|
Дослідники вважають, що школи, засновані Володимиром Великим і Ярославом Мудрим, продовжували діяти у другій половині ХІ-ХІІ ст. Важливо, що навчання у них було доступним не лише для боярських родин та заможного населення, а й для інших верств. Розвивалася й жіноча освіта: у 1086 р. княжна Анна Всеволодівна відкрила в Києві жіночу школу. Такі школи з’явилися також у Суздалі та Полоцьку. Давньоруські школи за своєю організацією були демократичнішими, ніж у Західній Європі, дисципліна в них була м’якшою. В XI ст., у період розквіту Русі-України, школи були трьох основних типів: 1) школи «книжного вчення» — у них молодь готували до діяльності в різних сферах державного, культурного та церковного життя; 2) монастирські школи для мирян та майбутніх священників; 3) школи грамоти — у них навчали дітей бояр, посадників, купців, лихварів, заможних ремісників. Освітою вищого рівня вважали вивчення богослів’я, філософії, риторики, граматики, співів та іноземних мов, насамперед грецької. Її здобували ті, хто прагнув обійняти найвищі церковні посади. Необхідні для цього знання отримували в XI ст. у київській писемній школі при Софійському соборі, а у XII ст. при Печерському або Видубицькому монастирях у Києві, а також у школах при єпископіях у Чернігові, Переяславі та Галичі....
|
