§ 2. ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ТА СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ у першій половині XVI ст.

1. ЯКИМ БУЛО ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

У чому виявляються особливості становища українських земель у першій половині XVI ст.?

На початку XVI ст. українські землі опинилися у складі шести сусідніх держав. Більшість територій, а саме: Підляшшя, Волинь, Східне Поділля (Брацлавщина) і Київщина входила до складу Великого князівства Литовського. Галичина, Белзщина, Холмщина і Західне Поділля належали Польському королівству. Буковина належала Молдовському князівству, яке згодом опинилося в залежності від Османської імперії. А після втрати Угорщиною незалежності на початку XVI ст. західна частина Закарпаття відійшла Австрії, а східна — Трансільванському князівству, залежному від турків-османів. У Криму і частині Північного Причорномор'я існувало Кримське ханство, яке визнало васальну залежність від Османської імперії. Чернігово-Сіверщина внаслідок московсько-литовських війн опинилася під владою Москви.

Під тиском зовнішніх воєнних загроз панівні прошарки суспільства Польщі й Литви прагнули міждержавного об’єднання — унії під владою єдиного монарха. Таких спроб відомо декілька: Кревська унія 1385 р., Городельська унія 1413 р. та інші, метою яких було створення династичного союзу між монархами і зближення двох держав.

Тож таке становище українських земель на початку XVI ст. визначало їхній нерівномірний економічний і соціальний розвиток, заважало збереженню і розвитку спільної культури українського народу, ускладнювало спілкування населення різних територій.

Знайдіть на карті 1 українські землі, що входили до складу різних держав і були об’єктом експансії з боку сусідніх держав. Зробіть припущення, як це могло вплинути на розвиток українських земель.

Експансія — прагнення держави до захоплення нових територій.

2. ЯКА СКЛАЛАСЯ СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Ким були представлені в українському суспільстві ті, хто «воює, молиться і працює»? Які верстви належали до привілейованих а які — ні? Чому?

У XVI ст. станова організація суспільства в українських землях була ідентична до населення тих держав, у складі яких вони перебували. Формування станів відбувалося на підставі юридично визнаних прав, привілеїв та обов'язків. Це майже унеможливлювало перехід з одного стану до іншого.

Існували привілейовані та непривілейовані соціальні верстви.

Соціальна верства — велика група людей, які мають однакові права й обов’язки у суспільстві.

До верхівки суспільства належали магнати — нащадки удільних князів та боярських родів (серед них — і українці), які були великими землевласниками. їх підтримувала влада Польського королівства та Великого князівства Литовського, тому їхні права, відповідно, були такими самими, як у польських і литовських магнатів.

Магнати — феодали, великі землевласники Королівства Польського та Великого князівства Литовського, які мали значний вплив на політичне життя країни; велика шляхта.

Найвпливовішими магнатами Волині у XVI ст. були роди Острозьких, Сангушків, Вишневецьких, Корецьких, Чарторийських та інших — усього приблизно 30 родів. Це були найзнатніші та найбагатші землевласники.

Магнати обіймали найвищі посади в державі, а судити їх міг тільки великий князь. Із представників цієї соціальної верстви складалася великокнязівська рада. У військові походи магнати вирушали зі своїми загонами під власними знаменами, на яких зображували родові герби. Магнатам належали спадкові землеволодіння, де вони мали право судити своїх підданих, установлювати податки й повинності, надавати їм землю за умови несення служби.

Основну частину панівного стану складала шляхта — привілейована верства населення, яка за свою військову службу отримувала земельні володіння. Її верхівкою — панами — була заможна шляхта, яка вирізнялася давністю походження, спадковим землеволодінням і певними привілеями.

Шляхта (пол. szlachta) — привілейований соціальний стан у Великому князівстві Литовському, Польському королівстві та інших державах.

Дрібні шляхтичі, які складали більшість шляхти, залежали від магнатів і здобували шляхетство та право на володіння землею, виконуючи військову службу. Поступово, протягом XVI ст., вони набували прав і привілеїв, що забезпечували їм панівний стан у суспільстві. Представники цієї соціальної верстви брали участь у самоврядуванні, могли вільно виїжджати за кордон, розпоряджатися власними землями та займатися торгівлею. Їх не можна було заарештувати без рішення суду.

Які положення документа свідчать про привілейований стан шляхти?

Із Литовського статуту про привілеї шляхти

За вбивство шляхтича шляхтич сплачує 100 коп грошей родині вбитого і стільки ж... великому князеві. За вбивство панцирного слуги — 60 коп ... челядина — 10 коп. Коли шляхтич вдарить шляхтича, то сплатить 12 коп грошей... А коли людина простого звання вдарить шляхтича... вона позбавляється руки.

Литовські статути — основні збірки законів Великого князівства Литовського.

Копа — тогочасна грошова одиниця, що дорівнювала 60 грошам.

Окрему верству українського суспільства становило духовенство. Воно поділялося на «біле» та «чорне» (ченці). Церкву підтримувала значна частина населення, завдяки чому вона зберігала свій авторитет в умовах двовір’я (православ’я і католицизму), яке утверджувалося серед населення Великого князівства Литовського.

На правовий статус міщан вплинуло поширення Магдебурзького права (системи самоврядування), надання центральною владою мешканцям міст юридичних та економічних привілеїв. Однак у цей період більшість міст залежала від феодалів, відповідно їхні міщани мали менше прав.

У соціальній структурі населення міст вирізнялися три основні групи. Міську верхівку — патриціат — становили багаті купці, цехові майстри. До середнього прошарку належало бюргерство — середні та дрібні крамарі, заможні мешканці міст і ін. Та найбільше податків сплачував плебс — ремісники, підмайстри й учні, наймити.

