Войти
Закрыть

Води суходолу. Використання водних ресурсів

7 Клас

Річкові басейни материка. Територія Африки розподіляється між басейнами Тихого й Атлантичного океанів. Її третина належить до басейну внутрішнього стоку. Основними чинниками, що впливають на формування річкової мережі континенту, режим, живлення, характер течії річок, є його рельєф, температура, кількість опадів, їх розподіл за сезонами. Для Африки характерний великий річний стік води. Густота річкової мережі материка неоднакова. Найгустіша річкова сітка — в екваторіальному та субекваторіальних кліматичних поясах. Великі річки, що протікають у пустелях, беруть свій початок у вологих районах материка. У пустелях трапляються сухі русла річок — ваді, які іноді наповнюються водою після великих дощів (на карті їх показують пунктирною лінією). Майже всі річки Африки мають дощове живлення. Вони розливаються в сезон дощів. У районах із середземноморським кліматом паводки бувають узимку, у субекваторіальних поясах — улітку. У районі екватора річки повноводні протягом усього року. Ґрунтове живлення переважає в пустелях і напівпустелях. Площа басейну Атлантичного океану значно більша за площу басейну Індійського океану. Це пояснюється геологічною будовою материка та його рельєфом — поверхня Східної Африки значно піднята....
0 Переглянути

Кліматичні пояси та типи клімату

7 Клас

Кліматичні пояси материка. Завдяки своєрідному географічному положенню в Африці кліматичні пояси розміщуються теж особливо. Африка розташована в межах семи кліматичних поясів. Через те, що екватор перетинає материк навпіл, кліматичні умови дзеркально повторюються від екватора до країв материка. На території Африки визначають екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних пояси, крайні південна та північна частини материка розташовані в субтропічних поясах. Знайдіть їх на карті атласу «Кліматичні пояси та області світу». Більша частина території Африки розміщена в тропічній зоні й тільки окраїни материка належать до субтропіків. За межі субтропічної зони Африка не простягається, тому вона і є найжаркішим з усіх материків планети. Африка розташована в межах тропічної і субтропічної циркуляції повітряних мас. Частина материка, розміщена в Північній півкулі, за площею вдвічі більша, ніж у Південній; це й визначає велику континентальність та аридність клімату Північної Африки. Континентальність підсилюється також через близькість великого материкового масиву Євразії. Аридний клімат поширений у пустелях і напівпустелях....
0 Переглянути

Загальні ознаки клімату

7 Клас

Загальні ознаки клімату. Клімат Африки зумовлений географічним положенням материка, його великою площею, особливостями рельєфу й атмосферної циркуляції, близькістю величезного континентального масиву Євразії, холодними (біля західних берегів) і теплими (біля східних берегів) течіями. Незначна розчленованість берегової лінії робить значну частину материка малодоступною для впливу моря. Працюйте під час вивчення матеріалу з картою атласу «Кліматична карта Африки». Африка є найжаркішим материком світу, адже майже вся його територія знаходиться в екваторіальному, субекваторіальних і тропічних поясах, тобто між тропіками. Упродовж року сонце тут знаходиться високо над горизонтом, а двічі на рік воно буває в зеніті в кожній точці цієї частини материка. В Африці немає холодних зим. Навіть у північній і південній частинах материка, які знаходяться в субтропічних поясах, середня температура зимових місяців не опускається нижче +10-12 °С. У западині Конго та на узбережжі Гвінейської затоки протягом року спостерігається температура майже +25 °С. У тропічних і субтропічних поясах помітні коливання температури за сезонами. Холодний високогірний клімат панує на вершинах Кіліманджаро та Кенії (мал. 22)....
0 Переглянути

Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини

7 Клас

Тектонічна будова материка. В основі материка залягає дуже давня Африкано-Аравійська платформа. Знайдіть її на карті атласу «Африка. Тектонічна карта». Вона покрита потужним шаром осадових порід, який в окремих місцях досягає до 7000 м. Під дією зовнішніх сил протягом багатьох віків зруйнувалися давні гірські системи й утворилися високі рівнини. Такими є нагір’я Тибесті й Ахаггар у Сахарі. Північна та західна частини платформи опускалися, унаслідок чого утворювалися западини, що затоплювалися морем. У північно-західній частині Африки з глибоким заляганням фундаменту й широким розвитком осадового шару переважають висоти менше 1000 м (Низька Африка). Для південного заходу Африки характерні висоти понад 1000 м (Висока Африка). Прогинам і виступам Африканської платформи відповідають великі западини (Калахарі, Конго, Чадська та ін.). У південній і східній частині материка платформа піднімалася, тому утворилося Ефіопське нагір’я та Східноафриканське плоскогір’я. У той час, коли цей район платформи піднімався, на сході платформа опускалася. Завдяки різним напрямкам руху платформи відбувся розлом у земній корі. Так утворився Великий Східноафриканський розлом (мал. 21). Розпочався вилив магми й виверження вулканів. Найвища точка Африки — згаслий вулкан, гора Кіліманджаро, що має висоту 5895 м. Крім того, у Високій Африці трапляються поодинокі вершини та гірські масиви....
0 Переглянути

