§ 26. ПРАВОБЕРЕЖНА ТА ЛІВОБЕРЕЖНА ГЕТЬМАНЩИНА у 60—80-х рр. XVII ст.

Працюймо разом. Об’єднайтеся у п’ять малих груп і оберіть одне із запропонованих завдань. Протягом 10—12 хв. опрацюйте запропоновані матеріали, послідовно відповідаючи на поставлені запитання. Підготуйтесь до представлення результатів виконання завдань класові.

Завдання 1. Яку політику проводив гетьман Петро Дорошенко?

Опрацювавши подані матеріали, обговоріть:

1. Коли і за яких обставин гетьманська булава дісталася Петру Дорошенку?

2. Схарактеризуйте його внутрішню та зовнішню політику. Визначте основну мету його діяльності.

3. Яких заході в уживав Петро Дорошенко, щоб досягти своєї мети?

4. Визначте, чому він пішов на прийняття турецького протекторату. Які це мало наслідки для України?

5. Як ви вважаєте, чому Петро Дорошенко зрікся гетьманської булави?

Протекторат — форма залежності однієї держави від іншої, більш сильної. Держава, що перебуває під протекторатом, користується певною незалежністю у внутрішніх справах, проте питання оборони, зовнішньої політики, а також найважливіші напрями внутрішньої політики підлягають контролю з боку сильної сторони.

Петро Дорошенко (гетьман України 1665—1676)

Народився в Чигирині 1627 р., онук гетьмана Михайла Дорошенка, навчався в Києво-Могилянській академії. Активний учасник Національно-визвольної війни українського народу, один із найближчих соратників Б. Хмельницького.

У 1665 р., ставши гетьманом Правобережної України, намагався об’єднати Лівобережну і Правобережну Україну.

У 1668 р. здійснив похід на Лівобережжя, де був проголошений козаками гетьманом обох берегів Дніпра, що означало об’єднання козацької держави. У 1669 р. під тиском московського війська Лівобережжя знову відокремилося під гетьманування Дем’яна Многогрішного. В умовах гострої політичної боротьби, спровокованої сусідніми державами, 1669 р. пішов на прийняття турецького протекторату, сподіваючись відкинути Андрусівський договір, однак не був підтриманий значною кількістю козаків і селян.

Улітку 1672 р. взяв участь у поході турецької армії проти Польщі. Згодом вимушено переорієнтувався на Москву і Польщу.

У розпалі народного обурення спустошенням України турецько-татарською та польською арміями склав гетьманські повноваження. Був вивезений до Москви. З 1679 р. перебував на царській службі. Останні роки провів у своєму маєтку в с. Ярополче Волоколамського повіту під Москвою.

Історик ХІХ — початку XX ст. Микола Аркас

Більш освічені українці, а поміж ними й Дорошенко, бачили, що коли Богдан, котрий підняв на боротьбу за волю усю Україну, не зміг обійтися, щоб не піддатись під руку царя, то тепер треба було шукати чиєїсь міцної руки, щоб вона захистила знедолену, вилюднену через постійні війни Україну. Думка Дорошенка була така: зібрати її усю до купи, а як пощастить, то й самостійною зробити. Розуміючи наміри Москви і добре знаючи порядки та становище Польщі, він прагнув знайти собі захист десь, окрім них. Він шукав міцної руки, а такої ніде було шукати, окрім як у турецького султана.

Із записок львівського єпископа Йосипа Шумлянського 1671 р.

Петро Дорошенко дуже зміцнився, абсолютно у них панує й користується всенародною любов’ю. Перебуваючи у Чигирині... а також під час повернення назад, не чув про нього жодного поганого слова. Ці люди не хлопи, а самостійний народ. Зникли вже там грубіянство, тиранство, пияцтво й інші варварства. Наради з Тукальським проводить уночі або вранці. Достатки, пишність помітні — все це не яку козацького гетьмана, а як у найбільшого польського пана.

Український церковний діяч, православний митрополит Київський, Галицький та всієї Русі в 1663—1675 рр.

Завдання 2. Чому спроби Дем’яна Многогрішного віддалитися від Москви не мали успіху?

Опрацювавши подані матеріали, обговоріть:

1. Коли і за яких обставин гетьманська булава дісталася Дем’яну Многогрішному?

2. Дайте оцінку Глухівським статтям.

3. Схарактеризуйте його внутрішню та зовнішню політику. Які були його цілі?

4. Як ви вважаєте, чому Дем’яна Многогрішного позбавили гетьманської булави?

Дем’ян Многогрішний (гетьман Лівобережної України 1669—1672)

Народився в селянській родині на Чернігівщині, ґрунтовної освіти здобути не зміг.

Брав участь у багатьох битвах Національно-визвольної війни.

