Дослідження та освоєння материка (відповіді)

§ 40. Дослідження та освоєння материка

Пригадайте:

1. Коли та як були відкриті вивчені вами материки?

Перші відомості про природу материка зафіксовано в працях античних учених Геродота й Птолемея.

«Із варяг у греки». У VIII ст. активне проникнення на північ і захід Європи почали нормани. У X ст. вони вже мали відомості про північні райони Атлантики. З XII ст. європейці почали досліджувати нові землі. Шлях «із варяг у греки», який проходив по річках, з’єднав Балтійське та Чорне моря й мав велике значення для розвитку торговельних відносин між країнами материка. Спочатку нормани використовували шлях для грабіжницьких набігів, пізніше він став важливим торговельним маршрутом між Північною Європою й багатою Візантією. Географічні знання накопичувалися й завдяки подорожам дипломатів і купців. Слов’янський світ отримав інформацію про Індію завдяки описам мандрівника Афанасія Нікітпіна (XV ст.). Він здійснив тривалу торговельну подорож у Персію та Індію. У щоденнику «Ходіння за три моря» А. Нікітін розповів про свої враження. Епоха великих географічних відкриттів. З XVI ст. розпочалось освоєння Сибіру російськими землепрохідцями. У XVII ст. росіяни дісталися берегів Тихого океану. Унаслідок роботи Великої Північної і Камчатської експедицій були досліджені північні й північно-східні райони материка. На початку XX ст. материк був досліджений майже повністю. У XX ст. особлива увага приділялася вивченню й дослідженням північних островів і важкодоступних районів материка.

2. Де проходить межа між Європою й Азією? Покажіть на карті.

Запитання та завдання

1. Що вам відомо про Великий шовковий шлях і шлях «із варяг у греки»?

«Із варяг у греки». У VIII ст. активне проникнення на північ і захід Європи почали нормани. У X ст. вони вже мали відомості про північні райони Атлантики. З XII ст. європейці почали досліджувати нові землі. Шлях «із варяг у греки», який проходив по річках, з’єднав Балтійське та Чорне моря й мав велике значення для розвитку торговельних відносин між країнами материка. Спочатку нормани використовували шлях для грабіжницьких набігів, пізніше він став важливим торговельним маршрутом між Північною Європою й багатою Візантією. Географічні знання накопичувалися й завдяки подорожам дипломатів і купців. Слов’янський світ отримав інформацію про Індію завдяки описам мандрівника Афанасія Нікітпіна (XV ст.). Він здійснив тривалу торговельну подорож у Персію та Індію. У щоденнику «Ходіння за три моря» А. Нікітін розповів про свої враження.

2. Чому великі простори Азії тривалий час залишалися недослідженими?

Оскільки у Азії гориста місцевість

3. У чому полягає внесок П. Семенова-Тянь-Шанського та М. Пржевальського у вивчення Центральної Азії?

Очолював експедицію на Тянь-Шань (1856—1857).

Пржевальський досліджував Східний Тянь-Шаню.

4. Дізнайтеся, яка роль у вивченні материка Євразія належить П. Козлову, А. Гумбольдту, Ф. Врангелю, В. Берингу, К. Арсеньеву, С. Дежньову, використовуючи різноманітні джерела інформації. Заповніть таблицю в робочому зошиті.

5. Підготуйте презентацію про вітчизняних дослідників Північного Льодовитого океану, використовуючи інтернет-ресурси. Виступіть із повідомленням перед однокласниками.

Перші досліджень Північного Льодовитого океану

В епоху відкриттів XV-XVII ст. головною метою плавань було відкриття нових шляхів сполучення і нових земель.

У той час російські, англійські та голландські мореплавці намагалися пройти з Атлантичного океану в Тихий Північно-Східним шляхом вздовж берегів Азії і Північно-Західним шляхом вздовж берегів Північної Америки.

Спроби англійських дослідників Г. Торна (1527), Г. Гудзона (1657) пройти на кораблях до Північного полюса закінчилися цілковитою невдачею. Не змогли пройти навіть до Карського моря на схід і X. Уіллобі (1553 р.), і В. Баренц (1594 – 1596 рр.). Правда, плавання В. Баренца переслідувало і ще одну мету: зміцнення зв’язків з Російською Північчю і Сибіром для торговельних відносин.

