|
Наприкінці II тис. до н.е. з індоєвропейської спільноти виокремилося плем’я кіммерійців. Це перший народ, що проживав на території України, про який згадується у письмових джерелах (у «Одіссеї» Гомера). Більше й найдостовірніше розповів про кіммерійців грецький історик V ст. до н.е. Геродот. Учені вважають, що цей іраномовний народ прийшов на землі України через Кавказ, а їхньою прабатьківщиною було Нижнє Поволжя. Археологи знаходять речові пам’ятки кіммерійців у Північному Причорномор’ї, на Північному Кавказі, в Поволжі, на нижній течії Дністра та Дунаю. Вони об’єднувалися у великі союзи племен, які очолював цар-вождь. їхнє військо складалося з рухливих загонів вершників, озброєних сталевими і залізними мечами та кинджалами, луками та стрілами, бойовими молотами та булавами. Жили кіммерійці патріархальними родами, які складалися з сімей. Поступово у них виділяється військова знать. Цьому значною мірою сприяли грабіжницькі походи на лісостеп і Закавказзя. Поряд із кіммерійцями центральну частину українського лісостепу займали племена чорноліської культури, яких вважають предками східних слов’ян, а отже, й українців. Основним джерелом вивчення життя чорнолісців є поселення. Знайдено як звичайні селища, що складалися з 6-10 жител, так і укріплені городища. Городища оточував вал, на якому будувалася стіна із дерев’яних зрубів і рів....
|
