|
На схід від Гетьманщини розкинулись ліси й степи, багаті на звірину та рибу, але незаселені людьми. З XVI ст. ця земля формально належала Московському царству, але фактично була неконтрольованою. Кримські хани, користуючись вододілом між басейнами Дніпра та Дону (див карту), здійснювали через ті землі набіги вглиб Московського царства. З іншого боку, з XVII ст. на згадані землі почали переселятися українці, які прагнули волі, але більш спокійного життя, аніж в охопленій війнами Україні. Царський уряд заохочував таке переселення. Для цього українцям дозволялося користуватися правом займанщини (обирати для володіння будь-які вільні землі) і селитися там на козацькому праві: створювати полки і сотні, користуватися власним судочинством, не сплачувати податки тощо. Поселенці лише мали визнавати зверхність московського царя і захищати край від набігів з півдня. Оскільки вільні поселення називали слободами, то і новий край, опанований і захищений українцями, став називатися Слобожанщиною, або Слобідською Україною. Всього у Слобідській Україні сформувалося 5 козацьких полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський та Острогозький. Полковників обирали довічно, але їх ще мав затвердити московський цар і вони підпорядковувались Бєлгородському воєводі. Поселяни Слобідської України могли вільно переходити зі стану селянського в козацький, духовний і міщанський, або навпаки....
|
