§ 29 Суспільно-політичне життя Наддніпрянщини на початку XX століття.

Коли були створені перші українські політичні партії Західної України?

Коли і з якою метою утворене «Братство тарасівців»?

Поясніть поняття «сучасна (модерна) українська нація».

Упродовж уроку визначте характерні ознаки українського національного руху на початку XX століття.

1. Проблеми становлення та консолідації української нації.

Створення та поширення книг з історії українського народу, вивчення й популяризація українських традицій і фольклору, розвиток української літературної мови привели до змін у свідомості українців. Вони стали розуміти свою інакшість не як наслідок «відсталості культури селянина», що пропагували представники імперських держав, а як результат існування української «історичної нації» із власним героїчним минулим, власними економічними, культурними й політичними інтересами сьогодення.

Із 90-х рр. XIX ст. у Наддніпрянській Україні розпочався останній — політичний етап національного відродження. Передумовою створення та діяльності національних партій була консолідація (згуртування) нації. Сприятливо на цей процес впливали кілька чинників. Це, зокрема, індустріальна модернізація, що спричинила зміни в економіці та суспільному житті, а також чисельна перевага у Наддніпрянщині українців, які становили абсолютну більшість населення, завдяки високому природному приросту, котрий компенсував їхній відхід в інші регіони імперії.

Проте українці, роз’єднані імперськими кордонами, не мали власної держави. Тому серед частини української інтелігенції та переважної більшості підприємців сформувалася подвійна лояльність: вони любили Україну, однак змушені були пристосовуватися до тодішніх умов, позаяк не вірили в можливість її самостійного існування. За таких обставин національне відродження очолили національно свідома інтелігенція та студентська молодь за підтримки нечисленних українських підприємців-меценатів. Вони розвинули національну ідею самобутності та окремішності українського народу, соборності (цілісності) усіх українських земель, яку пропагували через мережу гуртків (згодом — політичних партій), друковані видання, агітаційні промови тощо. Наприкінці XIX ст. саме інтелігенція становила основу українських політичних партій.

1. Які зміни відбулись у свідомості українців упродовж XIX століття?

2. Які чинники сприяли становленню та консолідації української нації?

3. Що таке подвійна лояльність? Якою була українська національна ідея?

Дослідник про ідею творення поліетнічної української нації. Ярослав Грицак (український історик):

«На початку XX ст. національний рух охопив усі верстви українського населення. Лідери цього руху почали усвідомлювати, що українську модерну політичну націю повинні творити не лише етнічні українці, а й національні меншини, які мешкають в Україні».

1. Згадайте, кого і за яких умов приймали до запорозького товариства. Як та інформація пов’язана з цитатою, що вище?

Абстракція про добросусідське співіснування різних народів

2. Політизація українського національного руху. Перші політичні партії.

На початку XX ст. активізувався український національний рух. Розпочали формуватися політичні партії. У 1900 р. студентська громада Харкова заснувала Революційну українську партію (РУП) — першу українську політичну партію в Наддніпрянщині. Очолив її Дмитро Антонович (син Володимира Антоновича), програму «Самостійна Україна» написав Микола Міхновський. Основне завдання рупівці вбачали у боротьбі за незалежність України.

Проте не всі члени партії поділяли самостійницьку ідею. Через це з партії вийшли найрадикальніші прибічники самостійності України на чолі з М. Міхновським. Вони у 1902 р. утворили Українську народну партію (УНП). У 1904 р. інша частина рупівців під орудою Маркіяна Меленевського заснувала Українську соціал-демократичну спілку («Спілка»), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Того ж року в Києві було утворено ще дві українські національні партії: Українську демократичну партію (УДП) на чолі з Олександром Лотоцьким і Євгеном Чикаленком й Українську радикальну партію (УРП), серед лідерів якої були Сергій Єфремов та Борис Грінченко. Обидві партії були поміркованими і відстоювали встановлення у Російській імперії конституційної монархії, яка б надала Україні автономію. Вже наступного року вони злилися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП).

Із 1905 р. РУП переорганізували в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП) яку очолювали Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Микола Порш, Левко Юркевич. Партія відстоювала автономію України, прагнула захищати інтереси робітників. Загалом українські політичні партії були нечисленними, формувалися переважно з інтелігенції.

1. Поясніть абревіатуру РУП. Хто був її лідером?

2. Які ще українські політичні партії, крім РУП, діяли в Наддніпрянській Україні?

3. Поясніть абревіатуру УСДРП. Коли було створено партію? Хто був серед її лідерів?

Учасник подій про становище українських політиків. Євген Чикаленко (громадський діяч):

«В той час треба було мати багато мужності, віри в справу відродження української надії, щоб людям, бувшим на державній службі, обтяженим родиною, належати до незаконного сообщества».

1. Подумайте. Про яке «сообщество» писав Євген Чикаленко?

Є. Чикаленко

Із політичної платформи РУП:

«Ми, українці, не маємо права говорити на своїй мові по школах, в судах, ми не маємо своїх газет, ні книжок, ми повинні вчитися російською мовою, якої не розуміємо. На нашій землі, по всій Україні, де живуть українці, для українців повинні бути українські школи, університети, газети, журнали, книжки на українській мові; в судах, банках, поштах і інших...»

1. У цитаті описано мету чи спосіб її досягнення?

М. Міхновський. Програма РУП «Самостійна Україна»

Учасник подій про перспективи українського народу. Євген Чикаленко (громадський діяч):

«Хоч український народ багато втратив від того, що загубив свою стародавню назву і безліч його талановитих синів збагачували скарбниці сусідів, а все-таки наближали час, коли український народ таки займе рівне становище поряд з іншими культурними націями світу вже під своєю новою назвою «українців».

1. Доповніть цитату поняттями «Русь» та «подвійна лояльність».

Є. Чикаленко

3. Самостійницька й автономістська течії в національному русі.

На початку XX ст. у національному русі були поширені самостійницька й автономістська течії. Представники обох течій бачили Україну в майбутньому незалежною державою, проте шляхи для цього обирали різні. Виразником прагнень самостійницької течії був М. Міхновський, який у «Самостійній Україні» заявив, що є «одна, єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі». Одним із засобів здобуття незалежності самостійники вважали збройне повстання.

Однак в українському політичному русі переважала автономістська течія. Ще до появи першої політичної партії було засноване в 1897 р. з ініціативи В. Антоновича та О. Кониського громадсько-політичне об’єднання — Загальна українська безпартійна організація (ЗУБО). Організація ставила за мету згуртувати всіх українських діячів в одній політичній структурі. ЗУБО заснувала літературне видавництво «Вік», організувала у Києві велику книгарню, допомагала українським діячам, яких переслідувала російська адміністрація, влаштовувала Шевченківські свята та ювілеї письменників. Водночас її члени виступали за надання Україні автономії як початкового кроку до здобуття незалежності. Ця ідея стала визначальною у діяльності УДРП. яку вони утворили.

Окрім українських, у Наддніпрянщині діяли загальноросійські партії. РСДРП (російська соціал-демократична робітнича партія) у 1903 р. поділилася на меншовиків, прихильників побудови соціалізму шляхом реформ, та більшовиків, котрі виступали за соціалістичну революцію з метою встановлення диктатури пролетаріату. Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів) орієнтувалася на селян і основою майбутнього справедливого ладу вважала загальнонародну власність на землю. Усі згадані партії виступали за збереження єдиної Російської держави, вважаючи Україну її невід’ємною частиною. Активну діяльність, особливо в межах «смуги осілості», проводив Бунд («Союз») — «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії» — політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду. Діяли також єврейські сіоністські організації, які виступали першочергово за надання культурно-національної автономії єврейському населенню.

1. Які дві політичні течії були поширені в українському русі на початку XX століття?

2. Що таке ЗУБО? Якою була кінцева мета автономістів?

3. Які загальноросійські партії діяли в Україні? Чим вони відрізнялися між собою?

Активна життєва позиція Микола Міхновський (1873—1924)

Ім’я (повне). Микола Іванович Міхновський.

Народження. 19 березня 1873 р. в с. Турівка на Полтавщині.

