§ 53—54. Повсякденне життя українців

Практичне заняття № 8

Роздивіться фотографії. Які явища повсякденного життя українців вони засвідчують?

1. Читання газети на польовому стані. Полтавщина. 1937 р.

2. Бетонування «подушки» під підлогу в цеху Дніпропетровського алюмінієвого комбінату. Запоріжжя. 1933 р.

3. Робітники паровозоремонтного заводу розглядають журнал «Безбожник». Харків. 1930 р.

4. Члени сільськогосподарської комуни «Червоні зорі» на Харківщині слухають радіо. 1931 р.

5. Виступ живої газети «Сталінець» у клубі комуни ім. Й. Сталіна. Межова на Дніпропетровщині. 1933 р.

1. Як за карткової системи забезпечували продуктами й товарами повсякденного вжитку робітників і службовців у містах

» 1. З якою метою було запроваджено нормоване постачання певних груп населення продовольчими та промисловими товарами? » 2. Прочитайте фрагмент праці сучасної дослідниці О. Мовчан. Що довідалися про реальні механізми дії карткової системи?

Документ 1

«...Спочатку в 1929 р. граничні норми хлібного пайка мали становити для робітників і службовців 600 грамів на добу; а для членів їхніх сімей, службовців і членів їх родин, безробітних і іншого трудящого населення - 300 г (у Москві та Ленінграді вони були на третину більшими - відповідно 900 і 500 грамів).

В Україні максимальні норми відпуску хліба були призначені для робітників і службовців Донбасу і Криворіжжя, які працювали на підземних роботах, - до 800 г хліба на їдця, а для їхніх утриманців - 400 г. У жовтні 1929 р. політбюро ЦК КП(б)У підвищило норми постачання хліба робітникам, зокрема тим, які займалися важкою фізичною працею насамперед на підземних роботах та у гарячих цехах, з 800 до 1000 г, а всім іншим - з 600 до 800 г. Для їхніх утриманців відповідні нормативи зростали з 300 до 400 г.

У січні 1931 р. Наркомат постачання СРСР запровадив всесоюзну карткову систему на основні продукти харчування та промислові товари. На початку 1931 р. було проведено розукрупнення центральних робітничих кооперативів (ЦРК), які обслуговували працівників певних міст, і створення на їх базі низки закритих робкоопів (ЗРК) для забезпечення окремих заводів, фабрик та шахт. Кожен трудівник чи його дружина зверталися до закритого робітничого кооперативу не менш як 75 разів на місяць (30 - по хліб, стільки ж - по молоко і 15 — по інші продукти, оскільки видавалися вони у різних місцях) та витрачали щомісячно на їх придбання по декілька днів. Але в умовах товарного дефіциту, котрий породжував ажіотажний попит, споживачам доводилося відстоювати у чергах по декілька годин щодня. З приводу нескінченних черг робітники обурено заявляли: "Чому ніхто не звертає уваги, що нашим дружинам доводиться стояти в чергах по чотири години, а дома діти один одному голови розбивають! А крім того, прийдеш додому поїсти, а їсти нема чого, бо дружина в черзі за продуктами весь день простояла і нічого не приготувала”.

Уявлення про рівень обслуговування покупців у торговельних закладах робітничої кооперації дає доповідна записка Науково-дослідного інституту організації та техніки розподілу, підготовлена за наслідками обстеження розподільника Харківського електромеханічного заводу, проведеного на початку 1931 р.: "Замість закритого розподільника, що має обслуговувати обмежене коло робітників, [на заводі] заїзний, прохідний двір, [де] ненормовані товари може купити кожний, навіть соціально чужий елемент. Наслідком цього - повсякчасна штовханина, асортимент товарів не відповідає потребам прикріплених. Останні, щоб одержати нормований крам, мають товпитися і витрачати стільки ж часу, скільки й у звичайних крамницях. Повсюди бруд. Цукор, макарони, крупи та інший бакалійний товар переховується в ящиках з-під городини. Фасованого краму зовсім не видно. Розподільник жодних заходів не вживає, щоб інформувати прикріплених до нього про видачу продуктів”.

Типовими недоліками в роботі кооперативних магазинів були торгівля неякісними товарами й продаж дефіцитних у наборі з неходовими. В сатирично-гумористичних часописах того часу періодично з’являлися повідомлення про продаж "мила з перцем, штанів з мереживом, калош із засобом від блошиць”, "годинників з барабанним боєм”, тобто з "навантаженням” з трьох дитячих барабанів. Частка неходових товарів нерідко сягала третини вартості набору. Так, чернігівські та шосткинські робкоопи продавали на додачу до дефіцитних чоловічих штанів вартістю 6 руб. мереживо на 3 руб.

Обурювала робітників і незадовільна якість товарів - хліб із половою та соломою, котрий у народі назвали "їжачок”: з нього в усі боки стирчали соломинки, нагадуючи голки їжачка; мило, котре "замилює очі”, але не милиться, оскільки у ньому жиру не 40 %, як потрібно, а 10 %, "решта ж утекла на базар, де продавалася по 28 руб за кг”; меблів, котрі скоріше нагадували напівфабрикати з дерева, ніж готові вироби, тощо.

Проте головною причиною незадоволення робітників було недотримання норм постачання по картках. Дефіцитний крам повсякденного попиту, що надходив у продаж, реалізувався за кілька годин. Замість нього порожні полиці заповнював неходовий товар. У галантерейних крамницях нерідко торгували хомутами, гнуздечками, шлеями, супонями, в овочевих - цукерками та гральними картами, у дитячих - товарами для дорослих. У магазині музичних товарів, за іронічним зауваженням покупців, їм пропонували лише одну платівку із сумною мелодією - "сьогодні платівок нема”. Іноді робкоопи закупали замість дефіцитного краму повсякденного попиту, конче необхідного робітникам, предмети розкоші, недоступні й непотрібні їм: коштовний посуд, вироби з хутра та ін.

Хоча продукти, отримані по картках, заборонялося продавати, високооплачувані робітники, які постачалися за особливим графіком і були першими за списками та не мали утриманців, іноді вдавалися до такого "злочину”, щоб придбати дефіцитні товари, котрі не видавалися по картках. Однак преса того часу викривала факти спекуляції продуктами переважно з боку торгових працівників. Наприклад, луганська газета "Правдист” 8 січня 1932 р. писала про продаж працівницею робкоопу чотирьох буханок хліба, придбаних по 40 коп. за штуку, а реалізованих по 4 руб. Траплялися і замітки про спекуляцію нагородами ударниками праці (переважно велосипедами та побутовою технікою).

Услід за хлібом з 1 жовтня 1935 р. скасували картки на м’ясні й рибні продукти, жири, цукор та картоплю, а до кінця другої п’ятирічки, з 1 січня 1936 р., й на непродовольчі товари. Обидві реформи пройшли з політичним галасом, як і скасування хлібних карток, однак відкритої торгівлі не вийшло. Товарний дефіцит призводив до того, що у ній зберігалося нормування. РНК СРСР встановив норми відпуску товару в одні руки. У 1936-1938 рр. покупець міг купувати не більш як 2 кг м’яса, хліба, макаронів, крупи, цукру, 3 кг риби, 500 г масла та маргарину, 100 г чаю, 200 штук цигарок, 2 шматки господарського мила, півлітра гасу».

» 1. На основі тексту розвідки укладіть таблицю про норми постачання хліба для різних категорій робітників та членів їхніх сімей у різних регіонах СРСР. » 2. Чи вважаєте ви справедливим такий розподіл? » 3. Чому норми постачання хліба не були однаковими для всіх? » 4. Чи досягли більшовики втілення у життя ідеологічного гасла про рівність усіх робітників? Чому?

» 1. Як ви думаєте, чому карткова система не стала запобіжником зловживань? » 2. Як наведені факти характеризують тогочасне радянське суспільство з погляду моралі?

Виконайте завдання 1. Поділіться враженнями щодо деталей повсякденного життя робітників, про які довідалися з тексту. Наведіть 3-5 фактів, що вразили найбільше. Зробіть висновок про рівень життя робітників у СРСР.

2. Що визначало побут партійно-радянських функціонерів

Прочитайте фрагмент наукової праці, з’ясуйте, які привілеї мала партійно-радянська верхівка.

Документ 2

«У той час, коли мільйони українців помирали голодною смертю, партійно-радянське керівництво себе в харчуванні не обмежувало. Вища ланка номенклатури, як і весь радянський народ, в добу карткової системи отримувала пайок. Але, на відміну від того, який одержували пересічні громадяни, пайок для номенклатури мав назву "спеціальний”, був дешевим і досить калорійним. Наприклад, місячний пайок для вищої союзної номенклатури "А” влітку 1932 р. коштував 147 руб. і складався з: 4 кг м’яса; 4 кг ковбаси; 1,5 кг вершкового масла; 2 л олії; 6 кг свіжої риби і 2 кг оселедців; по 3 кг цукру і борошна; 800 г печеного хліба на день; 3 кг різних круп; 8 банок консервів, 20 яєць, 2 кг сиру, 1 кг кетової ікри, 50 г чаю, 1200 штук цигарок, 2 куски мила, а також 1 літр молока на день; в асортименті були також кондвироби, овочі та фрукти. Пайок для відповідальних працівників категорії "Б” був дещо скромнішим. Отримували вони свої пайки у спецрозподільниках. Номенклатурники перебували, по суті, на державному утриманні, а відтак ні в чому, особливо в їжі, собі не відмовляли. Так, наприклад, обід голови ВУЦВК Г. Петровського 19 січня 1934 р. складався з курятини, супу, помідорів, огірків та ікри...

У IV кварталі 1932 р. посадові оклади обласної і районної партійної верхівки (від інструктора райкому до секретаря обкому) становили від 225 до 280 руб. А вже навесні 1933 р. ЦК ВКП(б) приймає рішення про встановлення зарплати секретарям райкомів і головам райвиконкомів у розмірі 300-340 руб. на місяць. У жовтні 1933 р. партмаксимум було скасовано, а постановою ЦВК і РНК СРСР встановлено тверді посадові оклади працівникам радянських органів в розмірі 500 руб. на місяць.

Тоді як добробут номенклатури зростав, розмір середньої зарплати робітника становив 125 руб., учителя - 100-130, дипломованого лікаря - 150-275 (середній і молодший медперсонал отримував платню 40-50 руб. на місяць), стипендія студента технікуму - 15-20 руб., а пенсія селянина - інваліда - 20 руб. на місяць.

Користувалася номенклатура й закритим медичним обслуговуванням, що було не тільки безкоштовним, а і якісним. Не гребувала номенклатура й різноманітними "транспортними” привілеями. Окрім службових автомобілів з персональними водіями, що сприймалися вже як звичний владний атрибут, надзвичайну популярність у середовищі компартійної еліти в 1930-ті рр. мали особисті салон-вагони для подорожі залізницею...»

Виконайте завдання 2. Сформулюйте 5-6 тез, які розкривали б основні відмінності повсякденного життя партійно-радянської верхівки від інших суспільних груп (робітництва, селян тощо).

Діти на колгоспному полі збирають мерзлу картоплю. с. Удатне Донецької обл. 1933 р.

3. Як влада залучала дітей до політичного та економічного життя та чому діти стали об'єктом радянської пропаганди

Прочитайте фрагменти історичних джерел. Поміркуйте, з якою метою влада вдавалася до повсякденного залучення дітей до політичного й економічного життя в УРСР? У чому полягала основна мета виховання підлітків?

Документ 3

З відозви до піонерів напередодні перших виборів до Верховної Ради голови ВУЦВК Г. Петровського: «У нашій країні діти, молодь - наше майбутнє, наша надія. Важливо, щоб в кожній сім’ї добре вивчили виборчий закон і Сталінську Конституцію. Піонери, школярі повинні допомогти своїм батькам. Незабаром почнеться обговорення кандидатур... немає сумніву, що навколо цього відбудеться величезна боротьба. Запеклі вороги народу, контрреволюціонери-троцькісти, бухарінці, націоналісти та інша нечисть з контрреволюційних фашистських покидьків усіма силами намагатимуться провалити кандидатури чесних, відданих справі партії і нашій батьківщині людей і протягати своїх агентів, шпигунів. їм допомагатимуть у цьому попи, сектанти, церковники, пам’ятайте це. Агітуйте за кандидатури, гідні бути обраними до Верховної Ради, за кандидатури тих, хто буде чесно й віддано працювати, буде високо тримати прапор завоювань Великого Жовтня... Агітуйте, щоб у наші Ради депутатів трудящих не пройшли покидьки колишньої буржуазії, націоналісти, петлюрівці, троцькісти, праві та інші зрадники народу, які готові потопити в крові країну Рад і відновити старий буржуазно-поміщицький лад».

Документ 4

З листа урядових інституцій «Про порядок і норми праці дітей під час збиральної й просапної кампаній» (серпень 1932 р.): «Учні поділяються на молодшу групу - 8-11, старший вік - 12-15. Молодша працює на дослідних ділянках школи, радгоспу, колгоспу. На відміну від другої, ця група має менше навантаження, частіші відпочинки та чергування роботи. Старша - робота на дослідних ділянках, участь у виконанні виробничих робіт колгоспу, радгоспу. Тривалість робочого дня була встановлена для 8-11-річних дітлахів 1-2 години, 12-14-річних - 3 години, 15-16-річних - 4-5 годин... Основні ділянки роботи учнів у збиральній та просапній кампаніях: культобслуговування, збір колосків, денна охорона кіп та скирт від птахів, підноска учнями старших груп снопів у купи, погоничі, влаштування й ремонт мішкотари, уборка хліба з-під віялки в лантухи, контрольні пости при возовиці хліба, посильна участь піонерів 14-15 років у полотті буряків».

Прочитайте фрагмент історичного джерела, поміркуйте, чому «класова боротьба за вплив на дітей набуває форми боротьби через книжку, що є основною зброєю виховання дітей». Висловіть припущення, чим «завинили» казки перед владою.

Документ 5

«Казки не є тим матеріалом, яким можна виховати дійсних борців за соціалізм. Адже ідеологія казок по суті є відволіканням дітей від реальної дійсності, адже кожна казка - це ідеологія якогось таємничого світу, ідеологія дрібнобуржуазна, це прищеплення дітям містицизму, обломовщини, почуття непротивлення злу тощо. Хіба можливо в нашу епоху соціалістичного будівництва, в епоху пролетарської диктатури, коли ми повинні виховувати активних борців за соціалізм, нових людей, здатних будувати нове реальне життя, хіба можливо вважати в нашу епоху казки такими, що можуть бути допущені у всі дитячі бібліотеки та читальні?»

Чому найгострішої критики зазнали казки Г. X. Андерсена, які владні інституції заборонили використовувати в процесі виховання і навчання, а книжки для дітей на зразок «Піонерам про хлібоздавання», «Дітям про п’ятирічку», «Славний піонер Гена Щукін», навпаки, стали обов’язковими для використання в навчальному процесі?

» 1. Поміркуйте, як узгоджується наведена вище інформація з висловленням одного зі шкільних учителів історії на сторінках журналу «Піонервожатий» (1938) про покладені на нього партією обов’язки: «Навчити наших дітей палко любити чудову радянську дійсність і так само палко ненавидіти прокляте минуле». » 2. Поділіться міркуваннями про те, чому радянська влада активно залучала дітей до політики й економіки. Яким критеріям мало відповідати офіційне уявлення про «радянську дитину»?

Виконайте завдання 3. На підставі наведених документів сформулюйте 5-6 правил «радянської дитини». Як ви поставилися б до таких правил, якщо б вони стосувалися вас особисто? У чому, на вашу думку, полягало порушення прав дитини в радянській системі виховання 1930-х рр.?

Враження від уроку

Наскільки інформація опрацьованих на уроці джерел змінила ваші уявлення про життя у СРСР у 1930-ті рр.? Чи легко вам уявити повсякденне життя тієї доби? Чому? Про що ви хотіли б довідатися докладніше? Чому тоталітарні режими (і радянський, і нацистський) прагнули перебрати на себе справу виховання дітей та молоді?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно