Войти
Закрыть

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку. Місце України в ній

9 Клас

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФЕРІЯ». Сучасне світове господарство характеризується багатовекторністю. У світі активно функціонують не лише традиційні центри економічного розвитку — Західна Європа, США, Японія, а й інші важливі центри — Китай та нові індустріальні країни. Для визначення меж центру та периферії світової економіки використовується поняття «економічна відстань», яка визначається на основі транспортних і фінансових витрат, необхідних для подолання фізичної відстані. При цьому застосовуються такі критерії й характеристики: густота населення, розміщення та концентрація виробництва, зв’язаність між частинами простору. Модель «центр — периферія» застосовують на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному (мал. 18). Її складові такі: • райони-ядра, у яких сконцентровані передові види економічної діяльності, створені високі потенційні можливості для появи, впровадження та комерціалізації інновацій (Західна Європа, Японія, Східне узбережжя США та Приозерні території США й Канади); • райони зростання — це території, що сусідять з районами-ядрами, завдяки чому мають сприятливі передумови для економічного зростання;...
0 Переглянути

Світове господарство і світовий ринок

9 Клас

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ЯК ВІДКРИТА СИСТЕМА. Економічне життя світу не позбавлене прогнозів. Авторитетні фінансові, економічні та політичні видання роблять їх доволі часто. Проте справджуються вони не завжди. Усе це — результат того, що світова економіка є відкритою системою, яка залежить від постійного руху в ній фінансових ресурсів. Один з американських президентів Джордж Буш-молодший сказав: «Гроші з шаленою швидкістю обертаються навколо світу». Це свідчить про інтенсивність міжнародних економічних процесів, які стосуються усіх, без винятку, країн світу, що є суб’єктами світової економіки. Фінансові ресурси (гроші в широкому їх розумінні) є своєрідною «поживною рідиною, кров’ю» економіки. Роль детектора виконує купівельна спроможність населення (чутливо реагує на будь-які зміни в економічній та фінансовій сферах), регулятора — ринок (він визначає, яка продукція є затребуваною), а ефектора (того елемента, що здійснює продуктивну діяльність) — підприємства, які виробляють товари і послуги. Блоки входу та виходу є віртуальними елементами, тобто вони вказують на те, що гроші можуть вільно входити до сфери економічної діяльності й виходити з неї (мал. 16)....
0 Переглянути

Спеціалізація території та міжнародний поділ праці

9 Клас

ПОДІЛ ПРАЦІ В МИНУЛОМУ ТА В НАШ ЧАС. Поділ праці сформувався в результаті розвитку суспільства, коли між людьми виникли певні трудові зобов’язання, стосунки. Люди, займаючись індивідуальною трудовою діяльністю, розподіляли між собою обов’язки щодо виконання тієї чи іншої роботи спочатку в землеробстві, потім у скотарстві й, нарешті, у промисловості. Формування виробничих відносин і розподіл обов’язків між учасниками цих процесів створили умови для суспільного поділу праці. Проте в ті далекі часи він не досяг такого рівня, щоб набути всіх його форм. Лише після відкриття Америк й Австралії, з розвитком транспорту, торгівлі й економічних відносин міжнародний поділ праці став реальністю. У наш час географічний (територіальний) поділ праці є формою суспільного розподілу праці, який відзначається спеціалізацією певних територій на виробництві певного виду продукції. Він виявляється у формуванні господарської спеціалізації територій та товарному обміні результатами господарської діяльності. Користуючись знаннями з історії, поміркуйте, що призвело до поділу праці. Які спеціалізації виникли передусім? МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ. Найвищою формою суспільного поділу праці є міжнародний географічний поділ праці. Зважаючи на це, кожна країна світу відзначається власного господарською спеціалізацією, спрямованою на потреби світового ринку. Алжир спеціалізується на нафтовидобуванні, Україна — на видобуванні залізної та марганцевої руд, виробництві електроенергії, металів, продукції сільського господарства. Японія — на розробці технологій робототехніки, випуску електроніки, транспортних засобів і морських суден. Тобто кожна країна має свою економічну нішу, ємність якої свідчить про рівень розвитку країни....
0 Переглянути

Форми просторової організації національної економіки

9 Клас

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Серед просторових форм організації господарства існують різні типи територіально-виробничих одиниць національної економіки. До них належать такі одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, промислова зона. Найпростішим об’єктом територіально-виробничого поділу є промисловий пункт, який формується на базі певного виробництва й розташованого біля нього поселення. Біля родовищ або шахт виникають поселення працівників цих підприємств (мал. 10). Так сформувалися гірничі селища, шахтні містечка. Вони є характерними для регіонів, де розміщені зони видобування корисних копалин і металургійного виробництва (Придніпров’я, Донбас). Складнішими просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. У промисловому центрі поєднується кілька промислових підприємств одного або різних видів економічної діяльності. До складу промислового вузла можуть входити десятки підприємств із кількома населеними пунктами зі спільними об’єктами інфраструктури, їх поєднання на невеликій території утворює територіально-виробничий комплекс як специфічну регіональну економічну частину господарства. Ще більшими за територією й потужнішими за виробничим потенціалом елементами національної економіки є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація, спеціалізований район, промислова зона, до складу яких входять територіально-виробничі одиниці нижчого рангу....
0 Переглянути