Походження. Зі старовинного козацького роду.

Освіта. Закінчив Прилуцьку гімназію, юридичний факультет Київського університету.

Початкові умови формування особистості. Батько, сільський священик, виховував сина на українських традиціях і на самостійницьких ідеях.

Особистість та українське національне відродження. Будучи студентом, став членом київської Молодої громади. Першим сформулював ідею відродження української нації шляхом здобуття державної самостійності. В 1891 р. зініціював утворення студентської організації «Братство тарасівців». Розробив ідейну платформу «Братства тарасівців» — «Кредо молодого українця». Почав адвокатську практику в Києві. Налагодив зв’язки із галицькими діячами, закупляв і перевозив до Наддніпрянщини нелегальну літературу. Відкрив у Харкові адвокатську контору, захищаючи в судах представників національного руху. Був одним із засновників РУП й автором програмного документа — «Самостійна Україна». Більшість членів партії не сприйняли радикальних поглядів і звинуватили його в українському шовінізмі. У 1902 р. зініціював створення УНП (Української народної партії), став її ідеологом. Написав «Десять заповідей українця». Свої ідеї висловлював на сторінках часописів «Хлібороб», «Запоріжжя», «Слобожанщина» та ін.

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

1. Використовуючи життєпис М. Міхновського, розкрийте зміст вислову «Не словом, а ділом».

Дослідник про причини поширення ідей автономізму. Ігор Гирич (український історик):

«Реалії тодішнього українського життя не давали скільки-небудь значних сил, які б могли проголошувати публічно постулати самостійного розвитку України. Кажемо лише про саму ідею такого бачення проблеми, якої тоді тримались одиниці. Були лише посіяні зерна таких думок, які в скорому майбутньому... дали потужні паростки...»

У Київському університеті. Початок XX ст.

Активна життєва позиція Симон Петлюра (1879—1926)

Ім’я (повне). Симон Васильович Петлюра.

Народження. 10 травня 1879 р. в передмісті Полтави.

Походження. Батько був міщанином, займався візницькою справою.

Освіта. Навчався у Полтавській духовній семінарії.

Початкові умови формування особистості. Виховувався в українській духовно-релігійній атмосфері.

Особистість і українське національне відродження. У 1900 р. вступив до РУП. На Всеукраїнському студентському з’їзді представляв громаду духовної семінарії. Організував виступ семінаристів проти шпигунства, за введення до програм семінарії українознавчих предметів. За це був виключений із семінарії. Рятуючись від переслідувань, виїхав до Кубані, де брав участь в організації Чорноморської громади. Впорядковував архіви Кубанського козацтва. Працював учителем у початковій школі станиці Смоленської, згодом — у Катеринодарському міському училищі. Був ув’язнений. Звільнившись, під іменем Святослав Тагон виїхав до Львова. У Львові редагував часопис «Селянин». Після оголошення в Росії амністії 1905 р. повернувся до Наддніпрянщини. Активно прилучився до громадської діяльності: був обраний до Центрального комітету УСДРП; працював у редакціях часописів «Громадська думка» і «Рада».

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

1. З’ясуйте, що було спільного в діяльності С. Петлюри та представників громадівського руху.

Коли в Україні в Наддніпрянщині було створено першу українську політичну партію, ... в Чехії (Австро-Угорська імперія) майбутній президент Чехословаччини Томаш Масарик заснував Чеську народну партію, яка боролася за здобуття незалежності Чехії і не визнавала панслов’янської теорії.

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1897 р. — створено громадсько-політичне об’єднання ЗУБО, видавництво «Вік»;

— 1900 р. — створено першу українську партію в Наддніпрянській Україні — РУП;

— 1902 р. — утворено Українську народну партію (УНП);

— 1904 р. — створені УДП, УРП, УСДС («Спілка»);

— 1905 р. — утворено УСДРП.

2. Поясніть значення понять: політизація українського національною руху, автономізм.

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Самостійницькі й автономістські напрямки в суспільно-політичному русі України на початку XX ст.».

4. Використовуючи схему і таблицю на с. 200, підготуйте розповідь про розгортання політичного етапу українського національного відродження.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно