Войти
Закрыть

Сільське господарство світу. Рослинництво

9 Клас

ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СВІТУ. Порівняно з іншими видами економічної діяльності сільському господарству властиве освоєння значних земельних площ, тривалий термін виробничого процесу, велика трудомісткість. Його роль в економіці різних країн і регіонів має значні відмінності. Розрізняють товарне й споживче сільське господарство. Для товарного характерна велика продуктивність, інтенсивність розвитку, високий рівень спеціалізації. Для споживчого — низька продуктивність, екстенсивність розвитку, відсутність спеціалізації. У розвинених країнах переважає товарне сільське господарство. Воно розвивається на основі механізації, хімізації, застосування біотехнологій, новітніх методів селекції. У країнах, що розвиваються, сільське господарство неоднорідне. Воно включає в себе традиційний сектор дрібних приватних селянських господарств і плантаційний експортооєрінтований сектор, що складається з великих господарств, які збувають свою продукцію за кордон. У структурі світового сільського господарства частки землеробства і тваринництва приблизно рівні. Тваринництво переважає в розвинених країнах, а рослинництво — у країнах, що розвиваються. Є два основні типи рослинництва — неполивне та зрошувальне. Останнє поширене у тропіках, сухих субтропіках і субекваторіальних широтах. Найбільші площі зрошуваних земель у Китаї, Індії, Мексиці, Пакистані, Єгипті....
0 Переглянути

Тваринництво України

9 Клас

РОЗВИТОК КОРМОВОЇ БАЗИ ТВАРИННИЦТВА. Розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва. Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання у тваринництві. У тваринництві використовують різноманітні корми — рослинні, тваринного походження та мінеральні. Корми рослинного походження, у свою чергу, включають концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ). Комбіновані корми — це суміш, збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. Відходи підприємств харчової промисловості (жом, меляса, сироватка), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин без додаткової переробки. СТРУКТУРА ТА РОЗМІЩЕННЯ ТВАРИННИЦТВА. У структурі валової продукції сільського господарства України тваринництво становить майже 30 %. Основні його види — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 36). Основне завдання тваринництва — виробництво продуктів харчування (м’ясо, молоко, масло, сир, яйця, мед) і сировини для харчової та легкої промисловості (м’ясо, шкіра, вовна, хутрова сировина, шовк-сирець, віск, пух тощо)....
0 Переглянути

Сільське господарство України. Рослинництво

9 Клас

МІСЦЕ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В ЕКОНОМІЦІ КРАЇНИ. Сільське господарство — один з найдавніших видів економічної діяльності в Україні. На сільське господарство припадає 1,9 % ВВП держави. У ньому зайнято 3,3 млн осіб. Від 2015 р. воно є лідером в експорті товарів — так само як і 100 років тому. Сільське господарство є основою економічного розвитку більшості регіонів нашої держави. СТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ В УКРАЇНІ. Сільськогосподарські землі становлять 70,8 % від загальної площі держави, з яких щорічно обробляють понад 32 млн га (мал. 30). Для порівняння: у Польщі під сільгоспвиробництво задіяні вдвічі менші площі — 14 млн га, у Німеччині — 12 млн га, у Румунії — 9 млн га. Земельні угіддя України характеризуються високим біопродуктивним потенціалом, оскільки основна база землеробства розміщується на найбільш родючих ґрунтах світу — чорноземах (більш як 60 % від загальної площі орних земель у державі). Сільськогосподарські угіддя України мають високий ступінь розораності. Це, з одного боку, свідчить про інтенсивне використання землі в сільському господарстві, а з іншого — про необхідність відповідних заходів щодо захисту земель від вітрової та водної ерозії. Структура угідь залежить від зональних особливостей і характеризує якість землі як засобу виробництва в сільському господарстві....
0 Переглянути

Сільське господарство та його складові

9 Клас

ЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В СУЧАСНОМУ СВІТІ. Сільське господарство — найдавніше й досить поширене заняття людей. Це вид матеріального виробництва з вирощування сільськогосподарських культур і розведення свійської худоби та птиці для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Тільки в чотирьох країнах світу (Сингапур, Кувейт, Бахрейн, Люксембург) частка сільського господарства у ВВП не досягає 1 %. Загалом у світовому сільському господарстві зайнято 1,5 млрд осіб. Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції постійно зростає, але відносно невеликими темпами. Для характеристики рівня його розвитку використовують різні показники (мал. 27). Найчастіше визначають вартість виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції з розрахунку на душу населення та показника продуктивності праці. Сільське господарство забезпечує продовольством населення планети, чисельність якого дедалі зростає. Для найбідніших країн воно є основним джерелом валютних надходжень. Такі країни живуть за рахунок експорту сільськогосподарської продукції. Наприклад, Гватемала експортує банани та каву, Чад — бавовну тощо. Сільське господарство забезпечує людей продуктами харчування, тому проблеми в його розвитку є причиною соціальної напруженості й нестабільності в окремих країнах світу. Функціонування товарного сільського господарства зумовлює виникнення проблеми використання природних ресурсів через необхідність збереження екологічної рівноваги. Розорення всієї придатної для посівів площі земель, постійне збільшення поголів’я худоби та птиці зумовлює посилення антропогенного навантаження на довкілля в усьому світі....
0 Переглянути

Інтернаціоналізація світового господарства

9 Клас

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. Процес встановлення глибоких і стійких взаємозв’язків між країнами та проведення ними злагодженої міждержавної економічної політики називають міжнародною економічною інтеграцією. Економічна інтеграція — процес усунення митних та інших бар’єрів між країнами. Образно кажучи, у «приміщенні» світу ліквідують внутрішні перегородки й замість численних комірчин роблять одну велику залу. Регіональна інтеграція — процес розширення економічного співробітництва, об’єднання національних економік двох і більше держав у певному регіоні світу, який передбачає створення єдиного економічного простору. Така інтеграція розглядається як форма вибіркової дискримінації. Інтеграція сприяє ліквідації ізольованості країн й усуває відмінності між ними, що склалися історично. Інтеграція сприяє об’єднанню національних економік. В умовах ринкової економіки приводить до вільного руху капіталів, товарів, послуг і робочої сили в межах відповідного угруповання країн. Найпростішою формою економічної інтеграції є зона вільної торгівлі. Країни-члени такого угруповання взаємно скасовують мито на товари та послуги, якими вони торгують між собою. Прикладом є НАФТА — Північноамериканська зона вільної торгівлі у складі США, Канади, Мексики....
0 Переглянути

Сучасне світове господарство та особливості його розвитку

9 Клас

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. За сучасних умов світове господарство дедалі більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких чинників: науково-технічний прогрес, соціалізація, глобалізація й інтернаціоналізація (мал. 22). Сучасні тенденції розвитку світового господарства визначились наприкінці XX ст. Нині широко використовують інформаційну техніку й технології, що сприяють значній економії праці. Важливим стає й те, що до сфери індустріалізації та інформатизації включають не тільки промисловість, а й сільське господарство, транспорт. Для сучасного періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у світові зв’язки. Це пов’язано з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщують не лише товари, а й чинники виробництва, насамперед капітал і робочу силу. Для нормального підтримання та розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Національні господарства так тісно взаємопов’язані, що іноді складно провести їхні межі. Наприклад, японська автомобільна компанія виробляє автомобілі у Великій Британії. Якій країні «зарахують» цю продукцію — Великій Британії чи Японії? Інший приклад: Європейський Союз (ЄС), у якому майже відсутні економічні кордони. (Наведіть приклади, які показують інші важливі аспекти інтернаціоналізації.)...
0 Переглянути

Просторова структура світового господарства

9 Клас

БАГАТОРІВНЕВІСТЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Сучасний світ — складна соціально-економічна система. Національні господарства, які входять до його складу, належать до різних типів економічних систем. За просторовим охопленням і суб’єктами господарювання розрізняють кілька рівнів організації світового господарства (мал. 19). Відносини між державами — це міжнародний рівень, регульований міжнародними правилами та нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сферу діяльності фірм та організацій. Він дедалі більше стає автономним, менше піддається регулюванню. Просторова структура господарства — це сукупність елементів національної економіки (підприємств і організацій), які між собою взаємодіють в економічному просторі. До них належать регіони світу, економічні райони, промислові райони, центри, вузли тощо. Виділяють кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів просторових утворень. Міжнародний рівень охоплює континенти, їхні окремі частини й країни. Цьому рівню організації господарства відповідають регіон світу та країна. Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяють такі регіони: Північна Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та Океанія, Співдружність Незалежних Держав (СНД), Західна Європа, Азія....
0 Переглянути

Економічні системи та їхні типи

9 Клас

ТРАДИЦІЙНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Тип господарства, за якого всі ресурси перебувають у власності громади та розподіляються відповідно до традицій і звичаїв, називають традиційною економічною системою. В економіці переважає сільське господарство. Технічний прогрес і введення інновацій обмежені, тому що вони зазвичай суперечать звичаям і загрожують стабільності суспільства. Місцеве виробництво не забезпечує всіх потреб населення. Як наслідок — низький рівень життя. Таку економічну систему мають найменш розвинені країни світу: Буркіна-Фасо, Гаїті, Афганістан. Добувна промисловість може бути основою економічного розвитку країн з високими доходами населення в разі впровадження наукових досягнень і ведення товарного спеціалізованого виробництва. До таких належать: Норвегія, Кувейт, Австралія. КОМАНДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. Тип господарства, за якого всі ресурси й засоби виробництва є власністю народу, але в реальності центральна влада повністю контролює виробництво й розподіл продукції, називають командною економікою. Основний механізм господарювання — централізоване планування, відсутність конкуренції, впровадження нових технологій виробництва — спрямований передусім на нарощування його обсягів. Ця система панувала в СРСР та в інших соціалістичних державах. Нині вона залишилась на Кубі й у КНДР....
0 Переглянути

Сучасне світове господарство

9 Клас

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО (СВІТОВА ЕКОНОМІКА). Різні природні умови визначили потребу у придбанні товарів, що виробляли чи вилучали з природи інші народи. Уже на початку розвитку світової економіки, ще за привласнюючого господарювання, первісні люди обмінювали рідкісні мушлі та бурштин на інші види виробів. З постанням перших держав виникають міжнародні економічні відносини й формується світовий ринок. У його основі лежить використання країнами світу своїх природних і відносних переваг. Таким чином виникає світове господарство. Світове господарство — це система національних економік, пов’язаних між собою різними формами міжнародних економічних відносин. Світове господарство стосується кожного з нас безпосередньо. Ми користуємося речами, виготовленими в Туреччині, Польщі, Китаї, країнах Європи, п’ємо каву з Бразилії, чай з Індії. В Україні чимало вітчизняних товарів містять складові, вироблені за її межами. Світове господарство пройшло тривалий шлях свого розвитку, продовжує змінюватись й у наші дні. Відповідно в історії розвитку світового господарства виділяють певні його етапи (табл. 3)....
0 Переглянути

Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки

9 Клас

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ. Розміщення виробництва на території країн, регіонів і світу відбувається під дією певних умов. Ті з них, які мають вирішальний вплив на вибір місця для зведення відповідних об’єктів, називають чинниками розміщення виробництва. Виділяють такі основні їх види: сировинний, паливний, енергетичний, трудовий, споживчий, транспортний, екологічний, науковий тощо (мал. 14). На розміщення конкретних підприємств впливає не один, а кілька чинників одночасно. ХАРАКТЕРИСТИКА ЧИННИКІВ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА. Сировинний чинник обумовлює розміщення підприємств добувної промисловості біля джерел сировини. Паливний є визначальним у розміщенні видів діяльності, які використовують для виробництва продукції великі обсяги мінерального палива: вугілля, природного газу, нафти. До таких виробництв належить, наприклад, теплоенергетика. Енергетичний чинник впливає на розміщення підприємств, які на виробництво одиниці продукції використовують велику кількість енергії. Такі виробництва називаються енергоємними. Наприклад, виплавка алюмінію. Тому підприємства з виробництва енергоємної продукції розміщують біля великих електростанцій....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 40 ... 70
Назад

Навігація