Войти
Закрыть

Українські землі у складі Чехословаччини та Румунії

10 Клас

На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. Закарпатська Україна ввійшла до складу Чехо-Словаччини1 на правах автономії. У демократичній Чехо-Словаччині становище українців було кращим, ніж в інших державах. Держава не здійснювала цілеспрямованої асиміляції населення і навіть уживала певних заходів для економічного розвитку Закарпаття. Однак, попри узяті на себе зобов’язання, реального автономного статусу забезпечено не було, і в назві країни риска зникла. Лише в жовтні 1938 р. було створено перший автономний уряд на чолі з А. Бродієм. Дуже швидко замість нього головою уряду і прем’єр-міністром Карпатської України обрали А. Волошина. Автономія Карпатської України мала важливе політичне значення: закарпатські українці довели, що вони готові до державницького життя, є складовою частиною великої української нації, мріють про об’єднання всіх українських земель. Окрім того, реалізація державницької ідеї у формі автономії в європейській державі була правовим прецедентом, який засвідчував у світі нерозв’язаність українського питання. Зауважте 1 Назву ЧСР у 1918-1920 і в 1938-1939 рр. слід писати: «Чехо-Словаччина». Це пов’язано з наданням Словаччині статусу автономії 1938 р. На початку жовтня було затверджено уряд Словаччини. Перша Чехословацька республіка припиняє своє існування, а наступне піврічне існування урізаної з усіх боків Чехо-Словаччини увійшло в історію як період Другої республіки, побудованої на федеративних засадах....

Українські землі у складі Польщі

10 Клас

У грудні 1919 р. держави Антанти визнали право Польщі тимчасово встановлювати власну адміністрацію до східного кордону Польського королівства, утвореного Віденським конгресом 1815 р. Цей кордон увійшов в історію як лінія Керзона. Він майже цілком обмежував територію відроджуваної Польщі польськими етнографічними землями. Східній Галичині, що була окупована військами Ю. Пілсудського, Антанта надала статус міжнародної території, майбутнє якої мала вирішити Ліга Націй. Тим часом Польща домоглася відмови УHP від Східної Галичини за Варшавським договором (квітень 1920 р.) і відповідно відмови УСРР і РСФРР за Ризьким договором (березень 1921 р.). Незабаром британський посол у Варшаві дав зрозуміти, що його країна разом з Італією погодиться визнати фактичні східні кордони Польщі. Після цього польський сейм офіційно звернувся до країн Антанти з проханням затвердити положення Ризького договору 1921 р. як «необхідної умови стабільності в Європі». Одночасно уряд В. Сікорського урочисто пообіцяв захищати права й задовольняти потреби українського населення. 14 березня 1923 р. Рада послів Антанти в Парижі надала Польщі право володіти Східною Галичиною....

Повсякденне життя українців. Практичне заняття № 7

10 Клас

«...Спочатку в 1929 р. граничні норми хлібного пайка мали становити для робітників і службовців 600 грамів на добу; а для членів їхніх сімей, службовців і членів їх родин, безробітних і іншого трудящого населення - 300 г (у Москві та Ленінграді вони були на третину більшими - відповідно 900 і 500 грамів). В У країні максимальні норми відпуску хліба були призначені для робітників і службовців Донбасу і Криворіжжя, які працювали на підземних роботах, - до 800 г хліба на їдця, а для їхніх утриманців - 400 г. У жовтні 1929 р. політбюро ЦК КП(б)У підвищило норми постачання хліба робітникам, зокрема тим, які займалися важкою фізичною працею насамперед на підземних роботах та у гарячих цехах, з 800 до 1000 г, а всім іншим - з 600 до 800 г. Для їхніх утриманців відповідні нормативи зростали з 300 до 400 г. У січні 1931 р. Наркомат постачання СРСР запровадив всесоюзну карткову систему на основні продукти харчування та промислові товари. На початку 1931 р. було проведено розукрупнення центральних робітничих кооперативів (ЦРК), які обслуговували працівників певних міст, і створення на їх базі низки закритих робкоопів (ЗРК) для забезпечення окремих заводів, фабрик та шахт. Кожен трудівник чи його дружина зверталися до закритого робітничого кооперативу не менш як 75 разів на місяць (30 - по хліб, стільки ж - по молоко і 15 - по інші продукти, оскільки видавалися вони у різних місцях) та витрачали щомісячно на їх придбання по декілька днів. Але в умовах товарного дефіциту, котрий породжував ажіотажний попит, споживачам доводилося відстоювати у чергах по декілька годин щодня. З приводу нескінченних черг робітники обурено заявляли: "Чому ніхто не звертає уваги, що нашим дружинам доводиться стояти в чергах по чотири години, а дома діти один одному голови розбивають! А крім того, прийдеш додому поїсти, а їсти нема чого, бо дружина в черзі за продуктами весь день простояла і нічого не приготувала”....

Освіта, наука, література та мистецтво в радянській Україні

10 Клас

Газети щодня друкували короткі зведення про культурне будівництво, що розглядали як фронт - не менш важливий, ніж продовольчий, вугільний, металургійний тощо. Проте назвати революційними культурні здобутки комуністичної доби було б помилковим. Передусім через сталінські репресії. Однією рукою режим розгортав культурне будівництво, створював умови для розкриття народних талантів і розвитку масової культури. Підтримувана народом, ця діяльність була справді революційною за масштабами. Проте другою рукою тоталітарна держава знищувала таланти. Від репресій особливо страждала культурна еліта. Не менш важливим є і те, що комуністична влада ще з ленінських часів ставилася до культури вкрай прагматично. Вона цікавила її передусім як важіль зміцнення політичної влади. Тому культурне життя набуло вкрай політизованих форм, а саму культуру розглядали як підґрунтя ідеології. Більшовицький режим цілеспрямовано нищив надбання попередніх поколінь: руйнував старовинні будівлі, які нібито заважали реконструкції міст; за валюту на закордонних ринках продавав націоналізовану культурну спадщину; вів боротьбу з митцями, які прагнули зберегти національні традиції. Радянська держава, діючи методами пропаганди й терору, намагалася обмежити внутрішній світ людини цінностями, які не суперечили комуністичній доктрині. 1. Якими були особливості культурно-освітнього процесу доби Культурні пріоритети в державі визначали відповідно до ідеології виховання мас у дусі комуністичних ідей. Партія контролювала зміст національно-культурного процесу й вимагала, щоб культурне життя було національним за формою і соціалістичним за змістом, тобто не суперечило комуністичній доктрині. Політизація культурного процесу не приховувалася. Метою її було формування в суспільній свідомості певних стереотипів, які зробили б поведінку широких мас населення прогнозованою....

Ідеологізація суспільного життя та репресії у радянській Україні. Практичне заняття № 6

10 Клас

Прочитайте фрагменти зі щоденника громадського діяча та вченого Сергія Єфремова. Які факти, на ваш погляд, дали підставу Єфремову характеризувати суспільно-політичний лад в УСРР у 1920-ті рр. як «систему, засновану на брехні й провокації, на світовому дурисвітстві»? Документ 1 «2 березня 1924 р. Готуються люде до Шевченкових роковин. Одна українська школа обернулася до "Політпросвіти” (є така установа з функціями, як і більшість тепер установ, жандармсько-шпигунськими) по костюми. Звідти вимагання - давайте програму шкільного свята. Дали. "Цього мало, - кажуть, - давайте й самого "Кобзаря”: його треба почистити”. Понесли діти "Кобзаря”, почищено його в "Політпросвіті”, а потім одіслано ще й до ГПУ на остаточне затвердження. Почистили і в ГПУ. Тепер Шевченко ще раз вичищений. Такі фрази, як: Не вернеться козаччина, Не встануть гетьмани - викинуто, хоча совітським цензорам і пробували довести, що поет же каже: "не вернеться, не встануть”; Бога також повикидано; всю "Катерину” перекреслено "за шовінізм” ("кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями"!) і т. п. Гидотне фарисейство: з одного боку, понавішувано скрізь портретів Шевченка, а з другого - нищать його твори способом далеко дурнішим, ніж царська цензура це робила. Як скрізь, як у всьому, панує лицемірство й та безкрайня, невичерпана "пошлость”, якої нестерта печатка лежить на всіх совітських починаннях....

