§ 77. Воєнні дії в 1944—1945 рр. у Європі. Розгром нацистської Німеччини

МЕТА

• розповідати про завершальний період війни в Європі

• характеризувати зміни, які відбулися у веденні бойових дій

• пояснювати причини запеклого опору німецьких військ на завершальному етапі війни

ДАТИ

6 червня 1944 р. — відкриття Другого фронту. Висадка союзних військ у Нормандії (північ Франції)

2 травня 1945 р. — падіння Берліна

8—9 травня 1945 р. — завершення бойових дій у Європі. Капітуляція Німеччини

На початок 1944 р. Німеччина та її союзники все ще утримували значну частину окупованих територій. Вони зуміли максимально розширити випуск озброєнь, провести тотальну мобілізацію, але стратегічна ініціатива німецькими генералами була втрачена.

Одночасно із вигнанням німецьких військ із Правобережної та Південної України, а також Криму наступальні операції велися на інших ділянках радянсько-німецького фронту. У січні 1944 р. було остаточно знято 900-денну блокаду Ленінграда, під час якої від голоду померло 700 тис. осіб.

Літній наступ радянських військ розпочався 10 червня 1944 р. із завдання потужного удару по фінській армії. 2 вересня 1944 р. уряд Фінляндії підписав перемир’я із СРСР. Радянський Союз залишив за собою територію, яка відійшла до нього в 1940 р. У жовтні 1944 р. за згодою норвезького уряду Радянська армія вступила на територію Північної Норвегії.

Основний удар радянських військ улітку передбачалося завдати в Білорусії (операція «Багратіон», 23 червня — 29 серпня 1944 р.). Одночасно він мав відтягнути сили Німеччини, щоб полегшити становище союзників, які провели успішну операцію на півночі Франції, відкривши Другий фронт. Наступ у Білорусії здійснювали сили чотирьох фронтів під загальним командуванням Г. Жукова (1,2 млн солдатів, 4 тис. танків, 24 тис. гармат, 5,4 тис. літаків). Добре продумана система оборони німецьких армій була розділена на «котли» — Бобруйський, Мінський, Могильовський, Вітебський. З липня радянські війська вступили в Мінськ, а згодом вийшли до кордонів Східної Пруссії, Польщі та узбережжя Балтійського моря. Тільки завдяки серії продуманих потужних контрударів німецькому командуванню вдалося уникнути остаточної поразки й вивести боєздатні частини з Балтії.

Розвиваючи успіх у Білорусії, війська Першого Українського фронту (командувач маршал І. Конєв) успішно провели Львівсько-Сандомирську операцію (13 липня — 29 серпня 1944 р.).

Успіхи Радянської армії в Білорусії й Західній Україні дали змогу передовим частинам радянських військ вийти до Вісли, захопивши передмістя Варшави Прагу. Радянський наступ припинив початок антинацистського повстання в місті. Відтоді дії сторін залежали здебільшого від політичних прагнень.

Натомість продовжився успішний наступ на півдні, де радянські війська вступили на території Румунії, Болгарії, Югославії та Угорщини. До середини осені 1944 р. кордон СРСР було відновлено майже по всій його довжині.

Уряд Угорщини на чолі з регентом М. Горті в умовах наближення фронту намагався найти порозуміння з країнами антигітлерівської коаліції. Переговори про вихід Угорщини з війни були успішними. Проте, коли про це стало відомо німецькому командуванню, то воно, випередивши війська союзників, окупувало Угорщину. М. Горті заарештували, а на його місце було призначено лідера угорських фашистів Ференца Салаші. У результаті Угорщина

• Полонені німецькі солдати йдуть вулицями Москви. 17 липня 1944 р.

Під час проведення Білоруської операції 17 липня 1944 р. близько 60 тис. полонених німецьких солдатів під конвоєм радянських військ пройшли вулицями Москви. Слідом за ними рухалися машини, що вимивали асфальт, символізуючи цим очищення батьківщини від нацистських загарбників.

1. Якою була мета цієї акції? 2. Чи була ця хода актом приниження противника? 3. Яким є ваше ставлення до цієї події?

1 серпня 1944 р. у Варшаві Армія крайова (під керівництвом Т. Бур-Коморовського), яка підпорядковувалася польському емігрантському уряду, що перебував у Лондоні, підняла антинацистське повстання. Його метою було відновлення влади довоєнного уряду Польщі. Повсталі захопили центральні райони столиці й сподівалися на підхід радянських військ. Проте Й. Сталін не захотів надати допомогу повсталим, назвавши його керівників авантюристами. Крім того, він відмовив союзникам в організації авіаційної допомоги повсталим. Після боїв, що тривали майже місяць, повстання було жорстоко придушене. Варшава лежала в руїнах. Так руками нацистських діячів Й. Сталін фактично позбавив польських комуністів політичних конкурентів, які могли з'явитися в повоєнній Польщі.

Завершальний етап війни в Європі характеризувався надзвичайною політизацією дій як союзних лідерів на заході, так і радянського керівництва на сході. Кожна сторона намагалася забезпечити собі політичні переваги в ході післявоєнного врегулювання в Європі.

Зрештою Й. Сталін і В. Черчилль восени 1944 р. на переговорах у Москві досягли домовленості про розподіл сфер впливу у Східній Європі.

Зі спогадів В. Черчилля

Панувала ділова атмосфера, і я заявив: «Давайте врегулюємо наші справи на Балканах. Ваші армії розміщені в Румунії та Болгарії. У нас є там інтереси, місії, агенти. Не будемо сваритися через дурниці. Що стосується Англії та Росії: чи згодні ви на те, щоб ми мали переважний вплив на 90 % у Греції і навпіл — у Югославії». Поки це перекладали, я взяв піваркуша паперу й написав:

Румунія: Росія — 90 %, інші — 10 %.

Греція: Велика Британія (у згоді зі США) — 90 %, Росія — 10 %.

Югославія: 50 на 50 %.

Угорщина: 50 на 50 %.

Болгарія: Росія — 75 %, інші — 25 %.

Я передав цього аркуша Й. Сталіну, який до цього часу вже почув переклад. Настала невелика пауза. Потім він узяв синій олівець і, поставивши на аркуші велику галочку, повернув його мені...

Аркуш деякий час лежав на столі, згодом я запропонував його спалити. «Чи не може здатися занадто цинічним те, що ми розібралися із цими проблемами, важливими для мільйонів людей, так зухвало?» — запитав я Й. Сталіна. «Ні, — відповів той. — Можете взяти його [аркуш]».

залишилася єдиною союзницею Німеччини, що воювала до кінця війни. Дві спроби радянських військ оволодіти Будапештом виявилися невдалими. Лише в другій половині листопада вдалося оточити угруповання німецьких й угорських військ у районі Будапешта. Боротьба за місто тривала до середини лютого 1945 р. Відчайдушна битва відбулася в районі озера Балатон, де німецьке командування організувало останній значний наступ проти Радянської армії. Лише на початку квітня бої на території Угорщини закінчилися. Після цього радянські війська вступили в Австрію та звільнили Відень.

Вдалі наступальні дії радянських військ у Східній Європі створили сприятливі умови для звільнення Югославії, Албанії та Греції, де партизанські армії завдали поразки німецькій армії.

У той час як Радянська армія стрімко наближалася до кордонів Німеччини, англо-американські війська здійснили вторгнення на півночі Франції в Нормандії (операція «Оверлорд»). На світанку 6 червня 1944 р. (день «Д»), незважаючи на складну штормову погоду, почалася висадка союзних військ. Так було відкрито Другий фронт у Європі.

Хоча союзники забезпечили собі величезну перевагу, німецькі війська чинили відчайдушний опір, намагаючись утримати «Атлантичний вал». За перший день союзники втратили майже 5 тис. осіб. Проте це не могло змінити ситуацію. Невдовзі союзники звільнили півострів Котантен, захопили стратегічно важливі порти Шербур і Канн, розгромили німецькі танкові й механізовані частини в районі Фалез-Аржантан і рушили на Париж.

