Войти
Закрыть

Узагальнення за розділом: Встановлення й утвердження комуністичного тоталітарного режиму в Україні

10 Клас

Український письменник і кінорежисер Народився в м. Сосниця на Чернігівщині. Навчався в Глухівському учительському інституті, Київському комерційному інституті, Київській академії мистецтв. Служив у Червоній армії, працював у Києві завідувачем відділу мистецтв у губернському управлінні народної освіти, в консульствах у Варшаві та Берліні, де вивчав модерне європейське мистецтво; карикатуристом та художником-ілюстратором у редакції харківської газети «Вісті». На тридцять третьому році життя переїхав до Одеси, де почав працювати режисером на кіностудії. У 1920-ті роки зняв такі фільми: «Ягідка кохання», «Сумка дипкур’єра», «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Картина «Земля» визнана однією з десяти кращих стрічок усіх часів і народів, але режисер отримав від радянської влади за неї тавро «українського буржуазного націоналіста». В 1934 р., рятуючись від репресій, переїхав до Москви, де вимушено звернувся до Й. Сталіна з проханням «захистити мене й допомогти мені творчо розвиватися». Актор, режисер, теоретик театру Народився у м. Самборі на Львівщині. Навчався у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Від 1916 року — актор Київського театру М. Садовського. Очолив студію молодих акторів і став її режисером. Так утворився «Молодий театр», який працював три роки — до 1920-го. Організував Київський драматичний театр («Кийдрамте»), який улітку 1920 р. гастролював містами Київщини. Створив філософсько-новаторський театр «Березіль», який діяв з 1922 р. Співпрацював із драматургом Миколою Кулішем: були поставлені п’єси «Комуна в степах», «Народний Малахій», «Мина Мазайло». Дві останні зазнали критики, проти Л. Курбаса й М. Куліша були висунуті звинувачення у викривленні «оптимістичної радянської дійсності». Не зрозуміли критики й філософську драму М. Куліша «Маклена Ґраса». 5 жовтня 1933 р. у спеціальній постанові уряду театр «Березіль» названо «шкідницькою організацією», Л. Курбаса — «націоналістом, який скотився до фашизму». Його звільнили з посади головного режисера, а театр розформували. Митця спочатку вислали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, згодом відправили на Соловки, де в 1937 р. розстріляли в урочищі «Сандормо»....
0 Переглянути

Література. Музика. Театр. Кінематограф. Архітектура. Образотворче мистецтво

10 Клас

Революційний ентузіазм і політика українізації викликали у 1920-х рр. бурхливе мистецьке життя. Почала творити плеяда молодих і талановитих українських митців, сприяючи цим відродженню української культури. Виникла низка літературно-художніх об’єднань: «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Авангард», «Вільна академія пролетарської літератури» (ВАПЛІТЕ). Літературна організація «Плуг» мала на меті поширювати пролетарську літературу й організовувала курси для селянських письменників. Інші літературні групи прагнули створити нову соціалістичну культуру, яка відповідала б найвищим естетичним стандартам. ВАПЛІТЕ, яку заснував у 1926 р. Микола Хвильовий, виступала за високу якість художніх творів і закликала розвиватися, використовуючи європейський досвід і досягнення. М. Хвильовий започаткував дискусію щодо шляхів розвитку української літератури, до якої долучились інші письменники. Українських читачів ставало дедалі більше, разом з тим, набувала популярності чудова когорта молодих поетів, прозаїків і драматургів, серед яких Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Микола Зеров. Основними складниками світогляду новітньої літературної еліти стали бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. Це були переважно інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. Зрозуміло, що не всі літератори 1920-х рр. досягли високого рівня творчої майстерності. Десятки «пролетарських» письменників створювали тільки ідеологічно вивірені тексти, які не мали художньої цінності. А найвитонченіші твори українських символістів, романтиків, неокласиків найчастіше друкували із пропагандистськими одноденками низької літературної якості....
0 Переглянути

Ідеологізація культури. Освіта, наука у 1920-1930-х рр.

