Войти
Закрыть

Сектори національної економіки України та форми суспільної організації виробництва

9 Клас

СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ. Крім форм власності й видів діяльності, в економіці використовують класифікацію за секторами національної економіки. У її основі лежить секторальна модель економіки, у складі якої виділяють первинний, вторинний і третинний сектори (мал. 11). Первинний сектор економіки об’єднує види діяльності, пов’язані з видобуванням сировини та її переробкою в напівфабрикати. До нього належать сільське господарство, рибальство, лісівництво, мисливство та видобування мінеральної сировини (вугілля, нафти, металічних руд тощо). Первинний сектор був першим в історії людства, з нього розпочалася економічна діяльність первісних людей (збирання й полювання). Йому належало провідне місце в економіці країн світу до початку промислової революції. У межах первинного сектора найважливішим видом діяльності було сільське господарство. Нині його переважання у ВВП країни здебільшого свідчить про низький рівень її економічного розвитку. Прикладом цього є чимало країн Африки, де досі значна частина населення зайнята в сільському господарстві. Але є і винятки. Первинний сектор (видобування нафти й газу) є основою економіки багатих країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія й Катар. Суспільство, яке існує в умовах панівного традиційного сільського господарства, називають доіндустріальним, або аграрним....
0 Переглянути

Національна економіка — складна господарська система

9 Клас

ЩО ТАКЕ НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА. Національна економіка — це система економічних суб’єктів і зв’язків між ними з виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг. У її складі виділяють просторову та видову структури. Сучасна національна економіка характеризується певними ознаками (мал. 4). Співвідношення видів економічної діяльності відрізняється в різних країнах. Що розвиненіший науково-технічний потенціал, то досконаліша система господарювання, вищі економічна й соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення. Структурними елементами національної економіки є види економічної діяльності — особливі її частини, які виділяють за ступенем і напрямом перероблення сировини чи створення послуг. Одним із критеріїв структуризації національної економіки за секторами є форма власності. Виділяють приватний та державний сектори. До приватного належать домогосподарства й приватні підприємства. Державний об’єднує державні підприємства й заклади виробничої та соціальної сфер, що перебувають у державній і муніципальній власності. ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП). Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні впродовж року. ВВП обчислюють за територіальною ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери виробництва та послуг незалежно від національної приналежності компаній, розташованих на території країни....
0 Переглянути

Економічна географія та її роль у вирішенні завдань розвитку країни

9 Клас

ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ. Перше питання, яке виникає при знайомстві з наукою, це — що вона вивчає? Якими способами отримують нові знання та які завдання вона вирішує? Географія — наука про взаємодію людини і природи, збереження та створення умов для розвитку людства. Для створення умов для власного життя люди взаємодіють із природним середовищем території, а також між собою. Як наслідок складається система зв’язків і відносин між ними, тобто людське суспільство. Суспільство має різні сфери життєдіяльності — економічну, соціальну, політичну та ін. Людське суспільство живе в ойкумені — частині Землі, яка заселена й освоєна людиною. Тому об’єктом вивчення економічної географії є господарська діяльність людства. Економічна географія — складова суспільної географії, яка вивчає просторові процеси та форми організації господарської діяльності людства. Економіко-географічні дослідження проводять на різних рівнях — світовому (глобальному), регіональному, країн тощо. ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ В СИСТЕМІ ГЕОГРАФІЧНИХ НАУК займає окреме місце поряд з іншими видами географічних наук (мал. 1). У її складі виділяють наукові напрями, наприклад географію промисловості, сільського господарства тощо. Кожна економіко-географічна наука має власний об’єкт і предмет дослідження. При проведенні відповідних наукових досліджень також застосовують знання з інших суспільно-географічних наук. Тільки таким чином можна досягнути комплексності в розумінні розвитку певної території....
0 Переглянути

Словник понять і термінів

9 Клас

Автомагістраль — автомобільна дорога між віддаленими один від одного населеними пунктами або районами, яка призначена для швидкісного руху великої кількості автомобілів у двох протилежних напрямках і не має перехрещень на одному рівні з іншими дорогами, залізничними та трамвайними коліями, пішохідними або велосипедними доріжками. Автономія — право самостійного здійснення державної влади або управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією. Автономія може базуватися на культурній або етнічній відмінності. Автономна республіка — невід’ємна складова частина держави, яка діє в межах повноважень, визначених конституцією країни, вирішує питання, віднесені до її відання. Агломерат — грудковий матеріал, який отримують у процесі збагачення руд чорних та деяких кольорових металів. Агломерація промислова — промисловий комплекс, який сформувався в межах міської агломерації, де промислове виробництво відіграє містоутворювальну роль. Аграрна країна — країна, у якій сільське господарство є основним джерелом економічного зростання і кількість зайнятих у ньому становить більш ніж 50 %. Це країни Африки, Латинської Америки, Азії, Океанії з невисоким рівнем розвитку. Агропромисловий комплекс (АПК) — сукупність взаємопов’язаних своєрідною цільовою функцією (забезпечення населення продуктами харчування та предметами народного споживання сільськогосподарського походження) виробництв, що розвиваються відповідно до конкретних природно- і суспільногеографічних особливостей території. Адміністративно-територіальний устрій — спосіб територіальної організації держави, який характеризується певною формою конституційно-правових відносин між державою загалом та її складовими частинами, виявляється в особливостях правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними й місцевими органами влади....
0 Переглянути

Демографічна та продовольча проблеми. Подолання відсталості країн, що розвиваються. Сталий розвиток

9 Клас

Демографічна проблема загалом полягає насамперед у несприятливих для економічного розвитку змінах кількості населення Землі (наприкінці 1980-х рр. воно зростало щорічно приблизно на 85 млн осіб) (мал. 1). У свою чергу, демографічні процеси спричинили зміни у віковій структурі населення (на сьогодні частка дітей і підлітків — осіб допрацездатного віку становить близько третини населення Землі). Перші спроби оцінити динаміку кількості населення й відповісти на запитання, чи зможе Земля прогодувати всіх людей, що живуть на ній, пов’язані з іменем вченого Томаса Мальтуса (XVIII ст.). Він стверджував, що кількість населення зростає в геометричній прогресії, а природні ресурси (їжа) — в арифметичній, тому в суспільстві необхідно стимулювати такі негативні явища, як війни, епідемії тощо, щоб зупинити зростання населення світу. У 1950—1960-ті рр. в умовах демографічного вибуху ідеї Т. Мальтуса отримали новий імпульс. Це було обумовлено тим, що тоді темпи приросту кількості населення Землі набули небачених масштабів. Демографічний вибух, який був передусім характерний для країн Азії, Африки та Латинської Америки, з одного боку, забезпечував приплив молодої робочої сили, а також зростання кількості трудових ресурсів, але з іншого — ускладнював, сповільнював розв’язання проблеми забезпеченості людей їжею та роботою, процеси ліквідації неграмотності, боротьби із захворюваннями. Особлива гострота глобальної демографічної проблеми зумовлена тим, що понад 80 % приросту світового населення припадало на країни, що розвиваються. На сьогодні населення країн, що розвиваються, забезпечує понад 95 % зростання його кількості у світі....
0 Переглянути

Глобальні проблеми людства та причини їх виникнення

9 Клас

У другій половині XX ст. перед людством постали проблеми, які науковці визначають як глобальні (від франц. global — загальний, всесвітній). Це проблеми, які стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а всіх країн світу або великої групи. Відповідно і для їх розв’язання необхідно докласти зусиль усьому світовому співтовариству. Усі глобальні проблеми людства можна умовно об’єднати у дві групи. До першої групи ми зараховуємо ті, що стосуються загострення взаємовідносин усередині людської спільноти. Передусім це проблеми війни і миру; тероризму; демографічна та продовольча; подолання відсталості країн, що розвиваються. До другої групи належать глобальні проблеми, які є результатом кризи взаємовідносин між суспільством і природою. Основні серед них — екологічна, сировинна та енергетична. Отже, глобальні проблеми стосуються майже всіх сфер життя людства. Тому на сучасному етапі головним завданням є усвідомлення кожною людиною сутності глобальних проблем, необхідності здійснення певних кроків, спрямованих на їх розв’язання....
0 Переглянути

Аутсорсинг. Аутсорсинг інформаційних технологій

9 Клас

Аутсорсинг (від англ. outsourcing) — це передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду. Розрізняють виробничий аутсорсинг, коли частина виробничих функцій передається сторонній організації (наприклад рекламні агентства, які використовують виробничі потужності друкарні). Аутсорсинг бізнес-процесів полягає в тому, що компанія передає бізнес-процеси, які не є основним видом її діяльності, у відання сторонньої компанії (класичний приклад — аутсорсинг бухгалтерських послуг). Існує також інформаційно-технологічний, або IT-аутсорсинг, коли інформаційні системи компанії передаються на обслуговування організаціям, які займаються технічною підтримкою та програмним забезпеченням. Саме IT-аутсорсинг є найбільш поширеним. Головне завдання аутсорсингу — винести за межі бізнесу непрофільні й вузькоспеціалізовані напрямки діяльності. Розглянемо очевидні переваги аутсорсингу. • З економічної точки зору залучення аутсорсера дозволяє фірмі значно знизити витрати, адже компанії не доведеться утримувати додаткову структуру й розширювати штат. Також деякі інші постійні витрати можуть знизитися або трансформуватися у змінні, що залежатимуть від потреб фірми в конкретний період часу....
0 Переглянути