На початку XVII в. У. Баффін зробив новий крок у дослідженні Північно-Західного проходу. Уздовж західного узбережжя Гренландії він доплив до 77 ° 30 ‘пн. ш. і відкрив гирла протоків Ланкастер і Сміт.

У дослідженні Північно-Східного проходу великі заслуги російських дослідників.

У першій половині XVII в. землепроходець І. І. Ребров досяг гирла р. Яни, а потім у середині XVII в. С. І. Дежньов морським шляхом обігнув північний схід Азії, відкрив протоку.

Другі досліджень Північного Льодовитого океану

З початку XVIII до кінця XIX в. проводилося планомірне вивчення Арктичного басейну з теоретичним узагальненням отриманих результатів.

З цим періодом пов’язані імена В. Берінга, О. Є. Коцебу, всіх учасників Великої Північної експедиції, в числі якої були російські офіцери.

Англійці організували в XVII-XIX ст. близько 60 експедицій, частина результатів яких так і не стала надбанням вчених і мореплавців.

У 1770 р. компанія Гудзона організувала експедицію С. Херка, завданням якої було перевірити, чи існує протока між Північними материками. У звіті він написав, що сумнівається в наявності проходу від Баффінової і Гудзонової заток. У 1778 г. Д. Кук через Берингову протоку пройшов з Тихого в Льодовитий океан, рушив на схід і досяг 71 ° пн. ш., далі йому перешкоджали льоди.

У XVIII в. пошуками Північно-Східного проходу займалися численні російські експедиції. Найбільшою серією наукових досліджень Росії була Велика Північна експедиція (1734-1742 рр.). Експедиція ця виділялася своєю масштабністю: кількістю учасників, відмінним їх мужністю, величчю поставлених завдань, об’ємом проведених досліджень, зроблених відкриттів. Імена багатьох (С. І. Челюскіна, братів Лаптєвих, подружжя Пончіщевих тощо) зараз значаться на карті нашої Батьківщини. Головне завдання – пройти найкоротшим шляхом з Європи в Азію не було виконане не з вини учасників: цьому перешкоджали слабка оснащеність експедиції і льоди.

Середина XVIII в. – пора М. В. Ломоносова. Перша високоширотна експедиція в Північний Льодовитий океан була організована (1764-1766 рр.) з його ініціативи. Очолював експедицію В. Я. Чичагов.

Історія вивчення Арктики в XIX в. пов’язана з іменами видатних державних діячів і мореплавців Росії. На початку століття Н. П. Румянцев і І. Ф. Крузенштерн розробили проект подальших пошуків Північно-Західного проходу.

Ставилося питання і про досягнення Північного полюса. Російська Північ в ті часи простягалася від затоки Вернигора-фьорд Скандинавії до 141 ° з. д. в Америці, тобто всього на 200-250 км не доходив до гирла р. Маккензі. І. Ф. Крузенштерн вважав за доцільне досліджувати берега Америки на північ від Берингової протоки, знайти бухту, що має зв’язок з Баффіновою затокою або з р. Маккензі, оскільки так легше досягти Атлантичного океану, ніж іти на північ. Але здійсненню цього проекту завадила війна 1812 р. Проте вже в 1815 р. бриг під командуванням О. Є. Величезні заслуги у вивченні Північного Льодовитого океану адмірала С. О. Макарова. Він запропонував долати морські льоди на спеціально пристосованих судах – криголамах.

Із зарубіжних досліджень кінця XIX в. найбільш відома експедиція Ф. Нансена на судні «Фрам» (1893-1896 рр.). Його судно вмерзло в льоди і дрейфувало, і за роки дрейфу були отримані цікаві відомості про структуру водної маси, рельєф дна, характері крижаного покриву, кліматі центральної частини океану.

Працюємо з картою та атласом

Позначте на контурній карті: Великий шовковий шлях; шлях «із варяг у греки»; Північний морський шлях.

Сторінка дослідника

Дослідіть, як упродовж історії змінювалися мета й об’єкти географічних досліджень. З чим це було пов’язано?

Сучасні географічні дослідження Євразії орієнтовані на освоєння її природних ресурсів. Проводяться спостереження, оцінювання й прогноз стану навколишнього середовища у зв’язку з господарською діяльністю людини.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно