Географічна карта. Картографічні проєкції (відповіді)

Запитання та завдання для самоперевірки
1. Назвіть головні властивості та елементи географічної карти.
Географічна карта — це зменшене та узагальнене зображення поверхні Землі, побудоване за математичними законами на площині за допомогою умовних знаків. У самому визначенні карти відображені її основні властивості:
- математичний підхід до побудови — використання масштабу та спеціальних картографічних проєкцій;
- застосування особливої мови картографічних символів;
- генералізація (від латин. generalis — загальний, головний), тобто відбір та узагальнення найбільш важливої географічної інформації.
Головним елементом будь-якої географічної карти є картографічне зображення — сукупність відомостей про природні або соціально-економічні об’єкти та явища, їх розміщення, властивості, зв’язки, розвиток тощо. Важливим елементом карти є її легенда — систематизоване зведення використаних на ній умовних позначень і текстових пояснень.
Математичними елементами карти є масштаб, картографічні проєкції, координатна сітка.
2. Чому перш ніж розпочати роботу з картою, слід ознайомитися з її легендою?
Тому що карта може бути написана в різні часи та відрізнятись від сучасної.
3. Поясніть основні принципи побудови циліндричних, конічних та азимутальних проєкцій. Для створення яких карт їх використовують?
У циліндричних проєкціях зображення земної поверхні переносять на уявний циліндр. Якщо його вісь збігається з віссю Землі, то проєкція називається нормальною (прямою), а якщо перпендикулярна до неї — поперечною. Нормальна проєкція використовується для карт світу, материків та країн, що розташовані в низьких (близьких до екватора) широтах. Характерною ознакою таких карт є те, що паралелі та меридіани на них є прямими лініями. Поперечна циліндрична проєкція використовується для створення топографічних карт.
У конічних проєкціях як допоміжна фігура використовується конус. Якщо вісь конуса збігається з віссю Землі, то проєкцію називають нормальною (прямою) та використовують для зображення материків і країн, що розташовані в середніх широтах. Градусну сітку таких карт утворюють меридіани у вигляді прямих ліній та паралелі, що є дугами концентричних кіл. Для створення карти світу використовують декілька допоміжних конусів, і таку проєкцію називають поліконічною.
Азимутальними називають такі картографічні проєкції, на яких поверхня Землі проєктується з певної точки на площину. Якщо допоміжна поверхня дотична до полюса, то проєкцію називають нормальною (прямою), а якщо до екватора, — поперечною. Азимутальні нормальні проєкції використовують для зображення територій у приполярних широтах. Характерною ознакою їхньої градусної сітки є меридіани у вигляді прямих ліній, що виходять з однієї точки, і паралелі у вигляді концентричних кіл. В азимутальних поперечних проєкціях зображуються карти півкуль та територій у приекваторіальних широтах. Екватор на карті є прямою лінією.
4. Чому при створенні географічних карт неможливо уникнути спотворень? Яким чином можна дізнатися про характер і величину картографічних спотворень на карті?
У будь-якому випадку при переході від сферичної поверхні Землі до проєкції виникають спотворення. Їх легко виявити шляхом порівняння зображення картографічної сітки та об’єктів на глобусі й карті. На картах можуть бути чотири види спотворень: довжин ліній, кутів, площ і форм географічних об’єктів.
За характером спотворень картографічні проєкції поділяють на групи:
- рівновеликі — проєкції без спотворень площ, але при цьому значно спотворюються кути та форми об’єктів;
- рівнокутні — проєкції без спотворень кутів і форм, але при цьому спотворюються довжини та площі;
- довільні — проєкції з усіма видами спотворень у різному співвідношенні. Складаючи карту в цій проєкції, картографи намагаються знайти найбільш вигідний для кожного конкретного випадку розподіл спотворень. Різновидом довільної проєкції є рівнопроміжна картографічна проєкція, у якій масштаб уздовж одного з головних напрямків (за меридіанами або паралелями) — стала величина.скачать dle 11.0фильмы бесплатно