Войти
Закрыть

Класифікація мінеральних ресурсів за використанням. Забезпеченість країн мінеральними ресурсами

9 Клас

Людина з давніх часів широко використовувала різноманітні мінеральні ресурси. У наш час споживається понад 200 різних видів корисних копалин у формі сировини або джерела енергії. Попит на мінеральну сировину у світі залишається доволі значним, хоча багато країн ведуть політику ресурсозбереження. Щорічно з надр Землі на поверхню переміщується майже 300 млрд т гірських порід. Серед них більшу частку становлять руди різних металів, вугілля, нафта, газ, будівельна та гірничохімічна сировина. Залежно від призначення мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні — використовуються для отримання енергії, рудні — із них отримують метали, нерудні — використовуються як сировина для хімічної промисловості (калійна сіль, фосфорити) або як будівельні матеріали чи сировина для їх виготовлення (глина, пісок, вапняк, базальт тощо). Паливно-енергетичні ресурси умовно можна поділити на паливні (виділяють енергію в процесі спалювання) та енергетичні (енергія виділяється в результаті ядерної реакції). Усі паливні корисні копалини мають осадове походження (мал. 1). Рудні корисні копалини поділяють на руди чорних металів (залізні, марганцеві) та руди кольорових металів. Кольоровими металами в промисловому виробництві називають усі метали, крім заліза та елементів його групи. Зазвичай ознакою кольорового металу є його специфічний колір, відмінний від темно-сірого, наприклад білий (алюміній, срібло), жовтий (золото), червоний (мідь) тощо....
0 Переглянути

Лісове господарство. Основні лісові пояси світу. Лісозабезпеченість. Лісове господарство в Україні

9 Клас

Лісове господарство — суспільне виробництво, яке займається вивченням, обліком, відтворенням і вирощуванням лісів (мал. 1), охороною їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулюванням лісокористування, здійснює заходи, спрямовані на підвищення продуктивності лісів. Лісове господарство має на меті отримувати від лісу, який росте на певній площі, продукти прямого користування та деякі побічні. Продуктами прямого користування є передусім деревина і в деяких випадках кора дерев. Побічними продуктами лісу вважають траву, гриби, ягоди тощо. Лісозаготівельне виробництво належить до провідних видів економічної діяльності в лісовому господарстві. Його основними виробничими процесами є рубання лісу, обрубування сучків, трелювання, первинна обробка круглого лісу, сортування, маркування й штабелювання сортиментів (лісоматеріалів). Також воно включає вантажно-розвантажувальні роботи, вивезення деревини до нижніх складів, залізниць або місць споживання, переробку лісосічних відходів та низькоякісної деревини. Щодо прямого лісокористування правильним вважається таке ведення лісового господарства, коли щорічне використання деревини не перевищує її річного природного приросту. Тому важливим є облік запасу й приросту окремих дерев, великих лісових насаджень....
0 Переглянути

Сільське господарство світу та його просторова організація

9 Клас

У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд осіб (приблизно 33 % економічно активного населення світу). Загальною особливістю сучасного сільськогосподарського виробництва багатьох країн світу є його інтеграція з промисловим виробництвом та обслуговуючими видами діяльності. Основною формою такої інтеграції є агропромисловий комплекс (АПК), що являє собою єдину систему сільськогосподарських і промислових підприємств, об’єднаних тісними й стійкими виробничими та комерційними зв’язками, які ґрунтуються на відносинах власності або угодах (мал. 1). У високорозвинених країнах на сучасному етапі зростає частка переробної сфери АПК (у США в ній формується близько 75 % усієї вартості продовольчої продукції) і знижується питома вага власне сільського господарства (рослинництва й тваринництва). Так, сільське господарство США дає близько 2 % ВВП, і в ньому зайнято 2,5 % працюючих, тоді як весь АПК постачає 18 % ВВП і в ньому зайнято близько 20 % робочої сили країни. У країнах із середнім рівнем економічного розвитку частка сільського господарства у структурі АПК значно вища, ніж у високорозвинених країнах, що відображає слабкий розвиток переробної сфери АПК, зокрема харчової промисловості. Деякі країни, що розвиваються, змогли суттєво підвищити загальні обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок «зеленої революції». Вона передбачала запровадження найновіших високоврожайних сортів культурних рослин, розширення площ та вдосконалення систем зрошення, активне використання хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, а також сучасної сільськогосподарської техніки. Ці перетворення були започатковані в 1940-х рр. у країнах Латинської Америки, які ставили за мету виробляти достатньо сільськогосподарської продукції для задоволення потреб свого населення, кількість якого зростала. У 1950—1970-ті рр. ці заходи справді дозволили суттєво наростити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції не тільки в ряді країн Латинської Америки (Мексика, Перу, Бразилія, Аргентина), а й в Азії (Індія, Пакистан, Таїланд, Індонезія, Китай)....
0 Переглянути

