Вступ 8 клас Струкевич
- 23-09-2022, 21:57
- 239
8 Клас , Історія України 8 клас Струкевич
ВСТУП
Нова доба в історії України та людства. Нова доба — це тривалий час історичного поступу України, Європи та всього людства, що розпочався в середині XV ст. й тривав до початку XX ст. Події середини XV ст. потрясли Європу. Прикрита Руссю-Україною, Європа мало турбувалася питаннями захисту від страшної загрози зі Сходу — з глибин Євразійського континенту. І раптом така загроза постала — турки-османи. Вони підкорили Малу Азію, уторглися на Балканський півострів, зруйнували традиційні й прибуткові торгові зв’язки Європи з багатими азійськими країнами.
Смертельна загроза й економічні збитки примусили європейців шукати нові торговельні шляхи, джерела прибутків і відкрити Новий світ, укладати нові воєнно-політичні союзи, переходити від традиційної холодної зброї до нової — вогнепальної, удаватися до нових форм господарювання. Найвидатніші європейські мислителі та провідні суспільні верстви почали по-новому сприймати світ і насамперед людину, розглядаючи її як найвагомішу складову світу, вірячи в її сили, волю та розум. На зміну Середньовіччю прийшла Нова доба, або Новий час.
Поділ всесвітньої історії на стародавню, середньовічну та нову запровадили вчені європейських університетів ще в XVII ст. Однак початок Нової доби визначають по-різному. Багато європейських учених, уключаючи й В. Антоновича, відраховують новий час від дати падіння Константинополя. У Франції, Німеччині та Великій Британії її початком уважають час виникнення гуманізму й Реформації. У США початок нової історії пов’язують з епохою великих географічних відкриттів і насамперед із відкриттям Америки.
Багато українських істориків погоджуються з думкою І. Лисяка-Рудницького, що нову історію України потрібно відраховувати з Люблінської унії 1569 р.
Становище українських земель у складі різних держав у XVI ст. Напередодні Нової доби землі, які нині утворюють Україну, входили до складу різних держав. Більшість українських земель — Волинь, Полісся, Київщина, Східне Поділля — входили до складу Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Провідну роль тут відігравали великі землевласники, нащадки давньоукраїнських князів: Острозькі, Збаразькі, Вишневецькі, Четвертинські та ін. Вони займали посади намісників великого князя та воєвод. Це давало їм можливість зберігати давні українські державні традиції і культуру.
Унія (від латин. unio — єдність, об'єднання) — союз держав.
У складних умовах перебувала Східна Сіверщина. Знаходячись біля кордону з Московією, вона часто потрапляла в епіцентр суперництва, переходила з рук у руки й зазнавала важких людських втрат і розорення господарства.
Східна Галичина й Західне Поділля входили до складу Польщі. Місцева руська шляхта перебувала під владою польського короля та його намісників. На середину XVI ст. руські шляхтичі вже втратили державницькі традиції, проте усвідомлювали належність до «руського племені», берегли любов до «милої Русі й старожитнього нашого народу руського».
Закарпаття залишалося під владою угорського володаря трансільванського князя, Буковина — під зверхністю молдавського господаря. Обидва були васалами турецького султана. Зрозуміло, що чужі держави не дбали про інтереси та культуру українців.
Землі Кримського півострова й причорноморські степи перебували в складі Кримського ханства та, частково. Османської імперії. Тут кочувати татари, ногайці й буджаки, теж васали турецького султана.
Значні території сучасної України знаходилися в смузі Великого Кордону — території, що розмежовувала християнський та мусульманський світи. Тут протягом XVI ст. формувалася й міцніла окрема територія козацької України. За допомогою шаблі й плуга її творили в родючих південних степах вільні люди — козаки. Вони не визнавали над собою нічиєї влади. Своє життя облаштовували за допомогою «козацького порядку» і «козацького присуду». Вільно живучи, обробляючи й захищаючи вільні землі, козацтво самим своїм існуванням показувало решті України, що українці можуть успішно господарювати без феодалів і здатні підтримувати суспільний порядок обраними з власного середовища суддями й урядовцями.
Національно-визвольний рух. Пригноблене становище спонукало наш народ до найрізноманітніших форм захисту. Це були й літературні твори, що відстоювали права й інтереси народу, і проповіді священиків, які підтримували народ і засуджували загарбників, і ряд повстань, і, нарешті, національно-визвольна війна. Національно-визвольний рух проявлявся і в прагненні народу захистити свою церкву, і в невмирущій вірі в неодмінне здобуття свободи в майбутньому.
Ви теж можете долучитися до числа учасників національно-визвольного руху. Адже одним з його проявів є збереження народом своєї історичної пам’яті. Тому вивчаючи історію, ми теж долучаємося до збереження пам’яті про наших предків-героїв, ми переймаємо від колишніх поколінь естафету захисту своєї культури й мови, відродження держави, зміцнення нашої Батьківщини.
Національно-визвольний рух — рух, що має на меті збереження національно-культурної, релігійної самобутності народу, звільнення від соціального й господарського гноблення, відродження незалежної держави — найкращого захисника національних інтересів.
Отже, закликаємо вас до участі в національно-визвольному русі — до наполегливої навчальної праці, наголошуємо — саме праці. Адже яким талановитим не був би учитель, без наполегливої праці учнів успіху не досягнути. Навчання завжди потребує спільних активних зусиль учителя та учнів. Сподіваємося, вашу співпрацю поєднає наш підручник.
Завдання та запитання
1. Розгляньте подані ілюстрації. До яких періодів історії України вони належать? Що їх об'єднує?
2. Назвіть хронологічні межі періоду історії України Нового часу.
3. До складу яких держав входили українські землі наприкінці XVI ст.? Знайдіть ці держави на мапі.
4. Дайте визначення терміну національно-визвольний рух.
5. Уважно ознайомтесь зі змістом підручника з історії України. Чому, на вашу думку, навчальний матеріал поділено на шість тем?
6. Подумайте, чому в різних країнах Європи та світу початок Нової доби пов’язують із різними історичними подіями.
7. Знайдіть у тексті докази на користь думки відомого українського історика В. Антоновича, який початок Нового часу для усієї Європи пов’язував з 1453 р.
8. Висловте свої припущення з приводу того, що для України Новий час розпочався, на думку І. Лисяка-Рудницького, не в середині XV, а в другій половині XVI ст.
9. Знайдіть спільні ознаки національно-визвольного руху в минулі часи із захистом Батьківщини в наші дні.
Коментарі (0)