Економічне та суспільно-політичне життя
- 3-05-2022, 03:02
- 605
11 Клас , Історія України 11 клас Власов, Кульчицький (рівень стандарту)
§ 4. Економічне та суспільно-політичне життя
Попри трагічні наслідки Другої світової війни (колосальні людські втрати, зруйнований економічний потенціал), Радянський Союз у стислий термін відновив довоєнний рівень виробництва. Щоправда, це мало позначилося на добробуті громадян: життя радянських людей минало в тяжкій і виснажливій праці, злиденному й напівголодному побуті. Влада не поспішала з розв’язанням гострих соціальних проблем.
Саме в перші повоєнні роки остаточно вкорінився на довгі десятиліття режим однопартійної бюрократії, яка правила країною вже не тільки методами масових репресій, а користуючись страхом, посіяним у душах людей.
Прямим наслідком дій сталінських ідеологів були потворні утиски духовної сфери, нагнітання страху і невпевненості серед інтелігенції. Митці не могли за умов, коли поширювалися ворожнеча, доносництво та інтриганство, повноцінно виконувати свою творчу місію.
1. Особливості внутрішньополітичного життя
Централізація влади у повоєнні роки досягла свого піку. Користуючись безмежною особистою владою, Й. Сталін відверто ігнорував керівні органи державної партії. З’їзди не скликалися роками. Понад п’ять з половиною років не скликалися пленуми ЦК. Не збиралося в повному складі навіть політбюро ЦК. Тільки у жовтні 1952 р. відбувся перший після війни XIX з’їзд партії. ВКП(б) стала називатися Комуністичною партією Радянського Союзу (скорочено КПРС).
Визначальною рисою суспільно-політичного життя було поклоніння Сталіну. Партійні ідеологи та публіцисти змагалися у вигадуванні епітетів: «полководець усіх часів і народів», «корифей усіх наук», «найкращий друг дітей» тощо. Будь-які варті уваги здобутки, як реальні, так і удавані, приписувалися радянському керманичеві. Кожен день починався й закінчувався уславленням безцінних заслуг вождя засобами масової інформації.
У березні 1953 р. Сталін помер. Розпочалася гостра боротьба за одноосібну владу між представниками центрального керівництва. Певним компромісом у цій боротьбі стало «колективне керівництво», ключову роль у якому відігравали голова Ради Міністрів СРСР Г. Маленков, секретар ЦК КПРС М. Хрущов і міністр внутрішніх справ СРСР Л. Берія.
У 1953 р. Хрущов домігся усунення першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Мельникова і призначення О. Кириченка - першого українця на цій посаді.
Роздивіться фотодокумент і плакат. » 1. Які явища суспільно-політичного життя вони засвідчують? Що між ними спільного? » 2. Про що свідчать гасла на фото і плакаті? » 3. Які три плани використав художник-пропагандист? » 4. Які пропагандистські ідеї доби втілено на фото і плакаті?
Радянський політичний плакат. 1951 р.
Мітинг на підтримку кандидата в депутати Верховної Ради УРСР Й. Сталіна. Київ. 1951 р.
В узгодженні з Хрущовим він узяв курс на використання місцевих кадрів на керівних партійно-радянських посадах у республіці. За національним складом Центральний комітет, сформований після XVIII з’їзду Компартії України (березень 1954 р.), відповідав національній структурі населення республіки. Президія ЦК майже цілком складалася з українців.
Боротьба за владу в «колективному керівництві» загострилася влітку 1953 р. 10 липня газети повідомили про арешт Берії. Усунення його від влади через змову, звинувачення в шпигунстві, розстріл без гласного суду свідчили про те, що природа радянської політичної системи не змінилася.
2. Відбудова промисловості
Українська промисловість відбудовувалася досить швидко, якщо порівняти досягнуті результати з масштабами руйнувань. Об’єкти, потрібні центральному керівництву, не мали труднощів із фінансуванням. Обсяг капіталовкладень у господарство України становив у першій повоєнній п’ятирічці 6,7 млрд руб. (19,2 % від загальносоюзного).
Товари щоденного вжитку в УРСР вироблялися в надто малих обсягах. У республіці, як і загалом у СРСР, склався залишковий принцип виділення ресурсів для розвитку матеріально-побутової сфери.
Основні зусилля були спрямовані насамперед на відбудову паливно-енергетичної галузі. За п’ятирічку було відбудовано 129 шахт потужністю 52 млн тонн вугілля на рік і закладено 60 нових шахт потужністю 32 млн тонн. Почалося освоєння Львівсько-Волинського басейну, де були знайдені шари вугілля промислового значення.
Поряд з успішною відбудовою нафтових промислів у Бориславському районі були відкриті перспективні родовища нафти в Станіславській області (м. Долина). Були введені в дію газові промисли на Дашавському й Опарському родовищах, розвідані нові перспективні родовища - Більче-Волицьке, Угерське. У жовтні 1948 р. газета «Правда» повідомляла про закінчення будівництва газогону Дашава - Київ. Незабаром прикарпатський газ почав надходити до Києва. Україна дала в 1950 р. чверть загальносоюзного видобутку газу.
Особливе значення мала найбільша Дніпровська гідроелектростанція, у відродженні якої брали участь 120 підприємств з багатьох міст країни. Щодня тут працювали понад 50 тис. осіб. Робота проводилася здебільшого вручну з використанням гужового транспорту колгоспів. У 1950 р. Дніпрогес вийшов на проектну потужність, а свій перший струм дав ще в 1947 р. Проведено значну роботу щодо відбудови електроенергетики, зокрема теплових станцій - Зуївської, Харківської, Криворізької, Штерівської та ін. Розгорнуто будівництво нових електростанцій, у тому числі Одеської, Миронівської, Дарницької, Добротвірської тощо.
Успішно відроджувалася металургія. Стали до ладу «Азовсталь», «Запоріжсталь», металургійний завод ім. Г. Петровського, інші гіганти металургії півдня України. На початку 1950-х рр. у металургійній галузі вироблялося майже стільки металу, скільки до війни. Україна знову посіла провідне місце серед республік як паливно-енергетична база СРСР, що постачала в загальносоюзному вимірі третину палива, сталі й прокату, майже половину чавуну тощо.
Відбудова головних об’єктів машинобудівної промисловості була закінчена у 1948 р. Ставали до ладу такі об’єкти машинобудування, як Харківський тракторний завод, Київський завод «Більшовик», Ворошиловградський паровозобудівний завод і т. д.
Експлуатаційна довжина залізниць в Україні була відновлена ще в 1947 р., але обсяг перевезень відставав. У багатьох обласних центрах були побудовані нові залізничні вокзали. Машинобудування почало постачати транспорту електровози і перші зразки тепловозів - ТЕ-1, ТЕ-2. Були електрифіковані ділянки залізниць у Криворізькому залізорудному басейні й на Київському вузлі. Але загалом на залізницях ще панувала парова тяга.
Усьому цьому сприяли мобілізаційно-пропагандистські заходи, що їх здійснював тодішній режим, інспіруючи «соціалістичне змагання» та різні «рухи передовиків і новаторів виробництва».
Роздивіться карикатуру з журналу «Перець» за 1948 р. » 1. Про які зміни в побуті вона свідчить? З якими явищами соціально-економічного життя пов’язані ці зміни? » 2. Обґрунтуйте пропагандистський характер малюнка. За допомогою яких художніх засобів його досягнуто?
Текст до карикатури:
«До зустрічі нового квартиранта.
- Добро пожалувати, товаришу ГАЗ!»
Карикатура. Журнал «Перець». 1951 р.
» Як ви думаете, чому карикатурист головними персонажами малюнка зробив персоніфіковані образи паротягів? Які почуття в читачів прагнули викликати цією карикатурою радянські пропагандисти? Прокоментуйте зображення робітників. Як ця карикатура характеризує радянську економічну систему?
Повоєнне відновлення економіки здійснювалося здебільшого на екстенсивній основі. Понад 70 % робітників промислових підприємств досягали норм виробітку переважно ручною працею. Брак належної техніки безпеки часто призводив до травматизму. Під час відбудови й спорудження нових об’єктів майже не бралися до уваги екологічні аспекти. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції завдавали великої шкоди в царині науково-технічного й соціального прогресу.
