Українсько-московський міждержавний договір 1654 р. Продовження Національно-визвольної війни 1654-1657 рр. Оцініть свої вміння з теми

§ 21. УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ МІЖДЕРЖАВНИЙ ДОГОВІР 1654 р. ПРОДОВЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ 1654-1657 рр.

1654 р., 8 січня - Переяславська рада.

1654 р., беpезень - підписання в Москві «Березневих статей» між козацьким посольством і московським урядом.

1656 р., жовтень - укладення союзу з трансільванським князем Дьордем II Ракоці проти Польщі.

1656 р., 24 жовтня - підписання між Московською державою і Річчю Посполитою перемир'я у Вільно.

1656 р., листопад - укладення антипольського союзу між шведським королівством і трансільванським князівством.

1657 р., січень-липень - воєнні дії війська трансільванського князя Дьордя II Ракоці та козацьких полків на чолі з Антіном Ждановичем проти Речі Посполитої. 1657 р., 27 липня - смерть гетьмана Богдана Хмельницького.

Як автор ставиться до описаних подій? Які висновки можна зробити з наведеного джерела?

Український шляхтич Павша повідомляв, зі слів чорнобильського протопопа, наприкінці січня 1654 р. про присягу українців: «Бачу зле, бо віддав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранням до того привів, що присягли всі... Тамтешні міщани, нерадо прийнявши московитів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, й твердо стоять на цьому... Сповіщаю, що Кропив’янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягти московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві в Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися...

1. Які події започаткували оформлення українсько-московських відносин?

Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами. Встановленню дипломатичних зносин України з Московією насамперед сприяло православне віросповідання двох народів.

Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорізьким, Б. Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз із Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії. 1 жовтня 1653 р. московський Земський собор вирішив «гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорізьке з містами і землями прийняти» й розпочати війну проти Польщі.

Дари в Чигирині 1649 р. Офорт Т. Шевченка.

• Турецький, московський та польський посли в очікуванні на рішення козацької ради.

У зв’язку з рішенням московського Земського собору до України було відряджено велике посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти і клейнод мали відбутися в Переяславі - старому козацькому центрі, звичному до проведення великих рад.

8 січня 1654 р. на міському майдані Переяслава відбулася військова рада. У ній взяло участь близько 200 представників старшини та козацтва. Рада винесла ухвалу про укладення договору з Московською державою. Після зачитання царської грамоти старшина й посли пішли до Успенського собору, де мали присягти цареві Олексію. У церкві Б. Хмельницький зажадав, щоб московські посли першими присягли від імені царя захищати гетьманську державу від поляків та шанувати козацькі права й привілеї. Свою вимогу гетьман умотивував, покликаючись на відносини козаків із польським королем: за європейською традицією передбачалася присяга обох сторін.

В. Бутурлін категорично відмовився від цього, пояснюючи, що цар є самодержцем і своїм підданим не присягає, крім того, «царське слово, раз дане, не міняється». Після багатогоденних нарад зі старшиною та послами Б. Хмельницький вирішив скласти присягу. При цьому слова В. Бутурліна були витлумачені як рівнозначні присязі царя.

• Порівняйте повідомлення українського шляхтича Павші та звіт російського посла Василя Бутурліна. Яке з джерел, на вашу думку, достовірніше? Чому? • Чи можна твердити, що українці однозначно сприйняли події в Переяславі?

Зі «статейного списку» боярина Василя Бутурліна, Івана Алфер’єва та Ларіона Лопухіна: «А як государеву грамоту боярин Василь Васильович (Бутурлін) гетьманові віддав, то ту государеву грамоту гетьман прийняв з великою радістю. А прийнявши государеву грамоту, поцілував її, і, розпечатавши, віддав писареві Іванові Виговському, і велів йому прочитати при всіх начальних Війська Запорізького і всяких інших людях уголос. І ту государеву грамоту писар Іван Виговський читав усім людям уголос. І вислухавши государеву грамоту, гетьман, і полковники, і всяких чинів люди зраділи государевій милості. І говорив гетьман, що великому государеві цареві й великому князеві Олексієві Михайловичу, всієї Русі самодержцеві, він, гетьман Богдан Хмельницький, з усім Військом Запорізьким служити і голови свої віддати раді».

2. Що передбачав українсько-московський міждержавний договір?

Переяславська рада лише започаткувала оформлення українсько-московських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Усе мали вирішити переговори. Причому кожна зі сторін оцінювала союз двох держав по-своєму. Український уряд виступав за рівність прав учасників союзу. У Москві дивилися на українців разом із гетьманом як на підданих його царської величності. Проте в момент переговорів на цьому з тактичних міркувань не наголошувалося. Натомість представники московського уряду обіцяли не порушувати «прав і вольностей» України.

Особливістю українсько-московського договору було те, що він являв собою групу документів від кожного зі станів - окремих угод від духівництва, міщанства, козаків. Лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - частково, а православне духівництво відмовилося від вимог Москви.

Козацька угода складалася з 23 статей від імені гетьмана і Війська Запорізького. Згідно з Березневими статтями (так називають узгоджені 17 статей):

• гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді;

• українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві;

• збирання податків покладалося на український Військовий скарб;

• кількість козацького війська встановлювалася 60 тис. осіб;

• козацька держава погоджувалася виплачувати грошовий податок та не підтримувати самостійні дипломатичні зносини з Річчю Посполитою та Туреччиною (за життя Б. Хмельницького ця умова не виконувалася).

Умови українсько-московського договору 1654 р. загалом (у разі дотримання) були взаємовигідними. Водночас договір був незавершеним, недосконалим, діяв нетривалий час (кілька років) і незабаром через недотримання його російською стороною фактично втратив чинність. За своїми формально-правовими ознаками договір передбачав встановлення поширених у тогочасній Європі відносин протекторату1.

Оцініть перспективи укладення українсько-московського договору 1654 р. з позицій різних політичних угруповань козацької еліти (1-група: прихильники військового союзу з московським царем; 2-група: прихильники повернення під скіпетр польського короля; 3-група: ті старшини, які прагнули «...не бути ані під королем польським, ані під царем московським») та інших верств Гетьманщини (4-група: міщани; 5-група: православне духівництво).

Розгляньте карту на стор. 116. Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про походи, кордони, території на прикладі подій Національно-визвольної війни 1654-1655 рр.

1 Протекторат - форма залежності, за якою одна держава (протектор) перебирає здійснення зовнішніх відносин іншої держави (протегованої), захист її території та нерідко ставить під свій контроль її внутрішні справи.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві.

3. У якому напрямку розвивалася зовнішня політика гетьманського уряду протягом 1654—1657 рр.?

Протягом 1654-1655 рр. союзне українсько-російське військо з перемінним успіхом вело воєнні дії проти Польщі.

Наприкінці 1655 - у першій половині 1656 р. Б. Хмельницький провадив надзвичайно активну дипломатичну діяльність: обмінювався посольствами зі шведським та польським королями, кримським ханом, молдавським господарем і трансільванським князем.

Уряд царя Олексія Михайловича, наляканий воєнними успіхами шведських військ у Польщі (Швеція захопила майже всю Польщу), розпочав активну підготовку до війни проти Швеції. Польські дипломати, шукаючи порятунку для батьківщини, запропонували корону на випадок смерті Яна ІІ Казимира цареві Олексію. Ця пропозиція теж спонукала Москву до переговорів з Варшавою, які закінчилися 24 жовтня 1656 р. Віленським перемир’ям. За ним воєнні дії між Річчю Посполитою й Московією припинялися, обидві держави зобов’язувалися не розпочинати переговорів про мир із Швецією, а натомість передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції та Бранденбургу, обрання московського царя на польський трон.

Віденське московсько-польське перемир’я в гетьманській столиці було сприйняте як порушення договору 1654 р., власне, як зрада з боку царя. Гетьман вирішив шукати нових союзників у боротьбі проти Польщі.

Реальними претендентами були Швеція і Трансільванія. 8 жовтня 1656 р. між Військом Запорізьким і Трансільванією було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці обіцяв допомогти Б. Хмельницькому відвоювати Галичину і частину Білорусі, визнавав за гетьманом титул князя та підтримав його намір передати цей титул синові Юрію.

У грудні 1656 р. Дьордь ІІ Ракоці підписав зі шведським королем трактат «вічного союзу». Тепер, за умови спільних воєнних дій України й Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка, не маючи договірних відносин з гетьманським урядом, підтримувала б трансільванців.

У 1656 р. зв’язки України зі Швецією стали регулярними, але шведи не хотіли віддавати українські землі, що були під Польщею, бо претендували на них самі. У січні 1657 р. шведські посли привезли проект союзницького договору, але з визнанням незалежної держави тільки на козацькій території (Наддніпрянщині). Б. Хмельницький від договору відмовився. У червні до Чигирина знову прибуло шведське посольство. Воно повідомило, що король Карл Х Густав погоджується віддати гетьману українські землі, що перебувають під Польщею, частину Білорусі та Смоленськ, собі ж залишає землі Польщі.

Шведський король Карл X Густав.

• Про які реалії тогочасної політики йдеться в документі? Дайте оцінку описаним подіям.

У звіті російського посольства передано такі слова Б. Хмельницького (квітень 1657 р.): «Від шведського короля я ніколи не відійду, тому що в нас давня дружба, понад шість років. Шведи люди правдиві; всякої дружби й приязні додержуються, слово своє тримають; а царська величність наді мною і над усім військом (українським) учинив немилосердя своє: помирившися з поляками, хотів було віддати нас їм у руки. Тепер слух до нас доходить, що государ послав з Вільно проти нас, шведів і угорців ляхам на допомогу 20 тис. ратних людей; а ми, коли ще не були під царською величністю в підданстві, великому государю служили, кримського хана воювати московські окраїни не допускали дев’ять років. А тепер ми від царської високої руки невідступні і йдемо воювати з ворогами царської величності».

4. Як відбувся та які мав результати похід українського війська в Галичину та Польщу 1656—1657 рр.?

Коли в грудні 1656 р. почався наступ трансільванського князя Дьордя II Ракоці на Польщу, Б. Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки на чолі з київським полковником Антіном Ждановичем.

Спочатку українсько-шведсько-трансільванське військо діяло успішно: було здобуто Перемишль, Варшаву, Краків, Люблін, Брест. Однак навесні його становище погіршилося. Через напад Данії на Швецію король останньої залишив Дьордя II Ракоці. Напруженими стали відносини князя з козаками. Тому, довідавшись про вторгнення польського війська до Трансільванії, Дьордь II Ракоці, незважаючи на те, що було взято Варшаву, розпочав переговори з поляками. У липні 1657 р., отримавши звістку про наближення татарської орди, яка могла б відрізати його армії зворотний шлях, та остаточно втративши надії на успішне завершення боротьби проти Польщі, трансільванський князь капітулював. Козаки дізналися про наміри Дьордя II Ракоці напередодні капітуляції та, остерігаючись, що той видасть їх полякам, відійшли від нього.

1. Смерть Богдана Хмельницького. Малюнок Т. Шевченка 1832-1837 рр.

2. Іллінська церква в Суботові. Усипальниця Богдана Хмельницького. Гравюра 1826 р.

Похід проти Польщі не приніс остаточної перемоги. Звістка про самовільне повернення А. Ждановича в Україну дійшла до гетьмана. А вже 27 липня 1657 р. Богдан Хмельницький помер.

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • підписання Віленського перемир'я; • воєнні дії війська Дьордя II Ракоці та козацьких полків на чолі з А. Ждановичем проти Речі Посполитої; • укладення козацьким посольством Березневих статей з московським урядом.

2. Дайте відповіді на запитання: • Як відбувалися події в Переяславі 8 січня 1654 р.?

• У чому полягало значення українсько-московського договору 1654 р.? • Чим була зумовлена зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького в останні роки його гетьманування?

• Якими були відносини гетьманського уряду з Трансільванією та Швецією? • Як відбувалася українсько-шведсько-трансільванська воєнна кампанія 1657 р.? Чим вона завершилася?

3. Польський посол М. Станіславський застерігав трансільванського князя Дьордя II Ракоці: «Чи зможе Хмельницький, який щасливо зміцнювався протягом дев’яти років і став володарем русинських країв... з володаря, з монарха, на заклик якого виступає 100-тисячне військо, перетворитися на слугу і підданого вашої князівської милості?».

• Чи мав підстави польський посол так вважати? Свою думку аргументуйте.

4. Про які події 1657 р. йдеться в уривку з наведеного нижче джерела?

«Сьогодні після обіду гетьман... сказав мені, що сьогодні прибув до нього московський посол, завдання якого - відволікти його, гетьмана Хмельницького, від усякої дружби з Вашою королівською милістю».

5. • Чому гетьманський уряд, шукаючи зовнішньополітичної підтримки в боротьбі з Польщею, у 1654 р. віддав перевагу військовому союзу з Московією?

ОЦІНІТЬ СВОЇ ВМІННЯ З ТЕМИ

ДАТИ ТА ПОДІЇ

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • укладення козацьким посольством Березневих статей з московським урядом; • підписання Білоцерківського мирного договору; • Збаразько-Зборівська воєнна кампанія; • Жовтоводська та Корсунська битви; • Жванецька облога.

ІСТОРИЧНА КАРТА

2. Розгляньте картосхему: • Коли відбувся похід війська Богдана Хмельницького, позначений стрілками червоного кольору? • Відповідно до якого мирного договору з Польщею було встановлено кордони Гетьманщини, позначені на картосхемі рожевим кольором? • Коли було ухвалено цей договір? • Як на карті позначено міста - центри полків? • Якою цифрою позначено столицю Гетьманщини? • Якими буквами на карті позначено території Московського царства, Трансільванії, Молдавії, Валахії, Кримського ханства.

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

3. Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.

A. «Сам патріарх [єрусалимський, Паїсій] із тисячею вершників виїжджав до нього [Б. Хмельницького] назустріч з міста, і тутешній митрополит [С. Еосів] дав йому коло себе місце в санях з правого боку. Весь народ, вийшовши з міста, вся чернь вітали його. Академія вітала його промовами й вигуками, як Мойсея, спасителя й визволителя народу від польського рабства, вбачаючи в імені його добрий знак і називаючи його Богом даним.

Б. «Сповіщаю, що Кропив’янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягти московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт (аж) захворів, та його, хоч і хворого, було наказано привести до церкви Пречистої Богородиці.

B. «Гетьман Хміль ще й замислив породичатися з господарем Василє... От і намагався господар Василє влаштувати заручини своєї дочки Розанди з Тимошем, сином гетьмана Хмеля, підніс дарунки і йому... Через рік гетьман Хміль з великим козацьким військом і сам хан... вирушили в похід проти польського короля. Король Казимир вийшов їм назустріч біля містечка, що зветься Берестечко...

ІСТОРИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

4. Підготуйте розповідь про гетьмана Б. Хмельницького, використовуючи пам’ятку для характеристики історичної особистості.

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

5. Поясніть поняття та терміни і складіть з ними речення: • Національно-визвольна війна; • Військо Запорізьке; • Гетьманщина; • універсал; • полк; • сотня.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА

6. Визначте, які з пам’яток пов’язані з гетьманом Б. Хмельницьким.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно