Географічне положення Криму визначало історію народів, які населяли його території в різні періоди. На ці землі претендували Візантійська імперія, Хозарський каганат, Русь-Україна, Генуя та Венеція.

Володіння Візантії у Криму окреслювалися територією Боспору і Херсонеса та його околиць. Панування над Боспорським царством вона встановила на початку VI ст. за правління імператора Юстиніана І. Боспорське царство — ринок, де закуповували у степовиків хутро для потреб Константинополя. Своєю чергою, у боспорських містах активно розвивалися ремесла, орієнтовані на задоволення потреб сусідів-кочовиків.

А наприкінці X ст. території Боспорського царства увійшли до складу давньоруського Тмутороканського князівства. І вже до 1022 р. руські князі підкорили місцеві племена косогів та ясів.

У XIII ст. ситуація змінилася. У квітні 1204 р. хрестоносці захопили Константинополь, і на місці Візантії виникло кілька держав. Серед них вирізнялися Трапезундська та Нікейська імперії. Херсонес та гірські території стали залежними від Трапезунда і щороку сплачували йому податки. Боспор і найбагатше торгово-ремісниче місто Таврики того часу Суґдея залишилися під протекторатом половців.

Хрестоносці — учасники хрестових походів. Зазвичай нашивали на одяг зображення хреста як знак своїх добрих намірів.