Войти
Закрыть

Князювання Святослава

7 Клас

Князь Святослав уславився, як відважний воїн і талановитий полководець. Ставши самостійним правителем, він здійснив декілька походів із метою зміцнення Київської Русі та змусив сусідні держави рахуватися з її інтересами. Нестор-літописець із великою любов’ю розповідав про князя, порівнюючи його за хоробрість із гепардом. Войовничість Святослава відповідала духові епохи, коли середньовічні правителі силою зброї формували території своїх держав. За роки правління він пройшов походами від Середнього Поволжя до Каспію та далі Північним Кавказом і Причорномор’ям до візантійських володінь на Балканах, подолавши щонайменше 8000—8500 км. На відміну від Ольги Святослав був язичником. Намовляння матері охреститися категорично відкидав, пояснюючи це тим, що з цього буде сміятися вся князівська дружина. «На вигляд він був таким: середній на зріст, ні надто високий, ні надто малий, із густими бровами, із блакитними очима, з рівним носом, із голеною головою і густим довгим волоссям, що висіло на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, і лише на одному її боці висіло пасмо волосся, що означало знатність роду, і шия товста, плечі широкі й весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами з рубіном, уставленим між ними. Одяг на ньому був білим, який нічим, окрім чистоти, не відрізнявся від одягу інших»....
0 Переглянути

Князювання Ігоря та Ольги

7 Клас

Після смерті Олега князювати на Русі почав син Рюрика — Ігор. Князь Ігор (? — 945) продовжував справу свого попередника, наполегливо згуртовуючи східних слов’ян у єдину державу. Розпочав своє правління боротьбою з деревлянами та уличами, які вийшли з покори Києву. Ігор наклав на них значно більшу данину, ніж раніше. Після цього уличі залишили Середнє Подніпров’я і переселилися в межиріччя Дністра і Південного Бугу. У 915 р. біля кордонів Київської Русі вперше з’явилися нові кочовики — печеніги. Ігорю вдалося укласти з ними мирну угоду. Згодом її було порушено через те, що печенігів до нападів на Русь підштовхувала Візантія. Ігор, як і його попередники, воював із Візантією. У 941 р. він організував грандіозний похід проти неї, залучивши близько 10 тис. лодій. Проте цей похід завершився поразкою: візантійці спалили флот русичів «грецьким вогнем». По трьох роках, зібравши ще більші сили, Ігор повторив похід, але цього разу битися не довелося. Візантійці відкупилися даниною, більшою за ту, яку отримав від них раніше князь Олег, та уклали нову угоду, яка підтверджувала основні торговельні інтереси руських купців на ринках Візантії. Хоча умови угоди були дещо гіршими, ніж з Олегом. У 944 р. Ігор також здійснив похід на Закавказзя проти войовничих горців, які були союзниками візантійців. Унаслідок перемоги русичам поталанило оволодіти багатими містами Дербент, Шарван і Бердаа та з великою здобиччю повернутися додому....
0 Переглянути

Виникнення та становлення Київської Русі

7 Клас

За свідченням арабських авторів, на східнослов’янських землях існували три об’єднання: Куявія (землі полян із Києвом), Славія (землі ільменських словенів) і Артанія (історики не можуть визначити, де вона була розташована). Уважається, що племінне княжіння полян у Середньому Подніпров’ї, відоме арабам як Куявія, стало осередком, довкола якого розбудовувалася східнослов’янська державність. 2. Київське князівство Аскольда На основі полянського племінного княжіння в Середньому Подніпров’ї близько середини IX ст. сформувалося Київське князівство. За своєю територією воно було досить невеликим й охоплювало, головним чином, полянські землі навколо Києва. У літописі це князівство називають «Руською землею», а його правителями — князів Аскольда та Діра, яких вважають представниками династії Києвичів, що походила від легендарного Кия. Арабські автори стверджували, що Дір княжив перед Аскольдом, був «першим зі слов’янських царів». Проте в літопису Аскольда і Діра завжди згадують разом. Князі звільнили полян від сплати данини хозарам і прагнули поширити свою владу на інші слов’янські племена: сіверян, деревлян, уличів, полочан, кривичів....
0 Переглянути

Східні слов’яни — предки українців у VI—IX ст.

7 Клас

Візантієць Іоанн Ефеський про походи слов’ян на Балкани «На третьому році по смерті імператора Юстина... рушив проклятий народ слов’ян, який пройшов через усю Елладу і по країні Фессалоніці, і по фракійських провінціях. Здобув багато міст і фортець, спалив, пограбував і підкорив країну, сів на ній владно і без страху, як у своїй власній... Вони... захопили всі імперські табуни й інше, вони живуть, сидять і грабують у римських провінціях без турбот і страху, убиваючи і спалюючи; вони стали багатими, мають золото і срібло, табуни коней і багато зброї. Вони навчилися вести війну краще за римлян, [і все ж вони] люди прості, які не сміли з’явитися з лісів і степів і не знали, що таке зброя, за винятком двох або трьох дротиків». 1. Які факти про походи слов’ян на Балкани наведено в документі? 2. Як автор ставиться до подій, про які розповідає? Чому у вас склалося таке враження? 3. Чи можна довіряти авторові документа? Чию позицію він представляє? 4. Визначте за документом, який вплив мали балканські війни на розвиток слов’янського суспільства. На зламі VI—VII ст. слов’яни також активно просувалися на північ і північний схід, заселяючи землі, що належали балтійським та угро-фінським племенам. Результатом Великого розселення слов’ян стало формування нових територіальних об’єднань слов’ян, що їх прийнято поділяти на східних, західних і південних....
0 Переглянути

Вступ до середньовічної історії України

7 Клас

Закінчилися літні канікули і розпочався новий навчальний рік. У 7 класі ви, серед інших навчальних предметів, продовжите вивчення систематичного курсу історії, — як всесвітньої, так і історії України. Слово «історія», як ви вже знаєте, давньогрецького походження й перекладається як «дослідження», «оповідь про події». Давньогрецький письменник і вчений Геродот, якого вважають «батьком історії», називав «історіями» свої оповідання про греко-перські війни. Термін «історія» має кілька значень. Історія як наука вивчає минуле людських спільнот, які заселяли нашу планету від найдавніших часів і до сьогодення. Учених, які досліджують те, що відбувалося в минулому людських спільнот, називають істориками. В основу їхньої цікавої, але й дуже складної праці покладені дослідження історичних фактів та історичних подій. Історичні факти — не вигадані випадки, які відбувалися насправді. Історичні події — сукупність пов’язаних між собою важливих фактів суспільного життя, які становлять єдине ціле. Невід’ємною складовою всесвітньої історії є історія України. Це — наука, що вивчає розвиток людського суспільства на українських землях у хронологічній послідовності та визначає його основні закономірності. Вона досліджує історію українського народу, його боротьбу за державну незалежність і пов’язані з нею подвиги, драми, тріумфи і трагедії. Історична наука не стоїть на місці. Завдяки новим відкриттям вона оновлює й поглиблює наші знання про історичні події. На основі досліджень учених-істориків створено навчальний предмет «історія України», вивчення якого ви продовжите цього року. Він відображає сучасне бачення минулого нашої Батьківщини....
0 Переглянути

Основні дати та події 7 клас Гісем, Мартинюк

7 Клас

VI— VII ст. — Балканські війни. VIII ст. — утворення князівств у східних слов'ян. VIII — початок IX ст. — утворення Київської держави. 839 р. — прибуття руського посольства до Царгорода (Константинополя). У писемних джерелах вперше згадується назва «Русь». 860 р. — перший похід Русі на Царгород. 882 р. — похід князя Олега на Київ. Об'єднання північного і південного слов'янства в єдину державу — Русь. 907 та 911 рр. — походи князя Олега на Царгород. 941 та 943—944 рр. — походи князя Ігоря на Візантію. 946 (957) р. — посольство княгині Ольги до Царгорода. 964—966 рр. — походи князя Святослава на Волгу й Північний Кавказ проти Хозарського каганату та його союзників. 968 р. — реорганізація управління Русі Святославом. 968—971 рр. — Балканські походи Святослава. 972 р. — загибель Святослава в бою з печенігами біля Дніпровських порогів. 980—1015 рр. — правління Володимира Великого. 988—989 рр. — хрещення Русі. 996 р. — завершення будівництва Десятинної церкви — першого кам'яного храму на Русі. 1019 р. — утвердження Ярослава Володимировича на київському престолі. 1036 р. — розгром печенігів під Києвом. 1051 р. — обрання Іларіона київським митрополитом. Початок історії Києво-Печерської лаври. 1056—1057 рр. — створення Остромирового Євангелія. 1160 р. — спорудження Успенського собору у Володимирі-Волинському....
0 Переглянути

Поняття й терміни 7 клас Гісем, Мартинюк

7 Клас

Анти — об'єднання, союз слов'янських племен, що згадується у візантійських джерелах V! ст. Займали територію між Дністром і Дніпром. Баскак — намісник хана Золотої Орди в підвладних країнах, який проводив облік населення й збирав данину. Бояри — представники правлячого стану на Русі, що займали панівне становище в управлінні державою (після князів), феодали-землевласники. Велике переселення народів — умовна назва масових зрушень варварських племен (германських, слов'янських, сарматських та ін.) у напрямку Римської імперії та розселення на її території в IV—VII ст. Велике розселення слов'ян — складова Великого переселення народів; у результаті розселення слов'янських союзів племен у VI—VII ст. вони зайняли терени Східної, Центральної та Південно-Східної Європи. Верстви — те саме, що стани. Вітраж — картина з кольорового скла у вікнах соборів і ратуш. Віче — народні збори всього дорослого вільного населення, що приймали рішення з важливих громадських і державних справ. Вотчина — феодальна земельна власність та пов'язані з нею права на залежних селян. Графіті — стародавні написи та малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами на посуді, стінах тощо. Громада (община) — об'єднання людей, які спільно володіють знаряддями...
0 Переглянути

Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст.

7 Клас

Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV — XV ст. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. розвивалась у суперечливих умовах. Безпосередній вплив на неї мали політичні, суспільні та господарські відносини. Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав — Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. У кожній із них умови розвитку культури були різними. До позитивних наслідків цього процесу можна віднести те, що культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї гуманізму та Відродження. Проте українська культура не запозичувала якісь ідеї повністю, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини. У результаті створювалися справжні шедеври світового рівня, що мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, у яких не було власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку. У другій половині XIV — XV ст. почалася активна експансія (розширення впливу) католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками й православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ....
0 Переглянути

Господарський розвиток українських земель у другій половині XIV — XV ст.

7 Клас

Сільське господарство. Життя селянина. Упродовж XIV—XV ст. у господарському житті населення українських земель продовжувало домінувати сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. Традиційними його видами були землеробство, тваринництво і промисли — рибальство й бортництво. Проте в цей час відбулося його помітне піднесення: запроваджувалася нова техніка, зокрема колісний плуг, соха з лемешем та сошником. Завдяки цьому селяни могли розорювати нові землі. Сіяли, як і раніше, ячмінь, жито, пшеницю. Значного поширення набули городництво й садівництво. Бортництво заступило присадибне бджільництво. Продовжували розвиватися промисли, передусім ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів: млиновий (виготовлення різних сортів борошна, круп), винокурний (виготовлення горілки) та пов’язаний із ним корчмарський. Солеварінням займалися в Карпатах і на соляних озерах Північного Причорномор’я. У період феодалізму полювання було привілеєм феодалів. Проте на Подніпров’ї ним займалися місцеві селяни та міщани, що приносило їм чималий дохід. Зміни відбулися і в правовому становищі селян. У цілому воно залежало від правового устрою сіл: руського (українського) чи німецького (волоського). Переважна більшість сільського населення проживала в селах руського (українського) права. У XIV ст. більшість селян на українських землях були вільними й лише сплачували данину за користування землею, яка розподілялася ланами (волоками) по 16,8—21,4 гектарів між селянськими дворищами. Дворище складалося з 5—10 хат (димів), у яких жила велика селянська родина. Податок — подимне — сплачували з кожного диму. Кілька дворищ утворювали сільську общину (село), яку очолював отаман. Кілька сіл об’єднувалися у волость — копу, головою якої був старець. На зборах копи розглядалися всі важливі справи. Також діяв копний суд....
0 Переглянути

Соціальна структура населення українських земель у другій половині ХІV — XV ст.

7 Клас

Соціальна структура суспільства. За своєю суттю тогочасне суспільство було феодальним. Для нього характерним був поділ на стани — великі соціально-правові групи людей, що відрізнялися між собою спадковим, закріпленим у законах становищем у суспільстві, певними правами, привілеями та обов’язками. Для станової організації суспільства, що зазвичай містить декілька станів, характерна ієрархічна будова (підпорядкованість одних станів іншим). Вона виявляється в нерівності становища (правах та обов’язках) і привілеях. Соціальна структура українського суспільства XIV—XV ст. була доволі розмаїтою. До основних станів належали шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри), духовенство («церковні люди»), міщани (патриціат, бюргерство, плебс) і селянство (слуги, данники, тяглові)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 50
Назад

Навігація