Розділ 1. Закономірності формування природи материків та океанів (відповіді)

ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІВ

5. Земля обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. Ці рухи ми помічаємо, (спостерігаючи зміну дня й ночі, а також зміну пір року.

6. Місто Маскат: 58° 32' сх. д. і 23° 36' пн. ш (столиця Оману, Аравійський п-ів).

Користуючись Інтернетом, дізнайтесь, які докази існування колись єдиного масиву суходолу наводив Альфред Вегенер.

Уважно придивіться до обрисів західного узбережжя Африки та східного узбережжя Південної Америки. Якби не Атлантичний океан, що розділяє обидва материки, вони б ідеально сполучилися один з одним у єдине ціле, чи не так? Більш того, на обох материках збігаються і типи гірських порід, їхній вік, і навіть напрямок, за яким у них йшло складкоутворення. Неймовірний збіг! Очевидно, колись ці два масиви суходолу з’єднувалися в єдиний величезний материк, а Атлантичний океан утворився між ними пізніше. Подібні переміщення великих ділянок земної кори дістали назву «дрейф материків». Цей дрейф відбувається вкрай повільно: в кращому разі його швидкість становить кілька сантиметрів на рік. Однак за багато мільйонів років цей процес докорінно змінив вигляд Землі. Часом материки зближалися й утворювали гігантські надматерики, оточені з усіх боків безкрайнім океаном. Потім вони знову розколювалися на безліч частин — виникали нові моря та озера, острови й материки. Саму ідею, що материки можуть «подорожувати» земною кулею, вперше в 1912 р. висунув німецький учений Альфред Вегенер. У пошуках доказів своєї теорії він звернувся до надійних «свідків» — гірських порід і окам'янілостей.

Дізнайтеся, які основні геологічні події відбувалися в юрському періоді мезозойської ери нашої планети.

Юрський період розпочався 205 млн років тому і тривав 70 млн років. 180 мли років тому суперконтинент Пангея розділився на дві частини: північну — Лавразію — та південну — Гондвану. А ще через ЗО млн. років Гондвана почала розпадатися на два блоки: західний (в який увійшли сучасні Африка, Аравія та Південна Америка) і східний (Австралія, Антарктида, Індостан і Мадагаскар). Між ними виникло вузьке, моро (типу сучасного Червоного), яке пізніше, поступово розширюючись, перетворилось на Індійський океан.

7. Рельєф — це результат постійної взаємодії внутрішніх і зовнішніх геологічних процесів. Наслідком перших є вертикальні зміщення земної кори, наслідком других — вивітрювання, руйнування гірських порід, перенесення, відкладення та перевідкладення продуктів вивітрювання. Внутрішні і зовнішні процеси діють на земну поверхню одночасно, але з різною інтенсивністю в часі й просторі. Перевага внутрішніх процесів над сукупним впливом зовнішніх сил спонукає до тектонічних підняттів, приводить до висхідного розвитку рельєфу, для якого характерне збільшення абсолютних і відносних висот, глибини розчленовування, крутості схилів. Приклад висхідного розвитку рельєфу — високогірний тип рельєфу, властивий молодим горам (Альпам, Гімалаям). Перевага зовнішніх факторів веде до руйнування рельєфу, до Його спадного перетворення: зменшення абсолютних і відносних висот, появи ввігнутих форм схилів тощо.

У гірських країнах, де відбувається спадне перетворення, гори мають середні висоти, наприклад, Урал, Аппалачі, Капські гори. Середньовисотні гори, знижуючись, переходять у низькогірський тип рельєфу. Наприклад, окремі масиви Казахського дрібносопковика. На кінцевій стадії спадного перетворення рельєфу формується майже рівнина.

3. Якщо повітряна маса сформувалася над океаном, вона буде відрізнятися від тієї, що утворилася над континентом. Влітку вода океану холодніша за суходіл, а взимку — тепліша. Тому морська повітряна маса влітку — холодна, а взимку — тепла у порівнянні з континентальним повітрям. Проте вона завжди насичена вологою. Отже, причиною формування різноманітних повітряних мас є, насамперед нерівномірне нагрівання земної поверхні Сонцем і характер поверхні суходолу.

5. Основним або постійним видом кліматичного поясу вважають той пояс, у якому переважає одна повітряна маса протягом року. Постійними кліматичними поясами вважають екваторіальний, два тропічні, два помірні, арктичний та антарктичний пояси.

У перехідних кліматичних поясах повітряні маси сусідніх основних поясів змінюються за сезонами: влітку панують повітряні маси ближчого до екватору основного поясу, взимку — ближчого до полюсу. Назви перехідних поясів пишуть з приставкою «суб». Таких поясів шість: два субекваторіальні, два субтропічні, субарктичний і субантарктичний.

Отже, перехідними кліматичними поясами називають пояси, у яких посезонно панують повітряні маси сусідніх основних кліматичних поясів.

4. 18% — це 18 г солі в 1000 г води.

1 т = 1000000 г.

( 1 000 000 г води : 1 000 г води ) * 18 г солі = 18 000 г, або 18 кг.

9. Кордильєри, що простягнулися вздовж тихоокеанського узбережжя материка, затримують більшу частину вологи, і опади випадають, головним чином, на узбережжі і західних схилах Кордильєр. Тихоокеанські повітряні маси, які потрапляють за гори, у внутрішні частини материка, виснажуються, тому вже опадів

дають мало.

10. До басейну Північного Льодовитого океану належать такі найбільші річки, як Маккензі, Бак.

5.1. Полярні (арктичні) пустелі. Це зона льодяних пустель, що поширена на островах Північного Льодовитого океану. Там панує суворий арктичний клімат. Сніговий покрив тримається 300 днів на рік. На невеликій глибині міститься багаторічна мерзлота. Вона охолоджує грунт, перешкоджає просочуванню поверхневих вод і сприяє заболочуванню. Рослинність дуже бідна. Під час короткого холодного літа з’являються поодинокі лишайники, мохи, арктичний мак, куріпкова трава.

2. Тундра. Безліса природна зона, що простягається в субарктичному поясі. Клімат там суворий із тривалою холодною зимою (-30...-40 °С) і коротким прохолодним (до +10 °С) літом. Унаслідок промерзання грунтів і гірських порід утворюється багаторічна мерзлота. Через брак тепла й достатньої кількості вільної вологи дерева в тундрі не ростуть. Там поширені мохи та лишайники, осока, брусниця, карликова береза, чагарникова вільха. Рослини низькорослі, стеляться землею, схиляючись від сильних вітрів.

3.Степи. Безліса зона помірного поясу. Натомість степи мають багатий трав’яний покрив. Серед трав переважають злаки — ковила, типчак, тонконіг. Під пишною рослинністю, яка щорічно відмирає та утворює багато органічних решток, утворилися родючі грунти — чорноземи і каштанові. Степова зона вирізняється найбільшими тепловими ресурсами і найменшою зволоженістю порівняно з іншими природними зонами помірного поясу, а тому клімат степів найбільш континентальний і мало сприятливий для росту дерев.

4.Пустелі. Це природні зони з різкою нестачею вологи та розрідженим рослинним покривом. Пустелі вирізняються винятковою посушливістю, у них дуже мало органічних решток рослин і води, а тому грунти дуже бідні або взагалі не утворюються. Там нема є поверхневих вод. Характеризуються посушливими (аридними) умовами зволоження (річна сума опадів менша за 200 мм, а в екстра-аридних районах — менша за 50 мм).

Запитання і завдання для самоконтролю навчальних досягнень

1 — В.

2 — Б.

З — Г.

4 — Б.

5 — А.

6 — Б, Г, А, В.

7 — 1 - В, 2 - Б, З - А, 4 - Д.

8. Африка, Австралія, Антарктида, Америка, Європа, Азія.

9. За змістом карти розрізняють: загальногеографічні й тематичні.

10. Наслідком обертання Землі навколо Сонця с зміна пір року.

11. Материки та океанічні западини утворилися внаслідок руху літосферних плит.

12. Платформа складається з кристалічного фундаменту, утвореного давніми твердими магматичними й метаморфічними породами; зверху його покриває чохол, склала дений осадовими відкладами.

13. Рівнини приурочені до платформ, гір — до областей складчастості.

14. Кліматотвірні чинники: кількість сонячної енергії, циркуляція атмосфери (повітряних мас), характер підстильної поверхні.

15. Постійними вітрами є пасати, західні вітри, східні полярні вітри.

16. Природні зони в межах географічних поясів розрізняють за такими кліматичними показниками: температура (пов’язана перш за все з кількістю сонячної радіації), напрямок і сила вітру, вологість.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно