§ 32. ПОЧАТОК НІМЕЦЬКО РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

1. Напад Німеччини на СРСР

Як діяло радянське керівництво в перші години війни?

Складовою частиною Другої світової війни стала німецько-радянська війна, що почалася 22 червня 1941 р. нападом Німеччини на СРСР. У наказі А. Гітлера наголошувалося на загрозі з боку СРСР й необхідності превентивної війни, тобто війни, мета якої — попередити напад суперника.

Удар німців був несподіваним для Червоної армії, хоча розвідка інформувала про підготовку воєнних дій. Але Й. Сталін слухати про це не хотів, уважаючи Німеччину надійним союзником. Тільки під впливом беззаперечних доказів він погодився відправити у війська директиву про необхідність «протягом ночі на 22. 06. 41 р. зайняти вогневі точки укріплених районів на державному кордоні, зосередити на польових аеродромах авіацію, усі частини привести в бойову готовність». Однак цей наказ уже не міг вплинути на ситуацію. До штабу Київського особливого округу він надійшов за годину до нападу німців.

Якими подіями розпочалася війна? У якому стані була Червона армія? Чому керівництво СРСР не відразу сповістило населення про напад Німеччини?

З інформації Київського особливого військового округу начальнику Головного управління політпропаганди Червоної армії

22 червня 1941 о 4-й годині німецька авіація здійснила наліт на ряд наших аеродромів і міст та піддала їх бомбардуванню. Одночасно в різних місцях німецькі війська відкрили артилерійський вогонь і перейшли кордон. У районі Устилуг діють диверсійні групи противника, перевдягнуті в нашу форму. В цьому ж районі горять склади.

Зі щоденника начальника генерального штабу сухопутних військ Вермахту генерал-полковника Франца Гальдера

22 червня 1941 р. перший день війни. Наступ наших військ — несподіванка для противника. Прикордонні мости захоплені без бою, літаки на аеродромах покриті брезентом, а частини противника, атаковані нашими військами, запитували командування, що їм робити.

Зі спогадів киянина Дмитра Малакова про початок війни

Радіо безтурботно давало недільну програму. Дійшли чутки — на світанку бомбили київські заводи. Від початку війни країна вісім годин нічого не знала, що сталося. Лише ополудні по радіо виступив Молотов. Війна...

2. Відступ Червоної армії

Яким було співвідношення сил? Які причини відступу Червоної армії?

Німецькі моторизовані дивізії за підтримки авіації діяли швидко й завдавали непоправних поразок Червоній армії. З 23 по 29 червня точилися бої на лінії Луцьк — Броди — Рівне — Дубно. З обох сторін у них брало участь близько 3,7 тис. танків. Радянські танкісти, які воювали на застарілих бойових машинах, що не мали навіть радіозв’язку, втративши 2,5 тис. танків, змушені були відступити. Німецькі війська окупували Дрогобич, Здолбунів, Ковель, Львів, Луцьк, Рівне і за три тижні боїв просунулися вглиб радянської території на 300-600 км. За півмісяця війни в полон потрапило 329 тис. червоноармійців, захоплено велику кількість радянської військової техніки та зброї.

На території України було розгорнуто групу німецьких армій «Південь», проти якої діяли радянські війська Київського особливого та Одеського військового округів. Згодом на їх основі створили Південно-Західний і Південний фронти.

Проаналізуйте й прокоментуйте наведені дані. До яких наслідків таке співвідношення сил могло призвести?

Співвідношення сил на українській ділянці радянсько-німецького фронту (червень 1941 р.)

Німці мали перевагу в людях, але поступалися в кількості техніки. Проте технічна перевага Червоної армії була умовною, 80 % її озброєння становили застарілі зразки. Ускладнила оборону радянських кордонів незавершеність будівництва фортифікаційних споруд, дзотів (було побудовано 25 % від запланованого), менше половини з них мали артилерію, решта — тільки кулемети. Окрім того, німці мали досвід ведення сучасної війни.

До середини липня фронт наступу німецьких військ досяг 3000 км, а глибина вторгнення 400-600 км. За три тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50 % особового складу — це 3/5 військ, що перебували в західних округах.

3. Мобілізаційні заходи та евакуація

Як вплинули на життя населення мобілізаційні та евакуаційні заходи?

За умов війни влада розгорнула заходи з мобілізації людських ресурсів і матеріально-технічних засобів.

Мобілізація — комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан.

Серед мобілізаційних заходів були:

• призови до армії (за липень-серпень 1941 р. з України було призвано 2,5 млн осіб, чимало з них — добровольці);

• створення ополчення з громадян, котрі не підлягали призову за віком або станом здоров’я (за перші місяці війни до ополчення в Україні вступило понад 1,3 млн осіб, які допомагали війську в будівництві оборонних рубежів, охороні об’єктів і брали участь у бойових діях);

• створення з населення винищувальних батальйонів для боротьби з диверсантами (у липні в цих формуваннях було 374 тис. осіб);

• формування мережі навчання цивільного населення військовій справі (заняття були обов’язковими для чоловіків у позаробочий час; до кінця 1941 р. 50 тис. жінок пройшли курси сандружинниць).

Як пов’язані ці два фото? Чому такі явища були масовими? Як ви думаєте, чи примушували чоловіків і жінок до таких дій? Поясніть свою думку.

1. Молоді робітники подають заяви з проханням відправити їх на фронт (Харків, 1941 р.)

2. Сандружинниці (Київ, серпень 1941 р.)

Одночасно з мобілізаційними заходами перебудовували господарство на воєнний лад. Промислові підприємства форсували виробництво оборонної продукції. Більшість машинобудівних заводів України перейшли на випуск зброї. У сільському господарстві швидко збирали хліб на територіях, що опинились під загрозою окупації, військами Вермахту та їх союзників.

Відповідно до вказівок керівництва СРСР в Україні здійснювали тактику «випаленої землі».

Тактика «випаленої землі» — знищення всього, що слугуватиме життєзабезпеченню військ противника й цивільного населення на території, яку може захопити ворог.

Як здійснювали тактику «випаленої землі»? Чи була вона доцільною? Чому?

Зі спогадів Леонтія Форостівського, київського міського голови під час німецької окупації

Перед втечею з Києва більшовики знищували харчові запаси: у Дніпро кинули тисячі мішків з борошном, цукром; олію виливали на вулицю. Вони висадили в повітря чотири мости на Дніпрі, зруйнували електростанцію, водогін. Трамвайний рух завмер. Життя міста було паралізовано.

Червона армія, відступаючи, знищувала підприємства, були зірвані всі домни, затоплені шахти Донбасу, зруйновано залізниці, лінії зв’язку.

Водночас із мобілізаційними заходами в Україні проводили евакуацію до східних районів СРСР.

Евакуація — виведення населення й ресурсів з території, яку може захопити ворог.

Евакуації підлягали:

промислове майно, сировина, продовольство

кваліфіковані робітники, інженери, радянські та партійні працівники

З України вивезли близько тисячі заводів, 30 тис. тракторів, 125 млн пудів зерна, 6 млн голів худоби.

Які процеси ілюструють фотодокументи? Яких масштабів набула евакуація? Які транспортні засоби використовувалися?

1. Евакуація колгоспної худоби та майна (Харківська область, вересень 1941 р.)

2. Евакуація заводського обладнання до східних районів СРСР (1941 р.)

З УРСР виїхало понад 4 млн осіб. Серед них не тільки ті, хто підлягав евакуації за рішенням влади, а й люди, які боялися приходу ворожих військ.

Чи підлягала офіційній евакуації родина автора спогадів? Чому? Як відбувалася евакуація простих громадян?

Зі спогадів киянки Зінаїди Зернецької про евакуацію

Ми мали евакуюватися, батько дістав квитки на баржу, чекаємо посадки. Підійшла моторка і військовий оголосив: «Баржа необхідна для військових потреб, ідіть на залізницю, там вас посадять на поїзд». На вокзалі щось страшне. Саджали по особливих квитках. Маму навіть не стали слухати: «Ваші квитки не годяться». А люди лізли, брали вагони штурмом. Крик, плач...

4. Оборонні бої (літо - осінь 1941 р.)

Як здійснювалась оборона Києва? Якими були причини поразки Червоної армії в боях за Україну?

На початку липня німці прорвали фронт під Новоград-Волинським і просувалися на Київ. Столицю прикривало три лінії оборони, і взяти їх відразу німці не змогли. Вони втратили тут 100 тис. солдатів й офіцерів.

Які заходи проводились для захисту Києва, Одеси та інших міст? Хто брав участь у цих заходах? Які засоби використовувались? Чому мирне населення брало участь у таких діях?

Німці провели перегрупування своїх сил, прорвали радянський фронт і переправилися на лівий берег Дніпра. Згодом вони почали наступ з півночі та півдня, намагаючись взяти захисників Києва в кільце. Щоб уникнути оточення, командування Південно-Західного фронту звернулося до Й. Сталіна з пропозицією вивести війська з Києва.

Якою була реакція Й. Сталіна на пропозицію вивести війська з Києва? Чи було таке його рішення обґрунтованим? Чому?

З телеграми Державного комітету оборони від 11 липня 1941 р.

Київ, т. Хрущову. Одержано дані, що ви всі, від командувача фронту до членів Військової ради, налаштовані панічно і маєте намір відвести війська на лівий берег Дніпра. Попереджаю, якщо ви зробите хоча б один крок до відведення військ, вас спіткає жорстока кара як дезертирів.

Голова Державного комітету Оборони Й. Сталін

12 вересня 1941 р. Й. Сталін видав директиву про боротьбу з панікерством. Відповідно до неї при кожній дивізії створювали загороджувальні батальйони, яким належало кулеметним вогнем припиняти втечу охоплених панікою військ. Загороджувальні батальйони розстріляли або повісили перед строєм 10 тис. осіб.

Тим часом ситуація під Києвом ускладнювалася. Німці нарощували наступ і 15 вересня замкнули кільце в районі Лохвиці на Полтавщині. 17 вересня Й. Сталін дозволив радянським військам залишити Київ. Але в оточенні опинилися 663 тис. червоноармійців. Проти них німці кинули авіацію та артилерію й били, не даючи перепочинку. Радянське командування віддало наказ розосередити оточені частини на окремі групи, які мали вириватися з німецьких «кліщів» самостійно.

Ціною неймовірних зусиль вдалося відновити Південно-Західний фронт, але стримати просування німців червоноармійці не могли. 25 жовтня війська Вермахту захопили Харків.

Складною була ситуація на півдні України. Захисники Одеси боронили місто з 5 серпня по 16 жовтня 1941 р. Зрештою війська Одеського оборонного району евакуювали до Криму. Але й тут радянські війська не втримали наступ німців. Наприкінці жовтня їх частини наблизились до Севастополя. Оборона міста тривала з 30 жовтня 1941 р. до 4 липня 1942 р. Вона стала прикладом масового героїзму радянських воїнів, 46 із яких були вдостоєні звання Героя Радянського Союзу. Під Севастополем німці втратили близько 300 тис. вояків.

Німецькі війська, досягнувши успіхів в Україні, перегрупували сили й розгорнули наступ на Москву. Проте Червоній армії вдалося не тільки зупинити ворога, а й перейти в грудні 1941 р. в контрнаступ та відкинути його від столиці. Поразка німців під Москвою зірвала їхні плани «бліцкригу».

Радянське керівництво оцінило перемогу під Москвою як початок перелому у війні й наполягало на наступальних операціях. їх намітили в Криму, під Харковом, Ленінградом і ще в декількох напрямках. Спочатку війська Кримського фронту досягли успіху й навіть звільнили Керч, але згодом через прорахунки командування ініціатива перейшла до німців. Протягом травня 1942 р. радянські війська зазнали поразки, втративши близько 200 тис. бійців і майже всю військову техніку.

Бліцкриг (нім. Blitzkrieg — блискавична війна) — теорія ведення швидкоплинної війни, відповідно до якої перемога досягається в короткі терміни, перш ніж противник розгорне свої військові сили.

Одночасно з боями в Криму Червона армія розпочала наступ під Харковом, хоча командувачі попереджали Й. Сталіна про нераціональність цієї операції у зв’язку з виснаженістю військ. 12 травня 1942 р. частини Червоної армії прорвали оборону німців і просунулися вглиб на 25-30 км. Противник ужив заходів, аби відрізати наступаючі радянські війська. Проте Й. Сталін вважав за недоцільне зупинятися, і тільки 19 травня, коли загроза оточення стала реальністю, Ставка Верховного Головнокомандування наказала припинити наступ. Але було вже пізно, в оточенні опинилося 240 тис. червоноармійців.

Поразка під Харковом погіршила становище Червоної армії. Ініціатива знову перейшла до німецького командування. 22 липня 1942 р. війська Вермахту захопили останнє українське місто Свердловськ Ворошиловградської (тепер Луганської) області. Уся територія України опинилася під окупацією Німеччини та її союзників.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Спираючись на карту № 8 (див. Альбом карт), розкажіть про перші дні німецько-радянської війни.

2. Використовуючи карту № 8, опишіть просування німецьких військ територією України до її повної окупації.

3. Визначте та поясніть на прикладах поняття: мобілізація, тактика «випаленої землі», евакуація, бліцкриг.

4. Як ставилось керівництво СРСР до червоноармійців і мирного населення в умовах війни?

5. Розкажіть про оборону Києва, Одеси, Севастополя та героїзм захисників.

6. Висловте й аргументуйте свою точку зору щодо поразок Червоної армії на першому етапі війни.

7. Схарактеризуйте мобілізаційні та евакуаційні заходи радянської влади.

8. Проаналізуйте наслідки поразки Червоної армії в боях за Україну.

9. Сплануйте і проведіть віртуальну чи реальну екскурсію «Літо й осінь 1941 року в моєму рідному краї».

Монумент на честь воїнів Південно-Західного фронту в урочищі Шумейкове, 15 км на південь від м. Лохвиця, що на Полтавщині

скачать dle 11.0фильмы бесплатно