§ 5. ПРОГОЛОШЕННЯ АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ

1. Перший універсал Центральної Ради

Як події, що відбулися в України навесні — влітку 1917 р., вплинули на політичне життя? Які, на вашу думку, були причини та наслідки прийняття Першого універсалу?

Після проведення Українського національного конгресу авторитет Центральної Ради стрімко зростав. Її підтримували більшість політичних партій та громадських рухів України. Не залишилися осторонь і військові, які мали тоді досить вагомий вплив. Про своє ставлення до УЦР вони оголосили у травні 1917 р. на І Всеукраїнському військовому з’їзді, визнавши Центральну Раду єдиним уповноваженим органом, покликаним вирішувати всі справи щодо України загалом та її відносин з Тимчасовим урядом.

Період наприкінці весни - на початку літа 1917 р. відзначився зростанням політичної активності населення Наддніпрянщини. Відбулася низка з’їздів (селянський, робітничий, учительський та ін.), де нарівні з професійними проблемами неодмінно розглядалися політичні питання. Особливістю всіх з’їздів було те, що на кожному з них відчайдушно підтримували Центральну Раду. Делегати закликали УЦР не просити надати автономію Україні, а вимагати її від Тимчасового уряду. Дехто з радикально налаштованих учасників з’їздів вимагав боротися за самостійну Україну.

Тимчасовий уряд удавав, що шукає шляхи розв’язання зростаючого конфлікту, проте насправді зволікав, відкладаючи розгляд українського питання до Всеросійських установчих зборів. Така позиція російської влади викликала обурення серед українців. Центральна Рада опинилась у складному становищі: з одного боку — «глуха» позиція Тимчасового уряду, з іншого — зростаюча хвиля українського національно-визвольного руху, що загрожувала перерости у стихійні протести. Домовленість із російським урядом могла призвести до падіння авторитету Центральної Ради. Водночас їй бракувало організованості й сил, щоб очолити всеукраїнський рух і готувати повстання. Тому лідери УЦР обрали тактику, завдяки якій вдалось би зберегти і високий революційний дух українців, і стосунки з Росією. Основну ідею такої тактики Володимир Винниченко сформулював так: «Ні бунту, ні покірності». Рада звернулася до народу із закликом «зорганізуватись і приступити до негайного закладення підвалин автономного ладу на Україні». Формою заклику було обрано універсал. Це слово відроджувало згадку про українську державність козацьких часів.

23 (10) червня 1917 р. Центральна Рада схвалила текст Першого універсалу й доручила В. Винниченку оголосити його на II Всеукраїнському військовому з’їзді.

У зв'язку з якими подіями створено документ? Чи можемо ми вважати його проголошенням автономії України? Які ще політичні кроки передбачає документ? Як реагують люди на світлині на проголошення універсалу? Чому серед них багато військових?

Універсали УЦР — постанови Центральної Ради — верховної влади в Україні.

З Першого універсалу Української Центральної Ради

Народе Український! Ти поставив Українську Центральну Раду на сторожі прав Української землі.

Не одціляючись від всієї Росії, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай лад на Вкраїні дають вибрані рівним, прямим і тайним голосуванням ВСЕНАРОДНІ УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ. Всі закони в Україні мають видавати тільки УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ. Ті ж закони, що мають лад давати на всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті... Ми гадали, що Російське Правительство протягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним, Українська Центральна Рада, зможе дати лад нашій землі. Але Російське Правительство одкинуло наші домагання...

І через те Українська Центральна Рада видає сей Універсал до народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.

Проголошення Першого універсалу Центральної Ради в Києві (червень 1917 р.)

Універсал проголосив автономію України, закликавши її народ до організації нового політичного ладу й запропонувавши зробити це організовано, установлюючи зв’язки кожного села, волості, повітової земської управи із Центральною Радою. Водночас взаємини з Росією мали ґрунтуватися на федеративних засадах.