Був противником Андрусівського договору, 1668 р. призначений П. Дорошенком наказним гетьманом Лівобережної України.

Намагався проводити політику на захист державних інтересів України: домігся, щоб Київ залишився у складі Лівобережжя, намагався послабити політичну роль старшини (для цього навіть створив наймане військо), вів таємні переговори з Петром Дорошенком про можливість переходу Лівобережжя під протекторат Туреччини.

Під тиском старшини пішов на переговори з Москвою, що завершилися укладенням 1669 р. Глухівських статей і проголошенням його гетьманом Лівобережної України.

Відстоював автономію України, намагався подолати промосковські настрої серед козацької старшини, вдався до заміни ненадійних полковників вірними собі людьми.

Виданий козацькою старшиною царському уряду, засуджений до довічного ув’язнення, вивезений з родиною до Сибіру. Помер у 1707 р. в Іркутську.

Глухівські статті 1669 р. складалися з 27 пунктів. Основні з них:

Московські воєводи залишалися в п’яти українських містах і не мали права втручатися у справи місцевого управління.

Встановлювався козацький реєстр чисельністю 30 тисяч.

Гетьман мав право утримувати наймане військо — компанійців — чисельністю в тисячу осіб.

Податки до державної скарбниці мала збирати тільки старшина.

Повернення в Україну гармат, дзвонів, срібних речей і книг, захоплених московськими вояками у фортецях і монастирях.

Гетьману заборонялося вступати у відносини з іншими державами.

Перехід селян до козацького стану ставав більш складним.

Історик ХІХ — початку XX ст. Микола Аркас

Недовге гетьманування Многогрішного позначилося тим, що за його заведено осібний полк із козаків, котрий прозвали «компанійським». Полк сей мав наглядати за тим, щоб поспільство не приставало самовільно у козаки та ще щоб заздалегідь гасити у самому початку, як де прокинеться якесь... повстання... на прохання гетьмана, цар прислав до нього стрільців, яких той мусив держати своїм коштом. Вигадав се Многогрішний для своєї безпеки... З того часу сю сторожу становлено було до кожного гетьмана. У тому ж році Многогрішний, з дозволу царя, переніс свою столицю з Гадяча у Батурин...

Многогрішного не любила старшина... А через те сипалися, як з решета, доноси на гетьмана у Москву... До того ще й гетьман... як чоловік нервовий, а часом без міри запальний, не вмів здержувати свої поривання... що тільки шкодило йому самому.

Сучасний історик Віктор Горобець

Кремль, зважаючи на те, що, згідно з положеннями Андрусівського перемир’я з Річчю Посполитою, Україна не могла надалі існувати як єдиний політичний організм, не заперечував проти обрання осібного лівобережного гетьмана, оскільки Дорошенко був гетьманом «польської сторони»...

1669 р... Многогрішного було проголошено гетьманом, ухвалено і новий українсько-російський договір... Передовсім Многогрішному довелося напружити всі сили, аби відбити наступ Дорошенка... Більше року відмовлялися визнавати зверхність Дем’яна Ігнатовича й південні полки... Не отримавши допомоги з Москви, Многогрішний змушений максимально мобілізовувати власні сили, і робить він це насамперед через зміцнення гетьманської влади.

...Запобігаючи виявам невдоволення з боку старшини, Дем’ян Ігнатович твердо заявив: «Поки я буду гетьманом, свавільників буду приборкувати, скільки в мене буде сил...» ...Мало-помалу налагоджуються в Многогрішного і стосунки з Дорошенком, який відмовився від претензій на Лівобережжя... гетьман, всупереч постанові боярської думи, вводить війська в Білорусь... беручи православне населення під козацький протекторат. Крім того, дозволяє лівобережним козакам переходити на Правобережжя, аби допомогти Дорошенку вигнати поляків з околиць Києва.

Завдання 3. Як гетьманував Іван Самойлович?

Опрацювавши подані матеріали, обговоріть:

1. Коли і за яких обставин гетьманська булава дісталася Івану Самойловичу?

2. Схарактеризуйте сутність Конотопських статей. Порівняйте їхній зміст зі змістом Глухівських статей (завдання 2).

3. Яку внутрішню й зовнішню політику проводив гетьман Іван Самойлович? Які були його цілі?

4. Як ви вважаєте, чому Івана Самойловича було позбавлено гетьманської булави?

Іван Самойлович (гетьман Лівобережної України 1672—1687)

Походив із родини священика, навчався в Києво-Могилянській академії, згодом вступив до козацького війська.

Обіймав посади наказного полковника Прилуцького полку, Чернігівського полковника, Генерального судді.

У 1672 р. обраний гетьманом Лівобережної України й укладає угоду з московським урядом — Конотопські статті. У 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Правобережної України.

Керував полками у війні проти Туреччини в 1677—1678 рр.

Відстоював державні інтереси у відносинах з Москвою. В 1687 р. очолював козацькі полки в Першому Кримському поході царських військ і був звинувачений у його невдачі, засланий до Тобольська, де й помер.

З Літопису Самійла Величка. Конотопські статті (1672 р.)

Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав. Били чолом великому государю, його царській величності, вся старшина і все Запорозьке Військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана... і щоб він над ними не чинив ніякого суду без поради всієї старшини і безневинно. А за провину карав військовий і посполитий нарід, чинив не за волею, а за судом і правом...

Служивих і всіляких людей, що втікають з Великої Росії в Малу Росію, щоб їх не приймати, а прийнятих раніше щоб висилати назад. Тож і новообраному гетьманові, генеральній старшині та всьому Запорозькому Війську надалі не приймати ніяких утікачів та селян.

Історик Дмитро Дорошенко

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар’єри для загального добра.

Завдання 4. Які походи називають Чигиринськими?

Опрацювавши подані матеріали, обговоріть:

1. Якими були причини здійснення турками Чигиринських походів?

2. У який спосіб Юрій Хмельницький утретє став гетьманом України? До чого це призвело?

3. Як відбувався перший Чигиринський похід?

4. Як відбувався другий Чигиринський похід?

5. Як ви вважаєте, чому Юрія Хмельницького позбавили гетьманської булави?

Після падіння гетьмана Дорошенка Османська імперія прагнула не допустити посилення в Україні Московської держави. Московсько-турецька війна 1676—1681 рр. стала першим відкритим військовим конфліктом між Москвою та Стамбулом, поклавши початок їхньому двохсотлітньому протистоянню у боротьбі за українські землі. Тоді каменем спотикання у відносинах двох держав стало місто-фортеця Чигирин, яке правобережний гетьман Петро Дорошенко здав московській армії. Туреччина мала на меті повернути його під свій контроль.

Чигирин мав важливе військово-стратегічне значення. Це була укріплена фортеця й військова база, залога якої могла контролювати території вздовж правого берега Дніпра, дніпровські переправи та суходільні шляхи в напрямках Києва, Запорожжя та захід Правобережної України.

Г. Логвин. Реконструкція загального виду Чигирина часів Богдана Хмельницького

С. Кілессо. Реконструкція Чигиринського замку

Уже під час підготовки цієї кампанії султан Мехмед IV, задля привернення українського населення на свій бік, звільнив Юрія Хмельницького із в'язниці, проголосив гетьманом і наказав виступати з турецькими військами в Україну. Проте місцеве населення з недовірою поставилося до його закликів підкоритися туркам і не виявило особливої готовності йти за новим гетьманом. Юрій Хмельницький із невеликим козацьким загоном брав участь у поході турецьких військ на Чигирин та деякі інші міста.

З щоденника генерала Патрика Гордона

Юраско Хмельницький біля візира у війську, а при ньому козаків чоловік зі сто, і тримає його візир при собі близько і біля нього безперестанно вартові. їздить йому... ніде невільно, а до візира їздить він за викликом з вартою. А козаки у нього ті, котрі відпущені з неволі від турків... і радий би він тому, як би йому з цієї проклятої неволі піти».

Патрик Гордон

Перший похід задля повернення Чигирина було здійснено влітку 1677 року, коли османське військо під проводом Ібрагіма-Паші (близько 100—120 тисяч вояків) оточило місто. Чигирин боронило українсько-московське військо чисельністю до 60 тисяч чоловік. Завдяки героїчній обороні та сильним укріпленням міста османи змушені були відступити.

У липні 1678 р. 200-тисячна турецько-татарська армія вдруге спробувала захопити Чигирин. На допомогу місту прибули 70-тисячне московське і 50-тисячне козацьке військо.

З дослідження історика Віктора Заруби

Обложені спостерегли зі стін, як турки наближалися у великій кількості, але без усякого порядку. Незабаром всі поля покрилися військами і загонами. Вони заповнили всю низинну прямокутну ділянку місцевості від ріки до межі в 200 сажнів від старого міського валу.

Більшість яничарів і піхоти розташувалося тут, а також вище на горі у напрямку до пагорбів, за якими стояв намет візира і шатра інших пашів. Турецький табір зайняв у довжину близько 10 верст, а може й більше, а в ширину одну велику милю».

Облога Чигирина з літопису Самійла Величка (прорисовка Т. Бажанової)

Розпочалася облога міста. За свідченнями сучасників, турки ніколи не наражалися на такий відчайдушний опір захисників міста і зазнавали значних втрат. Зрештою, за допомогою підкопів вони підірвали вал і увірвалися в нижнє місто. Козаки відступили до фортеці. Московське військо відмовилося прийти на допомогу, маючи таємний наказ царя пожертвувати Чигирином заради влади над Лівобережжям.

Турки, які увірвалися до Чигирина, влаштували криваву різанину мешканців і вщент зруйнували місто. Проте знекровлене тривалою облогою турецьке військо вже не змогло продовжити наступ і повернулося до Молдови. Другий Чигиринський похід, як і перший, завершився невдачею. Захопити все Правобережжя турки не змогли. Водночас для українців знищення козацької столиці стало болючою втратою.

Після розорення Чигирина гетьманом Правобережжя турки залишили Юрія Хмельницького. Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький паша з Кам’янця-Подільського. Проте влада Юрія Хмельницького була недовгою. За однією з версій, турки його арештували, задушили і скинули з мурів Кам’янця-Подільського у річку Смотрич.

Завдання 5. Які наслідки для України мали угоди про Бахчисарайський мир і «Вічний мир»?

Опрацювавши подані матеріали, обговоріть:

1. Чи відповідав інтересам України Бахчисарайський мир 1681 р.? Чому?

2. Коли і на яких умовах було підписано договір Речі Посполитої і Московського царства?

3. Чи відповідав інтересам України «Вічний мир»? Чому?

4. Порівняйте за власними питаннями Андрусівське перемир’я і «Вічний мир». Зробіть висновки. Скористайтеся таблицею.

У наступні після війни роки протистояння між Московською державою і Туреччиною за українські землі тривало, але воно переросло у тривалий конфлікт. Кожній зі сторін бракувало сил вирішити питання на свою користь. Не маючи планів розширювати цей конфлікт в умовах війни з імперією Габсбургів за Угорщину, султан пішов на переговори, уклавши з Московією Бахчисарайський мирний договір 1681 р., укладений терміном на 20 років, який завершив війни 70-х років XVII століття між цими державами за володіння землями Правобережної України.

Умови Бахчисарайського мирного договору:

— кордон між Османською імперією і Московською державою встановлювався по Дніпру, султан і хан зобов’язались не допомагати ворогам Московїї;

— Османська імперія приєднувала південну Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московське царство — Лівобережну Україну, Київ з містечками;

— Запорожжя формально ставало незалежним;

— упродовж 20-ти років територія між Дністром і Бугом (тобто середня й південна Київщина) не могла забудовуватись новими фортецями і укріпленнями та бути заселеною;

— татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки і все населення — ловити рибу у Дніпрі, видобувати сіль, полювати і пересуватися річками до Чорного моря.

Бахчисарайський мирний договір у черговий раз перерозподілив українські землі між сусідніми державами і значно посилив позиції московського уряду в Гетьманщині. Договір не був тривким, бо не відповідав інтересам Речі Посполитої.

Оскільки османські набіги загрожували не лише Україні і Московському царству, а й іншим державам Європи, європейські держави: Габсбурзька імперія. Річ Посполита і Венеція — створили антитурецьку «Священну лігу». Війська Ліги у 1683 р. розгромили велику османську армію. Внаслідок цієї перемоги Річ Посполита відновила свою владу над більшою частиною Правобережної України і стала шукати шляхи до укладення з Москвою тривалого миру. І 1686 р. він був підписаний під назвою «Вічного миру». Його основою стало Андрусівське перемир'я.

Умови «Вічного миру»:

— Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запорожжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ;

— Річ Посполита отримувала значну грошову компенсацію за відмову від претензій на Київ;

— Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої;

— Південна Київщина й Брацлавщина мали стати «пусткою», нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою. Уряд Речі Посполитої обіцяв надати православним свободу віросповідання, а царський уряд обіцяв їх захищати;

— Поділля залишалося під владою Османської імперії (у 1699 р. було приєднано до Речі Посполитої).

Сторінка тексту Вічного миру

«Вічний мир» остаточно закріпив насильницький поділ українських земель між двома державами.

Перевірте засвоєне на уроці

Після представлення групами результатів роботи:

1. Знайдіть на карті 4 місця, пов’язані з подіями, що вивчалися на уроці.

2. Визначте позитивні та негативні моменти в гетьмануванні Петра Дорошенка. Як ви гадаєте, за що його було названо «сонцем Руїни»?

3. Дайте власну оцінку діяльності Дем’яна Многогрішного.

4. Оцініть наслідки гетьманування Івана Самойловича для України.

5. Чи погоджуєтеся ви з твердженням Самійла Величка, що зруйнування Чигирина символізувало загибель усієї Правобережної України?

6. Іван Крип'якевич так писав про становище Правобережної України 70—80-х рр. XVII cт.: «З того часу правобічна Україна втратила рештки своєї політичної самостійності. Довголітні війни знищили все довкруги, людність масами переселювалась на лівий берег Дніпра. На нових «диких полях» бушували турецькі, татарські і польські ватаги». Як ви вважаєте, які чинники зумовили виникнення такої ситуації?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно