Войти
Закрыть

Особливості модернізації регіону та краю в 1900—1921 рр.

10 Клас

Використовуючи мали, вміщені в підручнику, з’ясуйте, до складу якого регіону входила територія (місто, село), де ви живете. Використовуючи історико-краєзнавчу літературу або матеріали, що знаходяться в краєзнавчому музеї, підготуйте розповідь про соціально-економічний розвиток вашого краю на початку XX ст. Знайдіть спільне й відмінне в господарському розвиткові вашого краю порівняно з іншими регіонами України. З’ясуйте особливості модернізаційних процесів у вашій місцевості. Укажіть на мапі торговельно-промислові центри, що зросли на початку XX ст. Назвіть галузі промисловості та сільського господарства, що розвивалися у вашому краї. Оцініть зміни, що сталися внаслідок модернізації економічного і соціального життя на початку XX ст. Яким було суспільно-політичне життя у вашому регіоні на початку XX ст.? Чи діяли у вашому краї громадські об’єднання, організації? З’ясуйте, до якої з течій суспільно-політичного руху вони належали. Назвіть відомих вам земляків - активних учасників суспільно-політичного життя краю....

Культурне і духовне життя в Україні (1917—1921 рр.)

10 Клас

Лютнева революція 1917 р. відкрила широкі можливості для відродження національної культури та освіти. Науковці, митці, освітяни не могли залишатися сторонніми спостерігачами бурхливих революційних подій. Кращі представники української інтелігенції з ентузіазмом сприйняли можливості для вільного розвитку національної культури. Це наражалося на опір частини бюрократії, антиукраїнських політичних сил. Незаперечним фактом залишається пасивність і відчуженість провінційної інтелігенції від висунутого Центральною Радою гасла українізації суспільного життя. Однак навіть ті заходи, які молода Українська Держава здійснила на культурно-мистецькій та освітянській ниві, не минули марно. І члени гетьманського уряду, і особисто П. Скоропадський розуміли, що, незважаючи на скрутний час, без підтримки науки, освіти, мистецтва не можна успішно розв’язувати й інші питання державного будівництва. Калейдоскопічні зміни властей і майже безперервні воєнні дії не змогли припинити розвиток культурного процесу в Україні, хоча й пригальмували його. Негативно позначилося на культурних явищах різне трактування ролі та місця культури та її творців у суспільстві представниками тих режимів, які приходили до влади. 2. Лояльність неукраїнців до новопосталої української держави Центральна Рада намагалася завоювати, видавши «Закон про національно-персональну автономію». Ним передбачалося, зокрема, що національні організації (союзи), утворені національними меншинами, користуються правами самоуправління, і держава їм гарантує невтручання центральної влади у справи національної освіти, культури, соціальної допомоги та еміграції....

Українські землі: 1920—1921 рр.

10 Клас

Польська держава відновила незалежність восени 1918 р. після поразки Німеччини та її союзників у Першій світовій війні. Правлячі кола Польщі мали два погляди щодо майбутнього держави. Політичні сили, які стояли на боці Р. Дмовського, прагнули розширити її межі в кордонах Речі Посполитої XVIII ст.: претендували на всю Литву, Білорусь і Правобережну Україну. Табір Ю. Пілсудського також не відмовлявся від просування на схід, але допускав появу національних держав, які могли б мати з Польщею федеративні або союзницькі зв’язки. Плани керівників Польщі вийти за етнографічні польські землі не знаходили підтримки на Заході. Але Ю. Пілсудський розумів, що сильна Росія матиме вирішальний голос при визначенні напряму й характеру міждержавних відносин у регіоні. Втрата України, на його погляд, мала ослабити військово-економічний потенціал Росії. У той час як С. Петлюра за пропозицією поляків пішов на співпрацю з ними, командири УГА спочатку домовилися про спільні дії з денікінцями, а потім перейшли на бік більшовиків. Натомість Директорія УНР вбачала в Польщі єдиного союзника Української держави. Не бажаючи перемоги А. Денікіна, який вів боротьбу за відновлення імперії, Ю. Пілсудський наприкінці серпня 1919 р. припинив просування польської армії на схід. Це стало однією з причин поразки Добровольчої армії....

Україна: події 1919 - початку 1920 р.

10 Клас

Скориставшись ослабленням радянського війська, навесні 1919 р. Добровольча армія А. Денікіна розгорнула наступ через Україну на Москву. Білогвардійці у боротьбі проти більшовиків спиралися на матеріальну підтримку країн Антанти. До того ж у стані радянського керівництва постійно виникали незгоди щодо ведення бойових дій, ставлення до українських отаманів, насамперед Н. Махна. Частина військового командування надто захопилася наступом на Західному фронті задля підтримки Радянської Угорщини. Проводячи масові мобілізації пролетарських верств українських міст, більшовики поповнювали частини діючої армії. Але це не завадило денікінцям 24 червня взяти Харків, а через чотири дні - Катеринослав. Подальший наступ головних сил Добровольчої армії розгортався від Харкова на Полтаву і від Катеринослава на Київ та Миколаїв. Просувалися вони також уздовж Чорноморського узбережжя на Одесу. Вже 13 серпня білогвардійці відбили в Червоної армії Херсон, 18 серпня - Миколаїв, 23 серпня - Одесу. Заволодівши 1 серпня Полтавою, денікінці взяли напрямок на Київ. Одночасно на заході проти більшовицьких військ наступали об’єднані сили УНР і ЗУНР - Українська галицька армія (50 тис. чол.) та 35-тисячна армія Директорії. Радянські війська змушені були відступити й залишити Київ. 30 серпня 1919 р. до столиці спочатку ввійшли частини військ УГА і Директорії, а наступного дня зі сходу - армія Денікіна....

Встановлення радянської влади в Україні в 1919 р.

10 Клас

Після переїзду Тимчасового робітничо-селянського уряду на початку січня 1919 р. до Харкова постало питання про формування в Україні органів радянської державності. 6 січня було проголошено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). 16 січня на засіданні уряду більшість його членів проголосувала за увільнення Г. П’ятакова від обов’язків голови й призначення замість нього Артема (Ф. Сергєєва). Однак Г. П’ятаков не погодився з таким рішенням і почав апелювати до ЦК РКП(б). В. Ленін вирішив направити в Україну на посаду голови її уряду X. Раковського. Державний і політичний діяч. Народився в болгарському м. Котел. Людина виняткової обдарованості й незвичайної долі. Автор десятків книг і багатьох статей. В автобіографії писав, що з раннього дитинства відчував сильну симпатію до Росії: «Моїм гарячим прагненням... було поїхати на роботу в Росію». В 45 років Раковський обраний до складу політичного керівництва РКП(б). У 1919-1923 рр. працював головою Раднаркому України. Репресований у 1938 р. Був засуджений до 20 років ув’язнення і розстріляний 3 жовтня 1941 р., коли німецькі війська наближалися до м. Орла. Після приїзду 29 січня 1919 р. до Харкова X. Раковський реорганізував український радянський уряд у Раду народних комісарів (Раднарком). Нові органи управління створювалася «зверху» через Раду народних комісарів УСРР та ЦК КП(б)У. Ради існували здебільшого в губернських містах. У невеликих містах і волосних центрах були створені революційні комітети (ревкоми), які впроваджували політику більшовицької партії. Опорою нової влади на селі, так само яків РСФРР, стали комітети бідноти (комбіди) (у РСФРР існували з 1918 р.)....

Західноукраїнська Народна Республіка

10 Клас

Перебіг подій, який дедалі виразніше окреслював неминучість розпаду Австро-Угорської імперії, змушував галицьких політиків до певних кроків щодо національно-державного самовизначення. Згідно з попередніми домовленостями, 18 жовтня 1918 р. до Львова з’їхалися делегати політичних груп. Вони мали сформувати сейм, який би мирним та законним шляхом перебрав на себе владу. У зібранні взяли участь українські посли до австрійського парламенту й крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату Української греко-католицької церкви, делегати крайових політичних партій: галицьких - національно-демократичної, радикальної, християнсько-суспільної та соціал-демократичної; буковинських - національно-демократичної, соціал-демократичної й радикальної, а також посланці студентської молоді - усього 69 делегатів. Представницьке зібрання проголосило себе Українською Національною Радою - вищим органом влади західноукраїнських земель. Зазначалося, що українські землі Австро-Угорської імперії становлять «одноцільну українську територію», що «уконституйовується як Українська держава». К. Левицький заявив, що це рішення означає «утворення Української держави в межах Австро-Угорщини». У дебатах лунали голоси щодо необхідності негайно висловитися за з’єднання західноукраїнських земель з Великою Україною. Однак гору взяла думка голови Української Національної Ради Є. Петрушевича, який наголосив на несвоєчасності об’єднання Західної та Східної України, мотивуючи це слабкістю, роз’єднаністю і непевністю державності Наддніпрянщини....

Директорія УНР

10 Клас

Різка зміна зовнішньополітичної ситуації викликала дестабілізацію гетьманського режиму. Однак ще більшу загрозу для нього становили внутрішньополітичні обставини. Український національний союз під проводом В. Винниченка об’єднав протигетьманські сили й розпочав підготовку повстання, заручившись підтримкою російських більшовиків. У відповідь на дії опозиції Міністерство внутрішніх справ заборонило скликання Національного конгресу, призначеного на 17 листопада 1918 р. Це стало причиною урядової кризи, унаслідок якої гетьман сформував новий уряд, у якому вже не було представників Національного союзу. Переорієнтація П. Скоропадського у зовнішній політиці на проросійські сили підштовхнула протигетьманську опозицію до створення 13 листопада 1918 р. Директорії у складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, А. Макаренка та П. Андрієвського....

Українська Держава

10 Клас

Лютневі події 1917 р. не похитнули намір П. Скоропадського вести війну до переможного завершення і зберегти боєздатність армії. Радикальні політичні ідеї були чужі для нього. Початок українізації армії, ініційований І Всеукраїнським військовим з’їздом (травень 1917 р.) поставив генерала перед вибором. Але він залишився вірним присязі й лише після наказу Корнілова повів роботу з перетворення 34-го корпусу на 1-й Український (налічував близько 60 тис. бійців). Згодом з’їзд Вільного козацтва (16-17 жовтня 1917 р., Чигирин) обрав П. Скоропадського отаманом. З’єднання під командуванням генерала П. Скоропадського стало на захист Центральної Ради, якій в листопаді 1917 р. загрожували збільшовизовані війська. Авторитет П. Скоропадського, який невпинно зростав, непокоїв українських політичних лідерів, і вони чинили йому всілякі перешкоди. Це змусило генерала піти у відставку та зайнятися політичною діяльністю. Політичні погляди П. Скоропадського формувалися під впливом двох факторів: з одного боку, він був прибічником старого ладу самодержавної Росії, з іншого - усвідомлював правомірність українських домагань і необхідність змін у суспільстві. У березні 1918 р. за участю П. Скоропадського виникла політична організація Українська громада (згодом - Українська народна громада). Її платформа виявилася близькою до позиції Української демократично-хліборобської партії й Союзу земельних власників. Політичний консерватизм у програмних засадах Української громади поєднувався з прагненням до поміркованих перетворень у соціально-економічній сфері. Якщо рівень організації Союзу земельних власників П. Скоропадський визнавав досить високим, то прагнення його членів відстоювати лише власні інтереси викликало в нього занепокоєння й незгоду. Водночас «хлібороби» імпонували П. Скоропадському тим, що відстоювали дрібне землеволодіння в Україні. Саме такий шлях у поєднанні з акціонуванням переробної промисловості, на його думку, мав стати провідним у розвитку української економіки....

Навігація