10 Клас

Перемігши у громадянській війні, незважаючи на розруху і злиденне становище населення, більшовики не залишали поза увагою питання культури. Однією зі складових частин проголошеної утопічної мети - побудувати комуністичне суспільство була «культурна революція». Комуністичну ідеологію влада прагнула насаджувати, використовуючи усі засоби. Означений період у розвитку культури, як і суспільства загалом, був суперечливим. Історики виокремлюють два етапи: 1920-ті рр. - доба українізації, та 1930-ті рр. — період утвердження тотального контролю за культурними процесами, масових репресій проти наукової та культурної еліти України. У роки непу влада не обмежувала свободи художньої творчості, принаймні поки та не закликала до відкритого конфлікту з режимом. Це був час культурного новаторства й один із найяскравіших і найпродуктивніших періодів у історії української культури. Натомість із 1930-х рр. у розвитку культури посилилися консервативні тенденції, причому на першому плані завжди були свято й оптимізм. «Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше», — заявив Й. Сталін 1935 року, і за ним рефреном це повторювала уся радянська культура. Того ж таки року повернули заборонену раніше новорічну ялинку, що започаткувало нову традицію радянської новорічної ялинки. Як і усі громадяни СРСР, українці раділи подвигам пілотів, ходили на паради фізкультурників та співали пісні з нових звукових (раніше були німі) фільмів. Сталінський режим дедалі більше ототожнював себе з російською мовою і російською традицією, а українську культуру почали відсувати на задній план....
0 Переглянути

Суспільство УСРР у 1930-х рр.

10 Клас

Громадсько-політичне життя УСРР наприкінці 1930-х рр. розвивалося під впливом суперечливих факторів. Кардинально змінився соціальний склад населення. Практично зникли економічно активні за доби непу соціальні групи приватних торговців, власників, підприємців, яких зазвичай називали непманами. Натомість значно зросла чисельність робітників, спричинена форсованою індустріалізацією. Уперше в історії України більше половини із них були українцями. Поповнювався робітничий клас насамперед за рахунок селян, котрі переселялися до міст, головно шукаючи кращого життя. Упродовж 1928-1940 рр. учетверо зросла чисельність службовців і спеціалістів. Із них понад 25% мали середню та вищу освіту. Зникло багатомільйонне селянство, яке досі господарювало самостійно. Тепер селяни стали підневільними, колгоспними. Індустріалізація супроводжувалася бурхливим розвитком міст. У 1926-1939 рр. кількість міських жителів УСРР збільшилась із 5,4 до 11,2 млн осіб. Причому міста у цей період зростали переважно за рахунок українців. Якщо у 1920 р. вони становили третину міських жителів, то в 1939 р. — 58%. Водночас гостро відчувалися нестача житла, продовольства, кваліфікованого медичного обслуговування, побутова невлаштованість. У 1932 р. уряд запровадив внутрішні паспорти і прописку в містах. Цим рішенням забезпечили адміністративне скорочення кількості містян, котрих централізовано постачали продуктами харчування. А запобігти міграції робітників і боротися з прогулами мали: закон, за яким робітника могли за найменшу провину звільнити з роботи, залишаючи без картки споживача із наступним виселенням його сім’ї із квартири, і закон про запровадження трудових книжок....
0 Переглянути

Великий терор 1930-х рр.

10 Клас

Наприкінці 1920-х — початку 1930-х рр. політична система СРСР перетворилася на різновид тоталітарної — сталінізм. В одному із чисел газети «Правда», що вийшла наприкінці 1929 р. напередодні 50-річчя від дня народження Генерального секретаря ВКП(б) Й. Сталіна, більша частина статей мала такі заголовки: «Сталін і партія», «Сталін і Червона Армія», «Сталін та індустріалізація країни», «Стальний солдат більшовицької гвардії». Це свідчило про початок утвердження режиму особистої влади Й. Сталіна, якому вдалось розправитися зі своїми політичними опонентами. Партійний і державний апарат формувався на принципах особистої відданості вождю та готовності реалізувати будь-який наказ згори. ЦК КП(б)У тоді очолювали люди, котрі сумлінно виконували волю Й. Сталіна, зокрема Л. Каганович (1925-1928 рр.) та С. Косіор (1928-1938 рр.). Тоталітарний режим базувався на своєрідній системі монополій: монополії на політичну владу, на ідеологію, на керівництво економікою. Більшовики усунули з політичного життя УСРР усі політичні партії, окрім своєї автономної частини КП(б)У. Була заборонена діяльність лівих есерів, комуністів-боротьбистів, укапістів та інших політичних партій, які пропонували альтернативні шляхи розвитку. Вищий представницький орган України — з’їзд рад — став однопартійним, більшовицьким. Із 304 депутатів, обраних до Верховної Ради України у 1938 р., 222 були комуністами, 36 комсомольцями і 46 безпартійними. Відбулось об’єднання партійного і державного апаратів. Ключові посади в державному апараті могли належати лише членам КП(б)У. Серед директорів підприємств на початок другої п’ятирічки близько 70% становили комуністи. Більшовики забезпечили свій контроль над усіма громадськими об’єднаннями, а їхньою опорою були профспілкові та комсомольські організації. На одному з партійних більшовицьких форумів наголосили: «Наша партія керує усіма організаціями пролетаріату і всіма сторонами діяльності пролетарської диктатури, починаючи з придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями коноплі, льону, свинарства...» У суспільстві утвердилася монополія комуністичної ідеології: право на істину визнавали тільки за марксизмом-ленінізмом. Головну роль у насадженні офіційної ідеології відігравала цензура, за допомогою якої більшовики контролювали всі засоби впливу на духовне життя — пресу, радіо, освіту, культуру. Для цього утворили спеціальну структуру — Головполітосвіту, яка співпрацювала з органами ГПУ (Державного політичного...
0 Переглянути