Найчисленнішою верствою було селянство. Селяни, які об’єднувалися у громади, спільно користувались угіддями, іноді орними землями, виконували повинності на користь феодалів і держави.

За повинностями селян поділяли на три групи. Першу становили слуги — особисто вільні селяни, які за службу своєму володарю отримували землю і звільнялися від інших повинностей. Від селян-слуг походили деякі дрібні шляхтичі. Данники (друга група) становили більшість населення. Як вільні селяни, вони сплачували державі податок продуктами власного господарства або грошима. Тягловими селянами (третя група) називали тих, хто не мав власної землі. За користування землею пана вони відбували повинності на користь землевласників зі своїм «тяглом» (робочою худобою). Тяглові селяни були як вільними, так і прикріпленими до своїх наділів.

У густонаселених регіонах, підпорядкованих Польщі (Галичина, Холмщина), де бракувало вільних земель, селяни вже на початку XVI ст. були фактично безправним станом. Утверджувалося прикріплення селян до оброблюваної ними землі, що призводило до того, що землевласники безконтрольно розпоряджалися працею, майном і власне їхнім життям.

У Великому князівстві Литовському схожі процеси відбувалися повільніше. Тут селянські повинності обмежувалися продуктовими податками, виконанням робіт з утримання мостів, доріг тощо. Іноді частина повинностей і данини, або й увесь їх обсяг, замінювалися на чинш — платіж, що поступово ставав грошовим.

На основі тексту визначте, представники яких верств населення зображені на ілюстраціях, і стисло схарактеризуйте кожну з них.

Художник-реконструктор — З. Васіна. Одяг різних верств населення

У XVI ст. права й обов’язки станів були чітко визначені і закріплені тогочасним кодексом законів — Литовським статутом (від лат. «установлюю, вирішую»). Цей документ було видано у трьох редакціях: 1529 р., 1566 р., 1588 р. Мета його — захистити інтереси держави і шляхти, впорядкувати відносини в суспільстві відповідно до норм польського права. Він закріпив феодальну власність на землю, що на той момент було прогресивним, але наслідком його стало обмеження українських селян у правах і потрапляння їх у залежність від феодалів.

На основі схеми поясніть, як Литовські статути вплинули на соціальні відносини в країні та яке значення мало впровадження положень статутів на українських землях.

3. ЧИМ УСЛАВИВСЯ ВАСИЛЬ-КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ

Спробуйте оцінити діяльність князя Василя-Костянтина Острозького. Аргументуйте власну думку.

Діяльність князя Василя-Костянтина Острозького (1526—1608)

В.-К. Острозький. Копія портрета, XIX ст.

Герб роду Острозьких

Обіймав посади володимирського старости і правителя Волинської землі, очолював шляхетське ополчення у краю, керував шляхтою Волинської землі та Брацлавщини. З 1559 р. — київський воєвода.

Уважався одним із найзаможніших магнатів Речі Посполитої. Зосередив у своїх руках значні земельні володіння Правобережної України. Наприкінці XVI — поч. XVII ст. став власником нових територій на Київщині. Здобув володіння на перемишльській, галицькій, львівській землях. Володів містом Тарнів та селами у Східній Галичині.

Розпочав військову службу у 18-річному віці, брав участь у багатьох битвах із татарами.

Як київський воєвода упродовж майже 50 років боронив південно-східні кордони українських земель.

Брав участь у створенні європейської антитурецької ліги й у військових походах на Москву.

Направив надвірне військо для придушення повстання козаків на чолі з Криштофом Косинським.

Прославився меценатством в освіті та культурі. Став на захист православ'я. Впливав на добір кандидатур на заміщення високих церковних посад, матеріально підтримував православні церкви й монастирі. Виступав за реформування православної церкви та підвищення освітнього рівня духовенства.

Сприяв заснуванню (у родовому містечку — Острозі) Слов’яно-греко-латинської школи.

Відкрив в Острозі друкарню та перетворив своє місто на науково-культурний осередок.

Толерантно ставився до єзуїтів, протестантів і представників інших конфесій. Вільно спілкувався з ними, дозволяв оселятися у своїх володіннях.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Схарактеризуйте особливості політичного становища українських земель у першій половині XVI ст.

2. Якими були основні верстви населення українських земель у першій половині XVI ст.?

3. Поясніть поняття шляхта, магнати, міщани.

4. Які верстви населення українських земель першої половини XVI ст. були привілейованими, а які — ні? Чим відрізнялося їхнє становище?

5. Порівняйте становище селян на українських землях, що були підпорядковані Великому князівству Литовському й Польському королівству.

6. Схарактеризуйте діяльність Василя-Костянтина Острозького.

Домашнє завдання

1. Складіть схему «Привілейовані та непривілейовані верстви населення українського суспільства у першій половині XVI ст.»

2. Підготуйте повідомлення на тему «Життєпис князя Василя-Костянтина Острозького».

Історичний калейдоскоп

У 1898 р. в соборі Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерського монастиря поруч із надгробком князя Костянтина Острозького було знайдено олов’яні посудини та дерев'яну діжку з австрійськими, данськими, норвезькими, німецькими, польськими, шведськими, французькими і московськими монетами XIV — другої половини XVI ст. Загалом скарб складався з 6184 золотих і 9895 срібних монет, загальна вага яких сягнула майже 312 кг.

Серед монет були й унікальні медальйони, зокрема золота медаль XVI ст., на якій можна побачити останній реалістичний портрет Василя-Костянтина Острозького та його герб. Ця медаль, на думку дослідників, виконана наприкінці життя князя або посмертно на замовлення його сина — Януша Васильовича Острозького.

У 1899 р. Синод Православної російської церкви, яка володіла Києво-Печерським монастирем, продав знайдений скарб Ермітажу (м. Санкт-Петербург, Росія).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно