Сучасні тенденції розвитку світового господарства
- 12-01-2022, 18:03
- 362
9 Клас , Географія 9 клас Гілецький
§ 7. Сучасні тенденції розвитку світового господарства
СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ
1. Які сектори виділяють у національній економіці?
2. Що вам відомо про науково-технічний прогрес?
3. Що таке чинники розміщення виробництва?
4. Чи змінюється ступінь впливу конкретних чинників розміщення виробництва з розвитком людської цивілізації?
1. Зміни секторальної структури світового господарства
Упродовж тисячоліть вирішальне значення у формуванні ВВП практично всіх держав світу відігравав первинний сектор. Основні зміни секторальної структури економіки відбувалися під впливом промислових революцій. Перша, а пізніше друга промислові революції спричинили значне зростання виробництва, особливо обробної промисловості, у найбільш розвинених країнах. Частка первинного сектору, який розвивався значно повільнішими темпами, у загальному обсязі ВВП розвинених держав почала суттєво знижуватися (мал. 1).
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Основу промислового виробництва Монголії становить добувна промисловість. У цілому промисловість дає 32 % ВНП держави, 34 % забезпечує сфера послуг та стільки ж — сільське господарство. У сільському господарстві переважає традиційне скотарство (розведення овець, кіз, великої рогатої худоби, верблюдів, коней). Лише 1 % площі використовується під рільництво.
Мал. 1. Схематичне відображення зміни секторальної структури національної економіки високорозвинених країн під впливом промислових революцій і НТР.
Науково-технічна революція, яка розпочалася із середини XX ст., не тільки вплинула на секторальну структуру економіки, але й суттєво змінила співвідношення між усіма видами економічної діяльності. В епоху НТР ще більшими темпами, ніж промисловість, почав розвиватися третинний сектор (особливо наука, освіта, транспорт, зв’язок, туризм та інші види послуг). У результаті частка третинного сектору в загальному обсязі ВВП високорозвинених країн сьогодні становить понад 70 %, частка вторинного сектору — 20—25 %, а первинного — 2—5 % Під впливом НТР відбулися докорінні зміни в організації виробництва, праці та системі управління цими процесами. Нині вони проявляються в переході на нову техніко-технологічну основу — широке використання комп’ютерних технологій.
Отже, загальною закономірністю змін у секторальній структурі виробничої сфери світового господарства є послідовний перехід від домінування первинного сектору до відносно високої частки у ВВП вторинного сектору економіки. Тобто зменшується питома вага сільського господарства, добувних виробництв, а зростає частка обробної промисловості, що створює продукцію на основі високих технологій.
Проте частка вторинного сектору у ВВП високорозвинених країн збільшується до досягнення певного рівня. Потім відбувається її стабілізація та скорочення під впливом розвитку третинного сектору, що надзвичайно прискорився в епоху НТР.
У процесі подальшого економічного розвитку всі інші менш розвинені держави з розвиненою структурою господарства зазнають подібних змін співвідношень між секторами економіки. Однак на сьогодні у світі паралельно існують держави з досить різними питомими частками секторів господарства в загальному обсязі ВВП.
Країни нової індустріалізації та колишні соціалістичні, а тепер перехідної економіки мають дещо подібну між собою секторальну структуру господарства. У них зберігається відносно висока частка первинного сектору (5—10 % ВВП), а питома вага вторинного сектору становить 25—40 %. Третинний сектор у середньорозвинених країнах нині вже сягає 45—60 % ВВП.
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Під впливом НТР значні зміни відбулися всередині самих секторів та видів економічної діяльності. Так, якщо розглянути промисловість загалом як окремий вид економічної діяльності, то для неї характерне подальше зниження питомої частки добувних виробництв і зростання частки обробних, особливо машинобудування та хімічної промисловості, а також електроенергетики (55—60 % усієї валової продукції). Тому ці три складові промисловості образно називають «видами діяльності авангардної трійки».
Мал. 2. Типовий вигляд промислових міст Руру наприкінці XIX ст.
Мал. 3. Розробка нового вугільного кар'єру в Австралії.
У структурі ВВП менш розвинених країн відносно високою залишається частка сільського господарства (20—35 %). Питома вага промислового виробництва у ВВП цих держав найчастіше незначна (10—25 %). Помітно вища вона в країнах — експортерах мінеральної сировини й палива, тоді як частка обробної промисловості в них перебуває в межах 5—15 %. Часто вона представлена передусім підприємствами з первинної переробки деревини, продукції сільського господарства. Третинний сектор за рахунок розвитку міжнародного туризму, транспорту, зв’язку в багатьох країнах, що розвиваються, тепер сягає 35—55 % їхнього ВВП.
2. Сучасні тенденції змін просторової організації світового господарства
Сформована до кінця XX ст. географічна картина світового господарства — це історичний результат впливу на розміщення виробництва передусім певних чинників розміщення, а меншою мірою — принципів розміщення, які реалізовувалися урядами держав.
У теперішній час вплив одних (особливо природних) чинників на розміщення господарства поступово зменшується, а інших, навпаки, зростає. Окремі чинники фактично були породжені науково-технічним прогресом. Однак ці тенденції в територіальній організації світового господарства по-різному виражені для конкретних видів господарської діяльності й типів країн.
Розміщення промисловості наприкінці XIX — на початку XX ст. визначалося ресурсними, передусім природними чинниками. Вугільні та залізорудні басейни стали осередками індустріалізації в Англії, Німеччині (Мідленд, Рур) (мал. 2). В епоху НТР промисловість усе менше тяжіє до мінерально-сировинних баз. Орієнтування розвинених постіндустріальних країн на дешеву довізну сировину перетворило багато вугільних і залізорудних районів цих країн на депресивні (економічно занедбані), спричинивши в них безробіття й відплив населення до інших регіонів.
Як не дивно, але в епоху НТР найдинамічніше розвиваються країни і райони, які не мають власних сировинних баз світового масштабу. Так, Японія, яка імпортує до 95 % сировини й палива, змогла стати високорозвиненою постіндустріальною країною. В інших державах відбулося переміщення підприємств металургійного комплексу від сировинних і паливних баз до нових районів, де склалася сучасна промислова структура (із північного сходу США до Каліфорнії, із Руру в Німеччині на південь країни тощо). Добувна промисловість розвинених країн залишається основою виробництва лише в районах нового освоєння природних ресурсів (північні та західні території Канади, Аляска в США, шельфові зони Світового океану, північні території Австралії) (мал. 3).
ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...
Найбільш стрімке скорочення частки промислового виробництва у ВВП США, Великої Британії, Франції відбувалося із середини 1960-х рр. У країнах, які розпочали індустріалізацію трохи пізніше (Японія, Італія), частка обробної промисловості продовжувала зростати аж до початку 1970-х рр., однак потім почала також суттєво знижуватися.
Мал. 4. Промислові корпуси підприємств у Кремнієвій долині (США).
У країнах, що розвиваються, мінерально-сировинні ресурси й сьогодні залишаються однією з найважливіших передумов індустріалізації, продовжують суттєво впливати на розміщення виробництва.
Одним із найважливіших чинників розміщення виробництва в сучасному світі є демографічно-соціальний. Особливе місце серед них посідає тяжіння до центрів науки й освіти. Насамперед це визначає географію наукоємних видів економічної діяльності. Так, у Японії в 1980-х рр. почали створювати спеціальні технополіси — міста науки, де концентрувалися найбільш наукоємні виробництва (радіоелектроніка, авіакосмічне машинобудування тощо). У США таким технополісом є Кремнієва долина у штаті Каліфорнія (мал. 4).
У розміщенні багатьох виробництв вирішальними є не тільки кваліфікація робочої сили, а і її вартість. Цим зумовлена та ситуація, що все більше виробництв обробної промисловості переміщуються до країн «третього світу», щоб використовувати дешеву робочу силу.
В епоху НТР не втратили свого значення споживчий, енергетичний, транспортний чинники тощо.
Дедалі більшу роль відіграє чинник економіко-географічного положення окремих країн і районів. Так, Сингапур, Південна Корея, Тайвань увійшли до групи нових індустріальних країн значною мірою завдяки їхньому розташуванню на перетині найважливіших морських шляхів із Європи та Близького Сходу до Японії.
Одним із вирішальних для розміщення низки виробництв у постіндустріальних країнах став екологічний чинник. Оскільки в цих державах дуже суворе природоохоронне законодавство, багато фірм намагаються розмістити виробництва, що досить сильно забруднюють довкілля (збагачення руд і виробництво концентрату, основна хімія, лісохімія тощо), у країнах «третього світу» (мал. 5), а інколи й у середньорозвинених державах.
Сучасний етап розвитку світового господарства спричинив високу територіальну концентрацію виробництва та зростання кількості населення. З одного боку, така концентрація завжди давала певні переваги за рахунок поєднання дії багатьох чинників розміщення, особливо техніко-економічних (енергетичного, транспортного, споживчого, виробничої інфраструктури) та демографічно-соціальних (трудових ресурсів, споживчого, соціальної інфраструктури). З іншого боку, перевищення розумних меж концентрації виробництва й населення спричиняє погіршення довкілля, труднощі транспортного обслуговування, водопостачання тощо. Тому принцип обмеження розвитку великих міст та активізація розвитку малих і середніх міст стали актуальними як для високорозвинених, так і для нових індустріальних країн, деяких постсоціалістичних держав.
Мал. 5. Підприємство з виробництва мінеральних добрив в одній з африканських країн.
ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ
1. Як промислові перевороти впливали на зміну секторальної структури господарства розвинених країн? 2. Що таке НТР і які зміни він спричинив у секторальній структурі світового господарства? 3. Чи змінився вплив чинників розміщення виробництва під впливом НТР? 4. Які основні зміни відбуваються в територіальній організації сучасного світового господарства?
ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО
1. Частка сільського господарства у ВВП країни у 2010 р. становила 8,4 %, а промисловості — 25,7 %. У скільки разів відрізнялася частка цих видів економічної діяльності за підсумками 2015 р., якщо питома вага сільського господарства зросла на 3,3 % порівняно з 2010 р., а промисловості — знизилася на 2,3 %? 2*. Знайдіть на політичній карті світу Мальдівську Республіку, яка належить до типу країн, що розвиваються. Секторальна структура її ВВП за найновішими даними має такий вигляд: первинний сектор — 23 %, вторинний — 17 %, третинний — 60 %. Беручи до уваги тип країни та її географічне положення, спробуйте пояснити, чим зумовлена саме така секторальна структура національної економіки Мальдівської Республіки.
Коментарі (0)