Текст універсалу було опубліковано в газетах, листівках і надіслано до всіх губерній. Українська громадськість сприйняла цей документ із великим піднесенням, про що свідчили численні телеграми та листи, що надходили до Центральної Ради. Зі свого боку, Тимчасовий уряд негативно поставився до Першого універсалу, оголосивши його «злочином» та «проявом сепаратизму» з боку України. Але така реакція не зупинила Центральну Раду — її тиск на російську владу тривав.

28 (15) червня 1917 р. було створено український крайовий уряд — Генеральний секретаріат, до складу якого увійшли відомі на той час політики: Павло Христюк — генеральний писар, Симон Петлюра — секретар військових справ, Борис Мартос — секретар земельних справ та ін. Очолив Генеральний секретаріат Володимир Винниченко.

Погляд зблизька

Дайте власну оцінку діяльності й творчості Володимира Винниченка й аргументуйте її.

Володимир ВИННИЧЕНКО (1880-1951) - письменник, політичний діяч. Народився в селянській сім'ї на Херсонщині. Навчався в Єлисаветградській гімназії, звідки його виключили за «мазепинські» погляди. Здобував освіту самостійно. Вступив до Київського університету, але був виключений за революційну діяльність. Переховуючись від царської влади, переїхав до Галичини, де займався літературною та політичною діяльністю. Підчас переправки нелегальної літератури через російський кордон був заарештований. Звільнення отримав завдяки революції 1905 р., але згодом, у зв’язку із загрозою нового арешту, емігрував за кордон. В Україну повернувся після Лютневої революції. Очолив Генеральний секретаріат, обирався заступником голови УЦР. Після поразки революції — політичний емігрант. Похований у Франції.

2. Другий універсал Центральної Ради

Чому Другий універсал Центральної Ради можна вважати компромісним? Які наслідки мав Другий універсал для ЦР?

Улітку 1917 р. Тимчасовий уряд опинився у складному становищі. Його політика підпала під жорстку критику політичних партій на І Всеросійському з’їзді Рад. Упродовж перебування цього уряду при владі ситуація на краще не змінилася: Росія продовжувала брати участь у Першій світовій війні, погіршився життєвий рівень народу. Окрім того, загроза втратити Україну виявилася реальною. Саме тому російський уряд почав шукати компроміс із Центральною Радою.

Щоб розпочати переговори з лідерами ЦР, наприкінці червня до Києва для переговорів прибула делегація Тимчасового уряду у складі трьох міністрів: О. Керенського, М. Терещенка, І. Церетелі. Від Центральної Ради в переговорах взяли участь М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра.

Під час переговорів сторони дійшли компромісу, наслідком якого став Другий універсал Центральної Ради від 16 (3) липня 1917 р.

За яких обставин з’явився документ? Чим його зміст відрізнявся від Першого універсалу? Чи можна вважати його новим етапом у розбудові української держави? Чому?

З Другого універсалу Української Центральної Ради

Громадяни землі Української! Временне правительство, визнаючи за кожним народом право на самовизначення і відносячи встановлення форми його до Учредительного Зібрання, — простягає руку Центральній Раді — і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Генеральний Секретаріат буде представлений на затвердження Временного Правительства. Вважаючи, що утворення крайового органу Временного Правительства в Україні забезпечує наближення управління краєм до потреби місцевої людності, і визнаючи, що доля народів Росії зв’язана із здобутками революції, ми ставимося проти замірів самовільного здійснення автономії до Всеросійського Учредительного Зібрання.

Щодо комплектування військових частин, то Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь у комплектуванні окремих частин виключно українцями, наскільки таке комплектування, по визначенню Військового Міністра, буде можливим без порушення боєздатності армії.

Отже, Тимчасовий уряд визнавав Генеральний секретаріат найвищим органом крайового управління в Україні, а Центральна Рада зобов’язувалася самочинно не проголошувати автономію України. Остаточне вирішення питання про українську автономію відкладалося до Всеросійських установчих зборів. Окрім того, Тимчасовий уряд погодився на українізацію військ, але за умов проведення її під контролем російського командування.

