Войти
Закрыть

Чинники розміщення виробництва

9 Клас

• Які існують чинники розміщення виробництва. Окремі галузі господарства та підприємства розміщують на території держави не хаотично, а залежно від сукупності конкретних умов, або чинників, які визначають вибір місця їхнього розташування. Чинниками розміщення виробництва прийнято вважати сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розміщення господарського об’єкта, групи об’єктів або ж галузі. Вивчаючи кожен сектор економіки та окремі галузі, слід звертати увагу на те, на яких чинниках ґрунтується її розміщення і які безпосередньо впливають на умови виробництва. Учені виділяють багато різноманітних чинників, що мають великий вплив на розміщення виробництва (мал. 9). І їх можна об’єднати у дві великі групи: природні та суспільні чинники. Природні - включають економічну оцінку природних умов і ресурсів для розвитку окремих галузей і територій. Суспільні чинники включають економічні, що передбачають заходи з охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування, демографічні, під якими розуміються системи розселення, забезпеченість окремих територій країни трудовими ресурсами. До складу суспільних чинників слід включити і рівень розвитку та стан соціальної інфраструктури (освіту, охорону здоров’я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв’язок, культуру, побутове обслуговування). Велику роль у раціональному розміщенні виробництв країни відіграють економіко-географічний та екологічний чинники....

Секторальна модель економіки країни. Форми суспільної організації виробництва

9 Клас

• Сектори національної економіки. З матеріалу попереднього параграфа ви знаєте, що економіка певної країни є сукупністю певним чином упорядкованих об’єктів, які ще називають «господарськими одиницями», які виконують важливі функції - виробництво товарів і послуг. Найменшими такими господарськими одиницями є підприємства, установи, заклади, як-от: заводи, фабрики, фермерські господарства, будівельні організації, транспортні підприємства, магазини, школи, лікарні, банки, університети тощо. Господарство країни є досить складним утворенням як за кількісними показниками, так і за особливостями функціонування та просторовим розміщенням. Структура господарства - це складне поняття, яке передбачає різні підходи. Порівняно недавно для характеристики структури економіки значного поширення набув галузевий підхід до структури господарства. Галузь господарства - це сукупність підприємств і установ, які виробляють однакову або однорідну продукцію чи надають певні послуги. Виділяють досить багато галузей господарства, кожна з яких виконує свою роль у задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах. Залежно від виконуваної ролі всі галузі об’єднано у дві сфери - виробничу і невиробничу. До виробничої сфери належать ті галузі господарства, які, використовуючи різноманітні ресурси, створюють матеріальні речі. Це - промисловість, сільське господарство і будівництво. Ця сфера включає також галузі, які постачають створені матеріальні блага споживачам, зокрема транспорт і зв’язок. До виробничої сфери належать також галузі, які продовжують процес виробництва у сфері обігу товарів. Серед них - торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівля та ін....

Національна економіка. Економічний розвиток і його показники

9 Клас

• Що таке національна економіка. У найдавніші історичні часи (понад 10 тис. років тому) люди майже нічого не виробляли. А все необхідне для життя брали з навколишнього середовища. Основними видами діяльності було збиральництво, мисливство та рибальство. Проте з розвитком людської цивілізації змінювалися і види діяльності. Людство почало не тільки брати блага від природи, а й виробляти їх. Вирощування рослин та одомашнення й розведення тварин сприяли розвиткові сільського господарства. Використання природних ресурсів для виробництва різноманітних товарів сприяло формуванню ремісництва, а із часом і промисловості. Окремим видом діяльності людини ставало надання послуг. Формування товарного виробництва та ринкової економіки на певній території зумовило утворення національних економік (національного господарства). У межах кожної держави формується національний господарський комплекс. Це сукупність усіх організацій, установ, закладів, підприємств країни, які об’єднуються в одне ціле не лише спільною територією, а й тісними та постійними господарськими зв’язками. Для виникнення і розвитку національного господарства обов’язковими є такі умови, як формування державних структур управління, наявність трудових і природних ресурсів, різноманітних галузей і сфер діяльності, підприємств, установ і закладів, у яких працює населення країни, транспортних шляхів та інших господарських компонентів. Отже, національна економіка - це історично сформована в певних територіальних (національних) межах система суспільного виробництва. Вплив на особливості національної економіки мають історичні, культурні традиції, географічне положення держави, його роль у міжнародному поділі праці тощо....