СЛОВНИК
Репатріація (від латин. repatrio - повертаюсь на батьківщину) - повернення в країну осіб, які внаслідок різних причин опинилися на території інших держав. У 1945 р. кількість репатріантів перевищила 2 млн осіб. Більшість становили українці й білоруси, вивезені в період окупації на роботу до Німеччини.
На відбудові окремих об’єктів використовували примусову працю військовополонених, що суперечило міжнародним конвенціям. До примусової праці, крім військовополонених, залучали також репатріантів, інтернованих, мобілізованих у трудові батальйони. Загалом кількість таких осіб, залучених до відбудови економіки СРСР, на початку четвертої п’ятирічки досягала 1,8 млн. За участі цього «спецконтингенту» відбудовували, зокрема, заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь», ім. Петровського, ім. Дзержинського, підприємства в Нікополі, Єнакієво, Горлівці тощо.
Роздивіться фотодокумент. » 1. Які деталі свідчать про надзвичайно важкі умови праці? Які знаряддя праці ви помітили? » 2. Чому на фото зображено тільки жінок? » 3. Як можете пояснити однотипність їхнього одягу? Чи зручний цей одяг для такої роботи? » 4. Як ви думаєте, чи велику винагороду отримували за свою працю жінки? Що вони відчували? » 5. Чи доводилося вам бачити кінофільми, зняті в Голлівуді у повоєнні роки? Що, по-вашому, найістотніше відрізняє життя, засвідчене тими кінострічками і цією фотографією?
3. Стан сільського господарства. Голод 1946-1947 рр.
Найбільшою бідою сільського господарства було те, що воно вважалося «самодостатнім» і в повоєнні роки майже не фінансувалося. Водночас держава висмоктувала із села все, що могла. Бракувало не тільки придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомашин, а й найпростіших землеробських знарядь, тягла. У плуг доводилося впрягати корів, а коли їх не було, впрягалися жінки-колгоспниці як основна на той час робоча сила. Чимало земельних площ за період окупації було занедбано, поголів’я худоби скоротилося. Гостро бракувало кваліфікованих кадрів. Такому стану сільського господарства відповідало вкрай безправне, принижене (навіть за мірками сталінських часів) становище сільського населення. Воно було позбавлене свободи пересування, оскільки не мало паспортів. Не мало воно й пенсійного забезпечення. Скрутним було матеріальне становище всіх, хто працював у радгоспах і колгоспах за символічні трудодні. Не маючи прибутку з колгоспної праці, вони жили зі свого присадибного господарства. Зрозуміло, що за таких умов селяни прагнули уникати роботи в колгоспі. Тоді влада підвищила податок на присадибний клапоть землі. У результаті стало невигідно вирощувати городину, утримувати худобу, птицю. Щоб не платити податок, люди почали вирубувати плодові дерева.
Для активізації підневільної праці селян влада вдавалася до політики батога і пряника. За «пряник» правило «соціалістичне змагання». Посушливого літа 1946 р. температура повітря в окремих місцевостях республіки піднімалася до 39 °С. Щоб виростити рекордний урожай, доводилося возити воду на поля діжками. Звичайно, це можна було зробити на обмеженій площі, тобто на окремих, здебільшого гектарних ділянках майбутніх Героїв соціалістичної праці. Каторжна праця тих, хто йшов на рекорд, поєднувалася з розрахунком на «показуху» у тих, хто роздавав Золоті зірки.
ЗАУВАЖТЕ
У 1945 р. чисельність працездатного населення в українському селі не перевищувала 3,5 млн проти 7,2 млн перед війною. Після повернення з армії, німецької каторги і радянського тилу кількість працездатних у сільськогосподарському виробництві зросла до 5,6 млн, але не досягла довоєнного рівня. У колгоспах працювали здебільшого жінки.
