Щорічно Україна продукує мільйони тонн твердих відходів, і тільки 10 % з них переробляють. Понад 30 тис. полігонів і сміттєзвалищ загалом займають площу, що становить 7 % її території! На них не здійснюють запобіжних заходів для захисту підземних вод і повітря від забруднення. Загальна кількість нагромаджених відходів становить уже мільярди тонн. Водночас їх можна переробляти й отримувати від цього користь, проте в Україні немає державної програми поводження з відходами. Переробку сміття в нашій країні необхідно привести до європейських норм.

Сьогодні майже всі водойми і річки в Україні за рівнем забруднення наблизились до найвищої категорії, процеси їх самоочищення порушені. Основними забруднювачами води є підприємства комунального господарства, які скидають забруднені стічні води. Внаслідок браку фінансування реконструкцію більшості каналізацій не проводять.

Водночас до замулення, забруднення та заростання річок і водойм призводять надмірна розораність території та низька її лісистість. Сільськогосподарська освоєність території в Україні перевищує 70 %, а рівень розораності всього її земельного фонду — 58 %. Загалом лише один з кожних 10 га сільськогосподарських угідь має належний екологічний стан. Зростає рівень токсичного забруднення ґрунтів.

Площа лісів у країні становить 16 % загальної території, тоді як для нашої кліматичної смуги середнім показником є 20 %. Україна, займаючи менше ніж 6 % території Європи, володіє близько 35 % її біорозмаїття. Водночас багато ендемічних для України та Європи видів перебувають під постійною загрозою зникнення внаслідок техногенного впливу на природне середовище.

В Україні, на жаль, охорона довкілля не є пріоритетом державної політики. У країні відсутня єдина система моніторингу стану навколишнього середовища та пов’язаних з ним ризиків для здоров’я населення. Таке ставлення до екологічних проблем є сигналом для бізнесу, промисловості та сільського господарства щодо неврахування вимог охорони довкілля у власній діяльності. Обсяги штрафів ніяк не стимулюють підприємства переобладнувати виробництво екологічно безпечними технологіями. Показник його технічного оновлення та очисних споруд украй низький. У результаті розвиток господарства призводить до нераціонального використання природних ресурсів та їх виснаження. В Україні діє енерго- та ресурсозатратна модель економічного розвитку, яка спричиняє кризовий стан навколишнього середовища та здоров’я населення.

ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ. Для подолання екологічних загроз людство виробило низку заходів. Серед них — перехід до матеріало- й енергозбережувальних технологій, а в перспективі — до замкнутих циклів використання ресурсів та маловідходного виробництва. Екологічно шкідливі виробництва, які поки що не можна закрити, варто розосереджувати. А природно-заповідні території, особливо в районах із вразливими й нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси), — розширювати. Важливим є залучення досвіду раціонального природокористування, розроблення регіональних схем використання ресурсів залежно від природних, економічних та соціальних особливостей території. У країнах світу вже зроблено конкретні кроки, щоб обмежити забруднення атмосфери: підписано протоколи щодо поступового скорочення викидів вуглекислого газу (головного «винуватця» утворення парникового ефекту), припинення виробництва фреонів, які руйнують озоновий шар. Украй важливою є екологічна освіта населення. Щоб уникнути екологічної кризи, потрібно створити дієві міжнародні механізми для розв’язання екологічних проблем і збереження довкілля.

Світ у просторі й часі

Кіотський протокол