Войти
Закрыть

Вступ. Що таке історія, або мандрівка в минуле

5 Клас

Шанобливе ставлення до минулого — прикметна риса кожного народу. Про минувшину в Україні завжди казали — свята, добра. І досі вживані в українській мові прислів’я: Не за нас стало, не за нас і перестане; Не силою роби, а розумом, не серцем, а звичаєм. За давніх часів пам’ять про минуле зберігалася в міфах, легендах, переказах, піснях. Згодом, з появою писемності, про події дня вчорашнього оповідали літописи. Саме з найдавніших літописів довідуємося про виникнення міста Києва, про перших київських володарів. Закарбовуючи для нащадків події минулого, творці літописів прагнули водночас зрозуміти їх, з’ясувати, чим вони спричинені, які мали наслідки. Так поступово накопичувалися історичні знання. Отже, історія — це наука про минуле людства. Вона вивчає життя та діяльність людини, досліджує всілякі великі й малі події від найдавніших часів до дня вчорашнього, установлює, як і чому людське життя змінювалося та вдосконалювалося, ставши таким, як тепер. Слово «історія» — грецьке з походження. У перекладі воно означає розповідь про минулі події, дослідження минулого. Власне, наука історія зародилася в Давній Греції. Першим істориком уважають давньогрецького вченого Геродота, який жив дві з половиною тисячі років тому. Геродот залишив письмові свідчення і про наші землі. Літописи — записи найважливіших подій з року в рік, «з літа в літо», як тоді казали....

Вступ до історії 5 клас Власов 2018

5 Клас

Споконвіку жили на нашій землі люди: вирощували хліб, плекали сади, виховували дітей, навчаючи їх, як бути завзятими й несхитними. Бо щиро хотіли, щоб рідна земля квітла й багатшала. Тисячолітній досвід, отриманий у спадок від попередніх поколінь, свідчив, що те омріяне бажання справдиться, якщо кожен день їхнього життя закарбується в пам'яті й стане надбанням нащадків. Отож заповідали вони своїм дітям народну мудрість: «Майбутнє неможливе без минулого». Призначення цього підручника — бути першим щаблем у вивченні минулого Батьківщини. Тому і називається курс «Вступ до історії». Підручник знайомитиме з минулим України, навчатиме розуміти події давніх часів, бачити в їхньому вирі долі окремих людей. Маємо надію, що знайомство з історією України та її громадськими діячами, ученими, полководцями, поетами й художниками, сумлінними та щирими трудівниками не залишить вас байдужими й допоможе стати в майбутньому справжніми добротворцями на своїй землі. Підручник побудовано так, щоб ви мали змогу не тільки дізнаватися про минулі часи на теренах України, а й відчувати себе дослідниками минувшини. Уже на перших уроках ви довідаєтесь, як саме вчені-історики досліджують події, що відбулися. Щоб не зійти на манівці, відтворюючи картини минулого, історики звіряють свої висновки з історичними джерелами — так називають різноманітні матеріали, що є свідками минулих подій. Без історичних джерел немає історії. Ось чому підручник навчатиме вас працювати з історичними джерелами — уривками з давніх книжок, спогадів, свідченнями очевидців, фотографіями....

Під зеленим шатром Софіївки - Легенди старого замку - Книга-мандрівниця - Зерна мудрості - Чудотворна ікона

5 Клас

Марійка поверталася зі школи засмученою. Її найщиріша приятелька Христинка занедужала. «Привіт, Мурчику», - журливо мовила дівчинка до рудохвостого кота, який по- господарському сидів на брамі, що вела до Марійчиного двору. У цьому затишному куточку древнього Луцька панували свої неписані правила. Господарем почувався тут Мурко. Коли кіт ось так мирно сидів на брамі, подвір’я сповнювалося гороб’ячого цвірінькання та голубиного туркоту. У такі дні навіть якось тихіше рипіла старенька іржава гойдалка, без поспіху точилася розмова поміж сусідами, не зчиняла галасу малеча, зосереджено вовтузячись у пісочнику. - Добрий день, пані Надіє, - привіталася Марічка з сусідкою. - Щось ти, сонечку, сьогодні смутна, - озвалася на привітання жінка. - Не ладнається в школі? Ходім розкажеш... Дівчинка відчула, як у душі в неї ворухнувся теплий клубочок радості. Варто сказати, що для Марійки спілкування з пані Надією давно стало звичкою. Скільки себе пам’ятала, дівчинка вважала її своїм другом. Скажете, такого не буває? А ви розпитайте в знайомих дівчаток, і переконаєтеся, що багато хто з них по-справжньому дружить з дорослими. Зазвичай Марійка розпитувала сусідку про всі-всі денні новини, бо та вміла розповідати про буденні дрібниці жваво, дотепно, завжди пригадуючи щось цікаве, незвичайне. А знала тих цікавинок пані Надія - без ліку. Була освіченою, багато пережила на своєму віку....

