії типізації країн. Нині у світі налічують близько 200 країн, які дуже різні за рівнем економічного розвитку. І знання їх класифікації надзвичайно важливе для вивчення та обміну досвідом економічного розвитку.
Типізація (класифікація) - це групування країн за певним критерієм. Вам уже відомо, що держави різняться за формами державного устрою і правління. Так само вони неоднакові за географічним положенням, площею і формою території, національним складом і мовами, мають різну кількість населення і природних ресурсів тощо.
Найбільш повне уявлення про групи країн у світовій економіці дають дані міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу, - Організації Об’єднаних Націй, Міжнародного валютного фонду і Світового банку. Оцінка цими організаціями груп країн дещо розрізняється, оскільки до їх складу входить різна кількість країн - членів цих організацій. Також будь-яка класифікація базується на завданнях кожної організації. Наприклад, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд більше звертають увагу на оцінку рівня економічного розвитку кожної країни, ООН - на соціальні й демографічні аспекти.
Для характеристики економіки країн світу використовують уже відомі вам показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), дохід на душу населення, рівень індустріалізації, масштабність розвиненої інфраструктури та загальний рівень життя.
Одна з найважливіших ознак, за якою виділяють різні типи країн, - це рівень соціально-економічного розвитку. Загальновизнаними універсальними показниками, що характеризують стан економіки, передусім є валовий внутрішній продукт країни.
Близькі за загальним показником ВВП країни можуть дуже відрізнятися за рівнем економічного розвитку, зокрема через різну чисельність населення. Тому під час типізації використовують ще й показник ВВП у перерахунку на одного жителя країни (див. Додаток 29).
Але де саме проходить межа між даними групами? Немає однозначної відповіді на це питання, тому, що відсутній світовий загальноприйнятий критерій. В умовах відсутності єдиної методології або згоди про те, як класифікувати країни за рівнем їхнього розвитку, багато міжнародних організацій, наприклад, використовували фактор членства в Організації економічного співробітництва й розвитку як головний критерій для віднесення країни до групи розвинених.
За даними ООН, деякі країни з високим доходом також можуть бути країнами, що розвиваються. Наприклад, країни Ради з питань співробітництва в Перській затоці (GCC) класифікуються як країни з високим рівнем доходу. Таким чином, країну з високим рівнем доходу можна класифікувати і як розвинуту, і як таку, що розвивається. ООН зазначає, що означення «розвинені» та «ті, що розвиваються» призначені для зручності статистики і не обов’язково говорять про етап її розвитку.
Класифікація країн за індексом людського розвитку (ІЛР) ООН - це статистичний підхід, який визначає рівень життя та розвитку людини в країні (див. QR-код).
• Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку. Виокремлюють три основні типи країн сучасного світу.
Економічно розвинені країни. Вони вирізняються найвищим рівнем добробуту населення. Доходи в перерахунку на душу населення становлять 20-50 тис. дол. США.
У цих країнах проживає близько 15 % населення планети, у них сконцентровано понад 70 % світового виробництва продукції, 70 % (див. QR-код) світового торговельного обігу, 60 % - обсягу міжнародного руху капіталу. На цей час розвинені країни - це основні виробники промислової та сільськогосподарської продукції у світі. Для економіки цих країн характерні високий рівень доходів, освіти, витрат на наукові дослідження, велика середня тривалість життя, всеохопна інформатизація, відносно рівномірне господарське освоєння території. Їм також властива соціальна орієнтованість економіки та підтримка малозабезпечених верств населення. Характерний низький рівень природного приросту населення, соціального розшарування, високий рівень екологізації економіки.
Економіки цих країн характеризуються відкритістю і вільним зовнішньоторговельним режимом. Вони відіграють провідну роль у світовій торгівлі, міжнародному русі капіталу, міжнародних валютно-розрахункових відносинах. А також розвинені країни виступають як приймаюча сторона в міграції робочої сили.
Утім ця група є неоднорідною. Найвищий рівень доходів на одного мешканця мають головні країни, або так звана Група 7 (G-7) - «Велика сімка». Це - США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія та Канада. Ці країни забезпечують 47 % світового ВВП та 51 % міжнародної торгівлі (мал. 17).