Об’єкт вивчення економічної географії

9 Клас

• Об’єкт вивчення економічної географії. Сучасна географія - це велика «родина», або, як кажуть учені, система споріднених наук. Основні з них - дві науки - це фізична (природна) географія і соціальна та економічна географія. Спільним для них є те, що обидві ці науки застосовують у своїх дослідженнях територіальний підхід і тому мають подібний об’єкт дослідження - територію, певну ділянку земної поверхні. НАУКОВІ ДИСКУСІЇ Існує думка, що територія нині стає ціннішою за власне речовинні ресурси - корисні копалини, кліматичні, водні ресурси тощо. Адже майже будь-які ресурси так чи інакше можна замінити або принаймні компенсувати їхню втрату (створюють штучні водойми і ліси, гори і водоспади, печери, збирають різних тварин у зоопарках). Між тим територія - ресурс вичерпний і невідновлюваний, його нічим не можна замінити. Відмінності між цими двома науками полягають у тому, що фізична географія розглядає таку територію, як сукупність різноманітних природних компонентів (повітря, гірські породи, води, органічний світ), які утворюють численні природно-територіальні комплекси різного рівня складності. Натомість економічна і соціальна географія досліджує таку територію, як сукупність підприємств виробництва і населення; разом вони формують різні суспільно-територіальні комплекси (виробничі, обслуговування населення, рекреаційні та ін.). Узагальнюючи, можна стверджувати, що об’єктом дослідження сучасної географії є природно-територіальні і суспільно-територіальні комплекси (мал. 1)....

Сталий розвиток

9 Клас

ЩО ТАКЕ СТАЛИЙ РОЗВИТОК. Розвиток економіки, технічний прогрес, глобалізація спрощують наше життя. Водночас ці процеси мають негативні наслідки як для нас, так і для майбутніх поколінь. Міркуючи над подальшим існуванням людства у зв’язку із загостренням глобальних проблем, фахівці ООН розробили концепцію сталого розвитку. Сталий, або збалансований, розвиток — це розвиток країн і регіонів, що передбачає таке використання ресурсів, за якого ними могли скористатися ще й наступні покоління. Щоб залишити у спадок чисту планету з відновлюваними ресурсами, теперішнє покоління має користуватися ними більш відповідально. Стратегія збалансованого розвитку — це розуміння світу як цілісної системи. Її основним завданням є досягнення оптимальних результатів розвитку за мінімальних збитків для середовища існування людства. Ця стратегія — дороговказ для створення суспільства, яке не руйнуватиме середовище свого існування, такого суспільного поступу, що не виснажуватиме ані природні, ані людські ресурси. Перехід до такої моделі розвитку означає перегляд ціннісних орієнтацій у свідомості людей. Подорож у слово Термін сталий розвиток є не зовсім точним, тому що з'явився в українській мові внаслідок перекладу російського — устойчивое развитие, а не безпосередньо англійського — sustainable development. Він є сполученням слів протилежного змісту: сталий — постійність, розвиток — наявність змін. Для назви поняття, що означає ефективний розвиток для майбутнього, правильно вживати термін збалансований розвиток. Подорож у слово Стратегія (від давньогрецького мистецтво полководця) — загальний план певної діяльності на тривалий період; спосіб досягнення складної мети. Збалансований розвиток передбачає єдність економічного, екологічного та соціального розвитку (мал. 192). Економічний складник визначає розвиток економіки як безвідходної, енерго- і ресурсозбережувальної системи, націленої на створення екологічно прийнятної продукції. Соціальний складник спрямований на досягнення справедливого розподілу соціальних благ між усіма членами суспільства, повноцінне задоволення потреб людей в освіті, охороні здоров’я, соціальному забезпеченні, збереження духовного надбання і культурного різноманіття людства. Екологічний складник орієнтує на збереження і життєздатність природних систем для глобальної стабільності біосфери планети....