Подорож триває, або Пригадаймо найважливіше. Практичне заняття № 5

5 Клас

Пригадати матеріал, опрацьований на уроках історії впродовж року, вам допоможе гра-подорож «Історичний потяг». Для її проведення: • Оберіть 7 спостерігачів - чергових на станціях, на яких ви зупинятиметеся під час подорожі. Обов’язок чергових - оцінювати виконання завдань командами мандрівників та спостерігати за часом перебування команд на станції. • Для кожної станції підготуйте табличку з номером і назвою станції, аркуші з завданням за кількістю груп, що подорожують, а також аркуші чистого паперу, на яких групи виконуватимуть завдання. • Для кожної команди мандрівників приготуйте маршрутний листок для оцінок із назвами станцій та кількістю балів (за зразком). Маршрутний листок передбачає порядок відвідування станцій командами. Маршрутний листок № 1 (для інших команд — відповідно № 2, 3, 4...)...

На сторожі пам’яті, або Які історичні пам’ятки рідного краю розповідають про минуле. Практичне заняття № 4

5 Клас

Цей дерев’яний храм є одним з найстаріших зі збережених в Україні: його збудовано в 16 ст. (датою вважають 1502 р.) коштом гончарів Потелича на місці попереднього храму. У 17 ст. він зазнав істотної перебудови: змінено верх і заново відбудовано вівтар. Унікальності храму надає суцільний стінопис, виконаний у 40-х роках 17 ст. Назву «Меджибіж» пов’язують з географічним розташуванням на мисі, утвореному між річками Південним Бугом та Бужком. У 1540 - 1731 роках Меджибожем володіла родина польських магнатів Синявських. У 1540 р. Синявські почали перебудову старих дерев’яних укріплень. Бажаючи влаштувати в замку свою резиденцію з палацом, власники капітально перебудували замок. Готуючись до уроку, ви мали знайти зображення історичних пам’яток рідного краю, інформацією про які хочете поділитися з однокласниками. Складіть текст меморіальної дошки, що інформує гостей вашого міста / села про цю пам’ятку. Відповідно до завдання в групах доберіть інформацію про історичні пам’ятки свого краю для альбому «На сторожі пам’яті» за планом:...

Під зеленим шатром, або Парки і сади України

5 Клас

Дендрологічний парк — парк, у якому вирощують багато видів деревних та кущових рослин як місцевої флори, так і з інших країв. Красу «Софіївки» створено працею сотень безіменних майстрів - селян Уманщини. Навіть таке «диво», як острів Кохання, що виглядає природно, гармонійно доповнюючи краєвид, є рукотворним. Острів насипали вручну, його береги, так само як і береги ставу, зміцнили гранітом. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих й екзотичних), серед яких болотяний кипарис, сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Яка історія дендропарку «Софіївка»? Серед пам’яток, за якими Україну знають у світі, є не тільки стародавні книги, коштовні археологічні знахідки чи величні замки. Візитівка України - це й дивовижна природа, оспівана поетами та майстерно відтворена художниками. Втім, учені-історики пам’ятками вважають те, що береже дотик людських рук. Як це не дивно, з-поміж українських краєвидів є і рукотворні. Чи не найбільшу славу зажив парк «Софіївка», що в Умані на Черкащині. Його добре знають далеко за межами України як одне з найвидатніших творінь світовогосадовопаркового мистецтва кінця 18 - першої половини 19 ст....

Міські таємниці, або Вулиці та площі України як свідки минулого

5 Клас

В Україні, напевно, не знайдеться людини, яка б не знала про цю вулицю. Хрещатику належить слава головної вулиці Києва, його символу. Хрещатик оспівано у віршах та піснях, зображено на численних картинах, показано в багатьох фільмах. Прогулянка Хрещатиком належить до обов’язкової програми перебування туристів у Києві. Проте для такого давнього міста, яким є Київ, вулиця ця досить молода. Від княжих часів аж до початку 19 ст. Київ складався з трьох окремих частин, кожна з яких жила своїм життям. Князі, бояри, дружинники мешкали на Горі - у верхній частині міста. Здавна вирувало життя й у двох інших міських осередках Києва: на Подолі, розташованому між Горою й Дніпром, та на Печерську, де в 1051 році виник Києво-Печерський монастир. До Печерська в другій половині 18 ст. долучилися Липки. На початку 19 ст. усі три частини з’єдналися. Новим центром Києва став Хрещатик - вулиця, яка виникла на місці колишнього Хрещатицького яру на межі, де закінчувалися земляні вали княжих часів і починалися приватні садиби Липок. Розбудовувати Хрещатик як вулицю почали від 30-40-х років 19 ст. У 70 - 80-ті роки 19 ст. на Хрещатику споруджували переважно триповерхові будинки з крамницями, приміщеннями для контор і банків тощо. Саме тоді Хрещатик став головною вулицею міста....

Кам’яний літопис, або Фортеці, замки та палаци України

5 Клас

Збудовано 1750-1755 років. Після проголошення Україною незалежності в 1991 році Маріїнський палац став офіційною резиденцією Президента України (Президентський палац). У Білому залі палацу відбуваються офіційні зустрічі та прийоми керівників держав, церемонії вручення грамот послам іноземних держав, нагород тощо. На другому поверсі палацу розташовано 25 залів, кожен з яких має своє призначення (у Зеленому залі проводять зустрічі делегацій, у Блакитному - спілкуються наодинці глави держав) тощо. Чому Судацьку фортецю в Криму називають Генуезькою? Люди будували оборонні споруди з давніх-давен, прагнучи захистити своє житло від завойовників. У лісистій місцевості фортеці будували з дерева, у гірській - з каменю. Ви вже знаєте, що на початку історії Київської Русі чужоземні джерела називали її «країною градів». Проте не тільки мешканці Русі будували фортеці. Кримський півострів став батьківщиною для багатьох народів, і вони, звичайно, споруджували укріплення для оборони своїх міст. Так, унікальною є фортеця в місті Судаку, на південно-східному узбережжі Кримського півострова. У 6 ст., коли ці землі перебували під владою Візантії, тут збудовано перші укріплення. Незабаром місто перетворилося на один з найбільших для тих часів осередків міжнародної торгівлі. Саме ця обставина була причиною постійних суперечок за володіння містом....

Джерела мудрості, або Книги та мініатюри

5 Клас

Князя Святослава зображено людиною середнього віку, із чорними звислими вусами. Він одягнений у верхню довгополу сорочку, синій плащ, застібнутий фібулою біля правого плеча. У руках він тримає книгу. На голові - хутряна князівська шапка з хутряним опушенням. Княгиня вдягнута в сукню із широкими рукавами. Голову її покриває біла хустка. Правою рукою княгиня підтримує малолітнього княжича. Він, як і його старші брати, що стоять за князем і княгинею, одягнений у червоний каптан з дорогим парадним коміром, підперезаний золотим князівським поясом, на голові - хутряна шапка, на ногах - червоні чобітки. Мініатюрами називають малюнки, якими ілюстрували рукописні книжки. Що відомо про найдавніші на наших землях книги? Заставки — орнаментальні композиції, які прикрашають початок, кожного нового розділу книжки. Ініціали (буквиці) — заголовні букви збільшеного розміру, виконані на початку розділів книжки. Перші книжки були рукописними. Писали їх на пергаменті (спеціально обробленій шкірі телят або овець) гусячим пером. Для письма використовували темно-коричневе або чорне чорнило, а для оздоблення - фарби рослинного чи мінерального походження. Виготовлення пергаменту - надзвичайно копітка та марудна справа. Спершу шкури ретельно промивали. Після цього вимочували у вапняному розчині. Потім видаляли ворс, натягали на дерев’яні рами, шліфували й вигладжували пемзою. Насамкінець у пергамент втирали крейдовийпорошок, через що матеріал для письма ставав білішим. До переписувачів і художників пергамент надходив розрізаним і здебільшого зібраним у зошити....

Богоподібні лики, або Ікони як історичні пам’ятки

5 Клас

Слово «ікона» грецького походження. Іконами називають зображення Ісуса Христа, Богоматері, святих, подій Святого Письма, виконані за певними правилами найчастіше на кипарисових дошках. Іконами також є й відповідні розписи на стінах храмів, і мозаїки, і малюнки на сторінках рукописних книг, і різьблення по каменю чи дереву тощо. Правила, за якими творили ікони, називають канонами. Їх суворо дотримувалися, не змінюючи. У цьому одна з основних відмінностей ікони від картини. За княжих часів духовним життям опікувалася християнська церква. Саме при церквах і монастирях виникали школи та бібліотеки, осередки, де переписували книжки, працювали літописці, художники. Отож не дивно, що тогочасні пам’ятки за змістом і призначенням були здебільшого церковними. Повною мірою це стосується й мистецтва живопису. Тоді ще не малювали таких звичних нині картин, як, приміром, краєвид або портрет. Свій хист руські малярі виявляли, створюючи ікони. Виготовлені з недовговічного матеріалу, ікони гинули в пожежах, під час воєн, повеней; губилися під час переїздів, псувалися від зайвої вологи чи занадто яскравого світла. Тож коли 2000 року у Волинському краєзнавчому музеї, що в Луцьку, з’явився новий експонат - Чудотворна ікона Божої Матері 12 ст., подія ця набула значення наукового відкриття. Унікальну пам’ятку називають Холмською іконою, бо її доля пов’язана з давнім містом Холмом, заснованим галицько- волинським князем Данилом Романовичем. Ікона прикрашала місцевий собор Різдва Богородиці. Не один раз образ Богородиці покидав місто, переходив до послідовників різних віросповідань, таємниче зникав і чудом з’являвся знову. Зрозуміло, що до наших днів ікона дійшла дуже пошкодженою, тож потребує відповідальної та копіткої праці реставраторів....

Навігація