Що ж до політики батога, то вона виявилася, зокрема, у виданому з ініціативи М. Хрущова в лютому 1948 р. указі Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя». Цей указ став для місцевої влади засобом шантажу й залякування колгоспників. Самі селяни мали порушувати на зборах питання про виселення за межі України осіб, які «підривають колгоспне виробництво». За 1948-1950 рр. було винесено 12 тис. «громадських вироків». Було ухвалено також до 20 тис. попереджень із взяттям від порушників дисципліни письмового зобов’язання надалі сумлінно працювати в колгоспному виробництві.
Бажаючи зміцнити контроль компартійно-радянських органів над колгоспним виробництвом, Хрущов здійснив укрупнення колгоспів. На кінець 1950 р. в Україні залишилося 19 295 колгоспів (у 1940 р. - 28 374).
» 1. Які деталі на фотографії свідчать про надзвичайне зубожіння українського села в повоєнні роки? Чи змальовано реальний стан сільського господарства в повоєнному плакаті? » 2. Яку пропагандистську ідею прагнув утілити автор плаката? З якою метою?
Радянський плакат. 1947 р.
Оранка в колгоспі «Більшовик» на Полтавщині. 1946 р.
Зима 1945-1946 рр. виявилася малосніжною та морозною. Навесні 1946 р. загинуло 350 тис. га зернових посівів і п’яту частину посівних площ довелося пересіяти. Весна і літо в Європі видалися більш посушливими, аніж у 1921 р. В Україні особливо постраждали від посухи південні області - від Ізмаїльської до Ворошиловградської. У серпні температура на ґрунті там сягала 50 °С. Ці температурні рекорди не подолані й досі. Валовий збір зернових у 1946 р. становив лише 3,8 ц з га. У колгоспах Миколаївської області було зібрано 2-3 ц, Ізмаїльської - 1 ц з га. Колгоспники опинилися в украй важкій продовольчій ситуації, адже врожай картоплі та овочів на присадибних ділянках теж був утрачений. Унаслідок нестачі кормів пустили під ніж десятки тисяч голів великої рогатої худоби.
Попри ситуацію, що склалася, Кремль установив для України жорсткий план. Хліб вибивали з господарств примусовими методами, тому що радянський уряд мав виконати зобов’язання перед іншими країнами. У лютому 1946 р. була укладена угода про постачання до Польщі 200 тис. т зерна, у квітні - про постачання до Франції 500 тис. т зерна. Радянський хліб одержали також Болгарія, Румунія, Чехословаччина.
У позбавленому продовольства українському селі почався голод. У зв’язку з неврожаєм і голодом М. Хрущов звернувся в ЦК ВКП(б) із проханням зменшити хлібозаготівельний план. Підтверджена органами державної безпеки, його інформація про голод залишилася без жодної реакції з боку центральної влади. Натомість 26 листопада 1946 р. Й. Сталін і А. Жданов надіслали телеграму М. Хрущову і Д. Коротченку, у якій вимагали покінчити з небільшовицьким ставленням до виконання плану хлібозаготівель і покарати тих, хто приховує хліб.
За останніми даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, жертвами голоду 1946-1947 рр. стали близько 700 тис. осіб.
Поміркуйте, що засвідчує факт: 10 жовтня 1947 р. М. Хрущов і Л. Каганович доповіли Сталіну, що «колгоспи, радгоспи і селянські господарства Української РСР виконали план здачі хліба державі на 101,3 %».
Молотьба зернових у колгоспі ім. М. Хрущова на Станіславщині (сучасна Івано-Франківська область). 1948 р.
Колона з хлібом прямує на елеватор. Одещина. 1947 р.
Подискутуйте. » 1. Порівняйте фотодокументи, уміщені в тексті пункту. Які з них відображають реальне становище українського села, а які є підстави вважати пропагандистськими? Які деталі свідчать про це? » 2. Чи випадково в об’єктив камери потрапили радянські плакати із зображенням Сталіна або словами подяки на його честь? Як за допомогою пропаганди партійні ідеологи «створювали» нову реальність? Навіщо це робили?
4. Ідеологічні кампанії боротьби з «українським націоналізмом» та «космополітизмом»
СЛОВНИК
Буржуазний націоналіст - ідеологічно зумовлений термін, яким ідеологи комуністичного режиму позначали тих, хто виступав за розвиток національної культури, мови, збереження звичаїв, історичних традицій свого народу.