Тваринництво. Зональна спеціалізація сільського господарства України

9 Клас

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, яке є важливою складовою його кормової бази. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного та промислового виробництва кормів (мал. 1). До польового кормовиробництва належить вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов’язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей та пасовищ. Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш збалансованих за вмістом поживних і мінеральних речовин (вітамінів). На комбікормових заводах як сировину використовують зерно та продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м’ясної, рибної промисловості. Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості. 2. Структура та розміщення тваринництва У структурі валової продукції сільського господарства України тваринництво становить на сьогодні менше ніж 30 %. Основні його види — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво. Серед інших складових тваринництва в Україні розвиваються рибництво, бджільництво, шовківництво....
0 Переглянути

Сільське господарство України. Структура сільськогосподарських угідь та географія вирощування основних культур

9 Клас

Частка сільського та лісового господарства у ВВП України, за підсумками 2015 р., склала 10,4 %. Через тривалу економічну кризу, яка спричинила особливо велике падіння обсягів промислового виробництва, питома вага сільського господарства порівняно з 2008 р. (7,4 %) помітно зросла. Проте це не відповідає загальним тенденціям розвитку світового господарства. Адже для високорозвинених країн характерне закономірне поступове зниження частки сільського господарства в загальному обсязі ВВП національної економіки. Не відповідає ознакам розвинених країн і співвідношення між двома основними складовими сільського господарства. Якщо в європейських країнах помірного поясу більшу частку сільськогосподарської продукції дає тваринництво (60 % і більше), то в Україні, за даними на 2015 р., частка тваринництва становила 29,7 %, а рослинництва, відповідно, — 70,3 %. 2. Структура сільськогосподарських угідь в Україні З усієї земельної площі (60,37 млн га) на землі сільськогосподарського призначення на початок 2016 р. припадало 42,7 млн га (68,8 %). У тому числі рілля займала 53,9 %, сіножаті — 4,0 %, пасовища — 9,0 %, багаторічні насадження (передусім сади і виноградники) — близько 1,5 %, перелоги (орні землі, які не були в обробітку впродовж кількох років) — 0,4 % від усієї площі держави (мал. 1). Частка земель в Україні, яка не використовується в сільському господарстві, становить 31,2 % (лісовкриті площі, заболочені території, водна поверхня річок та озер, забудовані ділянки та ін.)....
0 Переглянути

Складові сільського господарства. Вплив природних чинників на аграрне виробництво

9 Клас

Технічними називають культури, які переважно є сировиною для промисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнисті — бавовна, льон-довгунець, коноплі, джут; цукроноси — цукрові буряки й тростина; олійні — соя, соняшник, арахіс, олійна пальма, льон-кудряш, ріпак; ефіроолійні — троянда, кмин, м’ята, лаванда тощо; лікарські — валеріана, горицвіт та ін. Найбільш поширеними овочевими культурами на полях України є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Баштанні рослини є різновидом овочевих культур, до яких належать кавуни (мал. 2), дині, гарбузи. Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерна, конюшина, тимофіївка тощо) та однорічних трав, кукурудзи на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква тощо). Плодівництво охоплює садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишні, абрикосів, персиків, апельсинів, лимонів, мандаринів); ягідництво (вирощування полуниць, малини, порічок, аґрусу); виноградарство. Тваринництво використовує продукцію рослинництва як сировину для розведення сільськогосподарських тварин для виробництва продуктів харчування. Основними складовими тваринництва є скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (мал. 3). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. Загалом завдання тваринництва полягають у виробництві високоякісних продуктів харчування (м’яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової й легкої промисловості (м’яса, шкіри, вовни, хутра, воску, пуху тощо)....
0 Переглянути

Сучасне сільське господарство у світі

9 Клас

Сільське господарство є основним видом економічної діяльності, який забезпечує існування людей як біологічних істот, виробляючи сировину для створення продуктів харчування. Інша частина продукції рослинного й тваринного походження використовується як сировина для виготовлення предметів повсякденного користування (одягу, взуття, меблів тощо). Сільськогосподарське виробництво відрізняється від інших виробництв кількома специфічними особливостями, а саме: • земля виступає головним предметом і засобом виробництва, тобто землю обробляють (мал. 1), а вона, у свою чергу, забезпечує проростання культурних рослин і створення кінцевих продуктів виробництва (зерна, коренеплодів, овочів, фруктів); • має чітко виражений сезонний характер робіт (посівні роботи, оброблення посівів, збір урожаю); • істотний вплив на розвиток сільського господарства та його спеціалізацію мають природно-кліматичні умови, а також характер розселення населення. Сільське господарство тісно пов’язане з багатьма іншими складовими матеріального виробництва, насамперед із машинобудуванням, яке випускає сільськогосподарську техніку та устаткування для тваринницьких ферм, і хімічною промисловістю, яка виробляє мінеральні добрива, отрутохімікати, засоби захисту рослин. Сільськогосподарську сировину переробляють підприємства харчової й частково легкої промисловості....
0 Переглянути