Масові репресії в радянській Україні

10 Клас

Терор голодом 1932-1933 рр. шокував багатьох представників більшовицької керівної ланки. Не бажаючи бути учасниками злочинної структури, що на неї перероджувалася компартійно-радянська олігархія на чолі з Й. Сталіним, вони почали шукати шляхи до виправлення становища. Проба сил відбулася в січні 1934 р. на XVII з’їзді ВКП(б). Безпосередньо проти Й. Сталіна на з’їзді не виступив ніхто. Однак членів Центрального комітету обирали таємним голосуванням. За його результатами у Й. Сталіна виявилося менше голосів, ніж у інших кандидатів. Найбільшу підтримку делегатів отримав С. Кіров. 1 грудня 1934 р. С. Кірова було вбито. Причетність Й. Сталіна до цієї акції не доведена документально. Але смерть Кірова була вигідна лише Сталіну. Генсек позбувся можливого в майбутньому суперника й одержав переконливі підстави для розгортання терору, спрямованого проти міфічних «ворогів народу». До «чистки» компартійного апарату, ВКП(б) і всього суспільства він долучив Наркомат внутрішніх справ СРСР на чолі з М. Єжовим. У 1930-х рр. у СРСР остаточно визрів тоталітарний режим, заснований на системі насильства, позбавленні людей елементарних прав і свобод, на політичній диктатурі вождів партії, яка уособлювала «соціалістичну» державу. 1. Якими були перші прояви масового терору радянсько-комуністичної влади проти громадян УСРР Одним із перших кроків до масового терору стала кампанія боротьби зі «шкідниками» та «саботажниками». Ви вже дізналися про «Шахтинську справу», коли на лаві підсудних опинилися представники інженерно-технічної інтелігенції....

Історичні документи про витоки, причини та наслідки Голодомору. Практичне заняття № 5

10 Клас

З «Тимчасових правил трудового розпорядку в колгоспах», затверджених ЦК КП(б)У у квітні 1933 р.: «1) Жоден колгоспник не може використати свій робочий час поза колгоспом без дозволу на те в кожному окремому випадку правління колгоспу і бригадира його бригади. 2) Всі колгоспники повинні бути в певних виробничих бригадах. 3) Колгоспник, призначений на роботу, не має права вислати замість себе членів свого двору. 4) Колгоспник повинен виходити на роботу в певний час і без особливих нагадувань. 5) Перерви на сніданок і обід не дозволяються без розпорядження бригадира. 6) Колгоспники не мають права залишати роботу, доки не прийде наступна зміна. 7) Тільки у вільний від колгоспних робіт час колгоспник може працювати у своїй садибі». Виконайте завдання 1. Сформулюйте 4-5 тверджень про статус та спосіб життя українських селян на початку 1930-х рр. » 1. Роздивіться фотодокументи. Кого і що ви на них бачите? » 2. З’ясуйте, чому фотограф обрав саме такий ракурс, яку мету він перед собою ставив? » 3. Які деталі на фото свідчать про рівень добробуту цих людей, їхній моральний і психологічний стан? » 4. Чи співчуваєте ви їм? Можливо, у вас виникають інші відчуття, які саме? » 5. Чи можна твердити, що на світлинах відтворено справжній образ епохи? Чому?...

Суцільна колективізація сільського господарства в радянській Україні. Голодомор 1932-1933 рр.

10 Клас

Колективізація селянських господарств для сталінського режиму була найскладнішим етапом у створенні командної економіки. Перетворення мільйонів селян-власників на пролетаризованих робітників, які мали працювати за командою, здійснювалося брутальною силою. Селяни реагували на державний примус опором. Після колективізації держава могла вилучати будь-яку частку колгоспного врожаю. Вона користалася цим, щоб привласнити майже всю вироблену в колгоспах продукцію. Колгоспники відповідали на це саботажем, у результаті чого обсяг хлібозаготівель загрозливо знизився. Тоді держава розпочала терор голодом. Голод, який панував в Україні в першій половині 1932 р., був спричинений хлібозаготівлями з урожаю 1931 р. Унаслідок каральних вилучень у селян України не тільки хліба, а й усіх без винятку продовольчих запасів голод переріс у жахливий Голодомор. Конфіскація нехлібного продовольства під прикриттям хлібозаготівельної кампанії була здійснена у два прийоми: у листопаді - грудні 1932 р. - у багатьох селах, поставлених на «чорну дошку», а в січні - лютому 1933 р. - на всій території України. Наслідком терору голодом стала загибель упродовж листопада 1932 - червня 1933 рр. мільйонів українських громадян. Колективізація мала забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом, полегшити викачування селянських ресурсів до державного бюджету. Вступаючи до колгоспу, кожен селянин передавав свої права на розпорядження виробленою продукцією голові правління. А через нього державні установи отримували можливість визначати, скільки виробленої продукції треба залишити на задоволення потреб колгоспу й колгоспників, а скільки - вилучити до централізованого фонду. Уже 1930 р. обмолочений хліб просто з колгоспних ланів вивозили на зсипні пункти та елеватори....

Форсована індустріалізація радянської України

10 Клас

Зосередивши повноту влади у своїх руках, Сталін відмовився від нової економічної політики й почав примусовими засобами витискувати із сільськогосподарської галузі додаткові кошти для форсованої індустріалізації. У державі було створено господарський механізм, цілком заснований на директивному плануванні. Велику промисловість України віддали у підпорядкування загальносоюзним наркоматам. Господарників і спеціалістів, які звикли до ринкових умов, репресивними методами змушували працювати в командній економіці. Працю робітників стимулювали неекономічними засобами, головним чином через повсюдне запровадження соціалістичних змагань. У роки перших п’ятирічок в Україні було споруджено десятки великих підприємств, здебільшого в галузях важкої промисловості. Саме важку промисловість більшовики обрали пріоритетом для здійснення форсованої (тобто прискореної, надшвидкої) індустріалізації. 1. Що передбачала сталінська «генеральна лінія на соціалістичну індустріалізацію». Чим відрізнявся новий господарський механізм від непівського Ринкові відносини між виробниками й споживачами не давали змоги цілковито контролювати процес виробництва. Тому більшовицькі очільники вимагали замість «стихійного ринку» запроваджувати централізоване директивне планування. Потреба у технічній модернізації промисловості об’єктивно існувала. Радянська пропаганда здійснювала систематичні інформаційні атаки на неп під гаслами подолання економічної відсталості й перетворення СРСР на індустріальну державу. Новій економічній політиці надавали значення підготовчого етапу на шляху індустріалізації країни....

Упровадження нової економічної політики. Кампанія українізації в УСРР

10 Клас

Селянські протести проти розверстки й заборони ринку в зимові місяці 1920-1921 рр. набули масового характеру. За цих умов В. Ленін змушений був припинити виконання комуністичної програми і вдатися до нової економічної політики (непу). Нова економічна політика означала перехід від обов’язкової праці до системи вільного наймання робочої сили, від розподілу продуктів за картками до ринкової торгівлі, від інфляційного «радзнаку» до стабільного червінця, а також децентралізацію управління підприємствами, переведення їх на госпрозрахунок, свободу підприємницької діяльності тощо. Однак не варто переоцінювати неп. Компартійно-радянське керівництво не могло вдатися до справді ринкових методів господарювання в економіці. Ринок - це добровільна угода між виробниками та споживачами або посередниками з обох сторін. Диктатура і ринок - поняття несумісні. В умовах диктатури міг виникнути тільки штучний ринок. Запозичені від капіталістичного господарювання в роки непу зовнішні форми організації виробництва (трести, банки, біржі тощо) слугували лише імітацією ринкових відносин. 1. Як відбувався перехід до нової економічної політики Нова економічна політика була започаткована постановою X з’їзду РКП(б) у березні 1921 р. «Про заміну розверстки натуральним податком». Надзвичайна сесія ВУЦВК ухвалила закон про заміну розверстки податком, а РНК УСРР оприлюднила декрет про норми й розмір податку. Продподаток з урожаю 1921 р. було визначено в розмірі 117 млн пудів замість установленої раніше розверстки в 160 млн пудів....

Навігація