Чинники розміщення виробництва

9 Клас

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА. Розміщення виробництва спирається на економічні принципи та визначається певними чинниками. Урахування умов і ресурсів, їхніх параметрів і характеристик забезпечує найбільш раціональний вибір місця розташування господарського об’єкта, групи об’єктів, виду діяльності або конкретної територіальної структури національної економіки країни. Схарактеризуймо основні чинники розміщення виробництва. Чинник природних умов визначається географічним і транспортним положенням господарського об’єкта. Від цього залежать вартість капітальних і поточних витрат, терміни будівництва й певною мірою ефективність виробництва. Він впливає на територіальні зв’язки між складовими виробництва. Паливно-енергетичний чинник позначається на енергоємності виробництва. Витрати енергії залежать від близькості чи наявності паливних та енергетичних ресурсів і технологій виробництва. Водний чинник залежить від наявності джерел поверхневих або підземних вод. Він впливає на водоємність виробництва. Має значення і якість вод: в одному випадку необхідна технічна вода, в іншому — питна....
0 Переглянути

Секторальна модель економіки

9 Клас

ТРИСЕКТОРНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ. Науковці поділяють економіку натри сектори: видобування сировини (первинний), виробничий (вторинний), сфера послуг (третинний). Цю економічну модель розробили Алан Фішер, Колін Кларк і Жан Фурастьє. К. Кларк у своїй праці «Умови економічного прогресу» (1940 р.) пов’язував зміни в секторальній структурі виробництва та зайнятості з виявленими статистикою змінами в структурі споживчого попиту. Учений установив, що в міру зростання доходів на душу населення попит на продукцію сільського господарства поступово знижується; на промислові товари — спочатку збільшується, а після досягнення певного рівня насичення ринку — скорочується; на послуги — постійно зростає. Відповідно — у структурі споживчого попиту історично переважає спочатку розвиток первинного сектора економіки, потім вторинного й нарешті — третинного. ВЗАЄМОДІЯ МІЖ СЕКТОРАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Значну частку третинного сектора в своїй економіці мають країни з високим рівнем якості життя — Норвегія, Швеція, Швейцарія, Австрія, країни Великої сімки (G-7), Ізраїль, Данія, Фінляндія. Розвиненість фінансової сфери, транспорту, торгівлі, науки, освіти та інших послуг у цих країнах вражає. Грошові надходження у третинний сектор сприяють формуванню відчутного (той, який може бути використаний найближчим часом) та невідчутного (може бути використаний у перспективі) капіталу. Це все приводить до швидкого опанування цими країнами нових технологій, їх поступального економічного розвитку та поліпшення якості життя. Чимало країн швидко нарощують потужність вторинного сектора. Найтиповіший приклад — Китай, його ще називають «фабрикою світу». Також сьогодні відзначаються рівнем індустріалізації Бразилія, Мексика, Туреччина. Проте без відповідної високої частки третинного сектора вони не зможуть ані збалансувати свої економіки, ані забезпечити відповідно високий рівень життя населення. Прикладом однієї з розбалансованих економік є російська. Це — попри те, що Російська Федерація має змогу накопичувати певні фінансові ресурси. Основна проблема економіки цієї країни — базування на первинному секторі: основою здобуття її фінансових ресурсів є продаж нафти, газу, руд кольорових металів і лісових ресурсів. На противагу такій стратегії розвитку економіки, нафтовидобувні країни Близького Сходу, які отримують основні фінансові ресурси від продажу паливної сировини, вкладають значні кошти саме у третинний сектор економіки, розвиваючи...
0 Переглянути

Економічний розвиток і національна економіка

9 Клас

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК. Уперше питання національної економіки почав досліджувати в XIX ст. німецький економіст Фрідріх Ліст. Він звернув увагу на те, що визначальним чинником економічного становлення країни є рівень її суспільного розвитку. Для того щоб слабші країни могли наздогнати розвиненіші, необхідно контролювати й пришвидшувати рівень їхнього економічного розвитку через створення для них сприятливих умов. Це досягається шляхом відповідної економічної, фінансової та торговельної політики. Сучасна наука економічний розвиток трактує як процес переходу від одного етапу економічного розвитку до іншого, причому на новому етапі виробляються, крім старих груп товарів і послуг, ще й абсолютно нові. Економічний розвиток характеризується кількісними та якісними показниками розвитку національної економіки за певний проміжок часу. Вони можуть збільшуватися (настає економічне зростання) і зменшуватися (це свідчить про економічний спад). Аналіз економічного розвитку здійснюється за допомогою спеціального інструментарію, до якого належать показники потенційного чи реального валового національного продукту (ВНП). Стійке підвищення сукупного виробництва товарів і послуг, обсяг яких вимірюється в показниках ВНП, свідчить про економічне зростання....
0 Переглянути

Що вивчає економічна географія

9 Клас

ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ. Частину географічної оболонки, з якою суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті та виробничій діяльності, називають географічним середовищем. Воно є природним оточенням людей і матеріальною основою їхньої життєдіяльності. З розширенням діяльності суспільства географічне середовище охоплює дедалі більшу частину географічної оболонки. Особливості географічного середовища полягають у різноманітності природних умов і зумовлюють пришвидшення або гальмування господарського розвитку країн. Що різноманітнішими є природні умови країни, то більший вона має потенціал суспільного та економічного розвитку. Водночас із поняттям «географічне середовище» використовується поняття «навколишнє середовище». Навколишнє середовище — це середовище життя та виробничої діяльності людини. Це навколишній (природне середовище) та матеріальний, створений людиною (техногенне середовище), світ. У міжнародних угодах під терміном «навколишнє середовище» зазвичай розуміють лише природне довкілля. Але, оскільки воно значно перетворене людиною, розглядати його окремо від техногенного недоцільно. Природне середовище має свої закони розвитку. Якщо людина перестає впливати на штучну (техногенну) частину навколишнього середовища, із часом вона стає частиною природного середовища. Наприклад, старі парки, штучні ставки, водні канали, які давно не використовуються, занедбані шахти, кар’єри та ін. Економічна і соціальна географія розглядає географічне середовище, у якому живе людина, як сферу взаємодії суспільства та природи. Вона називається антропосферою. Діяльність людини пов’язана з використанням різноманітних природних ресурсів, які є компонентами природи....
0 Переглянути

Проблема освоєння Світового океану. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. Глобальні прогнози

9 Клас

Проблема освоєння Світового океану. Світовий океан залишався завжди для людини великою таємницею. Навіть зараз наукою більше накопичено знань про інші планети Сонячної системи, ніж про океанічні глибини. Проте з другої половини XX ст. у зв’язку з бурхливим розвитком науки і техніки дослідження та освоєння Океану набули глобальних масштабів, що спричинило низку проблем. Виснаження мінеральної сировини на суходолі змусило шукати її поклади в морі. У місцях розробки корисних копалин стрімко загострилася проблема забруднення води. Загострення продовольчої проблеми викликало підвищений інтерес до біологічних ресурсів Океану. Проте він поки що дає людству лише 2 % харчових продуктів та 12-15 % тваринного білка. Надмірний вилов риби та полювання на морських звірів призвели до зниження біологічної продуктивності Океану. Останнім часом намітився перехід від рибальства до марікультури - вирощування живих організмів у воді, що, в свою чергу, викликає необоротні зміни у прибережних природних комплексах (мал. 196). Глобалізація економіки пожвавила використання Світового океану як одного із важливих шляхів перевезення сировини та готової продукції. Це призвело до забруднення води на головних морських транспортних шляхах. Особливо небезпечним стало нафтове забруднення. Разом з цим, відбувся бурхливий розвиток приморських районів, до яких все більше тяжіє господарство розвинутих країн. Там виникла особлива галузь економіки - морське господарство, яке включає добувну та переробну промисловість, транспорт, рибальство, туризм. Все це загострило екологічну ситуацію на узбережжях....
0 Переглянути

Екологічна проблема. Сировинна й енергетична проблеми. Демографічна та продовольча проблеми

9 Клас

Екологічна проблема. Різке погіршення стану навколишнього середовища у XX - на початку XXI ст. поставило питання про глобальне виживання людства. Адже сама людина є біологічною істотою, яка не може нормально існувати без чистого довкілля. Накопичення в усіх оболонках Землі отруйних речовин-відходів господарської діяльності відбувається поступово, непомітно. Та рано чи пізно межу буде подолано. Через те екологічні проблеми нині постали навіть актуальніше за всі інші. Найголовнішою екологічною проблемою є забруднення природного середовища. Основними джерелами забруднення атмосфери є автомобільний транспорт і ТЕС. Під час спалювання нафтопродуктів та вугілля у повітрі зменшується концентрація кисню та зростає частка вуглекислого газу. Наслідком цього є парниковий ефект, тобто глобальне потепління клімату. За останні 70 років концентрація вуглекислого газу у повітрі зросла на 15%, а вже у 2030 р. можна очікувати подвоєння його кількості. Під час згоряння нафти та вугілля у повітря виділяється багато оксидів Сульфуру, які, сполучаючись з парами води, спричиняють кислотні опади. Вони завдають великої шкоди природним екосистемам та будівлям. Внаслідок роботи деяких галузей хімічної промисловості у повітря виділяються фреони - речовини, що містяться у холодильниках та дезодорантах-розпилювачах. Вони руйнують озоновий шар Землі. «Озонові дірки» вперше були помічені над Антарктидою та Гренландією....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 43 44 45 46 47 48 49 50 51 ... 70
Назад

Навігація