Текст Другого універсалу викликав серед членів Центральної Ради суперечки і був прийнятий тільки 2/3 голосів. Драматичним виявилося затвердження цього документа в Петрограді. Четверо міністрів Тимчасового уряду та державний секретар на знак протесту подали у відставку. Українська громадськість зустріла Другий універсал зі здивуванням. Частина населення вважала цей крок української влади відходом від революційних завоювань.

Обидві сторони, підписуючи угоду, пішли на компроміс. Влада в Україні опинилася в руках Центральної Ради, проте за неї довелося сплатити переходом з опозиції в союзники до Тимчасового уряду, відмовитися від нарощування революційних методів боротьби за відродження української державності.

Опозиція — протиставлення поглядів чи дій у політиці щодо вирішення певних проблем.

3. Збройний виступ самостійників

Яку мету ставили перед собою самостійники? Чому ЦР рішуче виступила проти них?

Прийняття Другого універсалу продемонструвало українському суспільству, що Центральна Рада не готова до розгортання рішучої боротьби за незалежність України. Саме таких дій вимагали від неї самостійники на чолі з Миколою Міхновським, які залишилися незадоволені компромісом Центральної Ради й Тимчасового уряду.

Погляд зблизька

Які факти біографії Миколи Міхновського здаються вам важливими для характеристики його діяльності?

Микола МІХНОВСЬКИЙ (1873-1924) - політичний діяч, основоположник українського націоналізму, адвокат. Народився на Полтавщині в сім’ї священика. Навчався на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у створенні Революційної української партії. Автор брошури «Самостійна Україна». Під час Першої світової війни служив офіцером у Київському військовому суді. Один з розробників програми створення українського війська. У роки визвольних змагань — член УЦР виступав за проголошення державної самостійності України. Керівник Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. Один з організаторів 1 -го Українського полку імені Богдана Хмельницького. Після поразки Української революції загинув за нез’ясованих обставин.

Самостійники відмовилися визнавати Другий універсал і розпочали підготовку до збройних виступів українських військових частин, розміщених у Києві. Вони мали на меті примусити Центральну Раду проголосити самостійність України. Планувалося, що цей виступ дістане підтримку і в інших регіонах України, де були сильні позиції самостійників (на Чернігівщині, Звенигородщині, а також в Одесі, Житомирі, Умані, Кременчуці). Основною силою повстанців став Український полк імені Павла Полуботка.

За яких обставин готувалася відозва? Із чим звертались полуботківці до людей? У чому відмінність позиції самостійників від позиції УЦР? Як вони планували діяти?

З відозви полуботківців до українського населення

Ми, українці-козаки, не хочемо мати свободи тільки на папері, або півсвободи. По проголошенні І Універсалу (ми II Універсалу не визнаємо) ми приступаємо до заведення порядку на Україні. Задля цього всіх росіян і ренегатів, які гальмують українську роботу, скидаємо з постів силою, не рахуючись з російським урядом. Визнаючи Центральну Раду за свій найвищий уряд, ми поки що виганяємо зрадників з України без ЇЇ відома. Коли все опануємо силою, тоді підпорядкуємося Центральній Раді. Тоді вона порядкуватиме у Києві і на всій Україні. Тепер же, коли починається повстання, ми виставляємо своїх людей, котрі мусять усім керувати.

Уночі 18 (5) липня 1917 р. самостійники, не узгоджуючи дій із Центральною Радою, виступили проти Тимчасового уряду. Повстанці захопили в Києві військовий штаб, комендатуру, банк і взяли під охорону об’єкти особливого значення.

Генеральний секретаріат відразу засудив дії заколотників і направив проти них вірні Центральній Раді війська. Це викликало серед повстанців розгубленість, вони почали здавати позиції й залишати Київ. Згодом урядові війська оточили залишки заколотників і після нетривалого бою поблизу села Грушки під Києвом повстанців роззброїли, а організаторів ув’язнили.

В. Винниченко від імені Центральної Ради відразу доповів прямим проводом Тимчасовому уряду про збройний виступ самостійників.

Про що йдеться в документі? Як поставилася ЦР до збройного виступу самостійників? Чому?

З інформації Центральної Ради Тимчасовому уряду про виступ самостійників

Вночі 5 липня група українських вояків, близько 5000 осіб самовільно назвала себе полком імені гетьмана Полуботка, захопила арсенал, озброїлась та поставила вартових коло державних установ. Генеральний секретаріат вжив рішучих заходів до встановлення порядку. Викликано військо гарнізону; як українці, такі росіяни охороняють місто. Частину повстанців заарештовано.

Придушення виступу полуботківців обмежило розгортання Української революції, оскільки з політичного процесу витіснялися прихильники незалежності України. Розгром самостійників не допоміг Центральній Раді зміцнити партнерські стосунки з Тимчасовим урядом. Невдовзі російський уряд відкинув статут Генерального секретаріату, розроблений Центральною Радою, і замінив його «Тимчасовою інструкцією для Генерального секретаріату Тимчасового уряду на Україні».

Відповідно до інструкції Генеральний секретаріат визнавався місцевим органом винятково Тимчасового уряду й ним затверджувався за подання Центральної Ради. Правочинність Генерального секретаріату поширювалась відтепер тільки на п’ять з дев’яти українських губерній. Поза компетенцією Генерального секретаріату опинилися військові, продовольчі, судові справи, шляхи сполучення, пошта й телеграф. Тимчасовий уряд залишав за собою право звертатися до органів влади в Україні, минаючи Генеральний секретаріат.

Документ викликав в українському суспільстві негативну реакцію. У серпні 1917 р. на адресу Центральної Ради надійшли сотні телеграм з усіх куточків України, у яких засуджувалася політика Тимчасового уряду. Громадськість закликала українських політиків вийти з-під опіки російської влади, скасувати Другий універсал і самочинно затвердити Генеральний секретаріат. Проте більшість членів УЦР не наважилася це зробити. Вони виправдовувалися тим, що український народ начебто виявився на той час не готовим до боротьби проти імперської політики Тимчасового уряду, хоча насправді саме керівникам Центральної Ради забракло духу протистояти російському тиску.

Невдовзі попередні революційні здобутки зійшли нанівець. Послаблення позицій УЦР відбувалося на тлі наростання соціальної напруги. Центральна Рада не вжила заходів щодо впровадження аграрної реформи, хоча українське селянство до останнього сподівалося на неї. Вона не змогла скористатися революційним піднесенням солдатів-українців, які готові були присягнути новій владі. Лідери УЦР з недовірою поставилися до військових, висуваючи тезу, що революційний народ здатний захистити себе сам, а утримання постійної армії ляже тягарем на його плечі. Прорахунки Центральної Ради призвели до того, що вона почала втрачати підтримку українського населення.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Як ставилось українське населення до УЦР навесні 1917 р.?

2. Які основні ідеї відображено у змісті Першого універсалу УЦР?

3. Вставте в текст пропущені слова:

«... проголошував автономію України й закликав її народ до організації нового політичного ладу. Пропонувалося зробити це організовано, через тісні зв'язки кожного села, волості, повітової земської управи з ... . Щодо взаємовідносин з ..., то вони мали будуватись на засадах ...».

Слова: федерація, Росія, Центральна Рада, універсал.

4. З якою метою створювався Генеральний секретаріат і якими були його функції?

5. Яким був зміст Другого універсалу УЦР? Якою була реакція на його прийняття в Україні та Росії?

6. Які події свідчили про піднесення національного руху влітку 1917 р.?

7. Як змінився статус Центральної Ради після прийняття Першого універсалу? Поясніть свою думку.

8. Чому Центральна Рада і представники Тимчасового уряду розпочали переговори з метою досягнення компромісу? Чи мала Центральна Рада можливість не підписувати такий документ? Чому?

9. Яка мета збройного виступу самостійників та чому ЦР придушила повстання полуботківців? Чи можна вважати узгодженими дії лідерів ЦР і російської влади у придушенні повстання полуботківців ? Поясніть свою думку.

10. Якби ви були учасником революційних подій, то яку форму державності — автономію чи самостійність — підтримали б? Чому?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно