§ 14. ПОЛІТИЧНЕ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УДІЛЬНИХ КНЯЗІВСТВАХ середини XII — першої половини XIII ст.

1. Київське, Переяславське та Чернігівське князівства в середині XII — першій половині XIII ст.

2. Архітектура та образотворче мистецтво

1. КИЇВСЬКЕ, ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ ТА ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВА в середині XII — першій ПОЛОВИНІ XIII ст.

Що спільного і що відмінного було в розвитку трьох князівств за часів політичної роздробленості?

У середині XII ст. Русь перетворилася на своєрідний союз земель-князівств, кожне з яких жило самостійним політичним життям. Головними серед них були Київське, Переяславське, Чернігівське (Чернігове-Сіверське), Галицьке та Волинське землі-князівства.

Київська земля простяглася лісовою та лісостеповою зонами, якими протікали численні річки. Дніпро з притоками й Південний Буг пов’язували її з найвіддаленішими районами Русі та міжнародними ринками, що позитивно впливало на розвиток економіки. У XII—XIII ст. Київське князівство було розвиненим і густонаселеним регіоном Русі. У писемних джерелах згадуються близько 80 міст: Київ, Вишгород, Торчеськ, Богуслав, Корсунь, Іскоростень тощо.

Головним економічним і культурним центром землі вважалася її столиця — Київ, з територією майже 400 га і приблизно 50 тисячами мешканців. Найбільшим районом Стародавнього Києва був Поділ, який мав свої укріплення та ремісничі осередки. У центрі Подолу розміщувалося «торговище», добре знане в Київській землі та за її межами. Усього в столиці діяло вісім ринків, на які прибували купці з усіх руських земель. Про постійне проживання в Києві візантійських, західноєвропейських і купців зі сходу свідчать історичні джерела.

Довкола міста розташовувалися села, князівські й боярські двори, монастирські садиби.

Спираючись на зображення, поясніть, як зазвичай розташовувались і який мали вигляд давньоруські міста.

Макет Давнього Вишгорода на правому березі Дніпра — одного з вісімдесяти міст Київської землі

Більшість великих міст Київського князівства розміщувались у лісостеповій зоні. Вони вважалися місцевими адміністративними центрами та осередками господарської діяльності. На південних кордонах князівства переважали міста-фортеці, які захищали Київську землю від кочовиків.

У середині XII — першій половині XIII ст. ця територія була постійним предметом суперечок між руськими князями. Хтось претендував на управління нею, сподіваючись на боротьбу за єдність руських земель, інші обмежувалися претензіями на якусь частину Київської землі. Упродовж 1154—1240 рр. у Києві змінилося 47 князів, 35 з яких перебували при владі менше року.

Найдраматичнішою подією, за твердженням літописців, була облога й захоплення Києва володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським.

Які методи використовували руські князі в міжусобній боротьбі? До яких наслідків це призводило?

Про розгром Києва Андрієм Боголюбським у 1169 р. із Київського літопису

І грабували вони два дні увесь город... І не було помилування нікому: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон, силоміць розлучаючи із мужами їхніми, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна безліч, і церкви оголили від ікон і книг, і дзвони познімали всі [ці] смольняни, і суздальці, і чернігівці... І був у Києві серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота, і сльози безперестанні...

Андрій Боголюбський. Реконструкція М. Герасимова

Поступово політична роль київських князів занепала, вони втратили свій вплив у державному правлінні Русі.

Переяславське князівство, порівняно з іншими князівствами, було невеликим. Від початку свого існування воно потерпало від постійних набігів кочовиків. З метою захисту своїх земель місцеве населення збудувало вздовж кордонів високі земляні вали та міста-фортеці: Воїнь, Лубни, Прилуки, Переволоку, Полкостень, Городець-Остерський. Окрім оборонної функції, такі міста, як Лубни, Жовнин, Воїнь тощо, були водночас ремісничими й торговими осередками. Найбільшим серед міст князівства вважався Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький) — адміністративний і господарський центр.

У Переяславському князівстві селяни переважно займалися землеробством, а в північно-східному регіоні розвивалися тваринництво та промисли. Важливу роль в економічному житті князівства відігравало ремісництво й торгівля.

Промисел — добування чого-небудь, наприклад, продуктів риболовлі, збиральництва, полювання, бортництва, з господарською метою.

Політичне життя Переяславського князівства тісно пов’язувалося з Києвом. Місцеві князі вважалися найближчими претендентами на київський стіл. Тому правителі тут змінювалися часто, а Переяславська земля стала місцем постійної міжусобної боротьби руських князів, насамперед нащадків Володимира Мономаха.

Із княжінням Володимира Глібовича (1169—1187 рр.) у Переяславі пов’язана перша літописна згадка назви Україна. Київський літописець відгукнувся на смерть славетного князя — захисника Переяславської землі, такими словами: «Він князь доблесний і всякими чеснотами був сповнений. За ним же Україна багато потужила».