Екологічні проблеми людства

9 Клас

Причинами виникнення глобальних екологічних проблем (забруднення атмосфери, гідросфери, руйнування земель, збіднення біологічного різноманіття та ін.) є нераціональне природокористування на рівні держав та низька екологічна культура на рівні особистості. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ. Ви вже знаєте, що для атмосфери найбільш гострими є проблеми парникового ефекту, виникнення озонових дір, кислотних дощів, смогу. Усі вони пов’язані із забрудненням атмосферного повітря. Перелік промислових забруднювачів вражає: карбон(ІІ) оксид, оксиди Нітрогену, сульфур(ІV) оксид, вуглеводні, альдегіди, сполуки важких металів (свинцю, цинку, міді, кадмію, хрому), амоніак, діоксини, радіоактивні елементи, пил. Унаслідок збільшення показників парникового ефекту (за якого сонячна енергія, відбиваючись від поверхні Землі, не повертається в космос, тому що її затримують молекули різних газів в атмосфері) на нашій планеті підвищується температура повітря. Парникові гази (карбон(ІV) оксид (CO2), метан, пара води) потрапляють в атмосферне повітря в результаті спалювання мінерального палива, лісових пожеж, під час видобутку й використання природного газу. За оцінками експертів, подвоєння вмісту CO2 в повітрі призведе до підвищення середньої температури повітря на планеті на 2-4 °С. Унаслідок такого глобального потепління почнуть інтенсивно танути льодовики біля полюсів планети, а це спричинить підняття рівня Світового океану щонайменше на 25 см. Тоді прибережні густонаселені райони світу будуть затоплені, мільйони людей вимушені будуть залишити свої житла. Своєю чергою, це спричинить міграцію населення і збільшить ризик етнічних та інших соціальних конфліктів....

Економічні та продовольчі проблеми людства

9 Клас

ЕНЕРГЕТИЧНА І СИРОВИННА ПРОБЛЕМИ. Ці глобальні проблеми мають багато спільного. Це насамперед стосується надійного забезпечення людства паливом, енергією і сировинними ресурсами. Вперше вони проявилися в глобальному масштабі у 1970-х роках, коли внаслідок різкого зростання цін на паливо й сировину людство зіткнулося зі світовою енергетичною, а відтак — і сировинною кризами. Згодом ціни знизилися, криза відступила, а згадані проблеми залишилися. Енергетична і сировинна проблеми спричинені недостатніми обсягами запасів природних ресурсів, з одного боку, та швидким ростом їх споживання, а відповідно й видобутку, з іншого. Звичайно, обсяги запасів унаслідок розвідки можна збільшувати, а споживання — зменшувати, однак багато ресурсів (насамперед мінеральних) є вичерпними, тому людство постійно стикається з цими проблемами. У пошуках нових запасів сировини доводиться експлуатувати родовища зі складними гірничо-геологічними умовами залягання корисних копалин, у віддалених важкодоступних районах (Сибір у Росії, Канадська Арктика, пустелі Африки й Австралії), з низьким умістом корисних компонентів у рудах (на мідних родовищах США вміст міді знизився із 30 % до 0,5 %). Це призводить до здорожчання сировини та енергії. Проблема виснаження природних ресурсів тісно переплетена з проблемою погіршення стану довкілля: експлуатація ресурсів супроводжується руйнуванням і забрудненням навколишнього середовища....

Політичні та демографічні проблеми

9 Клас

ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ. Упродовж багатьох століть на розвиток людського суспільства впливали дві протилежні політичні тенденції — створення світових імперій і формування національних держав. Друга тенденція почала домінувати в Новий час і остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямів світового політичного розвитку призводить до конфліктів між країнами, що їх часто вирішують за допомогою воєн, які двічі у ХХ ст. переростали у світові. Саме світові війни, що призвели до колосальних людських і матеріальних втрат у більшості країн, показали, що політичні проблеми світу слід розв’язувати мирним шляхом і об’єднаними зусиллями. Для цього після Першої світової війни було створено Лігу Націй, а після Другої світової — Організацію Об’єднаних Націй. Діяльність ООН спрямована переважно на розв’язування проблеми миру і роззброєння, відвернення нової світової війни. У другій половині ХХ ст. було створено ядерну зброю й ракетну техніку, нагромаджено хімічні й біологічні засоби масового знищення людей. Тоді виникла реальна загроза винищення цілих країн і континентів у разі розв’язання третьої світової війни. Світові запаси зброї достатні для багаторазового знищення всього живого на Землі. Для контролю над ядерною зброєю у 1970 р. набув чинності міжнародний «Договір про нерозповсюдження ядерної зброї» (ДНЯЗ). Згідно з ним ядерними державами було визнано США, Францію, Велику Британію, Китай і тодішній Радянський Союз (тепер Росію як його правонаступницю). Нині учасниками ДНЯЗ є майже всі країни світу, не приєдналися — Індія, Пакистан, КНДР (які не входять до офіційного «клубу ядерних держав», але визнали, що мають ядерну зброю) та Ізраїль (імовірно має). Таким чином, фактично ядерною зброєю володіють близько десятка країн світу. Водночас приблизно 30 країн входять до групи так званих латентних ядерних держав, що не мають ядерної зброї, але здатні її створити. Вони утримуються від набуття ядерного статусу через політичну і військову недоцільність. Це країни, у яких розвинена ядерна енергетика і провадяться наукові ядерні дослідження (Аргентина, Бразилія, Канада, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Республіка Корея, Японія та ін.). Одну з таких країн — Іран — світове співтовариство підозрює в розробленні ядерної зброї. Водночас чотири країни, що володіли свого часу ядерною зброєю, відмовилися від неї: Південна Африка (провела єдине випробування ядерної бомби, після чого згорнула програму її виробництва), Україна,...

