Войти
Закрыть

Гірські ландшафти Українських карпат

8 Клас

• Загальні фізико-географічні особливості Українських Карпат. Українські Карпати є лише однією з провінцій великої Карпатської гірської країни, що розташована також і в інших європейських країнах, зокрема на території наших сусідів - Польщі, Словаччини, Румунії. Площа Карпат у межах України становить 24 тис. км2. Українські Карпати простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км, а по ширині - з північного сходу на південний захід - на 100-110 км (мал. 94). Карпати є східним продовженням Альп, з якими у них багато спільного. Адже й Альпи, і Карпати належать до області альпійської складчастості. Однак новітнє підняття Карпат дещо відставало від Альп, які піднімалися набагато активніше. Тому зовні Карпати не схожі на Альпи, але мало відрізняються від інших середньовисотних гір. Головну роль у геологічній будові Карпат відіграють осадові товщі пісковику, глинистих сланців, мергелю, які залягають під певним кутом і мають назву карпатський фліш (мал. 93). З давніших гірських порід, на які можна натрапити в Рахівському кристалічному масиві, слід виділити гнейси і сланці, вапняки і кварцити, доломіти і яшми. Вулканічний хребет складений вулканічними породами - андезитами, базальтами, туфами. Рельєф Карпат нагадує величезний вал, вигнутий дугою і розділений на окремі частини хребтами, гірськими масивами і міжгірними долинами. У льодовиковий період найвищі гірські масиви - Рахівський, Чорногорський і Полонинський хребти - зазнали впливу льодовика, який і донині зберігає тут свої сліди у вигляді реліктових льодовикових форм рельєфу: цирків, озерних котловин, моренних валів. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річкові долини, що утворюють подекуди глибокі ущелини. Не обійшлося тут і без карстових процесів....

Степова природна зона

8 Клас

• Географічне положення. Степова природна зона охоплює південну та південно-східну частини країни від лісостепу до Азово-Чорноморського узбережжя та Кримських гір, головною ознакою якої є відкриті безлісі простори. У межах України це найбільша природна зона: вона займає площу понад 240 тис. км2, що становить майже 40 % території країни. Протяжність із заходу на схід становить 1075 км, а з півночі на південь - до 500 км. У цій зоні розташовані південні райони Кіровоградської та Харківської областей, більша частина Одеської області, а також Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області та рівнинна частина АР Крим. Розглядаючи карту фізико-географічного районування України, можна помітити, що ширина степової зони змінюється від 100 км на заході до 300 км на сході. Це пояснюється закономірною зміною циркуляції повітряних мас. На сході послаблюється вплив вологих повітряних мас із Середземного моря і посилюється роль східних і південно-східних континентальних мас повітря помірного й тропічного поясів....

Лісостепова природна зона

8 Клас

• Географічне положення. Фізико-географічна зона лісостепу простягається від Подільської височини до західних схилів Середньоруської височини (мал. 88). Південна межа її в Україні проходить на північ від населених пунктів Велика Михайлівка, Первомайськ, Новоукраїнка, Кіровоград, Знам’янка, Онуфріївка, Кобеляки, Нові Санжари, через Балаклею, уздовж долини річок Ворскли та Оскіл. У цій природній зоні майже повністю розташовані Вінницька, Черкаська, Полтавська, Сумська та Харківська області, а також південні райони Житомирської, Київської, Чернігівської та північні райони Кіровоградської і Одеської областей. Своєрідністю цієї природної зони є чергування лісових і степових ландшафтів - звідки і походить її назва. • Особливості природних умов. У різноманітності ландшафтів лісостепу важлива роль належить досить контрастному рельєфу, геологічній будові порід, історії розвитку території в неоген-антропогеновий історичний період. Більша частина території розташована в межах Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини, що спричинило значні коливання абсолютних висот. Тут знаходяться Придніпровська височина, Придніпровська низовина, а також західні схили Середньоруської височини. Височинні форми рельєфу дуже розчленовані, що пояснюється наявністю лесових порід, які легко руйнуються унаслідок водної ерозії. Усе це зумовило властиву лісостепові вертикальну зміну ландшафтів. Тут чергуються підвищені та понижені ділянки, долини річок з ярами і балками, поширені карстові форми рельєфу....

Природні зони україни. Зона мішаних і широколистих лісів

8 Клас

• Географічне положення. Зони мішаних (1) і широколистих (2) лісів розташовані в північній і західній частинах України і належать до Східноєвропейської фізико-географічної країни (мал. 85, 1, 2). Природна зона мішаних лісів охоплює більші частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської областей, а також північну частину Сумської області. Її південна межа проходить поблизу таких населених пунктів: Луцьк - Рівне - Житомир - Київ - Ніжин - Глухів. Зона широколистих лісів охоплює Тернопільську область, більшу частину Хмельницької області та частково Волинську, Рівненську, Львівську, Івано-Франківську області. Такі межі природних зон чітко окреслені рельєфом, ґрунтами, рослинністю і характером ландшафтів. • Особливості природних умов. Зони мішаних і широколистих лісів отримали свої назви від переважання на цих територіях лісових ландшафтів, а саме: мішаних лісів із хвойними й листяними деревами та окремих ділянок із широколистими породами дерев. Рельєф зони мішаних лісів переважно низовинний, а широколистих — височинний, основну роль відіграли піщані й піщано-глинисті відклади льодовикового походження. Після Дніпровського зледеніння тут сформувалися зандрові рівнини, моренні пасма й еолові форми рельєфу. На північному заході й північному сході утворилися карстові форми рельєфу. Для височинних територій характерні вузькі й глибокі річкові долини, моренні горби, яри і балки. Клімат. Зони мішаних і широколистих лісів розташовані в Атлантико-континентальній кліматичній області, тому тут переважає помірно-континентальний клімат з теплим і вологим літом і порівняно м’якою зимою. Річний радіаційний баланс становить 1700-1850 МДж/м2. Кількість сонячних годин змінюється із заходу на схід від 1500 до 1800 год на рік. Середня температура в липні змінюється з півночі на південь від 17 до 19 °С, а пересічна температура січня знижується із заходу на схід від -4,5 до 8 °С, що зумовлено відповідною циркуляцією повітряних мас. Проте спостерігаються і значні температурні відхилення від середньорічних показників. Так, мінімальні температури в січні можуть сягати —32...—39 °С, а максимальні температури липня—серпня +33...+39 °С. Вегетаційний (безморозний) період триває від 160 днів на сході до 180 днів на заході....

Рівнинні ландшафти та їхня різноманітність

8 Клас

• Рівнинні ландшафти України. У межах України виділяють два класи ландшафтів: рівнинні й гірські. Клас рівнинних ландшафтів охоплює близько 95 % території нашої держави і об’єднує типи і підтипи ландшафтів (мал. 84). Їх розрізняють залежно від співвідношення тепла і вологи, яким зумовлюється зональний розподіл типів ґрунтового і рослинного покриву, особливостей гідрологічного режиму та фізико-географічних процесів. Мішанолісові ландшафти охоплюють близько 17 % території України і являють собою зональний тип ландшафтів. В Україні мішанолісові ландшафти поширені переважно на півночі в зоні мішаних хвойно-широколистих лісів, а також окремими ділянками в лісостепу у місцях поширення моренних чи водно-льодовикових відкладів і в долинах річок. Цей тип ландшафтів сформувався в умовах помірного кліматичного поясу з теплим і вологим кліматом та позитивним балансом опадів і температур. Важливою умовою формування мішанолісових ландшафтів є наявність льодовикових, водно-льодовикових, алювіальних відкладів гірських порід, що сформувалися в антропогеновому періоді. Характерними ознаками цих ландшафтів є рівнинність території, яка включає різні за утворенням форми рельєфу, густа річкова сітка з переважанням широких річкових долин рівнинного типу, високий рівень залягання ґрунтових вод, наявність значної кількості заболочених ділянок. Мішані ліси сформувалися на дерново-підзолистих, дернових і болотяних ґрунтах....

Районування природних ландшафтів

8 Клас

• Дослідження ландшафтів К. Геренчука. Наукове вивчення ландшафтів на території України розпочалося ще в кінці XIX ст., і це було пов’язано з експедиціями відомого вченого В. Докучаєва в Полтавську губернію. Завдяки цим експедиціям уперше було складено комплексний фізико-географічний опис природи степів нашої держави, а також запропоновано ідею про єдність і взаємозв’язок природних компонентів і чинників, що є основою формування природних ландшафтів. Ідеї Докучаєва були розвинені у працях його учнів, зокрема, таких відомих українських учених, як Г. Висоцький, П. Тутковський, С. Рудницький та ін. Становлення ландшафтознавства в Україні як самостійного наукового напрямку відбулося у другій половині XX ст. Так, у 1950-1960-х рр. розпочалися комплексні наукові ландшафтознавчі дослідження українських учених, пов’язані з вивченням ландшафтів, складанням ландшафтних карт, написанням перших посібників з теорії ландшафтознавства, у тому числі й за авторства Каленика Геренчука. Основну увагу в цих працях приділено вивченню походження, історії розвитку і структури ландшафтів, питанням їхньої класифікації та практичного використання для господарської діяльності. Отож, фундатором українського ландшафтознавства вважають відомого українського географа, професора Каленика Геренчука. Працюючи завідувачем кафедри фізичної географії у Чернівецькому та Львівському університетах, він значну увагу приділяв розвитку теорії ландшафтознавства. У шістдесятих роках XX ст. К. Геренчук разом з колегами почав досліджувати фізико-географічне районування території західних областей України. Ця робота завершилася публікацією у 1964 році книги «Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів», у якій уперше детально охарактеризовано ландшафтні системи заходу України. Усього ж з проблематики природного районування території України К. Геренчук написав 28 наукових праць....

Ландшафт як просторово-цілісна система

8 Клас

• Ландшафти. З курсу «Загальна географія» ви вже знаєте, що різні природні компоненти, як-от: геологічна будова, рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ - перебувають у складних і тісних взаємозв’язках, утворюючи єдину нерозривну систему. Це сприяє виникненню на окремих територіях або акваторіях природних комплексів. Залежно від того, де вони утворилися - на суходолі чи у водному середовищі, виділяють природно-територіальні та природно-аквальні комплекси. Природно-територіальні комплекси (ПТК) - це відносно однорідні частини географічної оболонки, які формуються в результаті тривалої взаємодії різних компонентів природи. Характерними рисами ПТК є цілісність, подібність внутрішньої будови і зовнішнього вигляду, а також спільність історичного розвитку. Природно-територіальний комплекс є загальним поняттям, яке використовують для визначення всіх фізико-географічних територіальних одиниць, незалежно від їхніх розмірів і місцеположення. Земна поверхня складається з великої кількості різноманітних ПТК - від найбільших (географічна оболонка, окремі материки та океани) до найменших (яр, балка, долина малої річки). Усі вони розрізняються за походженням, будовою і властивостями окремих компонентів. Щоб краще вивчати природно-територіальні комплекси, була розроблена їхня таксономічна система, або класифікація, яка враховувала положення окремого ПТК відносно комплексів нижчого і вищого рангу, ступінь однорідності, складності їхньої структури, характер процесів, що відбуваються в них тощо....

Різноманітність тваринного світу україни, закономірності його поширення

8 Клас

Тваринний світ змінюється залежно від характеру навколишнього середовища. Оскільки тварини здатні мігрувати, то зональність тваринного світу проявляється менше, ніж у рослинності. Так, на півночі країни поширені тварини, життя яких пов’язане з лісами, луками і болотами (мал. 79, 80, 81). Тут мешкають лось, кабан, лісова куниця, борсук, трапляються й бурий ведмідь та рись, а в заплавах річок - бобер. Досить багато є хижаків - лисиць і вовків. Серед птахів, на які так багаті північні ліси України, - тетерук, рябчик, глухар, шпаки, синиця, дрізд, чорний дятел, кулики, журавель сірий та ін. З плазунів можна натрапити на гадюку звичайну, вужа звичайного, ящірку, болотяну черепаху. Є земноводні, зокрема тритони і жаби. На заболочених місцях багато комах. У тваринному світі південної частини України переважають степові види: сірий ховрах, степовий тхір, кам’яна куниця. На південному сході подекуди трапляються бабаки, їжак вухатий. Типовими степовими плазунами є жовточеревий полоз і степова гадюка. На узбережжях морів, де безліч піщаних кос, лиманів, заплавних лісів, лук і боліт, особливо багатий світ птахів. Серед них перепілка, жайворонок, сіра куріпка, очеретяна вівсянка, пелікани, качки, чаплі, чайки, баклани та ін. Своєрідністю тваринного світу виділяються й гірські території України. У Карпатах мешкають козуля, лось, олень благородний, ведмідь, рись, дикий кіт, борсук, снігова полівка. З птахів тут гніздяться глухар, тетерук, рябчик, дятел, беркут, сова сіра, сапсан, плиска гірська тощо. Характерними плазунами є полоз лісовий, гадюка звичайна, мідянка, вуж звичайний. Із земноводних звичними для Карпат є тритон карпатський, саламандра плямиста (мал. 80), жерелянка гірська....