Глобалізація та економічна інтеграція у функціонуванні міжнародної економіки

9 Клас

Під глобалізацією в широкому змісті слова розуміють перетворення певного явища на планетарне, таке, яке стосується всієї Землі. Глобалізація світової економіки — це процес розвитку стійких виробничо-господарських та культурно-політичних зв’язків між національними економіками окремих країн. Основними ознаками глобалізації світової економіки є: • подальше поглиблення міжнародного поділу праці; • посилення взаємозалежності національних господарств; • зростання відкритості національних ринків та поступове усунення бар’єрів на шляху руху товарів, послуг, фінансів, робочої сили; • зростання цілісності та єдності світового господарства; • нівелювання національних звичаїв і традицій та створення глобального інформаційного простору. Отже, економічна глобалізація насамперед характеризується процесами зміцнення та розвитку зв’язків між національними економіками різних країн, які охоплюють усі сторони їхнього економічного життя. ЦІ сучасні процеси називають Інтернаціоналізацією господарського життя. Рівень інтернаціоналізації конкретної національної економіки оцінюється низкою показників. Передусім це показники ступеня участі держави у світовій торгівлі. При цьому найчастіше до уваги беруть відношення тільки експорту або експорту та імпорту разом до ВВП країни. Цей показник для розвинених країн зазвичай становить від 25 % до понад 100 %. ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО... Слово «глобалізація» запозичене з англійської мови та походить від латинського globus — куля, земна куля, глобус. Від цього слова було утворено прикметник «глобальний», англійською global — той, який стосується земної кулі: світовий, планетарний. Від цього прикметника, у свою чергу, було утворено дієслово globalize — перетворювати певне явище на глобальне, глобалізувати, а також іменник globalization — перетворення певного явища на світове, на таке, що стосується всієї земної кулі....
0 Переглянути

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

9 Клас

Упродовж тисячоліть вирішальне значення у формуванні ВВП практично всіх держав світу відігравав первинний сектор. Основні зміни секторальної структури економіки відбувалися під впливом промислових революцій. Перша, а пізніше друга промислові революції спричинили значне зростання виробництва, особливо обробної промисловості, у найбільш розвинених країнах. Частка первинного сектору, який розвивався значно повільнішими темпами, у загальному обсязі ВВП розвинених держав почала суттєво знижуватися (мал. 1). Науково-технічна революція, яка розпочалася із середини XX ст., не тільки вплинула на секторальну структуру економіки, але й суттєво змінила співвідношення між усіма видами економічної діяльності. В епоху НТР ще більшими темпами, ніж промисловість, почав розвиватися третинний сектор (особливо наука, освіта, транспорт, зв’язок, туризм та інші види послуг). У результаті частка третинного сектору в загальному обсязі ВВП високорозвинених країн сьогодні становить понад 70 %, частка вторинного сектору — 20—25 %, а первинного — 2—5 % Під впливом НТР відбулися докорінні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами. Нині вони проявляються в переході на нову техніко-технологічну основу — широке використання комп’ютерних технологій. Отже, загальною закономірністю змін у секторальній структурі виробничої сфери світового господарства є послідовний перехід від домінування первинного сектору до відносно високої частки у ВВП вторинного сектору економіки. Тобто зменшується питома вага сільського господарства, добувних виробництв, а зростає частка обробної промисловості, що створює продукцію на основі високих технологій. Проте частка вторинного сектору у ВВП високорозвинених країн збільшується до досягнення певного рівня. Потім відбувається її стабілізація та скорочення під впливом розвитку третинного сектору, що надзвичайно прискорився в епоху НТР....
0 Переглянути

Багаторівневість світового господарства та його просторова структура

9 Клас

На різних етапах розвитку світове господарство складалося з кількох груп держав різного рівня економічного розвитку. Так, із кінця XIX ст. до 1920-х рр. світове господарство становили дві взаємодіючі підсистеми: ринкове господарство індустріально розвинених країн і малорозвинене ринкове та доринкове (традиційне) господарство колоній і залежних країн. Нерівноправні відносини, низька собівартість продукції в розвинених державах поступово перетворили відсталі країни на постачальників сировини та дешевої робочої сили. Особливістю розвитку світового господарства із 1920-х до кінця 1980-х рр. було протистояння двох підсистем. Першу з них виділяють як переважно ринкову, або капіталістичну (понад 160 країн станом на кінець 1980-х рр., із яких більш ніж 30 — індустріально розвинені). До другої підсистеми (соціалістичної) належало понад 20 так званих соціалістичних країн та країн, що розвиваються, соціалістичної орієнтації. Зв’язки країн другої групи з іншими державами світу були дуже обмеженими. Економічна відокремленість призвела до відставання їх у використанні досягнень науково-технічного прогресу (НТП), втрати перспективи в конкурентній боротьбі на світовому ринку товарів і послуг. Зрештою ця підсистема господарства на початку 1990-х рр. розпалася. Країни, що входили до неї, сьогодні докладають значних зусиль, щоб покращити рівень національної економіки, тісніше інтегруватися в єдину світову систему господарства....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 343 344 345 346 347 348 349 350 351 ... 452
Назад

Навігація