Суцільна колективізація сільського господарства. Голодомор 1932-1933 рр. — геноцид українського народу

10 Клас

Більшовики завжди доводили, що без ліквідації приватної власності на землю і перетворення одноосібних селянських господарств на колективні побудова соціалізму неможлива. Саме тому вони й поширювали ідею утворення колективних господарств, бо з їхньою допомогою можна було примусити селян працювати безплатно. Ще в перші роки більшовицької влади утворювали комуни, товариства спільного обробітку землі, радгоспи. Натомість за доби непу на селі відновилися приватновласницький аграрний сектор та різні форми добровільної кооперації, а до нечисленних сільськогосподарських артілей та комун у 1927 р. належало тільки 3% селянських господарств. Визнавши пріоритетом розвиток промисловості, держава здійснювала його головно за рахунок сільського господарства. Виникли ножиці цін: низькі ціни на сільськогосподарські товари і високі — на промислові. Наслідком такої політики стала відмова селян здавати зерно за надміру заниженими державними закупівельними цінами і купувати необхідні їм промислові товари за надто завищеними цінами. У промисловості почалася криза збуту, в аграрному секторі — хлібозаготівельна криза. Оскільки після скасування продрозверстки хлібний фонд формувався майже повністю закупівлями з ринку, в держави не вистачало хліба для забезпечення міст, новобудов, армії; різко зменшився експорт зерна, який давав валюту для оплати імпортованої техніки. Із хлібозаготівельної кризи було два виходи: підвищити ціни на зерно і тим самим — попит селянства на товари широкого вжитку й засоби виробництва; або під загрозою штрафних санкцій аж до конфіскації майна примусити селян здавати хліб за невигідними цінами. Упродовж 1922-1927 рр. більшовицьке керівництво діяло першим шляхом. Однак така політика тривала недовго. На XV з’їзді ВКП(б) у грудні 1927 р. проголошено курс на колективізацію сільського господарства. В січні 1928 р. було прийнято рішення про вилучення у селян «зернових надлишків» і відновлення надзвичайних заходів у хлібозаготівлях. Під час особистої подорожі Й. Сталіна до Сибіру в січні 1928 р. відбулося опробування цих «надзвичайних заходів», а влітку й восени 1928 р. їх застосування і в Україні, коли республіка через вимерзання 60% озимих втратила понад половину очікуваного врожаю. Тоді ж в Україну повернулися репресії проти незгодних із новою продрозкладкою. При доведенні хлібозаготівельного плану «до двору» використовували протиставлення бідняків і заможних, наслідком чого стало різке зростання напруження на...
0 Переглянути

Форсована індустріалізація

10 Клас

До другої половини 1920-х рр. промисловість УСРР була загалом відбудована. Більшість галузей виробництва досяглії довоєнного рівня, а деякі його перевершили. Першочергову увагу приділяли відновленню важкої промисловості. У 1925/26 господарському році в УСРР було виплавлено 89% союзного виробництва чавуну, 53% сталі і 57% прокату чорних металів. Інтенсивно розвивалося машинобудування, особливо сільськогосподарське. На 32 великих заводах цього профілю довоєнний обсяг виробництва зріс більш як у 1,5 рази. Позитивна динаміка розвитку була в енергетиці. До кінця 1925 р. в Україні відбудували усі перспективні електростанції і споруджували ще п’ятдесят. Вдалося відновити вугільне виробництво на Донбасі. У 1928/29 господарському році було видобуто 30,73 млн тонн вугілля, більше найвищого довоєнного показника (28 млн тонн У 1916 р.). Швидкими темпами відбудовували легку і харчову промисловість, позаяк вони потребували менше капіталовкладень, у них застосовувалися простіші технології, швидшою була віддача від вкладених коштів. Визначальну роль у розвитку цих сфер виробництва відігравав приватний сектор, який володів більшістю дрібних і середніх підприємств. У перші роки непу вони давали майже третину всієї промислової продукції республіки....
0 Переглянути

Суспільно-політичне життя в Україні в роки непу

10 Клас

Лібералізація економічного життя не супроводжувалася перебудовою суспільно-політичних відносин. Політичні порядки за доби непу, яку історики окреслюють зазвичай 1921-1928 рр., у республіці мало змінилися. Диктатура пролетаріату, що проголосили більшовики, була фактично диктатурою партійно-державної верхівки більшовицької партії, яка реалізовувалася через відповідну систему. Вона включала державні і громадські організації. До державних відносилися ради, комітети незаможних селян, котрі діяли ще на селі. Як державна структура функціонувала і КП(б)У. Під партійно-державним тиском почали розпадатись і прийняли рішення про саморозпуск більшість політичних партій. Проти їхніх членів були задіяні каральні органи, які піддавали їх не тільки гласному й негласному нагляду, а й реальним арештам, застосуванню фізичних і моральних катувань. Більшовики неодноразово заявляли, що не дадуть легально існувати тим, хто претендує на суперництво із ними. Так, ще у 1920 р. згорнула свою діяльність Українська комуністична партія (боротьбистів). Основна частина її членів тоді поповнила ряди КП(б)У. В 1925 р. оголосила про саморозпуск Українська комуністична партія (УКП), яка прагнула поєднати соціалістичні ідеї з українським національним рухом. Припинення діяльності інших партій сприяли тому, що ВКП(б) і КП(б)У як одна з її найбільших обласних організацій зміцнили і закріпили свої владні позиції....
0 Переглянути

Політика коренізації в УСРР: ставлення влади і населення

10 Клас

Важливою складовою частиною культурно-політичних процесів 1920-х рр. в Україні стала політика коренізації, яку проголосив у 1923 р. XII з’їзд РКП(б). Її впровадження зумовлювали низка зовнішніх і внутрішніх причин. Основний зовнішній фактор — формування серед міжнародної спільноти привабливого іміджу СРСР як держави, що забезпечила гармонійний розвиток більшовицьких республік. Суттєвішими виявилися внутрішні чинники. Насамперед необхідно було зміцнити позиції ВКП(б) у суспільстві. Комуністична партія і надалі залишалася нечисленною, переважно російською та міською організацією, що невпевнено почувалася серед селянства і неросійських народів, котрі хитались у своїх настроях, не знаючи, яку владу підтримувати. Тому нагальною стала потреба досягнення компромісу із селянством — переважаючою соціальною верствою у національних республіках, і національною інтелігенцією, лібералізувавши національні відносини. Не останню роль відігравало намагання більшовицької влади очолити і контролювати процес національного відродження та прагнення розширити соціальну базу своєї системи, залучивши до партії і до управління республікою представників неросійських народів. Тогочасна статистика свідчила не на користь більшовиків. Зокрема, в 1920 р. у КП(б)У українців було 19%, тим часом вони становили 80% населення УСРР. Лише 11% комуністів вважали рідною мовою українську, а розмовляли нею тільки 2%. Влада прагнула також зміцнити СРСР, розширивши права республік. Таку поступку розглядали як тимчасову компенсацію їм за втрачений державний суверенітет....
0 Переглянути

Нова економічна політика більшовиків та її впровадження в УСРР

10 Клас

Наполегливі спроби більшовиків упродовж 1918-1920 рр. побудувати безтоварну централізовану економіку мали згубні наслідки, але їх маскували війною. В Україні, де воєнні дії тривали майже безперервно з 1914 р., економіка справді істотно постраждала. Але параліч виробництва, що невідворотно насувався, був пов’язаний насамперед зі спробами більшовиків зруйнувати ринковий механізм. Відтак, перемігши у воєнних діях, вони зіткнулись із ще більшою небезпекою для себе — масовим невдоволенням населення. Селян обурювала продрозкладка та пов’язана з нею заборона торгівлі. Селянський опір часто набував форм партизанського руху. Влада розглядала його як куркульський бандитизм, хоча більшість учасників повстанських загонів були вихідці з бідняцького чи середняцького середовища. Наприкінці 1920— початку 1921 рр. лише у великих повстанських загонах налічувалося понад 100 тис. осіб. Більшовики жорстоко розправлялись із повстанцями. За непокору запроваджували кругову поруку, коли карали усіх мешканців сіл, і навіть знищували цілі села. Проти бунтівних селян були кинуті найбоєздатніші військові частини. Армію використовували і для реквізиції хліба. Наприкінці 1921 р. владі вдалося нейтралізувати 52 повстанських загони, зокрема Махна, Чорного, Богатиренка, Колесникова, різними способами було виведено з боротьби більше чотирьох сотень отаманів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 309 310 311 312 313 314 315 316 317 ... 370
Назад

Навігація