Рослинний покрив україни, закономірності його поширення

8 Клас

• Різноманітність рослинності України. Неоднакові природні умови в різних регіонах країни, складний розвиток органічного світу впродовж тривалого геологічного часу зумовили різноманітність рослинності в межах України (мал. 75). Під рослинністю розуміють сукупність рослинних угруповань на певній території. У межах України природна рослинність збереглася на 1/3 площі (близько 20 млн га). Часто рослинність ототожнюється з поняттям «рослинний покрив», який дійсно вкриває земну поверхню шаром від кількох сантиметрів до кількох сотень метрів. За видовим складом і чисельністю особин рослинність поділяють на певні типи. Наприклад, типами рослинності є ліси, чагарники, пустища, солончаки. На території, навіть невеликій за площею, може поєднуватися кілька типів рослинності. На рівнинах рослинність змінюється за правилами горизонтальної зональності, а в горах - вертикальної поясності, так само як й інші природні компоненти. Такі закономірності поширення рослинного покриву зумовлені насамперед кліматичними умовами, зокрема співвідношенням тепла і вологи. Основними типами рослинності в нашій країні є лісова, лучна, степова, болотяна рослинність (мал. 76). Ліси. Природні особливості України - рельєф, клімат, ґрунти - зумовили різноманітний склад порід дерев у лісах. В українських лісах на площі 10 млн га зростає понад 25 листяних і хвойних порід, найпоширенішими з яких є сосна, дуб, ялина, бук, береза, вільха і граб. Різноманітними є й лісові угруповання. Найбільшу частку рівнинних лісів охоплють соснові, сосново-дубові, дубові, дубово-грабові та вільхові угруповання. У південних районах України до дуба й сосни додається біла акація та різні чагарники. А в складі лісів, що ростуть на схилах ярів і балок, так званих байраків, поряд з дубом помітні клен, ясен, берест. В Українських Карпатах великі площі зайняті лісами з ялини, бука та ялиці. У лісах Кримських гір поширені дуб пухнастий і скельний, бук східний і лісовий, граб і сосна....

Основні типи ґрунтів, закономірності їхнього поширення. Ґрунтові ресурси

8 Клас

• Основні типи ґрунтів. Сукупність ґрунтів на певній території називають ґрунтовим покривом. У поширенні ґрунтів України чітко простежується широтна зональність на рівнинах і висотна поясність у горах. Цю закономірність можна побачити і проаналізувати, користуючись картосхемою ґрунтів (мал. 73). Комплексно ґрунти України досліджував Василь Докучаєв наприкінці XIX ст. За його ініціативи було складено карти ґрунтів південних регіонів країни, зокрема Полтавської губернії. У своїх працях учений пояснив родючість українських чорноземів, закономірності їхнього поширення. ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ За картосхемою (мал. 73) або картою атласа визначте: а) які типи ґрунтів є на території України; б) які з них займають найбільшу площу; в) які ґрунти поділяються на підтипи. У північних районах України переважають дерново-підзолисті ґрунти (мал. 74), вони бідні на гумус та інші поживні речовини, оскільки формуються в умовах перезволоження. Завдяки інтенсивному промиванню, ці ґрунти мають низький вміст поживних речовин, погані фізичні і водні властивості. Вимитий горизонт відрізняється характерним білястим кольором, схожим на золу. Звідси і назва ґрунту - підзолистий....

Навігація