Аутсорсинг

9 Клас

АУТСОРСИНГ. Будь-який бізнес включає чимало ланок — як тих, що безпосередньо пов’язані з його спеціалізацією, так і не зв’язаних з нею. Водночас низка операцій є обов’язковою для підприємницької діяльності: ведення бухгалтерії, транспортування товару, використання програмного забезпечення тощо. Для їх виконання підприємець може вводити у штат своїх працівників відповідних спеціалістів, однак це йому невигідно (особливо якщо його фірма невелика, а такі роботи тимчасові). Та й великі компанії не завжди зацікавлені утримувати цілі відділи працівників, що займаються непрофільною роботою. Діяльність гігантських ТНК настільки ускладнилася, що їм стало непросто контролювати з центрального офісу процеси, що належать до основної діяльності компаній. Розв’язати ці проблеми допомагає аутсорсинг. Подорож у слово Аутсорсинг у перекладі з англ. означає використання чужого ресурсу. Аутсорсинг — це передача однією компанією на підставі договору певних бізнес-процесів або непрофільних функцій на обслуговування іншій компанії, яка спеціалізується у відповідній галузі. Така зовнішня компанія має назву аутсорсер. На відміну від послуг і підтримки, що мають разовий, епізодичний або випадковий характер, аутсорсинг забезпечує професійну підтримку безперебійної роботи окремих систем та інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року). Основний принцип аутсорсингу: «Залишаю за своєю фірмою тільки те, що можу зробити краще від інших. Зовнішнім компаніям віддаю те, що вони можуть зробити краще від мене». Найчастіше на аутсорсинг віддають: ведення бухгалтерського обліку, прибирання приміщень і прилеглих територій, організацію харчування працівників, навчання молодих співробітників, послуги переказів, обслуговування та ремонт обладнання, автотранспортні, охоронні послуги, ІТ-послуги та інші. Передати на аутсорсинг можна будь-який вид діяльності, який здійснюється в межах компанії. Аутсорсинг можливий не лише у сфері послуг, а й у матеріальну виробництві. Прикладом є виробництво високотехнологічної продукції: окрема американська компанія розробляє виріб (телефон, чіп, процесор, планшет тощо), а виготовляють його в Китаї на заводі, де випускають різні вироби для десятків інших фірм за договором. Це вигідно, тому що організація цією компанією свого виробництва і використання своєї робочої сили взагалі може бути збитковою....

Фінансові послуги

9 Клас

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. В учасників господарювання — підприємств, організацій та установ, окремих осіб, міжнародних організацій та держав — нагромаджуються грошові ресурси, які можна використовувати на розширення виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб. Економічні відносини, які виникають між ними у процесі розподілу цих ресурсів, а також самі грошові ресурси називають фінансами. Подорож у слово Фінанси (з лат. — наявність, дохід) — поняття, що відображає економічні відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів. Ці відносини супроводжують фінансові послуги, тобто операції з фінансовими активами — коштами, цінними паперами, борговими зобов’язаннями тощо. Їх надають посередники — фінансові установи й окремі особи-підприємці, що мають на це право; за виконані послуги вони отримують плату. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, брокерські фірми тощо. Фінансові послуги включають: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту; 5) надання гарантій; 6) переказ грошей; 7) послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 8) торгівля цінними паперами та інше. Фінансові послуги є основою сучасної економіки. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів. Торгівля фінансовими послугами є однією з найбільш розвинених сфер у сучасному світовому господарстві. Темпи її зростання особливо високі в економіках, які зазнають стрімкої модернізації....

Навігація