Рідше культивують переважно для власних потреб інші зернові: ячмінь та жито. Зокрема як фуражну культуру та для потреб пивоварної промисловості вирощують ячмінь. Цю культуру здебільшого сіють у межах помірного поясу в Європі. Лідерами за збиранням ячменю є Росія, Україна, Франція. В інших регіонах світу є значні посіви ячменю у Канаді, США, Китаї. Як хлібну культуру переважно у Європі вирощують жито. Ця невибаглива рослина добре росте у зоні Нечорнозем’я, тому найбільше поширена в Росії, Німеччині, Польщі, Білорусі.

У світі зростає інтерес до гречки. Найбільше цієї круп’яної культури вирощують Росія (62,4 %), Китай (21,3 %), Україна (9,3 %), Франція (6,4 %). Головними експортерами гречки є Китай, США, Польща, Танзанія, Бельгія, Латвія, а найбільшими імпортерами - Японія, Папуа-Нова Гвінея, Франція, Італія, США.

Технічні культури. Всі технічні культури вирощують як сировину для подальшої переробки в різних галузях промисловості.

Основними волокнистими культурами світу є бавовник, джут, льон-довгунець, агава на сизаль (мал. 51).

Мал. 51. Технічні культури світу (волокнисті)

Провідна роль належить бавовнику, який культивують майже у 80 країнах світу. Він є занадто вибагливим до ґрунтів, тому вирощується за умови внесення великої кількості добрив. Під час вегетації рослина потребує багато вологи і тепла. Вологу забезпечують переважно шляхом штучного зрошення. Це культура тропічного та субтропічного поясів. З 1 т бавовни-сирцю одержують 300-400 кг бавовни-волокна. За експортом бавовни-волокна виділяються Китай, США та Індія. Багато цієї сировини вивозять Пакистан та Узбекистан. Високоякісними довговолокнистими сортами відомі Єгипет і Судан. Головними імпортерами бавовни є країни Європи та Японія. Крім волокна в результаті переробки бавовни одержують штучний шовк, папір, з насінин - харчову й технічну олії.

Джут - чагарник, з луб’яних волокон якого виготовляють цупкі тканини та канати. Він іде на виробництво килимів, рибного приладдя, мішковини. Цю теплолюбну рослину культивують у тропічному та субекваторіальному поясах. Найбільше його вирощують та експортують Бангладеш, Індія та Пакистан.

Льон-довгунець невибагливий до умов зростання: він холодостійкий і добре розвивається на кислих ґрунтах. Тому це головна волокниста культура нечорноземної смуги Європи. Найбільші площі під льоном - у Китаї, Росії, Великій Британії, Франції, Бельгії, Білорусі. Багато його вирощують також у країнах Балтії, Канаді, США.

У деяких країнах на сході Африки та у Бразилії культивують особливий вид агави, з якої одержують сизаль - волокно для виготовлення вітрил.

Найпоширенішими олійними культурами є соя, соняшник, ріпак, арахіс, олива, олійна пальма. Кожна з них пов’язана з певними кліматичними умовами. Рослинами помірного поясу є соняшник та ріпак, субтропіків - олива, мусонних областей - соя, субекваторіального й тропічного поясів - арахіс, екваторіального - олійна пальма (мал. 52).

Мал. 52. Технічні культури світу (олійні) (2019-2020 р.)

Основною олійною культурою світу є соя. За останні 30 років площі під нею зросли у 2,5 раза. До того ж стрімко зростає урожайність сої за рахунок генетично модифікованого посівного матеріалу: за останні 30 років - на 53,3 %. Найбільше соєвих бобів виробляють в Америці - Бразилії (36,6 %) та США (28,8 %), Аргентині (16,1 %). Досить багато сої вирощують Китай (5,4 %), Парагвай (2,9 %) та Індія (2,8 %), в України - 9-те місце (1,1 %). У наш час говорять про «переможну ходу» цієї культури. Тепер це не лише кормова й олійна рослина. Соя, що багата на білок, стає замінником м’яса. У деяких країнах уже є соєва курятина, соєве морозиво, соєва картопля. Постійно зростають обсяги експорту сої. Переважну більшість її вивозять Бразилія (40,4 %), США (37 %) та Аргентина (7,3 %). Найбільшим імпортером є Китай: 61,2 % світового обсягу імпорту сої.

Теплолюбний та посухостійкий соняшник вирощують країни помірного та субтропічного клімату. За останні 30 років площі під цією олійною культурою зросли на 84,2 % й продовжують розширюватись. Лідерами за збором насіння соняшнику є Україна (28,8 %), Росія (23,3 %), Аргентина (6,3 %), Китай (5,5 %). Ці країни також забезпечують основну частку експорту соняшникової олії. Також до Топ-10 за зборами соняшнику входять Румунія, Болгарія, Туреччина, Угорщина, США, Франція, Танзанія. Найбільшими імпортерами соняшникового насіння є Туреччина та більшість країн Європи: зокрема Нідерланди, Німеччина, Франція, Португалія, Іспанія, Угорщина та інші.

Арахіс походить із саван Бразилії, звідки він спершу потрапив до Індії та Китаю, а вже через них у XV ст. - до Європи під назвою «китайські горіхи». Плоди деяких видів дозрівають у ґрунті, за що називають рослину «земляним горіхом». Цінна харчова арахісова олія використовується переважно у кондитерській промисловості. Нині найбільші площі під арахісом зосереджено у країнах Західної Африки, звідки він експортується до Європи. Великі плантації під цією культурою є також в Індії, Китаї, США, Бразилії, Аргентині.

У Канаді, країнах Європи, Китаї та Індії основною олійною культурою є ріпак, у країнах Середземномор’я - олива, у країнах Західної Африки та Океанії - олійна пальма.

Цукристими культурами є цукрова тростина (дає людству 60 % цукру) та цукрові буряки (40 %). Цукрова тростина є багаторічною рослиною тропічного поясу, дуже вибаглива до тепла та вологи (мал. 53).

Мал. 53. Технічні культури світу (цукристі й тонізуючі) (2019-2020 р.)

Нині цукрову тростину вирощують переважно країни, що розвиваються. Її найбільшими виробниками є Індія, Куба та Бразилія. Імпортують цукор-сирець із тростини США, країни Європи та Японія, на території яких здійснюється його рафінування (очищення). Цукрові буряки культивують у помірному поясі. Основними виробниками бурякового цукру є країни Європейського Союзу, Росія, Україна. Значні площі під цукрові буряки відведено у Франції, Німеччині, Італії, Туреччині.

Основними тонізуючими культурами є чай, кава та какао (див. мал. 53). Усі вони - рослини тропічного та субтропічного поясів, вирощуються здебільшого в країнах, що розвиваються. Так, виробництвом чаю на світовому ринку вирізняються Китай (35,6 %), Індія (20,6 %) (мал. 54), Кенія (7,7 %), Шрі-Ланка (6,8 %); кави - Бразилія (33 %), В’єтнам (19,7 %), Колумбія (8,1 %), Індонезія (6 %); какао - Кот-д’Івуар (32,4 %), Гана (18,7 %), Індонезія (17,4 %). Головними імпортерами всіх тонізуючих культур є країни Європи та США. Багато кави та какао-бобів завозить також Японія.

Мал. 54. Збирання чаю

З каучуконосних рослин відомим є дерево гевея - культура екваторіального поясу. Нині 90 % натурального каучуку дають країни Південно-Східної та Південної Азії: Малайзія, Індонезія й Таїланд. Імпортують натуральний каучук розвинуті країни Європи, США, Японія.

• 1. Згрупуйте основні технічні культури світу за кліматичними умовами їх вирощування: назвіть рослини помірного, субтропічного, тропічного, субекваторіального та екваторіального поясів. 2. Якими технічними культурами відома Україна на світовому ринку?