Войти
Закрыть

Видобування кам’яного вугілля, нафти та природного газу в Україні

9 Клас

Структура паливної промисловості України. Паливна промисловість забезпечує енергоносіями виробництво, а електроенергетику - сировиною. Передумовою для її розвитку в Україні є різноманітна сировинна база. Проте не всіма видами палива Україна забезпечена однаковою мірою. Наша держава має великі поклади бурого вугілля. До окупації частини територій Донецької та Луганської областей під контролем України були також унікальні поклади кам’яного вугілля. Водночас рівень забезпеченості природним газом становить 20-25%, нафтою - 5-7%. Вугільна промисловість тривалий час була домінуючою у вітчизняній паливній промисловості в зв’язку з багатою сировинною базою. Вона була представлена кам’яно- та буровугільною. У зв’язку з військовими діями на Донбасі більша частина покладів кам’яного вугілля опинилася на непідконтрольній українській владі території. Газова та нафтова промисловість частково забезпечені власною сировиною, тому переважно працюють на імпортних ресурсах. Нафтову промисловість поділяють на нафтовидобувну та нафтопереробну. В минулому чільне місце у паливно-енергетичній промисловості України посідала торфова промисловість. Нині торф здебільшого використовують як органічне добриво. На початку 60-х рр. XX ст. на Кіровоградщині було відкрито найбільше в світі родовище горючих сланців - Бовтиське. Нині воно законсервоване й не розробляється. 1. Пригадайте, як виникло кам'яне та буре вугілля. 2. До яких тектонічних структур приурочені поклади кам'яного та бурого вугілля в Україні? Вугільна промисловість. Вугільна промисловість в економіці України має тривалу історію. За походженням та геологічним віком вугілля поділяють на буре (наймолодше), кам’яне (давнє) та антрацит (найдавніше)....

Мінеральні ресурси. Видобування вугілля, нафти і природного газу в світі

9 Клас

Використання мінеральних ресурсів та їх господарська класифікація. Мінеральні ресурси, або корисні копалини, є основою для розвитку головної сфери матеріального виробництва - промисловості. Більшість їх видів належить до вичерпних та невідновлюваних (мал. 60). Протягом тривалого періоду, від епохи Середньовіччя до промислових революцій XVIII-XIX ст., основу мінерально-сировинної бази людства становили переважно руди металів, а саме: мідь, золото, залізо, срібло, олово, свинець, ртуть. Крім того, досить широкий попит був на виробне й коштовне каміння. З середини XX ст. у зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу мінерально-сировинна база значно розширилася. Символами нашого часу стали кольорові метали: алюміній, титан, кобальт, берилій, літій та інші речовини, без яких неможливо уявити розвиток найсучасніших виробництв. Щорічно зростає на 10-15% попит у високотехнологічному виробництві на рідкісноземельні метали: церій, лантан, скандій, самарій, європій, ітрій, тулій, лютецій та інші. Відкриті наприкінці XVII ст., вони одержали назву через те, що помилково вважалося, що їх вміст у земній корі є малим. Зростає видобуток благородних металів....

Лісове господарство світу й України

9 Клас

Лісове господарство. Ліс і лісові ресурси завжди мали для людини велике значення. Окрім заготівлі деревини ліс забезпечує заготівлю грибів, дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин, сіна, березового соку, меду. У лісі у період полювання відбувається відстріл промислово-мисливських тварин. Доглядом за лісом опікуються спеціальні установи - лісництва. В Україні вони підпорядковані Державному комітету лісового господарства (Держкомлісгоспу). Залежно від характеру використання ліси бувають промислового та непромислового призначення (мал. 56). Ліси промислового призначення використовують для одержання ділової деревини, тобто придатної за розмірами та якістю для промислової переробки, а також використання кругляку. У них здійснюються вирубки лісу, а після того обов’язкове лісовідновлення. Зрілим для більшості порід дерев вважається вік 80 років. У лісах непромислового призначення можуть проводитися лише санітарні вирубки, тобто вибіркові з метою поліпшення стану та видового складу дерев. В Україні таких лісів близько 57% від усього лісового фонду. Такі лісові ділянки залежно від використання поділяють на водозахисні, полезахисні, протизсувні, заповідні, рекреаційні, зелену зону в містах та навколо них. У місцях, де лісу немає, його за необхідності штучно насаджують....

Сільське господарство світу

9 Клас

Місце сільського господарства у світовому господарстві. Вам уже відомо, що незважаючи на загальносвітову тенденцію щодо скорочення кількості працюючих у сільському господарстві, воно має першочергове значення у забезпеченні людей харчовими продуктами. У високорозвинутих країнах провідним сільськогосподарським виробництвом є високотехнологічне інтенсивне тваринництво. У країнах, що розвиваються, переважає рослинництво (яке у багатьох країнах має екстенсивний характер), що ґрунтується на використанні ручної праці. У рослинництві провідне місце посідає вирощування зернових, технічних та бульбоплідних культур. До Топ-10 культур, які є «лідерами» за валовим збором, належать кукурудза, рис, пшениця, картопля, цукрові буряки, соя, ячмінь, банани, сорго, арахіс. Розподіліть рослини з Топ-10 за групами щодо їх призначення. Зернові культури. Головними продовольчими та фуражними (тобто кормовими) рослинами є зернові культури (мал. 49). Провідне місце належить рослинам, що їх називають «трьома хлібами людства»: пшениці, рису та кукурудзі....

Тваринництво та рибне господарство України

9 Клас

Розвиток кормової бази тваринництва. Тваринництво в Україні є другим за вартістю валової продукції сільськогосподарським виробництвом після рослинництва. Розвиток та розміщення тваринництва залежать значною мірою від наявності та складу кормової бази. Через те витрати на корми становлять 40-60% собівартості тваринницької продукції. Саме рівень та стан розвитку кормової бази дають змогу утримувати свійських тварин на продуктивному рівні, збільшувати їхнє поголів’я, поліпшувати якість продукції та знижувати її собівартість. Витрати кормів показують їх обсяг, що йде на відгодівлю сільськогосподарських тварин за рік. Саме нестача кормів стає на перешкоді розвитку тваринництва й змушує скорочувати поголів’я деяких видів свійських тварин, що відбувається в Україні протягом останніх десятиліть (мал. 44). Важливо враховувати не лише обсяг кормів, а й їх збалансованість за основними поживними речовинами: білками, мікроелементами та мінеральними речовинами. В Україні наявна значна сировинна база для розвитку тваринництва, яка надходить з різних джерел. Рослинництво є основним джерелом, що забезпечує тварин кормами. Зеленими кормами вважають трави луків та пасовищ, одно- й багаторічні трави, що їх заготовляють на сіножатях для годування тварин безпосередньо після заготівлі. Соковиті корми - це силос (подрібнена зелена маса), кормові коренеплоди, гарбузи, картопля. Ними годують тварин у зимовий період. На зелених та соковитих кормах утримують переважно молочну худобу. Грубі корми також використовують переважно холодної пори року. Це сіно, солома, полова. Найбільш поживними є концентровані корми: зерно та висівки. Для тварин також вироблять спеціальні комбікорми - концентровані корми зі збалансованим умістом поживних речовин. Грубі та концентровані корми переважають у раціоні м’ясного поголів’я тварин. Зокрема, у свинарстві вони становлять 87%, а у птахівництві - понад 97 %. Використовуються також деякі корми тваринного походження. Це молоко та відходи його переробки (сироватка), м’ясо-кісткове та рибне борошно, риб’ячий жир. Ці корми мають високий вміст органічних (зокрема, білка) та мінеральних речовин. Через те на них утримують молодняк тварин. До раціону тварин додають деякі мінеральні речовини (сіль, крейду) як добавку до основних кормів, щоб збагатити їх певними мікроелементами....

Рослинництво України

9 Клас

Структура рослинництва України. Рослинництво є основним виробництвом сільського господарства України. Нині воно займає посівні площі у 272,4 тис. км2 (або 27,24 млн гектарів), що становить 65,6% усіх сільгоспугідь. В Україні рослинництво представлене двома виробництвами: рільництвом, а також садівництвом й виноградарством. У рільництві України вирощують усі відомі групи сільгоспкультур: зернові (зернове господарство), технічні, бульбоплідні (картоплярство), овоче-баштанні (овочівництво і баштанництво), кормові. Кожна група рослин займає певні площі. Посівна площа сільськогосподарських культур - частина ріллі, яка фактично зайнята посівами озимих та ярих культур під урожай поточного року. Озимі культури - це однорічні рослини, що їх було посіяно восени минулого року, та збереглися до закінчення весняної сівби. їх нормальний розвиток та висока урожайність пов’язані з умовами зимівлі та одержання достатньої кількості вологи навесні внаслідок танення снігу. Серед озимих культур в Україні вирощують так звані озимі хліби: озимі пшеницю, жито та ячмінь. Більшість рослин культивують як ярі, тобто ті, що їх сіють навесні під урожай поточного року. Структура посівних площ - відсоткове відношення розмірів посівних площ окремих сільськогосподарських культур до їх груп та цих груп - до загальної посівної площі....

Виробничі зв’язки та проблеми сільського господарства. Сільське господарство України

9 Клас

Виробничі зв’язки сільського господарства з промисловістю та сферою послуг. Сільське господарство є важливою частиною матеріального виробництва. Проте його продукція, як правило, не є готовою для споживання. Вона потребує подальшого зберігання, переробки у деяких промислових виробництвах та реалізації населенню. Водночас сучасне сільське господарство не може існувати без спеціальних машин, хімікатів, кормових добавок, палива та електроенергії. Нині жодне виробництво на селі не обходиться без втручання науки, яка пропонує прогресивні методи господарювання. Через те сільське господарство пов’язане тісними виробничими зв’язками з іншими виробництвами, формуючи навколо себе цілу агровиробничу сферу, яка складається з трьох взаємопов’язаних ланок. Перша ланка виробляє засоби виробництва для усієї агровиробничої сфери та обслуговує її; друга - сільське господарство; третя ланка займається транспортуванням, зберіганням, переробкою та збутом кінцевої продукції, яка є результатом переробки сільськогосподарської сировини. Лише якщо усі три ланки злагоджено спрацювали, то досягнуто мету агровиробничої сфери - задоволення потреб населення у продовольстві та побутових товарах, а виробників - у прибутку. Якщо ж на будь-якому етапі виробничі взаємозв’язки порушуються, то зусилля попередніх виробництв стають марними. 1. Поясніть, як пов’язані між собою ланки сільського господарства у агровиробничій сфері (мал. 33). 2. Чому для одержання кінцевої продукції агровиробничої сфери необхідна співпраця усіх її трьох сфер? 3. Розподіліть складники агровиробничої сфери за секторами економіки та поясніть одержані результати....

Сільське господарство, його значення в сучасному світі

9 Клас

Сучасні тенденції розвитку сільського господарства. Сільське господарство - один з найдавніших видів діяльності людини. Навіть нині у ньому працює близько половини населення світу (мал. 29). Але є значні відмінності у кількості працюючих в аграрному (від лат. agrarius— земельний) секторі різних країн. У високорозвинутих країнах цей показник становить лише 2-9% населення, тоді як у країнах, що розвиваються, - 60-75%, а в деяких африканських країнах - близько 90 %. У сільському господарстві України нині працює 15,4% економічно активного населення. Проте повсюдно спостерігається тенденція до скорочення зайнятих у сільському господарстві. Це пов’язано з рядом причин. По-перше, внаслідок науково-технологічного прогресу відбулася механізація сільського господарства, яка зумовила зростання продуктивності праці. Насамперед це торкнулося високорозвинутих країн. Так, одне фермерське господарство Данії може забезпечити харчовими продуктами 75-80 осіб, тоді як середні селянські господарства країн, що розвиваються, ледь спроможні себе прогодувати. По-друге, від сільського господарства відокремилися галузі харчової та легкої промисловості. Якщо раніше обробляли шкури, очищували вовну, мололи борошно, давили олію, то нині це стало частиною промислового виробництва міста. Поясніть відмінність зайнятості населення у сільському господарстві країн, що належать до різних соціально-економічних типів. Чим зумовлена відносно висока частка працюючого на селі українського населення?...

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

9 Клас

Найважливіші тенденції розвитку світового господарства. У кінці XX - на початку XXI ст. світ вступив у нову епоху глобальної соціальної трансформації, яка вимагає формування єдиних цілей для усіх країн у планетарному масштабі. На це, зокрема, орієнтує прийнята на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро програма дій «Порядок денний на XXI століття» (дата прийняття - 1992 р.). У наш час все більшого значення набувають тенденції зближення національних економік, які полягають у інтернаціоналізації, інтеграції, інформатизації та глобалізації світу. Інтернаціоналізація виробництва та транснаціональні корпорації. На основі міжнародного поділу праці, виробничої та науково-технічної спеціалізації та кооперування відбувається проникнення виробництва з однієї країни на територію інших. Інтернаціоналізація виробництва - розвиток економічних зв’язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни стає частиною світового виробничого процесу. Наслідком інтернаціоналізації стало створення транснаціональних корпорацій (ТНК), які володіють виробництвами у кількох країнах одночасно (мал. 26). Такі компанії переросли державні кордони й працюють на світовому ринку через численні закордонні філії та дочірні підприємства, які створюються за рахунок експорту капіталу до інших країн. За контролем та капіталом - це національні компанії, але за сферою діяльності - міжнародні. Нині у світі діє понад 70 тис. ТНК, які виробляють понад 20% світової продукції. Найвідоміші з них: «Дженерал Моторз», «Форд», «Хонда», «Тойота», BMW, «Аеробус», «Еппл», «Інтел», «Байєр», «Фольксваген», «Тесла», «Івеко», IBM, «Бош», «Монсанто», «Нестле», «Кока-Кола», «Данон», «Філіпс», «Самсунг», «Соні», «Тошіба» та інші....

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку

9 Клас

Що таке типізація країн? Кожна країна є своєрідною та неповторною за історією, культурою, традиціями, господарською діяльністю. Проте держави можна об’єднувати в групи за кількісними та якісними ознаками: площею, кількістю населення, особливостями географічного положення, державним устроєм. Але найважливішою ознакою країни є рівень її економічного розвитку. Він визначається перш за все за показником валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення, а також індексом людського розвитку (ІЛР). Соціально-економічна типізація - це поділ країн на групи залежно від рівня їх економічного розвитку та значення у світовій економіці й політиці. При цьому також враховується роль країн у світовій економіці та міжнародному політичному житті. За класифікацією ООН, країни поділяють на чотири типи: високорозвинуті країни (31), країни, що розвиваються (понад 130), країни з перехідною економікою (28) та країни з плановою економікою (4) (мал. 22). Економічна система має кілька основних ознак. По-перше й найголовніше, це переважаюча форма власності на засоби виробництва: державна, приватна чи суспільна. По-друге, від форми власності залежать методи керування економікою: або державне планування на певний проміжок часу, або ж існує вільна конкуренція між виробниками. По-третє, методи ціноутворення на товари. Високорозвинуті країни. На високорозвинуті країни припадає лише 1/4 площі всіх держав, у них проживає тільки понад 1/6 населення планети, проте вони виробляють майже 3/4 валового світового продукту. Країни є членами міжнародних економічних організацій, 28 країн входять до Європейського Союзу (ЄС), більшість є членами військово-політичного блоку НАТО. Країни мають великий економічний потенціал. У їх господарстві стрімко зростає роль невиробничої сфери. За особливостями економіки та місцем у світовій політиці виокремлюють кілька підтипів високорозвинутих країн: країни «Великої сімки», малі високорозвинуті країни Європи, переселенські країни та країни середнього рівня економічного розвитку....

Навігація