Мал. 17. Розподіл країн за ВВП (1992 - прогнозні оцінки на 2024 р.)
Решта об’єднується під спільною назвою малі розвинені країни. До них належать Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія та деякі інші європейські держави. Серед малих країн цієї групи іноді окремо розглядають країни «переселенського типу» - Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, Південноафриканська Республіка. Малі країни, що поступаються за рівнем економічного розвитку головним, вирізняються значними позитивними економічними зрушеннями.
Окремо виділяють ще одну групу країн «G-20», або «Велика двадцятка». Це 20 найбільших національних економік світу (мал. 18).
Мал. 18. Країни «Великої двадцятки»
Велика двадцятка - G20 - є неформальним міжнародним клубом провідних економічних країн світу та країн, що розвиваються.
Велика двадцятка - G20 - існує починаючи від 1999 р. До складу цього неформального міжнародного клубу входять 19 країн та Європейський Союз. Учасники Великої двадцятки: США, КНР, Японія, Німеччина, Франція, Бразилія, Велика Британія, Італія, Росія, Канада, Індія, Австралія, Мексика, Республіка Корея, Індонезія, Туреччина, Саудівська Аравія, Аргентина, Південна Африка, Європейський Союз.
У сукупності на частку країн з «Великої двадцятки» припадає 90 % світового валового національного продукту, 80 % - світової торгівлі (включаючи торгівлю всередині ЄС) та дві третини - населення світу.
Країни перехідного типу економіки - колишні соціалістичні країни, що перебудовують національну економіку відповідно до ринкових засад.
До країн з перехідною економікою зазвичай відносять 28 держав Центральної і Східної Європи і колишнього СРСР, що переходять від планової до ринкової економіки, а також Монголію, Китай і В’єтнам. До цієї групи країн належить і Україна.
Ці держави перебувають на різних етапах переходу від планової до ринкової економіки. Найвищий рівень розвитку серед них мають країни Центральної Європи (Словенія, Угорщина, Польща, Чехія, Словаччина) та Балтії (Естонія, Латвія і Литва), які активно реформують свою економіку.
Особливо складною є класифікація Китайської Народної Республіки, оскільки будівництво капіталізму, а отже, і ринкових відносин, у КНР відбувається під керівництвом Комуністичної партії Китаю. Економіка Китаю становить поєднання планової соціалістичної економіки і вільного підприємництва. Міжнародний валютний фонд (МВФ) відносить Китай, як і Індію, до азійських країн, що розвиваються.
Щодо економіки України, то сучасні економічні зміни в нашій країні відбуваються в період тимчасової окупації території АР Крим, м. Севастополя та тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях. І на сьогодні є деякі оптимістичні знаки: згідно з теперішньою статистикою, українська економіка реформується та зростає. Це ще не дуже швидке зростання, але воно є - і це хороший знак.
Настав новий етап системної трансформації національного господарства. Його необхідність спричинена викривленнями в ході економічних перетворень, які відбувалися в Україні після 1991 року, після переходу від соціалістичної командної економіки до вільної ринкової, і які призвели до втрати нашою економікою конкурентоспроможності та енергії зростання. Ці реформи покликані змінити базову економічну модель і створити можливості для глибокої модернізації країни, підйому виробництва і рівня людського життя.
Країни, що розвиваються, - це понад 130 держав Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем доходів. Це дуже строката та неоднорідна група. Через велику різноманітність цих країн їх прийнято класифікувати як за географічними ознаками, так і за різними аналітичними критеріями.
Існують певні підстави для виділення колишніх залежних і колоніальних країн, що відстали у своєму економічному і соціальному розвитку та умовно об’єднаних терміном «розвиваються», в особливу групу держав. У цих країнах проживає 80 % населення світу, і особливості цих країн завжди будуть істотно впливати на світові процеси.
Найбільш істотною рисою країн, що розвиваються, є їхнє місце у світовій економіці. Сьогодні вони є частиною світової ринкової системи, і в цих країнах спостерігається тенденція до поглиблення економічної і політичної залежності від економік розвинених країн.
Ці країни є значними постачальниками сировини і палива на світовий ринок. Водночас вони залежать від імпорту готової продукції, тому сьогодні питома вага країн, що розвиваються, у світовому експорті становить лише близько 30 %, у тому числі в поставках промислових виробів - близько 20 %.
Існує власна класифікація країн, що розвиваються, адже вони значно відрізняються одна від одної за економічним потенціалом і темпами розвитку. Тому залежно від рівня економічного розвитку, який вимірюється показником ВВП на душу населення, виділяють:
1) Країни з високими доходами на душу населення, порівнянними з доходами в розвинених країнах. Це нові індустріальні країни, як-от: Бразилія, Мексика, Аргентина, Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Індонезія, Філіппіни. Так само високі прибутки мають і нафтодобувні країни - Саудівська Аравія, Оман, Бахрейн, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Бруней. Так, доходи нафтодобувних країн дали їм змогу піднятися до першої десятки у світовому рейтингу країн за показником ВВП на душу населення.
2) Країни із середніми показниками ВВП на душу населення (Лівія, Уругвай, Туніс і т. п.).
3) Найбідніші країни світу. У цю групу входить більшість країн тропічної Африки, країни Південної Азії та Океанії, ряд країн Латинської Америки (Зімбабве, ДР Конго, Ліберія, Сомалі, Еритрея та ін.).
Зазвичай ще розрізняють найменш розвинені країни, що мають низькі і дуже низькі доходи. Це переважно африканські країни, зокрема, Ангола, Ефіопія, Сомалі, Судан, Танзанія та ін. Серед азійських країн - Афганістан, Бангладеш, Непал, М’янма тощо, у Латинській Америці - Гаїті.
Частка обробної промисловості у ВВП у цих країнах становить не більше ніж 10 %, ВВП на душу населення - не більше ніж 300 дол. США, а рівень грамотності не перевищує 20 % дорослого населення. У цих країн мало шансів поліпшити своє становище самостійно, спираючися лише на внутрішні сили.
Невелику, але специфічну групу країн цього типу становлять Корейська Народно-Демократична Республіка, Куба, Китай і В’єтнам. Вони дотримуються централізовано керованої (командної) економіки, але водночас запроваджують в економіку ринковий механізм.
Світовий банк використовує інший підхід до класифікації країн, при якому основний критерій розподілу країн за групами - валовий національний дохід на душу населення (див. QR-код).
Так виділяють три їхні основні групи:
(1) країни з низьким рівнем доходу на душу населення;
(2) країни із середнім рівнем доходу на душу населення,
(3) країни з високим рівнем доходу на душу населення.
НАУКОВІ ДИСКУСІЇ
У сучасній соціально-економічній географії не існує усталеної типології країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку. Усі запропоновані типології є умовними, оскільки покладені в основу будь-якої з них критерії здебільшого обираються суто на розсуд автора. Тим часом ті чи інші типології необхідні для аналізу та порівняння соціально-економічного розвитку країн. І певну типологію обирають залежно від завдань, що ставляться під час вивчення та дослідження країни.
ГОЛОВНЕ
• Типізація (класифікація) - це групування країн за певним критерієм.
• Для характеристики економіки країн світу використовуються показники: ВВП на душу населення, галузева структура економіки і наукомісткі галузі, рівень і якість життя населення.
• Виділяють три основні типи країн сучасного світу: розвинуті, країни, що розвиваються, та країни перехідного типу економіки.
• Найбільшу роль у сучасному світі відіграють країни «Великої сімки».
• Україна належить до країн перехідного типу економіки.
• Країни, що розвиваються, - це найбільш численна група, що включає понад 130 держав Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.
ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ
- 1. Які економічні показники використовують для типізації країн світу?
- 2. Що характерно для економіки розвинутих країн світу?
- 3. Назвіть країни «Великої сімки». Чому вони об’єднані в цю групу?
- 4. Укажіть характерні риси економіки країн, що розвиваються.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку.
Рекомендовані завдання і хід роботи, дивіться за QR-кодом.
Даний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Пестушко, Уварова 2022 (повторне видання)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)