Дослідження й освоєння Африки (відповіді)

Північне узбережжя Африки було відоме європейцям давно. Греки називали його Лівією. На берегах Нілу існувала одна з найдавніших цивілізацій — Стародавній Єгипет. На сході Середземноморського узбережжя (територія сучасного Лівану), на вузькій прибережній смузі, проживали фінікійці. Наприкінці VI ст. до н. е. єгипетський фараон Нехо доручив фінікійцям дізнатися, наскільки далеко на південь простягається Лівія. Фінікійці на вітрильниках вийшли з Червоного моря й почали рухатися на південь. Подорож тривала три роки. Вони обігнули материк і двічі перетнули екватор.

Під час експедиції португальці обстежили східне узбережжя Африки. Повернувшись додому в 1499 p., експедиція привезла до Португалії перших чорношкірих рабів. Так почалася найстрашніша в історії Африки епоха — епоха работоргівлі.

Девід Лі-вітстон, Генрі Стенлі, Єгор Ковалевський, Василь Юнкер.

Ці походи здійснювалися переважно по річці Ніл, адже величезна пустеля Сахара не давала можливості потрапити в центральні райони материка іншим шляхом. Минув час, і про плавання фінікійців та інші експедиції єгиптян забули.

На початку XIX ст. в європейських держав, які шукали нові ринки збуту товарів і нові джерела сировини для своєї промисловості, виникла потреба в захопленні нових територій.

Попит на чорношкірих рабів був такий великий, що деякі райони Африканського узбережжя практично залишилися без населення.

Численні ватаги мисливців за рабами, озброєні вогнепальною зброєю, нападали на африканські селища. Усіх, хто чинив найменший опір, безжально вбивали, старих і хворих знищували, а здорових чоловіків, жінок і дітей продавали в рабство. Частина африканців об’єднувалась у загони й повставала проти работорговців, але сила зброї перемагала. Період работоргівлі значно затримав дослідження материка.