На прикладі Воїні поясніть особливості захисних споруд міст-фортець.

Місто-фортеця Воїнь у гирлі р. Сули (художня реконструкція)

У XII ст. в межах Чернігівської землі виділялися: Чернігівське, Новгород-Сіверське й Муромське князівства. Столицею Чернігівської землі був Чернігів. Окрім столиці, у писемних джерелах згадуються близько 50 міст: Новгород-Сіверський, Стародуб, Путивль, Любеч, Глухів та ін., які славились ремеслом і торгівлею. Між ними існувала розвинена мережа транспортних шляхів, зокрема, м. Чернігів сполучався з іншими куточками власних земель і сусідніх князівств суходільними та річковими шляхами. Зернове господарство було менш поширеним у населення краю, оскільки більша частина території розміщена в лісовій смузі, відтак воно надавало перевагу тваринництву, промислам, ремеслу.

Протягом ХІІ—ХІІІ ст. Чернігів збільшувався територіально, забудовувався церквами й укріплювався новими лініями оборони. Тут зводили багато храмів (Михайлівська, Благовіщенська, П’ятницька церкви, Успенський собор Єлецького монастиря), що відображало прагнення чернігівських правителів змагатися із князями київськими не тільки на полях битв, а й у розбудові власної столиці. Будівлі оздоблювалися різнокольоровими полив’яними плитками (покриття особливим склоподібним сплавом) та різьбленням по каменю, що свідчить про високий рівень розвитку цих галузей ремесла. Місцеві ремісники виготовляли знаряддя праці, зброю, ювелірні прикраси, предмети побуту.

Чернігів був великим феодальним центром. За його стінами зосереджувалися двори представників земельної знаті (князів, бояр), володіння яких розташовувалися не тільки поблизу стольного міста, а й на значному віддаленні від нього.

Опишіть особливості забудови Стародавнього Чернігова.

Стародавній Чернігів (художня реконструкція Г. Петрова)

Водночас господарській діяльності та торгівлі значної шкоди завдавали князівські усобиці, що розгорнулися між нащадками великого князя Святослава (сина Ярослава Мудрого), які представляли дві князівські династії Олеговичів (Ольговичів) і Давидовичів.

Що, окрім матеріальних цінностей, втрачалося внаслідок усобиць? Чи було поодиноке пограбування, описане літописцем, характерним тільки для чернігівських земель? Підтвердьте свою думку прикладами.

Про пограбування Давидовичами (союзниками київських правителів) села під Путивлем із Київського літопису

У рік 1146. Тож пішли вони на Ігореве сільце, де він поставив був добрий двір. Було ж тут готовизни багато у бретяницях 18 і в погребах — вина і меди; а що тяжкого добра всякого, до заліза й до міді, то не могли вони тоді задля безлічі все те вивозити. І Давидовичі повеліли забирати добро на вози собі і воям, а потім звеліли запалити двір, і церкву Святого Георгія Побідоносця, і стодолу його, Ігоря, в якій було дев’ятсот стогів.

У середині XII ст. чернігівські князі значну увагу в зовнішній політиці приділяли стосункам із половцями, які виступали то їхніми союзниками, то супротивниками. Чернігівські князі залишалися впливовою силою в політичній боротьбі за контроль над Південною Руссю у XII ст.

2. АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Як зміни в політичному й соціальному житті в руських землях вплинули на розвиток архітектури та образотворчого мистецтва?

Архітектура (житлова, оборонна й культова) розвивалася під впливом князівських міжусобиць, постійних загроз життю та майну мешканців. Розбудова старих міст здійснювалась одночасно з оновленням фортифікаційних споруд, що передусім мали убезпечити центральну частину міста — дитинець, де мешкала у своїх палацах і хоромах князівська та боярська верхівка з оточенням і челяддю.

Опишіть розташування осередків Стародавнього Києва. Як мешканці міста використовували природний ландшафт у зведенні оборонних споруд? Які верстви населення жили на Подолі? Чому?

Діорама Стародавнього Києва

У другу чергу (стінами й ровами) забезпечувався захист «окольного града», що складався з купецьких подвір'їв, кварталів, заселених ремісниками, торговельного майдану, церков та монастирів. Остання, зовнішня лінія оборони (земляні вали) мала захищати міські околиці — «посади» й «кінці», заселені міськими низами: ремісниками, дрібними торговцями, які мешкали в одноповерхових дерев’яних будинках чи в напівземлянках. Так розбудовувалися Київ, Переяслав, Чернігів та інші старі міста.

В удільних князівствах нові міста виникали передусім як фортеці, що протистоятимуть нападам і половців, і руських князів, які добре знали сусідські вотчини. За таким принципом будувалися Городець Остерський, Прилуки, Вщиж, Глухів та інші.

Феодальна знать, дбаючи про власну безпеку, зводила у своїх маєтках замки. Архітектура цих будівель ураховувала досягнення фортифікаційного мистецтва тих часів, окрім цього, мешканці замків мали змогу проживати в комфортних помешканнях із вишуканими інтер’єрами. Взірцем такої архітектури часів феодальної роздробленості є Любецький замок, що належав чернігівським князям. За укріпленнями замку розміщувався кам’яний княжий палац, дерев'яна церква, приміщення для вартових та прислуги.

Удільні князі, опікуючись розвитком господарського життя власних земель, прагнули надати містам, що виконували роль адміністративних центрів, столичного вигляду. Тут зводили розкішні кам’яні палаци (із залученням кращих архітекторів і майстрів) та будувалися хороми місцевої знаті, переважно двоповерхові.

Спираючись на опис та зображення замку в м. Любечі, поясніть, хто був замовником таких споруд і з якою метою вони зводилися.

З опису замку в Любечі за матеріалами звіту археологічної експедиції Б. Рибакова

Замок відмежовувався від міста ровом, через який перекидався підйомний міст. Відвідувачі, проїхавши міст і мостову вежу, опинялись у вузькому проїзді поміж двох стін. Далі дорога вела до головної брами фортеці... Ворота з двома баштами мали глибокий тунель із трьома заслонами, які перегороджували шлях. Через головні ворота прибульці потрапляли до невеличкого дворика. У глибині двору розміщувалася найвища будівля замку — вежа. Вона слугувала другими воротами й одночасно могла стати останнім притулком захисникам у разі облоги. У її підвалах зберігалося зерно й вода. До вежі сходились усі шляхи замку. Шлях до князівського палацу також пролягав через вежу.

За вежею, перед князівським палацом, розміщувалося невелике подвір’я, де стояв намет для варти; тут був таємний спуск до стіни. Палац являв собою триповерхову споруду. У трьох різних місцях замку... виявлено глибокі підземні ходи, що розходилися врізнобіч від замку.

Замок Володимира Мономаха у м. Любечі (реконструкція)

Окрім оборонної та житлової архітектури, у столицях князівств розвивалося будівництво культових споруд — церков, соборів, монастирів. У середині XII ст. культова архітектура Русі набувала нових ознак. Шестистовпні храми поступилися чотиристовпним, зникли сходові вежі — сходи вибудовувались у товщі стін. Змінилася техніка будівельного укладання: якщо раніше повсюди використовували великі кам’яні брили й тонку плінфу, то відтепер застосовували тільки порядову систему кладки. Збільшилась товщина самої плінфи.

Плінфа — широка та пласка обпечена цегла, яка використовувалася при будівництві у Візантії. У Русі використовувалась у храмовій архітектурі X — початку XIII ст.

Опишіть архітектурні особливості зображених храмів.

1 — Успенська соборна церква Києво-Печерського монастиря (сучасний вигляд); 2 — П’ятницька церква в Чернігові

Архітектори здебільшого використовували місцеві будівельні матеріали. У Подніпров’ї та на Волині — цеглу, у Галичі та Володимиро-Суздальській землі — білий камінь. Знаною пам'яткою культової архітектури тих часів є Успенський собор Києво-Печерського монастиря, побудований у 1073—1078 рр.

Наприкінці XII — на початку XIII ст. монументальна архітектура Русі розвивалася шляхом ускладнення зовнішніх форм. Будівлі цього періоду мають висотні композиції й нагадують башти. Особливу увагу зодчі приділяли профільованим пілястрам (прямовисним лініям, що надавали храмам «стрункості») та порталам (обрамленим входам). Новий архітектурний стиль найвиразніше виявився в чернігівській П’ятницькій церкві (початок XIII ст.). Припускають, що вона була зведена видатним архітектором Петром Милоногом, який першим застосував «сходинкові» арки, що згодом набули поширення.

У XII—XIII ст. одночасно із будівництвом храмів розвивалося самобутнє образотворче мистецтво. Майстри розписували інтер’єр церков та соборів фресковими зображеннями на біблійні сюжети.

Окрім фресок, усередині храми оздоблювали іконами, які писались на дошках. Теми, композиції та кольорова гама ікон підпорядковувалися суворим правилам — канону. Канонічні зображення не є реалістичними, а стилізованими і сповненими символізму. Ікони освячували, їх вважали оберегами храму та віруючих. Перші ікони були привезені на Русь із Візантії й Болгарії. Утвердження давньоруського іконопису відбулося у XII ст., а осередком його став Києво-Печерський монастир. Тут діяла іконописна майстерня, де працювали відомі художники —Аліпій Печерський і Григорій.

Аліпій (близько 1050—1114) — православний святий, київський мозаїк і живописець, який навчався у грецьких майстрів, ювелір, лікар, чернець Києво-Печерського монастиря. Аліпій — перший із давньоруських художників, ім’я якого зафіксовано в літописі.

Аліпій Печерський (робота художників Г. Кореня і В. Федька)

Найвизначнішими малярними роботами Аліпія були сім ікон, які вважалися чудодійними, оскільки не згоріли під час пожежі. Донині збереглося лише одне творіння славетного печерського іконописця — ікона «Богоматір Свенська-Печерська». Уважається також, що Аліпій створював мозаїки Михайлівського Золотоверхого собору, зокрема, композиції «Євхаристія».

Скориставшись текстом параграфа й ілюстраціями, підготуйте розповідь про діяльність Аліпія Печерського.

1 — ікона «Богоматір Свенська-Печерська зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими» (поч. XII ст.); 2 — мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого собору (1108—1113 рр.).

Під час князівських міжусобиць сторони, що ворогували, нищили храми в сусідніх вотчинах, а ікони привласнювали, вважаючи їх великою цінністю. Серед таких ікон, що дійшли до наших часів, найвідомішою є «Богородиця Елеуса», відома також під назвою «Володимирська Богоматір». Але справжня її назва— «Вишгородська», бо спочатку вона перебувала у храмі м. Вишгорода. Згідно з переказом, її було подаровано Києву Константинополем у XII ст. Хоча, як свідчать деякі мистецтвознавці, її цінність полягає в тому, що вона була написана в Києві, можливо, преподобним Аліпієм. Ікона зберігалася в резиденції київських князів. Звідти й назва ікони — Вишгородська. Згодом цю ікону вивіз суздальський князь Андрій Боголюбський. Він розмістив Вишгородську ікону у Володимирі-на-Клязьмі. На даний час ікона перебуває в Москві й шанується як головна реліквія Росії.

Ікони виготовлялися як на замовлення (церков, храмів, феодальної знаті), так і на продаж населенню. Ікони невеликих розмірів були в кожній домівці, вважалося, що святі образи захищають оселю та її мешканців від лихих сил. Найпопулярнішими були зображення перших руських святих — Бориса і Гліба.

Традиції іконописання київської школи згодом поширилися й на інші руські міста. Відомою є Холмська чудотворна ікона Богородиці, написана у візантійській традиції в XI ст. Вона належить до п’яти особливих ікон Давньої Русі-України, серед них — чудотворні образи Вишгородської Богородиці; Белзької (Ченстоховської) Богородиці, що тепер є найшанованішою в Польщі; ікона «Успіння Богородиці» з Успенського собору Києво-Печерської лаври, яку було знищено під час окупації Києва в 1941 р., і «Почаївська Богородиця», яка зберігається в Україні.

Однією з найвідоміших книжкових мініатюр є прижиттєве (1073 р.) зображення князя Святослава Ярославича, сина Ярослава Мудрого й онука Володимира Великого, з родиною. Це історичне джерело дає цінну інформацію про зовнішній вигляд, одяг представників знаті XI ст.

Використовуючи матеріал параграфа та зображення на с. 109—110, підготуйте розповідь про іконопис Русі.

1 — ікона «Дмитро Солунський»; 2 — ікона святих Бориса і Гліба;

3 — Холмська ікона Богородиці; 4 — Вишгородська Богоматір; 5 — зображення князя Святослава Ярославича, сина Ярослава Мудрого й онука Володимира Великого, з родиною (мініатюра 1073 р).

Перевірте засвоєне на уроці

1. Спираючись на карту № 3, з’ясуйте, з якими землями межувало Київське князівство, та схарактеризуйте особливості його політичного життя.

2. Простежте по карті № 3, які землі сусідили з Переяславським князівством, і розкажіть про їхній вплив на політичне життя князівства.

3. Ураховуючи географічне розташування Чернігівського князівства, поясніть, у чому виявлялись особливості політичного життя цього краю.

4. У чому полягала відмінність будівництва нових руських міст від старих?

5. Порівняйте відмінності архітектури будівництва споруд релігійного призначення в середині XII і на початку XIII ст.

6. Схарактеризуйте розвиток образотворчого мистецтва за часів роздробленості Русі.

Домашнє завдання

1. Полічіть, скільки років минуло від першої літописної згадки назви «Україна».

2. З’ясуйте та покажіть на карті, з якими землями межували князівства: Київське, Переяславське, Чернігівське.

3. Поясніть, з якою метою зводилися замки і хто був зацікавлений у їхньому будівництві.

4. Яких нових ознак набуло в архітектурі будівництво споруд релігійного призначення в середині XII ст.?

5. Чому під час князівських усобиць сторони, що ворогували, нищили храми і привласнювали ікони?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно