3.2. Історичні назви та етнографічні регіони України

Територію, на якій формувався та проживав український народ, назвали Україною. Звідки походить ця назва? Питання про її значення і походження досі залишається дискусійним. Однак достеменно відомо, що слово «Україна» зустрічається у літературних та історичних пам’ятках XII—XIII століть. А в давнину нашу державу називали «Русь», «Руська земля». Після занепаду Русі-України на цих теренах постало могутнє Галицько-Волинське князівство. Пізніше українські землі перебували під владою держав-сусідів, тож не було тоді у нас самостійності. Порівняно недовго проіснувала й козацька держава — Військо Запорозьке, відома також як Гетьманщина. Майже сто років тому, за часів Визвольних змагань, постали Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західно-Українська Народна Республіка. Згодом більшість території України під назвою «Українська Радянська Соціалістична Республіка» перебувала у складі Радянського Союзу. Лише наприкінці XX століття самостійна держава під назвою «Україна» знову з’явилася на карті Європи.

За часів свого розквіту Русь-Україна була найбільшою державою Європи. Різноманітний рельєф та природні умови зумовили місцеві відмінності у побуті, заняттях, звичаях і традиціях її населення. Так, житло, їжа, одяг, пісні мешканців Карпат і Полісся, південніших Степу і Лісостепу мають певні відмінності. Дослідники-етнографи описують культурно-побутові особливості різних місцевостей. Така цікава назва їхньої професії походить від грецьких слів «етнос» (народ) і «графо» (пишу). А частини території розселення народу (етносу), які відрізняються місцевими особливостями від сусідніх, називають етнографічними регіонами.

Етнічна територія українців поділяється на три великі регіони, у межах яких розрізняють етнографічні райони. Північний регіон охоплює Західне, Середнє і Східне Полісся. До Західного регіону належать Низинне Закарпаття, Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Буковина, Покуття, Поділля, Волинь, Опілля, Надсяння. У Південно-Східному регіоні виокремлюють Середню Наддніпрянщину, Слобожанщину та Південь України. Хоч етнографічні особливості кожного регіону різні, проте на всій цій території сформувався один народ. Частина українських етнічних теренів, зокрема Лемківщини, Надсяння, Волині (історична земля Холмщина), Полісся (історичні землі Підляшшя, Берестейщина, Стародубщина та ін.), Слобожанщини, а також Кубань нині перебувають в кордонах інших держав. Сіверщина та Галичина є назвами історичних земель, а не етнографічних регіонів. Крим є етнічною територією народу киримли (кримських татар). Саме там цей народ сформувався і розвинув свою самобутню культуру.

Етнографічні райони та історичні землі України

Чи існують нині чіткі межі між етнографічними регіонами? Ні. Науково-технічні досягнення, впливи інших культур вносять свої правки в самобутні етнографічні особливості територій. Чи добре це? Європа і світ стають багатокультурними. Взаємопроникнення культур і обмін досягненнями посилюються. Ці процеси, як ви потім побачите, не оминули й Україну. Водночас, мусимо пам’ятати про ті риси, які виокремлюють представників кожного народу у світі.

Запитання і завдання

1. Що означає слово «Україна»? 2. Назвіть етнографічні регіони, що виокремлені в межах України. З яких етнографічних районів вони складаються? 3. Поміркуйте, чому кожен етнографічний регіон має свої побутові, мистецькі, мовні та інші особливості.