Відлік історичного часу народи ведуть неоднаково, тому що вони по-різному уявляють «початок» своєї історії. Кожний народ розпочинає відлік часу від події, найважливішої для нього. Так, давні римляни рахують роки з моменту заснування свого головного міста — Рима. Юдеї ведуть відлік історичного часу з дня створення світу. Мусульмани початком своєї історії вважають подію, коли їхній релігійний пророк Мухаммад перебрався з міста Мекки до міста Медини. Наші пращури — християни — обрали початком відліку часу момент народження Ісуса Христа. Саме народження Ісуса вважається в історії початком нової ери (н. е.), тобто нової віхи в розвитку людства. Все, що було до цього, відповідно, відбувалося до нашої ери (до н. е.). Рахунок часу «до нашої ери» ведеться також від Різдва Христового, але у зворотному порядку. Таким чином 5 р. до н. е. був раніше ніж 3 р. н. е., a 50 p. до н. e. — раніше, ніж 10 р. н. е. Так виникло літочислення — система підрахунку часу у великих проміжках.