Структура та особливості розміщення лісової промисловості. У лісовій промисловості обробка деревини проходить у кілька послідовних етапів. Тому вона вбирає групу виробництв, які послідовно здійснюють глибшу переробку тієї самої сировини, але за різними технологіями. Продукція або відходи попереднього виробництва є сировиною для наступного. Так в ідеалі відбувається комплексна переробка деревини.

Мал. 118. Лісозаготівля

Першим виробництвом є лісозаготівля, яка займається валкою та трелюванням (перевезенням) лісу. Природно, що це виробництво тяжіє до лісонадлишкових районів (мал. 118). У минулому воно було сезонним, а нині стало цілорічним з використанням якісної техніки та кваліфікованої робочої сили. Часто ліс до місця переробки транспортують річками.

Далі йде механічна обробка деревини. Найпростіша обробка відбувається у лісопильному та стругальному виробництві, сировину для якого дають лісозаготівельні підприємства. На лісопильних заводах розпилюють колоди на дошки та шпали. Виробництво є матеріаломістким, тому головним чинником у розміщенні його центрів є сировинний, тобто лісопильні заводи розміщуються у районах лісозаготівлі. Але вони можуть бути й у інших районах з орієнтуванням на чинник транспорту. Історично склалося, що підприємства розташовані на перетині річкових шляхів та залізниці. Щоб уникнути зайвих перевезень, колоди сплавляли річкою, розпилювали на дошки, які потім залізницями відправляли до місць споживання. Лісопильна промисловість дає близько 40 % відходів усієї лісової промисловості: хвою, кору, сучки, тирсу (мал. 119).

Мал. 119. Структура лісової промисловості

Одержані пиломатеріали є вихідною сировиною для виготовлення виробів з деревини (деревообробної промисловості). Це найбільш працемістке виробництво. Його продукція дуже різноманітна. Деревообробка складається з низки виробництв. Поблизу місць споживання виробляють дерев’яну тару (ящики, діжки) та дерев’яні будівельні деталі (двері, лутки, віконні рами, паркет, плінтуси). У зв’язку із заміною у цих виробництвах дерева на хімічну сировину їх значення зменшується. Ряд дерев’яних виробництв деревообробної промисловості зорієнтовані у своєму розміщенні на сировинний чинник - певні породи дерев. Так, диктова (фанерна) промисловість працює на березі, дубі та буку; сірникова — на осиці. Набуває популярності виробництво стандартних дерев’яних будиночків. З відходів лісопильної та деревообробної промисловості виготовляють деревоволокнисті плити (ДВП) та деревостружкові плити (ДСП), які для здешевлення та зменшення маси використовують у меблевій промисловості та будівництві.

Мал. 120. На одній з меблевих фабрик України

Найбільш поширеним є виробництво меблів (меблева промисловість). Це працемістке виробництво, продукцію якого важко перевозити, тому його максимально наближують до споживача. Виробляються меблі для помешкань, офісів, підприємств торгівлі, а також кухонні меблі (мал. 120).

Глибшою є хімічна переробка деревини. Нею займається виробництво паперу та паперових виробів (целюлозно-паперова промисловість). На її комбінатах поєднуються послідовні стадії виробництва спершу целюлози, а потім з неї - паперової маси, різних сортів паперу та картону, паперової та картонної тари, шпалер. Таке виробництво є водночас матеріале-, водо- та енергомістким. На 1 т целюлози витрачається 5 м3 деревини та 400 м3 води для багаторазового промивання після варіння у присутності сірчаної кислоти та вапняку з метою виділення клітковини. Частина целюлозно-паперових підприємств використовують відходи механічної обробки деревини, так звану паперову масу. Виходячи з технології виробництва, основними чинниками розміщення целюлозно-паперових комбінатів є водний, енергетичний та сировинний.

Відходи лісозаготівлі та деревообробки використовує лісохімічне виробництво. Через те вигідно створювати лісохімічні комбінати, де послідовну обробку деревини можна поєднувати з повною переробкою відходів. Продукцією лісохімії є різноманітні речовини: метиловий спирт, оцтова (етанова) кислота, етилен, формалін, барвники, олії, каніфоль, скипидар, дьоготь, дубильні речовини для обробки шкіри, соснова смола живиця для виробництва друкарських фарб, пасти для кулькових ручок, мила, лінолеуму, ліків. З відходів лісової промисловості також виробляють кормові дріжджі для сільськогосподарських тварин.

Виробництво деревини й паперу в Україні. Обмеженість лісових ресурсів та їх приуроченість до окремих частин країни вплинули на масштаби розвитку та розміщення лісової промисловості України. В ній представлено усі виробництва, але їх значення не однакове. Пріоритетного розвитку набули деревообробна та целюлозно-паперова промисловість (мал. 121).

Мал. 121. Лісова промисловість України

Лісозаготівля представлена двома районами: Карпатським та Поліським. У лісовому фонді переважають цінні хвойні (сосна, ялиця) і твердолистяні породи дерев (дуб, бук). Величезних збитків завдала аварія на Чорнобильській АЕС, яка вивела з обігу понад половину лісових ресурсів на Поліссі. Тепер найбільше лісозаготівля розвинута у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях, менше - у Львівській, Волинській та Рівненській. В цілому лісові ресурси України досить обмежені, тому здійснюється значний імпорт ділової деревини й пиломатеріалів з Білорусі та Росії.

Понад 80% заводів лісопильного та стругального виробництва розміщуються у місцях лісозаготівлі. Так, у Карпатах найбільшими центрами, що виробляють дошки, є Чернівці, Рахів, на Поліссі - Ковель, Овруч, Коростень, Малин. Частина центрів лежать на перетині річкових шляхів сполучення з іншими транспортними магістралями, як то Київ, Черкаси, Дніпро.

Виготовлення виробів з деревини дає різноманітну товарну продукцію. Його підприємства переважно сконцентровані або у районах заготівлі лісу, або наближені до споживання готової продукції. Виробництво дерев’яних будівельних деталей сконцентроване у Києві, Черкасах, Вигоді, Кам’янці-Бузькій та інших містах. Виробництво стандартних дерев’яних будиночків колись почалося у Костополі на Рівненщині. Нині воно представлене у багатьох промислових містах Полісся.

Виробництво дикту з берези, дубу та буку, у тому числі великого формату і водостійкого, зосереджено на підприємствах Карпатського регіону (Чернівці, Львів), Рівненської (Оржів), Черкаської областей та Києва.

Єдина «Українська сірникова фабрика» працює у м. Березному на Рівненщині. Її проектна потужність - 630 млн коробок на рік. Продукція підприємства постачається в усі регіони України та за її межі. Фабрика була створена у рекордні терміни у 1999 р., коли наша держава, не маючи власного виробництва, імпортувала сірників на 20 млн доларів щороку з Білорусі та Росії. Для виготовлення сірників використовують деревину осики, яку постачають з Рівненської, Волинської та Житомирської областей. Запалювальна суміш, якою вкриті сірники, містить 5-6% сірки.

Виробництво меблів значно домінує над іншими за обсягами виробленої продукції. Воно розвинуте майже повсюдно в зв’язку із значним попитом на продукцію. Зокрема, великі меблеві фабрики працюють у великих містах: Києві, Харкові, Донецьку, Львові, Житомирі. Серед найбільших спеціалізованих меблевих підприємств відомі Ужгородський диктово-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпровський та Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат «Стрий» та інші.

Головною формою організації підприємств з виробництва паперу та паперових виробів є комбінати, які поєднують кілька виробництв: целюлози, різних сортів паперу, картону, шпалер, паперової тари тощо. Розміщені вони на річках з орієнтацією на джерела водопостачання, електроенергію та використовують переважно імпортну сировину. У 2003 р. для протистояння кризовим викликам 14 провідних підприємств та організацій, що працюють на вітчизняному ринку паперово-картонної продукції, об’єдналися в Асоціацію українських підприємств «Укрпапір». 90% українського газетного паперу ще недавно виробляв Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (ЦПК) на Львівщині, що стоїть на річці Стрий, притоці Дністра. Згодом через завезення дешевшого газетного паперу з Польщі комбінат освоїв виробництво гофротари. Найбільшим виробником целюлози є Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат на Одещині на березі Дунаю. Підприємства целюлозно-паперової промисловості є також у таких містах, як Малин (відоме випуском високоякісних сортів паперу для грошових банкнот), Коростишів («Коростишівська паперова фабрика»), Обухів («Київський картонно-паперовий комбінат»), Зміїв («Кронекс-Харків»), Корюківка (виробляє шпалери, фризи та бордюри), Львів, Рахів, Олешки (до 2016 р. - Цюрупинськ).

Підприємства лісохімічного виробництва орієнтуються на відходи усіх галузей лісової промисловості. Її центрами є Свалява та Великий Бичків на Закарпатті, Перечин на Івано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову (етанову) кислоту, а також хімічну продукцію: карбамідні смоли, етилацитат тощо.

Ресурси деревини у країні постійно скорочуються. Для збереження теперішнього рівня виробництва слід щороку закуповувати деревину за кордоном. Залучення до господарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси деревини, вторинних та інших матеріалів та вивільненню цільної деревини за рахунок застосування замінників. Важливим резервом є використання лісосічних відходів: пеньків, кори, гілок. У тарному, целюлозно-паперовому виробництві, будівництві слід ширше заміняти деревину вторинними матеріалами: макулатурою, лозою, соломою, очеретом.

1. Пригадайте та покажіть на карті найбільші країни, крізь які тягнуться північний та південний лісові пояси світу. 2. Чим різняться за видовим складом ліси двох лісових поясів?