У серпні 1944 р. було здійснено висадку десанту на півдні Франції (операція «Енвіл»). Наступ на півдні був найбільш вдалою операцією. Союзники з мінімальними втратами (1,3 тис. осіб) вщент розгромили німецьке угруповання (у полон було взято 47 тис. солдатів противника).

• Висадка англо-американських військ у Нормандії. 6 червня 1944 р.

У вересні 1944 р. Й. Сталін під час розмови з югославським партизанським генералом Мілованом Джиласом зазначив: «Ця війна відрізняється від війн минулого: той, хто захоплює території, зможе примусити захоплені країни прийняти свій суспільний лад. Кожен, якщо його армія здатна на це, може нав'язати свій лад. По-іншому це не було б можливим!»

• Наступ німецьких військ в Арденнах. 1944 р.

Коли англо-американські війська наблизилися до Парижа, у місті спалахнуло повстання. На допомогу повсталим рушили французькі війська під командуванням генерала Філіппа Леклерка. Залишки німецького гарнізону капітулювали. Незабаром уся Франція була звільнена. Німецька армія закріплювалася на «лінії Зігфріда», яка простягалася вздовж західного кордону Третього рейху.

Англійський фельдмаршал Бернард Монтгомері та американський генерал-лейтенант Омар Бредлі розробили сміливий план, який передбачав обійти «лінію Зігфріда» через Бельгію й Нідерланди, захопивши мости в нижній течії річок Маас і Рейн, та вивести танкові частини на оперативний простір. Вирішальну роль в операції мали відіграти повітряно-десантні частини (операція «Маркет-гарден»). В історію вона увійшла як Арнемська повітряно-десантна операція (17—26 вересня 1944 р.). Через збіг обставин (погодні умови, невдале обрання району висадки, несподіване зосередження німецьких танкових частин СС у цьому регіоні тощо) та сильний опір німецьких військ операція не досягла своєї мети. Незважаючи на це, операція створила умови для визволення великого портового міста Антверпен у Бельгії, яке стало основним для постачання військ союзників.

Наприкінці 1944 р. фронт стабілізувався й на Заході. Сторони готувалися до вирішальних боїв.

А. Гітлер, програючи на всіх фронтах, сподівався лише на суперечності між союзниками, щоб переломити хід війни на свою користь. Із цією метою німецьке командування підготувало, як і в 1940 р., великий наступ на заході в районі Арденн. Метою операції було захоплення Антверпена. Маючи обмежені сили, німецьке командування сподівалося на раптовість і погану погоду, через що союзники не мали б можливості використати перевагу в авіації.

Німецький план був справжньою авантюрою. Німецькі танки мали пального на 100 км. Тільки несподіване захоплення складів пального американської армії могло забезпечити прорив фронту. Для успішного просування німецьких військ був створений підрозділ, переодягнений у форму американської армії, на чолі з Отто Скорцені. Він мав рухатися тилами військ союзників, поширювати паніку й захоплювати важливі об’єкти.

• Радянські танки на вулицях Берліна. Квітень 1945 р.

• Балістична ракета ФАУ-2

• Крилата ракета ФАУ-1

У ніч із 12 на 13 червня 1944 р. німецькі війська вперше застосували проти Англії ракети ФАУ-1. Це була та «диво-зброя», на яку А. Гітлер покладав особливі надії. Проте ефективність бомбардування англійського узбережжя, Лондона та інших міст Європи літаками-снарядами виявилася надто слабкою (загалом було випущено 5097 одиниць). Із 13 жовтня 1944 р. Німеччина стала використовувати ще один вид «диво-зброї» — балістичні ракети ФАУ-2. Загалом їх було випущено 994 одиниці по Англії, Франції, Бельгії. Від ударів ФАУ-1, ФАУ-2 загинуло понад 3 тис. осіб і було поранено 5 тис. осіб. Проте ці нові зразки зброї не переломили хід війни на користь Німеччини.

• Зустріч американських і радянських солдатів на мосту через річку Ельбу поблизу міста Торгау. Квітень 1945 р.

Німецький наступ розпочався 16 грудня й тривав десять днів. Німецькі війська просунулися на 90 км у глиб оборони союзників і зупинилися. Були вичерпані резерви, особливо пальне. На початку січня 1945 р. німецькі війська завдали ще одного удару в Ельзасі. Склалася ситуація, за якої ні союзники, ні німецькі війська не могли переломити хід боїв на свою користь.

В. Черчилль звернувся до Й. Сталіна з проханням розпочати наступ радянських військ. 12 січня 1945 р. радянські війська перейшли в наступ на 1200-кілометровій ділянці фронту (Вісло-Одерська операція). Союзники також почали тіснити німецькі війська. Так останнє сподівання А. Гітлера на злам у ході війни не виправдалося. Німецькі війська було відведено на «лінію Зігфріда», а найбільш боєздатні частини спрямовано на радянсько-німецький фронт у район Будапешта, де тривали запеклі бої біля озера Балатон.

У перші дні Вісло-Одерської операції було прорвано німецьку оборону і 17 січня звільнено Варшаву. Війська, розвиваючи наступ, наблизилися на відстань 60—70 км до Берліна. Також було оточене німецьке угруповання у Східній Пруссії (Кенігсберг, сучасне російське місто Калінінград), яке незабаром було знищене.

Долаючи запеклий опір, 13 лютого радянські війська оволоділи Будапештом, 4 квітня звільнили Братиславу, а 7 квітня — Відень. Південне угруповання німецько-угорських військ було розгромлене.

8 лютого 1945 р. війська союзників почали операцію із форсування Рейну й захоплення Руру (промислового центру Німеччини). Операція супроводжувалася стратегічними бомбардуваннями Німеччини. У результаті успішного форсування Рейну німецьке угруповання в районі Руру було оточене. 17 квітня 1945 р. воно припинило чинити опір. У полон потрапили 325 тис. солдатів. Після цієї поразки німецькі війська майже не чинили опору на Західному фронті. Війська союзників швидко просувалися на схід, і 18 квітня їхні передові частини вийшли до Ельби. 26 квітня на захід від Берліна, у районі міста Торгау відбулася зустріч американських і радянських військ.

Найдраматичнішою сторінкою Другої світової війни стала Берлінська операція. Під час оборони столиці Третього рейху німецьке командування робило все для реалізації гасла: «Берлін залишиться німецьким!» На захист Берліна було мобілізоване все населення, здатне тримати в руках зброю. Формувалися загони винищувачів танків із «Гітлер-югенду», житлові квартали перетворювалися на фортеці.

Із радянського боку в Берлінській операції брали участь війська трьох фронтів: Другого Білоруського, Першого Білоруського та Першого Українського. Ними командували відповідно К. Рокоссовський, Г. Жуков і І. Конєв.

Битва розпочалася 16 квітня 1945 р. О 3 годині ранку за берлінським часом в атаку рушили танки й піхота. Війська під командуванням Г. Жукова наступали через оборонну лінію на Зеєловських висотах. Лінію оборони противника вдалося подолати на ранок 18 квітня. Спалахнули бої на околицях Берліна. Ще через чотири дні фронти Г. Жукова і І. Конєва зімкнули кільце навколо міста.

У 3-й ударній армії, що штурмувала центральну частину Берліна, було виготовлено дев'ять бойових знамен (за кількістю дивізій), які мали встановити над рейхстагом. За офіційною радянською версією. Прапором Перемоги став прапор 150-ї стрілецької дивізії, який 30 квітня підняли над рейхстагом росіянин М. Егоров і грузин М. Кантарія. Натомість офіційна версія забула про українця О. Береста, який очолював цю групу. Крім того, кожен боєць, що штурмував рейхстаг, мав червоний прапорець, який прагнув установити на переможеному символі нацистської Німеччини.

• Укладення перемир'я із союзниками Німеччини

На честь перемоги над нацистською Німеччиною в Москві на Красній площі 24 червня 1945 р. було проведено парад, який увійшов в історію як Парад Перемоги. Марш зведених полків фронтів завершила колона солдатів, які кинули до підніжжя мавзолею Леніна 200 прапорів розгромлених нацистських армій. Командував парадом маршал Радянського Союзу К. Рокоссовський, приймав парад заступник Верховного головнокомандувача маршал Г. Жуков.

• Парад на Красній площі в Москві 24 червня 1945 р.

Угорський письменник Шандор Мараї, у будинку якого жили радянські солдати, зі співчуттям писав: «...цей молодий солдат приніс і своєрідне визволення, і порятунок від нацистського терору. Однак свободи він принести не міг, бо не мав її сам».

Яким є ваше ставлення до визвольної місії Радянської армії у Східній Європі в 1944—1945 рр.? Свою відповідь обґрунтуйте.

А. Гітлер прийняв рішення особисто керувати боротьбою за Берлін. 30 квітня було штурмом узято рейхстаг, і над ним установили червоний прапор. 2 травня 1945 р. берлінський гарнізон капітулював. 9 квітня 1945 р. розпочався наступ англо-американських військ на півночі Італії, визволення країни спільно з партизанами завершилося 2 травня. Мільйонне угруповання німецьких військ склало зброю. Під час цих боїв партизани захопили в полон Б. Муссоліні та багатьох керівників фашистської партії та держави. Усі вони були страчені. Потім союзницькі війська звільнили Баварію, Західну Австрію та частину Чехії (міста Пльзен і Кардові Вари).

7 травня в штабі Д. Ейзенхауера в Реймсі генерал А. Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини.

8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлсхорсті у присутності представників СРСР, США, Англії, Франції генерал-фельдмаршал В. Кейтель від імені німецького уряду підписав Акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил.

Однак угруповання німецьких військ на території Чехословаччини та Австрії ще не склало зброї. Його частини в Празі вели бої з учасниками антинацистського повстання, яке почалося 5 травня. Допомога військ Першого Українського фронту, насамперед танкових підрозділів, дала змогу врятувати місто та його жителів.

Сталося так, що Прагу від німецьких військ довелося визволяти двічі. Уперше її «визволили» частини РВА (Російської визвольної армії А. Власова), які, рятуючись від радянських військ, прагнули здатися англо-американським військам. Шлях втечі мав пройти через Прагу. Проте на перешкоді стали німецькі війська, що прагнули придушити антинацистське повстання. Частини РВА розгромили їх та увійшли до міста. У Празі їх зустріли як визволителів. Не затримуючись у місті, колони РВА рушили далі на захід. Тим часом із півночі радянські війська, ламаючи опір, проривалися до Праги. 9 травня вони вступили на вулиці міста. Німецьке угруповання «Центр» було оточене й капітулювало.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

I. Які країни були звільнені радянськими військами в 1944—1945 рр.? 2. Де відбулись антинацистські повстання в 1944 р.? 3. Яким був головний мотив під час планування наступальних операцій у 1944 р.: військовий, політичний, гуманітарний? 4. Коли і які союзники Німеччини капітулювали в 1944 р.? 5. Де й коли було відкрито Другий фронт? Яку назву мала десантна операція союзних військ у Нормандії? Як називалася оборонна лінія німецьких військ уздовж узбережжя Франції? 6. Як розвивалися події на радянсько-німецькому фронті в 1944 р.? 7. Чим можна пояснити запеклий опір німецьких військ на завершальному етапі війни? 8. Визначте, із якою метою німецьке командування наприкінці 1944 р. здійснило наступ в Арденнах. Якими були його наслідки? Чому наступ не досяг мети? 9. Як було завершено розгром Німеччини? 10. Коли радянські війська захопили Берлін? 11. Столицю якої європейської держави було звільнено останньою?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія: Україна і світ 10 клас Гісем (інтегрований курс, рівень стандарту, нова програма)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)