Повоєнне утвердження сталінського тоталітарного режиму та зміцнення командно-бюрократичної системи виявилися і в різкому посиленні ідеологічного тиску на українську інтелігенцію, насамперед на діячів літератури і мистецтва, науки та освіти. Влада взяла курс на боротьбу з «буржуазним націоналізмом», під яким часто розуміли прояви природного національного почуття з боку представників будь-яких народів, крім російського.
Перші ознаки нової репресивної кампанії з’явилися ще в січні 1944 р., коли Сталін зустрівся в Кремлі з групою українських діячів культури і дав зелене світло відкритому цькуванню кінорежисера і письменника Олександра Довженка за «відхід від засад марксизму-ленінізму, український буржуазний націоналізм». Й. Сталін особисто заборонив друкувати та екранізувати його кіноповість «Україна в огні».
У перші повоєнні роки антидовженківська кампанія не тільки не вщухла, а й розгорнулася з новою силою, а об’єктами цькування ставали й інші діячі української культури. Багатьох письменників було обвинувачено в українському націоналізмі, відступництві, зраді народних інтересів тощо. їх паплюжили в пресі та на різних зборах, залякували, примушували каятися, принижено випрошувати прощення за «неймовірні помилки». Це спричинило нагнітання істерії, закриття періодичних друкованих видань, заборону літературних та інших творів митців, які «завинили».
Кампанію з наведення «ідеологічної дисципліни» очолював ЦК ВКП(б). Секретарю ЦК Андрію Жданову Сталін доручив приборкати «неслухняних» інтелектуалів. Кампанія була спрямована проти «буржуазної культури» та її носіїв, які нібито зміцнили свої позиції в роки війни, задля піднесення радянської, а насправді - російської культури й науки як альтернативи західній.
Фронт ідеологічного наступу був широкий, і жоден загін творчої інтелігенції не залишився поза його дією.
Особливої гостроти боротьба за «ідейну чистоту» української інтелігенції набула під час перебування, щоправда нетривалого, Л. Кагановича на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У. Дві з половиною години тривав один із його виступів на пленумі Спілки письменників України у вересні 1947 р., у якому він піддав нищівній критиці І. Сенченка, Ю. Яновського, А. Малишка, М. Рильського.
СЛОВНИК
«Ждановщина» - ідеологічна кампанія з переслідування та дискредитації діячів культури і науки в СРСР, інспірована секретарем ЦК ВКП(б) А. Ждановим.
Олександр Довженко
Наступним за О. Довженком об’єктом цькування став письменник-гуморист Остап Вишня, який незадовго до того повернувся з ГУЛАГу. У статті, опублікованій у газеті «Правда», було зазначено, що його твори ідеологічно шкідливі. Особливі нарікання партійної критики викликали його ліричні «Мисливські усмішки ».
У 1951 р., невдовзі після Декади української літератури та мистецтва, що пройшла в Москві, у газеті «Правда» з’явилася редакційна стаття «Проти ідеологічних перекручень у літературі», яка затаврувала вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» (написаний ще в 1944 р.) як «ідейно-порочний націоналістичний твір».
Цькували не лише письменників. Наприклад, представниками «антинародного, формалістичного, згубного для радянської музики напряму» називали українських композиторів Б. Лятошинського, М. Колессу, М. Вериківського та ін.
СЛОВНИК
Космополітизм - система поглядів, що передбачає розширення поняття «Батьківщина» на весь світ. Сьогодні космополітами називають, зокрема, тих, хто вважає себе громадянами світу.
З ініціативи Сталіна наприкінці 1948 р. розгорнулося гоніння проти так званих космополітів. Так іменували нову категорію «ворогів народу» - інтелектуалів єврейської національності. Ця кампанія негайно поширилася в Україні, де було чимало літераторів і митців цієї національності. їх називали «безрідними космополітами», «антипатріотами», «низькопоклонниками», що плазують перед реакційною культурою буржуазного Заходу. Пошуки «космополітів» і їх критика були поширені на всі культурні центри республіки та всі сфери літературно-художньої творчості.
1948 р. рішенням політбюро ЦК ВКП(б) як «центр антирадянської пропаганди» ліквідовано Єврейський антифашистський комітет (ЄАК), що в роки війни збирав кошти серед єврейських громад світу на користь Радянського Союзу. У справі ЄАК заарештували 110 осіб, а в 1952 р. винесли смертний вирок 13 особам, зокрема 5 вихідцям з України - відомим єврейським письменникам.
У розпалі «чистки» було ліквідовано Кабінет єврейської історії та культури АН УРСР. У цій установі збирали рідкісні видання, фольклорні матеріали, фонозаписи, укладали й досліджували приватні фонди відомих науковців-юдаїстів. Більшість співробітників кабінету зазнали репресій.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій: » Початок кампанії проти так званих космополітів » Завершення колективізації в Західній Україні » Початок 4-ї п’ятирічки » Операція з депортації населення «Захід».
2. Складіть речення про події та явища повоєнних часів, використавши поняття і терміни: відбудовний процес, укрупнення колгоспів, кампанія боротьби з «буржуазним націоналізмом», кампанія боротьби з «безрідними космополітами», «ждановщина».
3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів відповідно до їхньої ролі в подіях повоєнного десятиліття: Й. Сталін, М. Хрущов, Л. Каганович, А. Жданов.
4. Проілюструйте конкретними фактами тези про особливості розвитку сільського господарства в повоєнний період: » Екстенсивний розвиток сільського господарства як головної риси в пануванні колгоспної системи. » Відвернення ресурсів сільського господарства в інші сфери виробництва. » Голод 1946-1947 рр. як показник відвернення ресурсів села в інші сфери виробництва. » Панування ручної праці в сільськогосподарських процесах. » Переважання в колгоспному виробництві праці жінок, підлітків і людей похилого віку. » Репресії як основний засіб стимулювання праці в колгоспному виробництві. » Заходи держави з обмеження праці колгоспників у присадибному господарстві.
5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел.
«...Верховна Рада СРСР установлює, що основні завдання п'ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР на 1946-1950 рр. полягають у тому, щоб відновити райони країни, що постраждали, відновити довоєнну промисловість і сільське господарство й потім перевершити той рівень у значних розмірах. Із цією метою необхідно:
1. Забезпечити першочергове відновлення та розвиток важкої промисловості й залізничного транспорту, без яких неможливе швидке й успішне відновлення та розвиток усього народного господарства СРСР. 2. Домогтися піднесення сільського господарства й промисловості, що виробляє засоби споживання для забезпечення матеріального благополуччя народів Радянського Союзу й створення в країні достатньої кількості основних предметів споживання...» (з ухвали Верховної Ради СРСР).
«...Важко нам, обірвані ми всі, голі й босі, брудні й голодні, на людей не схожі, гірше худоби живемо. Ніколи нам не було так важко, як в цю хвилину, люди з голоду мруть, діти від недоїдання і хвороб стають каліками. Харчуємося ми лободою, корою, а у кого є гроші, їдуть у місто і купують хліб у комерційних магазинах, але за хлібом іти далеко - 140-180 км, а у нас ніхто не продає, з колгоспу ми нічого не отримали і немає надії, все згоріло, а ярина дуже слабка і, як виконаємо план, то всі подохнемо...» (з листа колгоспників с. Попелюхи Вінницької області до М. Хрущова).
«Треба рішуче покінчити з "об'єктивістським” підходом до питань історії, літератури і т. д. і вносити в розгляд питань історії, літератури і т. д. партійність, підходити до всіх питань суспільних, технічних, сільськогосподарських та інших наук з позицій нашої більшовицької партії, з позиції Леніна і Сталіна...» (Л. Каганович).
6. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.
«На думку верховодів Кремля, заплановані акції боротьби з "низькопоклонством перед Заходом”, а згодом - з "космополітизмом” повинні були посилити культурну ізоляцію країни, розколоти інтелігенцію, протипоставити її іншим соціальним групам суспільства, розпалити шовіністичні й антисемітські настрої, активізувати процеси русифікації» (український історик О. Бажан).
Коментарі (0)