Географічне положення Африки. Дослідження та освоєння материка

7 Клас

Географічне положення. Природа материка повторюється від екватора на північ і на південь, ніби віддзеркалюється. Нульовий меридіан проходить через західну частину материка. Більшість території континенту простягається на схід від початкового меридіана, тому Африка водночас знаходиться в Північній, Південній, Східній і Західній півкулях Землі. Більша частина материка розташована між Північним і Південним тропіками, тому ця територія знаходиться в жаркому тепловому поясі. Скористайтеся планом і географічною картою — настінною чи картою географічного атласу—для визначення географічного положення материка. Крайні точки материка: на півночі — мис Рас-Енгела (у Тунісі), на півдні — мис Агульяс (Голковий) (у Південній Африці). Вони розташовані приблизно на однакових широтах, тобто майже на однаковій відстані від екватора. Крайні точки материка: на заході — мис Альмаді. (у Сенегалі), на сході — мис Рас-Гафун (у Сомалі). Знайдіть на карті крайні точки материка. Африка простягається приблизно на 8000 км із півночі на південь, а відстань від крайньої західної до крайньої східної точки — майже 7400 км. Більша частина материка знаходиться на північ від екватора, на південь його площа зменшується, він ніби звужується....
0 Переглянути

Природні комплекси материків і океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність

7 Клас

Природні комплекси. У науковій географічній літературі ландшафт (з нім. вид місцевості) — це конкретний природний комплекс. Ландшафти, що змінені господарською діяльністю людини, поділяють на культурні та природно-антропогенні. Уперше визначив поняття «ландшафт» у 1913 р. російський географ Л. Берг, який пояснив його як гармонійне поєднання природних компонентів (рельєфу, клімату, ґрунтів, рослинності) на певній території. Наука про ландшафти — ландшафтознавство — є частиною фізичної географії, яка вивчає природні територіальні комплекси як структурну частину географічної оболонки Землі. Материк як ціла велика територія також може бути представлений своїми, лише йому властивими різноманітними ландшафтами — гірськими, рівнинними, прибережними, лісовими тощо. Якщо більший материк — то різноманітніші типи та види його ландшафтів. Материк належить до ландшафтів високого рангу. Поясніть, чому. Закономірності поширення природних комплексів на рівнинах і в горах: широтна зональність і вертикальна поясність. Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. У її межах визначають менші природні комплекси — материки й океани. Розміщення ландшафтів високих рангів (материків, океанів) підпорядковане розподілу енергії, яка поступає до географічної оболонки зовні. Унаслідок широтного розподілу енергії Сонця з’являються ландшафтні пояси, зони, підзони. Складні прояви внутрішньої енергії Землі впливають на появу азональності на її поверхні. Так на материках з’являються приокеанічні, континентальні та перехідні території. Різноманітність рельєфу земної поверхні впливає на утворення країн, областей, районів, а в горах — вертикальних ландшафтних ярусів і поясів (мал. 19). Як результат дослідження географів з’являються ландшафтні карти, де показано закономірності розміщення географічних комплексів і їх просторову структуру....
0 Переглянути

Кліматичні пояси й типи клімату Землі

7 Клас

Кліматичні пояси й типи клімату Землі. Кліматичні пояси — це величезні території, у межах яких основні показники клімату майже не змінюються. Їх поділяють на основні та перехідні. Усього в обох півкулях нараховують 13 кліматичних поясів, які відрізняються один від одного температурними умовами й повітряними масами. Кліматичні пояси розміщуються зонально, що пов’язано з впливом сонячної радіації. У межах кліматичних поясів виокремлюють кліматичні області. Тип клімату — це стала сукупність кліматичних показників, характерних для певного періоду часу й певної території. Усередині кліматичних поясів можуть формуватися різні підтипи клімату. Знайдіть їх на карті атласу «Кліматичні пояси та області світу». Назви поясів відповідають їх географічному положенню (мал. 18, с. 34). Основні кліматичні пояси — це зональні пояси, у формуванні клімату яких бере участь один тип повітряних мас. До основних кліматичних поясів належать: екваторіальний, тропічний, помірний, арктичний (антарктичний), які повторюються в Північній і Південній півкулях....
0 Переглянути

Водні маси, їх властивості. Океанічні течії

7 Клас

Водні маси. Вода — основний компонент природи океану. Великі обсяги води, що утворюються в певних частинах океану й відрізняються температурою, солоністю, густиною, прозорістю, кількістю кисню, наявністю живих організмів, називають водними масами. Ці властивості зберігаються на всьому просторі водної маси. В океані розрізняють поверхневі, проміжні, глибинні, придонні водні маси. У поверхневих (до глибини 200 м) виокремлюють екваторіальні, тропічні, помірні й полярні водні маси. Вони утворюються внаслідок нерівномірного надходження сонячного тепла на різних широтах і впливу атмосфери. В одних і тих же широтах властивості поверхневих водних мас можуть відрізнятися, тому визначають ще прибережні й внутрішньоокеанічні маси. Водні маси активно взаємодіють з атмосферою: віддають їй тепло й вологу, поглинають вуглекислий газ, виділяють кисень. Перемішуючись, вони змінюють свої властивості. Солоність вод океану. Океанічна вода — це розчин, у якому виявлено майже всі хімічні речовини. У ній розчинені солі, гази, органічні речовини, що утворюються в результаті життєдіяльності організмів. Є у воді й нерозчинні частинки. Коли вода виділяється з мантії, у ній містяться деякі солі. Інші солі надходять в океан з водами, що стікають із материків....
0 Переглянути

Клімат і кліматотвірні чинники

7 Клас

Кліматотвірні чинники. Клімат — багаторічний режим погоди, що характерний для певної місцевості. Клімат нашої планети дуже різноманітний. Його формування залежить від багатьох чинників, що визначають характер клімату. Основними географічними кліматотвірними чинниками є: географічна широта місцевості (кут падіння сонячних променів), циркуляція атмосфери, висота над рівнем моря, розподіл суходолу (континентальність) і водних просторів, орографія поверхні суходолу та характер підстильної поверхні: льодовий, сніговий і рослинний покриви; океанічні течії (теплі чи холодні), діяльність людини (мал. 13). Кліматотвірні процеси проходять у конкретних географічних умовах земної кулі по-різному, мають свою специфіку. Розподіл сонячної енергії й температура повітря. Першим і дуже важливим чинником клімату є географічна широта. Від неї залежить кут падіння сонячного проміння. Він визначає кількість сонячного тепла (енергії), що надходить на земну поверхню. Від кількості тепла залежить температура повітря. Сонячна енергія — джерело тепла для земної поверхні й атмосфери. Сонячна енергія визначає температурний режим біля земної поверхні. Від енергії Сонця залежать усі природні процеси та явища на Землі, насамперед наявність життя. Кількість сонячної енергії, яку отримує земна поверхня, зменшується від екватора до полюсів. Унаслідок орбітального руху Землі навколо Сонця, кута нахилу земної осі, його величини здійснюється своєрідний розподіл тепла на планеті, що спричиняє почергову зміну пір року. Це обумовлює великі відмінності температури повітря в різних куточках Землі. Наприклад, якщо середня температура січня на арктичних островах становить —30 °С, то на Аравійському півострові вона дорівнює +25 °С. Найнижча температура повітря —71 °С була зареєстрована в населеному пункті Оймяконі, що знаходиться на північному сході Євразії. Його називають Полюсом холоду Північної півкулі. В Антарктиді, де знаходиться Полюс холоду Південної півкулі, у 1983 р. була зареєстрована найнижча температура повітря - —89,2 °С. А в грудні 2013 р., за даними супутника, там само зафіксували температуру —93 °С....
0 Переглянути

Тектонічні структури

7 Клас

Платформи та пояси складчастості. Учені вважають, що спочатку на Землі утворилася давня кора океанічного типу. Вона складалася з двох шарів — осадового й базальтового. Пізніше стала формуватися материкова (континентальна) кора. У процесі розвитку планети відбувалося поступове збільшення площі континентальної кори. Під час руху давніх літосферних плит сталися зіткнення, виникали складчасті гори на суходолі, океанічна кора при цьому перетворювалася на континентальну з гранітним шаром. Земна кора материків складається з трьох шарів — осадового, гранітного й базальтового (мал. 11). Отже, можна сказати, що материки — це велетенські масиви, які складаються з міцних шарів гірських порід, що покриті шаром пухких осадових порід. Під океанами земна кора значно тонша, вона складається лише з двох шарів — базальтового й осадового. Тут вона часто розривається й рухається в різні боки. Складчасті гори формувалися в усі геологічні ери. Вони приєднувалися до давніх частин материків. Увесь цей час формування континентальної земної кори поділяють на цикли, які називаються епохами складчастості. Під дією зовнішніх сил гори різної висоти руйнувались і зрівнювалися. На їх місці виникали платформи з рівнинним рельєфом. Платформа — це ділянка земної кори з відносно малою інтенсивністю тектонічних рухів і магматичних проявів. Її основою (фундаментом) були зруйновані гори. Повільні опускання окремих ділянок фундаменту платформи затоплювалися водою (морями). На її дні горизонтальними шарами накопичувалися нові гірські породи — осадовий шар. Частини платформи з осадовим шаром називають плитами, а без осадового шару — щитами. У районах давнього складчастого поясу сформувалися давні платформи, а в інших — молоді. Нині на Землі існує чимало великих давніх платформ. Серед них можна виокремити давню Східноєвропейську платформу, яка займає велику частину території Східної Європи. На азійській частині материка Євразія знаходяться Сибірська й Індійська платформи. Значну частину Африки займає Африкано-Аравійська платформа. У західній частині Австралії знаходиться Австралійська платформа. На території Америки знаходяться Північноамериканська та Південноамериканська платформи. Центральну частину Антарктиди займає Антарктична платформа. Про їх географічне положення можна довідатися, проаналізувавши тектонічну карту світу. Виступи кристалічного фундаменту давніх докембрійських платформ на поверхню у вигляді щитів спостерігаються на всіх...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 181 182 183 184 185 186 187 188 189 ... 452
Назад

Навігація