Фінансові послуги у світі та Україні

9 Клас

Фінансові послуги — це послуги кредитування або фінансового посередництва (мал. 1). До цих послуг належать випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та інші форми забезпечення розрахунків. Також ці установи здійснюють довірче управління фінансовими активами, діяльність з обміну валют, надання коштів у позику, переказ коштів, послуги у сфері страхування тощо. Ефективне функціонування будь-якої ринкової економіки потребує добре розвиненого фінансового ринку. Темпи зростання цього сектору особливо високі в тих країнах, господарство яких зазнає стрімкої модернізації. Через ринок фінансових послуг як посередника відбувається рух коштів від їхніх власників до користувачів. Роль посередників виконують фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди тощо. Зазвичай у всіх країнах особливим чином регулюється ряд фінансових послуг, право на здійснення яких належить тільки банкам, але водночас існують і фінансові послуги, що надаються не лише банками. Наприклад, кредит, як стверджує історична наука, існував ще в Ассирії та Вавилоні, а з XII ст. система торгового кредиту діяла в Європі. Нині кредит є обов’язковим елементом господарювання....
0 Переглянути

Роль науки й освіти в суспільстві. Найвідоміші центри науки та охорони здоров’я в Україні й світі

9 Клас

Наука — це вид людської діяльності, спрямований на пізнання світу, здобуття нових знань про природу й суспільство. У давнину переважав релігійний світогляд, який ґрунтувався на вірі в надприродне походження світу. Шляхом міркувань і нагромадження щоденного досвіду стародавні мислителі поступово заклали основи раціонального сприйняття світу. Із винаходом писемності з’явилася можливість передавати від покоління до покоління щоразу більше точних знань про навколишній світ, способи боротьби із хворобами, господарювання, мистецтво управління державами та регіонами тощо. Основну роль у збереженні та поширенні знань серед громадян держав узяла на себе освіта. Вона стала способом входження людини у світ науки й культури. Наука в сучасному її розумінні почала формуватися в період XVII — початку XIX ст. Науково-технічний прогрес у виробництві зумовив необхідність здобуття більшістю громадян загальної освіти як основи для досконалого опанування нових професій, що виникли з переходом до машинного виробництва. Тому наука та освіта поступово ставали все важливішими чинниками соціально-економічного розвитку людської цивілізації. Відповідно зріс авторитет вчених та викладачів, учителів. Поява освітніх закладів — шкіл, академій та університетів — сприяла накопиченню, створенню й поширенню знань....
0 Переглянути

Міжнародний туризм. Основні туристичні регіони світу. Країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО

9 Клас

Міжнародний туризм відіграє дуже важливу роль у соціально-економічному розвитку багатьох держав, забезпечує вагому частку їхнього ВВП. У цілому кількість міжнародних туристів у світі постійно зростає. Так, у 1950 р. їхня кількість досягла 25 млн осіб, у 1970 р. — 160 млн, у 2000 р. — 700 млн, у 2014 р. — понад 1130 млн осіб. Середньорічні темпи зростання числа туристів останніми роками становлять понад 4 %. Згідно з прогнозами, до 2030 р. кількість міжнародних туристів перевищить 1,8 млрд осіб. Туризм забезпечує роботою в усіх країнах світу понад 150 млн працюючих. Прямі й опосередковані прибутки від міжнародного туризму досягли на сьогодні близько 6,5 трлн доларів США. За обсягами експортних операцій туризм можна порівняти з обсягами торгівлі автомобілями й нафтою. Доходи від іноземного туризму в загальних надходженнях від експорту товарів і послуг у багатьох державах становлять досить високу частку — у США і Великій Британії по 5 %; у Франції і Данії — 6—7 %; в Італії і Швейцарії — 11—12 %; у Португалії — 20 %; в Іспанії та Австрії — 30—35 % (мал. 1). Географія туризму впродовж останніх десятиліть зазнала помітних змін. У 1950 р. до 97 % туристів відвідували країни Західної Європи та Північної Америки. Наприкінці XX ст. у ці регіони вже спрямовувалося тільки 62 % туристичних потоків. Більшість міжнародних туристів подорожує в межах Європи або приїжджає до Європи (понад 51 % загальносвітового обсягу міжнародних туристів у 2014 р.), 16 % міжнародних туристів відвідують Американський континент, понад 4 % — Близький Схід, майже 5 % — Африку, 23 % — інші країни Азії й Тихоокеанського регіону. Серед країн лідером за кількістю туристів, що прибувають щорічно, є Франція — майже 84 млн осіб у 2014 р. Наступні місця займають США — майже 75 млн, Іспанія — майже 61 млн, Китай — майже 56 млн, Італія — понад 48 млн туристів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 33 34 35 36 37 38 39 40 41 ... 70
Назад

Навігація